Асиміляційна модель національної інтеграції

Серйозним завданням  для нашої етнонаціональної політики є саме створення нормативно-правової бази, здійснення практичних заходів  для забезпечення інтеґраційної  складової, для реалізації політики міжетнічної інтеграції. Така інтеґрація не є політикою, що передбачає зміни етнічної самосвідомості етнічних спільнот. Ні. Етнічні спільноти зберігають свою культуру, мову, створюються всі умови для вільного розвитку, але мають бути створені й умови для інтеґрації в одному суспільстві на базі певних спільних цінностей.

Полетнічний український  народ, всі етнічні спільноти, що проживають в Україні, об'єднує прагнення  побудувати демократичну соціально  спрямовану державу, в якій би був  забезпечений високий рівень добробуту. Тут немає суперечностей. Але коли йдеться про розширене відтворення етнокультурних, етноментальних характеристик різними етнічними спільнотами, суперечності виникають. І вони, як на мій погляд, є не лише між титульною нацією, з одного боку, а з іншого — між інтересами сукупності різних етнічних спільнот щодо розширеного відтворення наведених вище характеристик. Наприклад, проблеми мовні — один із проявів цього.

Але тут суперечності існують і всередині національних меншин, тому що одні з них відповідно до законодавства і реалій практики мають практично всі умови. Наприклад російська меншина має досить розвинуту етнокультурну, мовну інфраструктуру, інфраструктуру для реалізації своїх етнокультурних потреб мають угорська, румунська національні меншини в України. Тобто, мають те, що може в етнополітичному організмі національна меншина. А інші, наприклад, польська, болгарська тощо, мають лише дещо. Це створює певні суперечності навіть у середовищі національних меншин. Я вже не кажу, що є ще й суперечності між національними меншинами, так би мовити, класичними і тими етнічними спільнотами, які претендують на статус корінних народів. І завдання державної етнополітики знаходити баланс інтересів, і вести політику так, аби латентні суперечності не виявилися назовні.

     Висновки 

     Був розглянутий асиміляційний потенціал  різних етнонаціональних груп. Так, з  точки зору лінгвістичною складової, найбільше здатні до «україномовної»  асиміляції поляки, німці, цигані, а  найменше - росіяни, євреї, кримські татари. Також було визначено, що з історичних посилань на сьогодні в країні існує білінгвізм, що зумовлюється поширеністю російської мови на сході та української - на заході, фактором стримання лінгвістичної конфліктності у цій ситуації виступає знання двох мов більшістю населення та центральна Україна, де поєднується україномовне населення з російськомовним.

     Характеризуючи  стан міжетнічних відносин останніх років, була визначена висока конфліктогенність  українців і відсутність етнічної толерантності, (ці висновки були зроблені на основі дослідження Н.Паніної за шкалою Богардуса). За цими даними більшість українців не бажає бачити представника іншого етносу у якості мешканця країни. Були визначені такі риси сучасного українця як «одностайний ізоляціонізм», «східнослов’янська відокремленість», «надмірна обережність».

     Окремо  було розглянуто етнонаціональний статус кримськотатарського етносу. Враховуючи той фактор, що зараз кримські татари переживають найтяжчий період свого  існування- становлення їх як окремого етносу, варто врахувати, що для достатнього рівня асиміляції їх в українське суспільство існує безліч перешкод. Однією з головних перешкод є "ісламський фактор". Слід зазначити, що цей фактор створює додаткові труднощі для кримських татар у зв'язку з процесами їхньої інтеграції, оскільки нерідко слугує зброєю антикримськотатарської пропаганди. Також спекулятивним питанням виявилася тема сепаратизму кримських татар, адже у суспільстві існує міф про бажання багатьох кримських татар відокремити Крим від України, як виявилося в рамках дослідження це дійсно міф, адже як стверджує соціологічне опитування «Соціально-економічні проблеми кримськотатарського населення Криму», що свідчить, що 86, 4% кримських татар за присутність Криму в складі України. [13]

     Враховуючи  появу цих міфів, треба розуміти, що будь-яке незнання про явище, як відомо, породжує найбезглуздіші пересуди і неосвічені уявлення. Масове повернення кримських татар до України, що почалося якихось двадцять років тому і викликало появу безлічі різних міфів і далеких від істини думок, бо більшість людей майже нічого не знає про цей етнос, адже навіть, рівень знання історії кримських татар в рамках шкільної історії допомагає зрозуміти безглуздість міфів, що зараз продукуються у суспільстві.

Отже, як висновок можна сказати, що міжетнічним відносинам приділяється недостатньо уваги, що призводить до нерозуміння громадянами державної політики і що, породжує стереотипізацію у міжетнічних відносинах, так само це суттєво вплинуло на погіршання міжетнічної толерантності у порівнянні з даними 1991 року. Тому дослідникам і державі треба приділяти більше уваги міжетнічним відносинам, що б фактор багатоетнічності не ставав на перешкоді розвитку незалежної української держави, а навпаки допомагав, адже саме у «різнобарв’ї» народжується найкраще. 
Словник 

Етнічність — поняття, що використовується в сучасній науці замість поняття «етнос», як певна категорія, що позначає існування окремих етнічних груп або ідентичностей. 

Етнічна спільність (в етнографії) — вид стійкого соціального угруповання людей, що склався історично, може бути представлений племенем, народністю, нацією; термін "етнічна спільність" близький поняттю "народ" в етнографічному смислі.  

НАРОДНІСТЬ, мовна, територіальна, економічна і культурна спільність людей, що історично склалася. У сучасній літературі йде дискусія про ознаки і співвідношення народності і нації. 

На́ція  (лат. natio — плем'я, народ) — полісемантичне поняття, що застосовується для характеристики великих соціокультурних спільнот індустріальної епохи. Існує два основних значення терміну: 

  Етнофобія - упереджене, вороже ставлення до представника певного етносу, себто народу, яке не засновується на раціональних (наприклад, війна певною країною, яку той предстваляє) міркуваннях та, найголовніше, індивідуальних його рисах. У деяких випадках, людина проявляє етнофобію у відношенні до свого власного народу. 

Інтегрáція  (англ. Integration) - Процес об'єднання окремих продуктів та компонентів у процесі роботи таким чином, якби вони були одним продуктом. Така ж концепція застосовується і до бізнес-процесів.  

Асиміляція - дія за знач. робити кого-, що-небудь подібним до себе, перетворювати на свій лад.

     Список  використаної літератури 

1. Арбєніна  В.Л. Етносоціологія: Навчальний посібник. – Видання друге, доп. і перероб. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. – 316 с.
2. Арутюнян Ю.В. и др. Этносоциология. уч. пос. для ВУЗов.М, 1998.271 с.
3. Багалій Д. І. Історія Слобідської України. – Харків: Дельта, 1993. – С. 63.
4. Беліцер Н. Міжетнічні відносини та ісламський чинник у Криму Бок Ф. Культурологія: Глобалізаційні процеси в сучасній світовій культурі та теорія модернізації.
5. Васютинський В. О., Ліщинська О. А. Ставлення громадян до релігії та до поширення „нетрадиційних релігій”: результати вивчення громадської думки населення України / Інститут соціальної та політичної психології АПН України; Передм. М. М. Слюсаревського, 2006. – 36 с.
6. Всеукраїнський перепис населення 2001
7. Заставецька О.В., Заставецький Б.І., Ткач Д.В. Географія населення України. - Тернопіль, 2007.- 314 с.
8. Этносоциология: Учебное пособие для вузов/ Арутюнян Ю.В., Дробижева Л. И., Сусоколов А.А. – М.: Аспект Пресс, 1998
9. Кірюшко М. Іслам у житті кримських татар.// Людина і світ, 2001.№1
10. «Комментарии» (Киев)- №14 від 18.04.2008
11. Косуха П. Межконфесиональные отношения в Украине: состояние и перспективы.//Украина сегодня. Бюллетень Киевского центра политических исследований и конфликтологии.- 1993.-№ 3-4.-54-60С.
12. МЕНТАЛЬНЫЕ ОСНОВЫ ВЫБОРА 2006- 2007 Інститут проблем управління ім. Горшеніна
13. Панина Н. Фактори национальной идентичности, толерантности ксенофоби и антисемитизма в современной Украине // Социология: теория, методы, маркетинг.- 2005.-№ 4. С.13-27.
14. Паращевін М. Церква в суспільстві : масштаби впливу// Людина і світ.-2000. №5.-48-50С.
15. Прибыткова И. Эмиграционный потенціал ранене депортрованых крымских татар в Республике Узбекистан
16. Середа В.В. Етносоціологія: Навчальний посібник.- Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007.- 160 с.
17. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций? // ПОЛИС.- 1994.- №1.- С. 226-240.
18. Хобта С. В. Аксиологические предпосылки межрегиональной интеграции (случай Галичины и Донбаса)// Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. Збірник наукових праць.- Х,: ХНУ імені В.Н Каразіна, 2005.- С. 299- 300.
19. Хмелько В. Лінгво – етнічна структура України: регіональні особливості та тенденції змін за роки незалежності
20. Шульга Н.А. Великое переселение народов: репатрианты беженцы трудовые мигранты. –К.: Ин-т социологии НПН Украины, 2002.