Пропоганда як спосыб впливу на суспыльство

Контент-аналіз — це комплекс дослідницьких дій по вивченню вмісту документів, який включає в себе ланцюжок від формування об'єкта і формулювання завдань до інтерпретації результатів формалізованого спостереження та статистичних операцій. Контент-аналіз — не техніка, тобто сукупність спеціальних прийомів для ефективного виїюристання відповідних методів, і не різновид якогось методу, а самостійний метод соціологічного дослідження, тобто спосіб чи шлях наукового пізнання. З допомогою контент-аналізу можна здійснити повний цикл дослідження будь-якого документального об'єкта, він корінним образом відрізняється від інших методів дослідження документів і являє собою самостійний шлях науіювого дослідження. Контент-аналіз — це кількісно-якісний метод. При дослідженні з його допомогою має велике значення не тільки те, яка частота появи тієї чи іншої категорії, а взагалі присутня вона у досліджуваному тексті — чи ні. Таким чином, у контент-аналізі якісним є не тільки момент вибору категорій і одиниць дослідження, а весь процес аналізу. Таким чином, кількісний і якісний боки контент-аналізу доповнюють один одного.

Контент-аналіз проводиться не лише при вивченні мас-медіа, йому підлягають усі документи, в тому числі і не текстові, при визначенні основних характеристик контент-аналізу особливе значення має коло питань, яке обирається для дослідження.

Питання достовірності, надійності й  валідності є дуже важливими при  буць- якому дослідженні. Контент-аналіз вигідно відрізняється від інпшх видів вивчення документів саме високою достовірністю.

Контент-аналіз дає багато можливостей  для дослідження як наявного, так  і прихованого змісту інформацій. Звичайно, в останньому випадку потрібні особливі процедури для підвищення достовірності й валідності висновків дослідження. Контент-аналіз вимагає від дослідника, по-перше, інтуїції, доброго знання предмета аналізу для того, щоб правильно обрати одиниці дослідження, по-друге, кодувальник має виявити терпіння й дисциплінованість для строгого виділення та підрахування одиниць аналізу.

Також сучасна преса може вивчатися  і іншими соціологічними методами, зокрема за допомогою експертної оцінки чи створення спеціальних  фокус-груп.

Інтеграція експертних оцінок - це сучасний окремий якісний метод аналізу соціальних явищ. До основних функцій методу експертної оцінки в соціологічному аналітичному дослідженні належать: прогноз тенденцій розвитку різних явищ і процесів соціальної дійсності; оцінка рівня достовірності даних, одержаних з допомогою інших соціологічних методів та інше. Інтеграція експертних оцінок як метод є , по суті , сукуггність прийомів перекладу різних кількісних оцінок у якісний їх аналіз. Тому він, з одного боку, неможливий без попереднього дослідження кількісних ознак думок експертів , а з іншого боку — принципово відмінний від їх кількісної інтерпретації, а з третьої — свідчить про надуманість і некоректність тверджень, згідно з яким якісна методологія краще (чи гірше) кількісної. Метод інтеграції експертних оцінок досить інформативний при аналізі широкого кола соціальних проблем, та дослідженні багатьох соціальних явищ, а не лише преси.

Фокус - групове обговорення досліджуваної проблеми набагато продуктивніше , ніж з'ясування дзлмок про неї методами анкетування й індивідуального інтерв'ювання. Метод фокус-групи в останні роки отримав поширення як один з найбільш оперативних і ефективних способів збору й аналізу соціальної інформації. При цьому хочу відзначити основне обмеження застосування даного методу. На його основі можна вивчати не всі, а лише ті

проблеми соціального життя  , з яких думки учасників фокус-групи досить

/

компетентні і суперечливі.

На сьогодні все-таки гостро стоїть питання розробки інших, більш ^зькоспеціалізованих  методів соціологічного дослідження  системи засобів масової інформації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Барвінський А. О. Соціологія. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. -
2. Батыгин Г. С. Обоснование научного вывода в прикладной социологии. — М., 1986.
3. Бауман 3. Мыслить социологически. — М., 1996.
4. Белановский С. А. Метод фокус-групп. — М., 1996.
5. Бутенко И. А. Организация прикладного социологического исследования. — М., 1994.
6. Городяненко в. Г. Социологический практикум. — Днепропетровск, 1998. Пденс Е. Соціологія. — К.,1999.
7. Девятко И. Ф. Методы социологического исследования. — Екатеринбург, 1998
8. Короткий словник по соціології. — М.: Політіздат, 1988.
9. Кравченко А И. Прикладная социология и менеджмент: Учеб. пособие. — М.: Изд-воМГУ, 1995.

Ю.Методичний посібник соціолога-практика: Словник-довідник. — М., 1990.

11.Методы сбора информации в  социологических исследованиях: В 2 кн. — М., 1990

12.Осипов Г. В., Андреев Э. П.  Методы измерения в социологии. — М, 1977.

1 З.Панина Н. В. Технология  социологического исследования. —  К., 1998.

14. Подшивалкина В. И. Некоторые аспекты теории и практики социологической деятельности // Проблеми розвитку соціологічної теорії. — К., 2001.
15. Практикум по социологии. — М, 1992.
16. Процесс социального исследования. — М., 1975.
17. Рабочая книга социолога. — М., 1983.
18. Российская социологическая энциклопедия / Под ред. Г. В. Осипова. — М., 2000
19. Рукавишников В. О., Паниотто В. И., Чурилов Н. Н. Опросы населения (Методический опыт). — М., 1984.
20. Руткевич М. Н. Общество как система. Социологические очерки. — СПб., 1990.
21. Саганенко Г. И. Социологическая информация. Статистическая оценка исходных данных социологического исследования. — Л., 1979.
22. Система социологического знания: Учеб. пособие - Г. В. Щекин. -К.: МАУП, 1998.
23. Словарь прикладной социологии / Сост. К. В. Шульга. — Минск., 1984.
24. Смелзер Н. Социология. — М., 1994.
25. Сорокин П. А. Система соціології. — М.: Наука, 1993.
26. Социологический знциклопедический словарь / Ред.-коорд. Г. В. Осипов. -М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1998.
27. Соціологія: Короткий енциклопедичний словник / За ред. В. I. Воловича. — К., 1998.
28. Социологический справочник / Под ред В. И. Воловича. — К, 1991.
29. Социология: Учебник / Под общ. ред. В. Э. Бойкова. — М., 2004.
30. Судаков В. И. Социологическое познание: современные тенденции и стимулы развития. — Днепропетровск, 1995.
31. Сурмин Ю. П., Туленков Н. В. Методология и методы социологических исследований. — К., 2000.
32. Суспільна практика і суспільні стосунки. — М.: Думка, 1989.
33. Тощенко Ж. Т. Социология: Общ. курс. - М.: Прометей, 1994.
34. Туленков Н. В. Социологическое исследование: понятие, прогр., методы: Конс-пект лекции по социол. для студ. физкультурных вузов. - к.: УГУФВС, 1994.
35. Ядов В. А. Стратегия социологического исследования. — М.,1998.
36. Ядов В. А. Социологическое исследование: методол., прогр., методы. - М.: Наука, 1987.