Технології соціальної роботи з особами

 

ВCТУП

Актуальність  теми: полягає в тому, що у наш час, коли крива злочинності, у тому числі і рецидивної, неухильно рухається вгору, а пенітенціарні установи не виправляють, а лише готують до скоювання нових злочинів питання про соціальну роботу з особами, що знаходяться в установах виконання покарання, а також звільненими від покарання встає дуже гостро. Якщо людина не виправитися і не адаптується до нормального життя, то це приведе до нових девіантних наслідків і, найчастіше, до повторного здійснення злочинів. Тому дана проблема займає особливе місце в практиці пенітенціарної і пенітенціарної для поста соціальної роботи. Це пов'язано з тим, що вона орієнтована на виправлення засуджених, стимулювання їх подальшої законопокірної поведінки в умовах свободи.

Мета: вивчення проблем звільнених від покарання і умов, сприяючих їх поверненню до нормального соціального життя, а також вивчення основних аспектів соціальної роботи з даною категорією людей.

 Завдання: Відповідно до специфіки поставленої мети було досліджено ряд завдань направлених на вирішення вище викладеної мети:

• Виділити основні проблеми соціальної роботи з ув'язненими;
• Систематизувати і проаналізувати вміст нормативно-правової бази по підготовці ув'язнених до виходу на свободу в установах виконуючих покарання;
• Виділити особливості підготовки окремих категорій ув'язнених до звільнення;
• Освітити соціальні проблеми осіб тих, що відбули покарання;
• Розкрити принципи соціальної роботи з колишніми ув'язненими;
• Визначити етичні аспекти соціальної роботи з особами, що відбули покарання;
• Зробити узагальнюючі висновки по всій роботі.

Об'єктом роботи: є особи що відбули покарання у вигляді ізоляції від суспільства. У простолюдді – колишні ув'язнені. У спеціальній літературі – особи, звільнені від покарання.

Предметом курсової роботи: є адаптаційні проблеми осіб, звільнених від покарання і основні аспекти соціальної роботи з даною категорією осіб.

Структура роботи: робота складається із вступу, двох розділів та підпунктів до них, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Основний зміст  курсової викладено на: 48 сторінках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ПІДГОТОВКА УВ’ЯЗНЕНИХ  ДО ВИХОДУ НА ВОЛЮ.

 

1.1 Проблеми соціальної  роботи із засудженими у виправних  установах

Пенітенціарна соціальна  робота як самостійний вид професійної  діяльності почала формуватися з 2001р. Це пов'язано з перетворенням  кримінально-виконавчої політики у  бік гуманізації, тобто дотримання прав засуджених, забезпечення оптимальних  умов відбуття ними покарання, повернення в суспільство. Заходи соціальної дії  на засуджених, разом з виправними, володіють величезним виховним потенціалом. Пенітенціарна соціальна робота - засіб виправлення, умова, мобілізуюча  можливості, що все є в установи, для виправлення і ресоціалізації засуджених[4,45-46].

Основні напрями професійній  діяльності фахівця з соціальної роботи пенітенціарної установи, сприяючі ресоціалізації і соціальній адаптації  засуджених, такі:

• організація і забезпечення соціального захисту категорій, що особливо мають потребу, засуджених, задоволення їх базових потреб;
• сприяння в забезпеченні прийнятних соціально-побутових умов попереднього висновку і від'їзду покарання, в здобутті допомоги профільних фахівців (психологів, медиків і так далі);
• допомога в пошуку соціально прийнятного середовища, точки соціального інтересу (сім'я, праця, освіта, релігія, мистецтво і так далі);
• виявлення соціально-позитивного потенціалу особи, допомога в соціальному розвитку: підвищення соціальної культури, зміна ціннісних орієнтацій, підвищення рівня соціального самоконтролю;
• формування (підтримка, розвиток і зміцнення) соціальне корисних зв'язків між засудженими і зовнішнім світом (сім'єю, іншими соціальними інститутами)[10,66-67];
• організація заходів щодо підготовки до звільнення: відновлення трудових і професійних навиків, формування досвіду міжособових стосунків і спілкування, готовності задовольняти свої потреби некримінальним способом;
• надання допомозі в рішенні питань трудового пристрою, житлово-побутових і інших соціальних проблем що звільняються і звільнених з виправної установи; сприяння у відновленні їх соціального статусу, здобутті законних пільг, соціально – правовій реабілітації;
• сприяння інтеграції діяльності виправної установи з різними державними, суспільними структурами, організаціями по наданню необхідній соціальній допомозі засудженим в пенітенціарний і пенітенціарний для поста періоди[10,66-67].

Професійне завдання пенітенціарного соціального працівника – створення сприятливого середовища, що передбачає захист інтересів і прав засудженого всіма встановленими законом способами, сприяючої виправленню і поверненню його в нормальне суспільство.

Необхідно відзначити, що процес розвитку і становлення інституту  соціальної роботи проходить в складних суперечливих умовах. До об'єктивних труднощів  здійснення завдань соціальної роботи відносяться: неоднозначне відношення суспільства до кримінально-виконавчої політики і засудженим, низький рівень мотивації, підтримки співробітників і керівництва виправної установи, недостатня професійна компетентність співробітників групи соціального  захисту засуджених і ін. Найбільш типовими стають наступні проблеми.  В умовах ВТК здійснюється репресивна дія на людину, що переступила закон. Пенітенціарна соціальна робота орієнтована на надання засудженим допомоги і підтримки, заснована на принципі людинолюбства, не дивлячись на те, що людейом виступає криміногенна особа, якою властиві стійкість асоціальних поглядів, звикання до негативної оцінки своєї поведінки, збочені уявлення про довколишню дійсність, моральні і правові норми суспільства[33,45]. Соціальний працівник знаходиться в своєрідній "ніші": між злочином і покаранням, між світами "тюремного персоналу" і "тюремного контингенту", примусової ізоляції і нормального життя – Відношення до гуманізації як умови реформування пенітенціарної системи не лише в населення, але і у самих співробітників також неоднозначно: особливо у зв'язку із зростанням злочинності і погіршенням кримінальних характеристик скоюваних злочинів. Громадська думка зводиться до того, що милосердя до небезпечних злочинців є не що інше, як жорстокість до їх жертв[12,34-35].

Таким чином, можна виділити ряд проблем актуальними, що є, для  сучасної пенітенціарної системи соціальної роботи:

• Спостерігається дефіцит висококваліфікованих в області пенітенціарної соціальної роботи кадрів. Система їх підготовки так само, як і сама пенітенціарна соціальна робота, знаходиться у стадії формування.
• Відсутня система пенітенціарної для поста ресоціалізації і реінтеграції колишніх засуджених в соціальне середовище, необхідне формування системи міжвідомчої взаємодії. Вирішенню більшості проблем може сприяти вдосконалення наявного досвіду, освоєння нових технологій соціальної роботи із засудженими, формування науково-методичної бази і системи професійної підготовки.

 

1.2 Правова база  підготовки засуджених до звільнення

Підготовка засуджених до звільнення – це система заходів  щодо попереднього вирішення питань трудового і побутового пристрою засуджених, передбачаючи їх психологічну, етичну, правову підготовку, надання  безпосередній допомозі у відновленні  і розвитку соціально корисних зв'язків  засуджених, вирішенні питань їх трудового  і побутового пристрою після від'їзду покарання[25,89-90].

Засадничі норми соціальної роботи з ув'язненими закріплені в  міжнародному законодавстві. Так в  статті 3 Європейських конвенції по попередженню тортур і нелюдяного або  принижуючого гідність звернення або  покарання (Страсбург, 26 листопада 1987 року) вказано, що відповідно до положень статті 3 вказаних Конвенції "ніхто не повинен  піддаватися тортурам і нелюдяному або принижуючому гідність зверненню  або покаранню".

Соціальна робота із засудженими  в ВТК Мінюсту є сама по собі багатоаспектним видом діяльності[23,45-46]. Одним з найбільш важливих напрямів діяльності соціальної роботи із засудженими є їх підготовка до звільнення з місць позбавлення волі. Оскільки це напрям діяльності направлений на соціальну адаптацію засуджених, на те, аби повернути в суспільство "здорову" особу, підготовлену до умов життя, які існують в суспільстві; забезпечити його необхідним для нормальної життєдіяльності, роботою, житлом і так далі

Велике значення при організації  діяльності старшого фахівця з соціальної роботи, і соціальної роботи в цілому, у виправній установі ВТК Мінюсту по підготовці засуджених до звільнення, має правове закріплення цієї діяльності. Підготовка засуджених до звільнення законодавчо закріплена в главі 22 кримінально-виконавчого кодексу, яка озаглавлена як "Допомога засудженим, таким, що звільняється від відбуття покарання, і контроль за ними".

Адміністрація ВК взаємодіє  у вирішенні питань трудового  і побутового пристрою осіб, що звільняються з місць відбуття позбавлення  волі, з ОВД, опіки і опікування, управлінням охорони здоров'я, освітою, соціального захисту населення, комісією у справах неповнолітніх  і захисту їх прав, утвореному органом  місцевої самоврядності, і федеральною  службою зайнятості населення по вибраному ними місцю проживання[34,98-99].

Організація і здійснення всіх заходів щодо надання допомозі в трудовому і побутовому пристрої осіб, що звільняються з ВК, очолюється на співробітників групи соціального  захисту за участю начальників загонів, психологів, співробітників відділів (груп) спеціального обліку і інших  зацікавлених частин і служб.

Підготовка до звільнення осіб, що відбувають покарання в  ВК починається не пізніше, ніж за 6 місяців до закінчення терміну  позбавлення волі. Вона включає наступне:

- проведення бесіди з  кожним засудженим, в процесі  якої з'ясовується, де ці особи  мають намір проживати, працювати  або вчитися після звільнення  з місць відбуття позбавлення  волі;

- роз'яснення засудженим  законодавства про порядок надання  ним сприяння в трудовому і  побутовому пристрої, видачі паспортів  і оформлення реєстрації[12,34]. Одночасно їм роз'яснюється доцільність повернення в місце постійного мешкання і на ті підприємства, де вони працювали до засудження.

Незалежно від звернення  або відмови засуджених від допомоги в трудовому і побутовому пристрої начальник ВК зобов'язаний за 6 місяців  до звільнення направити запит в  ОВД з проханням перевірити можливість трудового і побутового пристрою наступних осіб: Інвалідів I і II груп, що старезних, таких, що відмовляються  повернутися до колишнього місця  проживання, неповнолітніх, засуджених при особливо небезпечному рецидиві злочинів, судимих три і більше разу за скоювання будь – яких умисних злочинів, що підлягають узяттю під адміністративний нагляд по постанові комісії адміністрації ВК, що не встали на дорогу виправлення або не відмовилися від намірів продовжити злочинну діяльність[5,66].

В разі здобуття відповіді  про неможливість трудового і  побутового пристрою проживання, що звільняється по вибраному місцю, співробітник групи  соціального захисту ВК ставить  про це в популярність що звільняється і з його згоди приймає заходи до позитивного вирішення цих  питань в інших місцевостях.

Засудженим, таким, що міститься  в ГІК і ВК, а також засудженим, залишеним в в'язницях для виконання  робіт по господарському обслуговуванню, можуть бути дозволені короткострокові  виїзди за межі ВК тривалістю до семи діб, не рахуючи часу для проїзду туди і назад, для попереднього вирішення  питань трудового і побутового пристрою. Дозвіл виїзду за межі установи є важливим елементом підготовки до звільнення засуджених. Оскільки рішення питання  про попередній пристрій по передбачуваному  місцю проживання на місці більш  продуктивно, ніж пристрій при посланні запитів. Дозвіл на виїзд за межі ВК дається начальником установи з  врахуванням характеру і тягаря досконалого злочину, особи і  поведінки засудженого. Так виїзди для попереднього вирішення питань трудового і побутового пристрою не вирішуються: засудженим при особливо небезпечному рецидиві злочинів, засудженим, яким смертельна страта замінена в  порядку помилування позбавленням волі, засудженим, до довічного позбавлення  волі, засудженим, хворим відкритою  формою туберкульозу, засудженим, які  не пройшли повного курсу лікування  венеричного захворювання, від алкоголізму, наркоманії або токсикоманії, ВІЧ  інфікованим засудженим[11,134-136].