Дівіантна поведінка

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ВП «ГТХП  ЛНАУ»

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Соціологія»

На тему «Девіантна поведінка»

Студентки ІІІ  курсу гр. ТКД-134/9-10

Ботнарюк  Вікторії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Девіантна поведінка - стійке поводження особистості, що відхиляється від найбільш важливих соціальних норм, що заподіює реальний збиток суспільству чи самої особистості, а також супроводжується її соціально-психологічної дезадаптацією.

• Девіантна поведінка завжди має руйнівний характер: вона деструктивна («енергія руйнування» спрямована на оточуючих) або аутодеструктивна(«енергія руйнування» спрямована на власну особистість).
• Девіантна поведінка і особистість, викликає негативну оцінку з боку інших людей. Негативна оцінка може мати форму громадського осуду, соціальних санкцій (у крайніх проявах - навіть форму кримінального покарання).
• Девіантна поведінка є стійко повторюємою - багаторазовою або тривалою.
• Девіантна поведінка узгоджується із загальною спрямованістю особистості, тобто є досить передбачуваною і виявляється в повсякденному житті, а не внаслідок нестандартних ситуацій - хвороби, психотравми, самооборони.
• Девіантна поведінка розглядається в межах медичної норми (вона не повинна ототожнюватися з психічним захворюванням чи патологічним станом, хоча і може з ними поєднуватися).
• Девіантна поведінка має виражену індивідуальну і половозрастну своєрідність, тобто по-різному проявляється у різних людей у ​​різному віці. Індивідуальні відмінності зачіпають мотиви і форми поведінки, динаміку, частоту і ступінь вираженості девіантності.
• Девіантна поведінка супроводжується різними проявами соціально-психологічної дезадаптаціі. Сам по собі стан дезадаптації,може бути  викликан іншими причинами (наприклад, хворобою або психотравмою), це може стати однією з причин девіантної поведінки.
• У всіх підходах ключовим для визначення девіантної поведінки є поняття соціальної норми, а точніше - сукупності соціальних норм.

 

Соціальна норма - сукупність вимог і очікувань, які пред'являє соціальна спільність (група, організація, суспільство) до своїх членів з метою регуляції діяльності і відносин.

 

Існують такі види соціальних норм:

Духовно-моральні норми - загальнолюдські цінності, представлені у світових релігіях, художній культурі та наукової думки (традиції, звичаї, образи, заповіді).

Морально-етичні норми - очікування-приписи певної соціальної групи у відношенні її членів.

Правові норми - звід законів, який передбачає покарання за їх порушення.

Організаційно-професійні норми - регулюють життя в навчальному чи професійному середовищі (посадові інструкції, правила внутрішнього розпорядку, професійні традиції).

Естетичні норми - відповідність прийнятим у даному суспільстві в даний час естетичним ідеалам - уявленням про красу, піднесення, прекрасне. У сучасній естетичній теорії поряд з позитивними категоріями виділяють їхні антиподи - потворне, нице, жахливе.

 

В залежності від виду норми, що порушується можна виділити різні  види девіантної поведінки:

Антисоціальна (делінквентна) поведінка - поведінка, що суперечить правовим нормам, загрозлива соціальному порядку й благополуччю оточуючих людей.

Асоціальна поведінка - поведінка, що уникає від виконання моральних норм, безпосередньо є загрозою благополуччю міжособистісних відносин. Як правило, до асоціальної поведінки відносять різні прояви агресії, аморальної поведінки, бродяжництво, проституцію і т.п.

Аутодеструктивна (саморуйнуюча) поведінка - поведінка, що загрожує цілісності й розвитку особистості. До цього виду відносяться різні варіанти залежностей і суїцидальну поведінку.

Причини виникнення девіантності:

Традиційно виділяють біологічні, особові (психологічні і психопатологічні), соціальні і сімейні чинники ризику відхилень.

• До біологічних причин відносять органічні ураження головного мозку внаслідок патології вагітності і пологів, родових травм, інтоксикацій, мозкових інфекцій, черепно-мозкових травм; патологію нервової системи; соматичну ослабленість; вроджені каліцтва та косметичні дефекти, а також спадкову (генетичну) обтяженість психічними, наркологічними, соматичними захворюваннями.

Особистісні особливості індивіда також можуть визначати його схильність до формування девіантної поведінки.

Це можуть бути специфічні риси особистості  в рамках психічної норми: наприклад, недостатня сформованість емоційної  сфери і навичок спілкування, низький рівень самоконтролю, порушення  самооцінки, схильність до ризику, агресивність, тривожність, низька стресостійкість, сугестивність, порушення гендерної ідентичності, акцентуації характеру, моральна незрілість особистості, вузькість кола інтересів.

Відхилення в поведінці можуть виникати і при деяких «прикордонних  станах» - психогенних розладах (неврозах, реактивних депресіях, посттравматичних стресових розладах, депріваціонних порушеннях), психосоматичних захворюваннях, особистісних розладах (психопатіях), а також при соціальної та педагогічної занедбаності у дітей та підлітків.

• Девіантна поведінка може поєднуватися і бути наслідком серйозної психопатології: розумової відсталості, шизофренії, ендогенних депресій.
• До сімейних причин девіантної поведінки належать порушення дитячо-батьківських (емоційна холодність, відкидання, авторитаризм, сверхконтроль, гіпо-або гіперопіка, виховання за типом «кумир сім'ї») або подружніх взаємин; жорстоке поводження, насильство в сім'ї, зневажливе ставлення, бездоглядність; низький соціальний статус родини; асоціальна або кримінальна поведінка близьких членів сім'ї; психічні захворювання батьків; хронічна психологічна травматизація, серйозні зміни чи стреси, пережиті родиною.
• Соціальні причини девіантної поведінки - це неблагополучне мікро соціальне оточення (девіантна референтна група; приналежність до девіантної молодіжній субкультурі); низький статус підлітка в групі однолітків, відчуження від соціально-позитивної більшості; соціальна депривація, недостатність соціально-позитивного досвіду.
• До макросоціальних причин відносять нестабільність соціально-економічної ситуації, негативний вплив ЗМІ, терпиме ставлення суспільства до поведінкових відхилень, недосконалість законодавства, відсутність розвиненої системи соціальної підтримки.