Стратегічні аспекти розвитку освіти’

Саме духовні цінності є і мають бути надалі провідною  віссю всієї системи освіти, саме на такому фундаментальному положенні  має грунтуватися її діяльність. Основне  багатство нашої країни — це люди, їх духовні, інтелектуальні, творчі, продуктивні  та інші здібності. Вони є основним ресурсом і фактором розвитку суспільства, причому цей розвиток в умовах становлення інформаційної цивілізації  визначатиметься не тільки професійними характеристиками, а й всім комплексом духовних, інтелектуальних здібностей особистості. Розвивати ці здібності, сприяти реалізації особистості  в суспільному житті є важливим завданням освіти. Від того, як вона вправлятиметься з ним, залежить майбутнє нашої держави, майбутнє наших  дітей.

Для нашої країни проблема полягає у тому, щоб курс на ринкові  перетворення, у тому числі і в  самій системі освіти, не здолав те, чим завжди сильна була наша система  освіти. Духовна основа, орієнтована  на найвищі людські цінності, завжди визначала розвиток нашої освіти, незважаючи на заідеологізованість  і зашореність, глухоту до інновацій, до всесвітнього науково-технічного прогресу. Саме тому реформи, які об’єктивно необхідні і сьогодні вже відбуваються в освіті, мають бути підкорені  головній меті — збереженню і примноженню  духовного багатства країни.

Система освіти, спрямована на всебічний розвиток людських ресурсів, відкриє сучасним поколінням набагато більше можливостей для участі в  реальних досягненнях економіки  і суспільства. Як зазначено в  Національній доктрині розвитку освіти України, випереджувальний розвиток освіти забезпечить вихід країни з нинішнього стану, всебічне оновлення суспільства  й держави, нації та народу, досягнення гідного рівня життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОКИ.

Сучасна освіта має сприяти  формуванню і розвитку демократичної  культури, політико-правових і соціально-економічних  знань в умовах ринкових відносин. Пріоритети загальноєвропейської освіти полягають у наданні молодому поколінню знань про спільну  європейську спадщину та практичних умінь адаптуватись до життя і  навчання в різних країнах Європи, бути мобільними, соціально здібними, здатними до комунікації і захисту  своїх прав.

Характерними рисами будь-якої національної освіти, з одного боку — є збереження доброго, міцного  коріння національної культури, з  іншого — оновлення, спрямоване на підготовку кожної особистості до життя  в динамічному взаємозалежному  світі. Сучасна українська освітня  школа, яка переживає ґрунтовне  реформування, може знайти своє відображення в оновленні стандартів змісту освіти національного та загальноєвропейського  рівнів з урахуванням тенденції  європейського і світового розвитку.

З метою реалізації стратегічного  курсу, забезпечення всебічного входження  України у європейський політичний, економічний і правовий простір  та створення передумов для набуття  Україною членства у Європейському  Союзі Указами Президента України  затверджена Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу. Основними напрямами культурно-освітньої  і науково-технічної інтеграції визначено впровадження європейських норм і стандартів в освіті, науці  і техніці, поширення власних  культурних і науково-технічних  здобутків у Європейський Союз.

Демократизація системи  освіти є ключовим завданням у  багатьох країнах і припускає  не тільки децентралізацію освіти на державному рівні, але і гуманізацію  відносин, демократизацію управління на всіх рівнях системи. Проте цілісного  дослідження проблем зв'язку демократичного устрою суспільства і освіти у  вітчизняній літературі ще не здійснено. Ізольованість, фрагментарність досліджень і розробок в цій комплексній  галузі є однією з основних причин неефективності спроб реалізації ідеалу демократичної освіти.

У свою чергу демократизація освіти неможлива без іншої складової  розвитку процесу освіти — гуманізації. Досвід показує, що навчання, яке нехтує гуманістичною, психолого-педагогічною, духовно-етичною складовими і зорієнтоване тільки на технологічну трансляцію знань, не забезпечує повного і професійного успіху фахівця і може спричинити кризу його соціокультурної та особистісної ідентичності.

На жаль, в Україні за роки незалежності склалися несприятливі умови для розвитку вищої освіти. Багато суперечностей періоду становлення  ринкової економіки не стимулюють її розвиток. Освіта вимагає впровадження реформ, що обумовлені як потребами  суспільства, так і євроінтеграційними тенденціями. Однією з головних проблем  є суперечність між сферою вищої  освіти і ринком праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

• Thematic debate: Preparing for a sustainable future: Higher education and sustainable human development. — P.: UNECSO, 5—9, October 1998.
• Каленюк І. С. Освіта в економічному вимірі: потенціал та механізм розвитку. — К.: ТОВ «Кадри», 2001. — 326 с.
• Закон України «Про освіту» // Закони України. Т. 10. — С. 168—192.
• Державна національна програма «Освіта». — К.: Радуга, 1994. — 61 с.
• Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. Проект. — К.: Шкільний світ, 2001. — 24 с.
• Digest of education statistics 2001. National Center for Education Statistics // 2001/digest.
• Розраховано по: World development indicators database, April 2001//.
• Human development report 2001. N.Y., Oxford University Press, 2001. — P. 86.
• M. Carnoy. Structural adjustment and the changing face of education // International Labor Review, 1995. — № 6. — V. 134. — P. 653—672.
• Статистичний щорічник Україна 1999. — К.: Техніка, 2000. — 648 с.
• Україна у цифрах 2000. — К.: Техніка, 2001. — 256 с.
• Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2000/2001 навчального року. Статистичний бюлетень. К., 2001. — 84 с.
• Thematic debate: the requirements of the world of work. — P.: UNESCO, 5—9 oct., 1998.
• Дж. Сорос. Криза глобального капіталізму. — К.: Основи, 1999.