Шпаргалка по "Основы социологии"

У цей час набувають  інтенсивного розвитку математика, механіка, астрономія. Середньовічна ідея рівності людей перед Богом в ідеології молодої буржуазії трансформується в ідею рівності людей за своєю природою і пошуками причин їхньої фактичної нерівності в суспільстві.

Буржуазія потребувала своєї ідеології, яка теоретично, на підставі переконливих аргументів обґрунтовувала її права, інтереси, ідеали, розкривала б роль і значення в історії, показувала її історичні перспективи. Концепції Т. Гоббса і Дж. Локка були спробою частково відповісти на ці питання.

• Помітний вплив на подальший розвиток суспільної думки справили концепції Томаса Гоббса (1588—1679), насамперед вчення про суспільний договір. Схематично його можна викласти так: люди від природи мають однакові права; одночасно природа створила й причини для конфліктів (війн) між ними — суперництво, недовіру, жадобу до слави. Все це призводить до жорстоких зіткнень між людьми; постійний страх за свою безпеку змушує, нарешті, прийняти розумне рішення — з глухого кута недовіри та конфліктів їх може вивести тільки суспільний договір.

Люди укладають суспільний договір  не заради якихось високих ідеалів, а задля своєї вигоди. До суспільного життя їх схилили гіркі уроки минулого і лише згодом — виховання. Людина, як елемент природи, кидає своє природне буття і починає жити за штучними, створеними людьми суспільними законами. Таким чином, постають певні суперечності між природним і соціальним буттям.

Цікаво, що Гоббс не розрізняє поняття «суспільство», «держава», «уряд», які для нього тотожні як носії суверенітету, оскільки народ передає їм свою суверенність і вони є виразником державної волі, а отже, і волі суспільства. Так виникає держава, яку Гоббс порівнює з біблейським морським чудовиськом Левіафаном. Це могутнє утворення нагадує живий організм з відповідними функціями. Правитель— це душа, чиновники—нервова система, агентура — очі, гроші,— кров суспільства і т. д.

Така аналогія між біологічним  і соціальним організмами буквально буде повторена через два століття в органічному напрямі в соціології XIX ст., де рівновага та мир у суспільстві розглядатимуться як аналогія фізичного здоров'я організму, а революції та заколоти, як і у Гоббса, уподібнюватимуться соціальним хворобам.

Концепція суспільного договору Гоббса відносно жорстка, оскільки рівність «природних людей» не дає їм права особистого суверенітету з моменту появи держави внаслідок суспільного договору.

З появою суспільства «закони  природного права» здійснюються через діяльність держави, яка за допомогою установ і санкцій забезпечує громадянам реалізацію їх інтересів і потреб навіть егоїстично-особистісного характеру, бо створює умови для самозбереження через громадянський мир, охороняє власність кожного громадянина, забезпечує всім, а отже, і кожному рівні громадянські права і т. д.

• У складних соціально-політичних умовах революції і реставрації монархії в Англії XVII ст. продовжив розробку проблем державності відомий англійський філософ Джон Локк (1632—1704). Вони викладені в праці «Два трактати про державне правління» (1690).

Позитивною характеристикою  його соціально-політичної концепції є врахування політичного досвіду Англії XVII ст. і тих компромісів між буржуазією та монархією, які привели до встановлення конституційної парламентарної монархії.

Д. Локк, як і Гоббс виходить з концепції «природного права» та «суспільного договору». Природна рівність людей забезпечується розумною діяльністю людини. Одначе її не досить, щоб гарантувати споконвічні права індивіда на приватну власність, особисту свободу та право на життя. Тому держава створюється людьми свідомо для гарантії цих прав, які не забезпечуються при природному стані людини.

Оскільки  головною метою держави є забезпечення свободи і власності, то їй передаються не всі «природні права» людини, а лише ті, з якими пов'язана діяльність правосуддя, здійснення виконавчих функцій усередині країни та у її відносинах з іншими державами. У зв'язку з цим Д. Локк розділяє державну владу на вищу—законодавчу, яку здійснює парламент, виконавчу і федеральну, чи союзну, що займається зовнішніми зв'язками.

Уряд теж відповідає перед  законом, і лише народ виступає сувереном — повним носієм влади і може не підтримувати уряд або й скинути його. Ця модель відтворювала по суті політико-правові досягнення англійської революції XVII ст. й істотно вплинула на подальший розвиток європейської соціальної думки XVIII ст.

• Значно збагатив теоретичні дослідження соціальних проблем Жан-Жак Руссо (1712—1778). Він вважав, що суспільний прогрес характеризується суперечностями і попереджав щодо ілюзії ототожнення розвитку знань із збагаченням мудрості людей.

Руссо належить авторство  теорії відчуження. Якщо його сучасник, відомий французький вчений Клод Гельвецш (1715—1771), вважав, що у бідах людей винні законодавці, які видали погані закони, то Руссо стверджував, що самі люди своєю сукупною діяльністю призвели себе до нещасть і страждань. Він виділив шість різновидів відчуження: політичне (відчуження правлячих осіб від їх підданих і потреб держави); соціально-економічне (нерівність у власності породжує зло); моральне (намагаючись жити «краще», люди приходять до морального зубожіння); психологічне (в міру розвитку суспільства людьми оволодіває почуття самотності); загальнокультурне (брехливість і фальш проникають у мистецтво, науку і стосунки між людьми).

Усі зазначені види відчуження Руссо не субординував, але відчував їх внутрішній зв'язок, зумовлений взаємодією індивідуального й суспільного: відчуження соціальних інститутів від особистого щастя і морального покликання людини, внутрішній розлад у людини та її відособлення від суспільства — все це може бути проявом загальної суспільної кризи.

Ж.-Ж. Руссо відомий  також як автор вчення про походження соціальної нерівності. Він вважав, що здатність людини удосконалюватись і зростання кількості населення зумовили нагромадження засобів для життя, створення знарядь, що. підвищують ефективність праці, зумовлюють перехід до осілого способу життя і примус працювати на себе інших людей. Розвиток господарства спонукав запровадження приватної власності, яка стала основою майбутнього громадянського суспільства і спричинила у ньому майнову, а згодом і політичну нерівність. Теоретичні положення Ж.-Ж. Руссо можна віднайти у працях П. Гольбаха, К. Гельвеція, Д. Дідро, І. Канта, Г.-В. Регеля. 

2. Класичний період розвитку соціології (5 представників. Огюст Конт + ієрархія наук, Макс Вебер – автор концепції соціальна дія, Гербер Спенсер, Еміль Дюркгейм + «Самогубство», Карл Маркс)

Огюст Конт написав працю «Курс позитивної філософії». Жив у Франції в період боротьби між старими та новими класами, до влади прийшов Наполеон Бонапарт. Саме в цей період була велика криза, яка охопила все і вся і усі нормальні люди шукали шляхи виходу з кризи. Зароджується новий буржуазний лад, руйнуються всі традиційні моральні цінності суспільства і це спричинюю великий вплив на світогляд Огюста Конта.

 

Ієрархія (класифікація)  наук за Огюстом Контом:

неорганічні:

1. Математика
2. Астрономія
3. Фізика
4. Хімія

органічні:

5. Біологія
6. Соціологія

 

Головна теза Конта – вивчати суспільство, як систему. Він виклав ідею соціальної системи.

Конт в соціології розрізняє соціальну статику і соціальну динаміку.

 

Соціальна статика – теорія суспільного порядку, яка вивчає закони функціонування соціальної системи.

Соціальна динаміка – теорія соціального розвитку/прогресу, яка вивчає закони розвитку.

 

Якщо соціальна статика  задає питання «що таке суспільство?», то динаміка «чому розвивається суспільство?».

 

Конт говорив, що сім’я основний елемент суспільства. Конт говорив, що жінка слабка інтелектом і роль жінки це робити чоловіка благородним.

 

Держава за Контом. Розподіл праці це айс, але злагоди не буде, коли є експлуатація та конкуренція. Якщо відбувається надмірний розподіл праці це приведе до звуження світогляду людини. Повинна бути сильна політична влада, тобто ця влада має забезпечити стан рівноваги і вгамувати/задовольнити будь які інтереси.

Держава за Контом – це гарант стабільності суспільства.

 

Конт про релігію. Говорить, що людина за своєю природою агресивна і егоїстична. Погодження між людьми може бути врегульовано лише релігією і церквою. Людина керується лише своїми почуттями, тому треба зберегти релігію, церкву, бо вони виконують функцію регулятора соціальної поведінки.

 

Конт говорив, що людський інтелект пройшов три стадії розвитку. Конт вважає, що кожна людина може вплинути на розвиток суспільства: духовно, інтелектуально. За основу теорії соціальної динаміки Конт бере історію людського духу і розвиток людського інтелекту.

Три стадії розвитку людського інтелекту:

1. Теологічна стадія (охоплює час від давнини до 1300 року).
2. Метафізична (до 1800 року; усе існуюче пояснювали метафізично, усі речі тлумачилися абстрактно, не було опертя на емпіричні дані)
3. Позитивна (стадія поширення всіх наук, наукові закони, абстракція відкидається).

 

Висновок щодо Конта. Він вперше:

1. Обґрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства.
2. Першим визначив соціологію, як науку про суспільство, яка має спиратись на емпіричні дані.
3. Розглянув суспільство, як систему.

 

Герберт Спенсер. Англійський вчений.

Сьогодні вважають що його вчення це пряме продовження Огюста Конта, інші говорять, що він продовжував ідеї Чарльза Дарвіна (теорія про походження видів у тваринному світі).

Герберт Спенсер – автор теорії еволюції. Головним в його вченні є ідея еволюції. Він визначає еволюцію наступним чином:

1. Інтеграція (об’єднання у ціле). Він визначає межу, за яку ця інтеграція не може перейти. Тобто еволюція не може перейти рівновагу системи. Якщо буде порушена рівновага в суспільстві (системі), буде розпад і з цього розпаду виникає новий еволюційний процес.

 

 

Еволюційний процес за Спенсором буває:

1. Неорганічній
2. Органічний
3. Надорганічний

 

Суспільство за Спенсером  – частина природи.

Розвиток будь якого суспільства  Спенсер порівнює з розвитком  живої людини:

1. Кожне суспільство в своєму розвитку як і живий організм нарощує масу (чисельність населення, матеріальні ресурси і т.д.).
2. Нарощення маси призводить до ускладнення структури (зростає кількість соціальних спільнот, груп, інститутів).
3. В зв’язку з ускладненням структури відбувається диференціація функцій, тобто розподіл функцій(кожен інститут має тільки йому притаманну функцію).
4. Диференціація функцій веде до взаємозалежності частин.

 

Якщо інститут не виконує  свою функцію, то відбувається регрес.

Регрес – розпад соціального організму.

 

Спенсер виділяє  такі інститути:

1. Сімейні/домашні
2. Обрядові
3. Політичні
4. Церковні
5. Професійно-промислові

 

У біологічному організмі  частини підпорядковані цілому.

У суспільстві ціле підпорядковане частинам.

 

Еміль Дюркгейм. Французький вчений виховувався у релігійній сім’ї. Головна концепція його творчості – релігія. Дюркгейм критикує представників психологізму (течія що починає характеризувати людину з її психіки).

В його творчості  можна виділити дві тенденції:

1. Позитивістський натуралізм – розвиток суспільства за аналогією до природи.
2. Розуміння суспільства як реальності особливого типу.

 

Дюркгейм поділяє  суспільство на суспільство:

1. Нормального типу
2. Ненормального типу (існують злочини, криза, самогубство).

 

Дюркгейм відомий тим, що ввів поняття «колективні уявлення».

Суспільство ототожнюється  з богом (суспільство – бог), тому що суспільство-бог впливає на людину, робить її мудрої, правильною і т.д.

Всі положення які водять в концепцію Дюркгейма мають  назву «соціологізм» - сукупність поданих положень вчення Еміля Дюркгейма.

 

Два типи соціальної солідарності:

1. Органічна – якщо в суспільстві існує високий розподіл праці, сила колективної свідомості ослаблюється, важливе місце займає індивідуальність.
2. Механічна- якщо в суспільстві незначний розподіл праці, то в такому суспільстві діє колективна свідомість, колектив поглинає індивідуальність.

 

Солідарність – моральний принцип і універсальна цінність.

 

Релігія за Дюркгеймом виконує об’єднуючу функцію у суспільстві. Ця функція поділяється на:

1. Дисциплінарну – забезпечення порядку
2. Цементуюча – забезпечення єдності суспільства
3. Відтворююча –забезпечення передавання культурної спадщини.

 

Мораль (за Дюркгеймом) – система правил поведінки. Основною функцією моралі є виховання.

 

Аномічний стан суспільства – велика кількість самогубств.

 

Висновок: Дюркгейм розглядає суспільство як систему, пояснює причини об’єднання людей в суспільства, описує нормальний і ненормальний стан суспільства, описав значення інституту виховання.

 

 

Макс Вебер. Німецький вчений – автор «розуміючої» соціології. Його робота – «Протестантська етика і дух капіталізму».