Шпаргалка по "Статистике"

7. Помилки спостереження  та методи контролю отриманих  даних.

Можуть бути помилки репрезентативності і помилки реєстрації.

Помилки репрезентативності - це ті, що пов'язані з неправильним вибором типових представників сукупності, тобто коли сукупність представлена нетиповими представниками.

Помилки реєстрації виникають внаслідок  неправильного встановлення фактів у процесі спостереження або неточного їх запису. Помилки даного виду бувають випадковими і систематичними.

Випадкові помилки - це, як правило, помилки реєстрації, які можуть бути допущені як опитуваним, так і реєстратором у процесі заповнення бланків.

Систематичні помилки можуть бути навмисними і ненавмисними.

Навмисні помилки (тенденційні) виникають  тоді, коли опитувані чи реєстратор, будучи ознайомленим з дійсним станом явищ, навмисне повідомляє чи записує неправильні дані.

Ненавмисні помилки зумовлюються різними випадковими причинами.

Щоб запобігти помилкам, перш за все, здійснюється зовнішній контроль статистичного формуляра - правильність заповнення, відповідність даних запитанням тощо. Потім здійснюється логічний контроль - співста-влення відповідей на взаємопов'язані питання. Далі проводиться арифметичний контроль - він дозволяє перевірити правильність кількості взаємопов'язаних одиниць сукупності.

 

8. Завдання та види  статистичних групувань.

Під групуванням у статистиці розуміють  розподіл одиниць об'єкта спостереження  на однорідні групи за суттєвими  для них ознаками.

Групування дозволяють виявити  характерні властивості тих чи інших  типів явищ, знайти закономірності досліджуваних процесів.

Групувальні ознаки - це ознаки, на основі яких проводиться розподіл одиниць  об'єкта на групи.

Групувальні ознаки можуть бути кількісними  і атрибутивними (якісними).

Атрибутивною є така ознака, що характеризує властивість, якість даного явища і не має кількісного виразу, наприклад, розподіл населення за національністю. Окремим випадком атрибутивної ознаки є альтернативна ознака. Альтернативна - це ознака, при якій можуть бути тільки два варіанти атрибутивної ознаки і при цьому одна виключає іншу, наприклад, розподіл населення за статтю (чоловіки, жінки).

У статистиці групування використовується для вирішення різних завдань, наприклад:

-  визначення і вивчення структури  і структурних зрушень сукупності;

-  виявлення соціально-економічних  типів явищ і процесів;

-  виявлення і характеристики  зв'язків і залежностей між  явищами та їх ознаками (таке  дослідження має назву аналітичної  функції групування).

Відповідно до цих трьох функцій  розрізняють різні види групування: структурні, типологічні і аналітичні.

Структурне групування - це групування, при якому відбувається розподіл однорідної сукупності на групи, що характеризують її структуру за певною ознакою, що варіює (змінюється), наприклад, склад населення регіону за місцем проживання.

Типологічне групування - це поділ  якісно неоднорідної сукупності на класи, соціально-економічні типи, однорідні  групи згідно з правилами наукового  групування (для прикладу див. табл. 2). При проведенні типологічного групування особлива увага приділяється ідентифікації типів соціально-економічних явищ; воно грунтується на всебічному аналізі суті явища, характерних рис та особливостей формування в конкретних умовах часу та простору.

Аналітичне - це групування, що дає  змогу виявити наявність взаємозв'язку між явищами, що вивчаються, та їхніми ознаками.

Розподіл групувань на три види має, певною мірою, відносний характер, адже часто групування універсальні: одночасно виділяються типи, визначається склад сукупності й виявляється взаємозв'язок між ознаками.

Групування поділяються на прості і комбінаційні.

Просте групування - це об'єднання  одиниць сукупності в групи за однією будь-якою ознакою. Наприклад, групування населення за місцем проживання на міське і сільське, групування підприємств за обсягом основних засобів.

Комбінаційне групування — це коли розподіл сукупності на групи проводиться  за двома і більше ознаками, які  беруться в сполученні (комбінації). Спочатку утворюються групи за однієї ознакою, а потім виділені групи підрозділяються на підгрупи за іншою ознакою.

Наприклад, якщо просте групування населення  за місцем проживання - міське і сільське - доповнити групуванням за статтю, виділивши в кожній групі підгрупи, ми матимемо комбінаційне групування.

 

 

 

 

9.Структурні, типологічні,  аналітичні групування. Прості та  комбінаційні групування.

Залежно від мети та завдань дослідження  групування поділяють на такі їх види: типологічні; структурні; аналітичні.

Групування, що приводять до виділення  у складі масових явищ їх соціально-економічних типів (тобто однорідних частин за якістю та умовам розвитку, в яких діють одні ї теж закономірності факторів) називають типологічними. Прикладом цього виду групувань є групування населення за віковим складом, групування підприємств за формою власності тощо. Побудова цих групувань на тривалий час дозволяє простежити процес розвитку суспільства, форм власності. Групування, що направлені на вирішення даних задач, займають ведуче місце у вітчизняній статистиці.

Структурні групування характеризують склад однорідної сукупності за будь-якою ознакою. З допомогою таких групувань аналізують структуру сукупності і структурні зрушення в розвитку соціально-економічних явищ і процесів. До них належать групування населення за статтю, віком, а на виробництві -групування робітників за виробничим стажем, рівнем кваліфікації тощо.

Групування, які спрямовані на виявлення  зв'язку між окремими ознаками вивчаємого явища, називаються аналітичними. Прикладом таких групувань можуть бути групування, в яких вивчаються взаємозв'язки між собівартістю та її факторами, продуктивністю праці та її факторами і т.і.

За кількістю групувальних ознак, покладених в основу групування, розрізняють  прості та комбінаційні групування. Простим називають групування, яке проводиться за однією ознакою. У разі поєднання двох і більше ознак групування є комбінаційним. У комбінаційних групуваннях групи з однією ознакою поділяються на підгрупи з іншою ознакою (наприклад, групування підприємств за формою власності, розміром прибутку, рівню рентабельності або за іншими ознаками - продуктивністю праці, фондовіддачею та ін.)

 

10. Види і основні питання  методології побудови статистичних  групувань.

Під групуванням у статистиці розуміють  розподіл одиниць об'єкта спостереження  на однорідні групи за суттєвими  для них ознаками.

Групування дозволяють виявити  характерні властивості тих чи інших  типів явищ, знайти закономірності досліджуваних процесів.

Метод статистичних групувань дає  можливість так розробити первинний статистичний матеріал, щоб всі суттєві риси і особливості досліджуваних суспільних явищ одержали чіткий вияв.

Групувальні ознаки - це ознаки, на основі яких проводиться розподіл одиниць  об'єкта на групи.

Групувальні ознаки можуть бути кількісними  і атрибутивними (якісними).

Атрибутивною є така ознака, що характеризує властивість, якість даного явища і не має кількісного виразу, наприклад, розподіл населення за національністю.

У статистиці групування використовується для вирішення різних завдань, наприклад:

-  визначення і вивчення структури  і структурних зрушень сукупності;

-  виявлення соціально-економічних  типів явищ і процесів;

-  виявлення і характеристики  зв'язків і залежностей між  явищами та їх ознаками (таке  дослідження має назву аналітичної  функції групування).

Відповідно до цих трьох функцій  розрізняють різні види групування: структурні, типологічні і аналітичні.

Структурне групування - це групування, при якому відбувається розподіл однорідної сукупності на групи, що характеризують її структуру за певною ознакою, що варіює (змінюється), наприклад, склад населення регіону за місцем проживання.

Типологічне групування - це поділ  якісно неоднорідної сукупності на класи, соціально-економічні типи, однорідні  групи згідно з правилами наукового  групування.

Аналітичне - це групування, що дає  змогу виявити наявність взаємозв'язку між явищами, що вивчаються, та їхніми ознаками.

Просте групування - це об'єднання  одиниць сукупності в групи за однією будь-якою ознакою. Наприклад, групування населення за місцем проживання на міське і сільське, групування підприємств за обсягом основних засобів.

Комбінаційне групування — це коли розподіл сукупності на групи проводиться  за двома і більше ознаками, які  беруться в сполученні (комбінації). Спочатку утворюються групи за однієї ознакою, а потім виділені групи підрозділяються на підгрупи за іншою ознакою.

 

11.Елементи статистичної  таблиці. Види статистичних таблиць  і правила їх побудови.

Найчастіше всі зведення і групування оформляються у вигляді статистичних таблиць.

Статистична таблиця - це форма найбільш раціонального, наочного та систематизованого  викладання результатів зведення і  групування матеріалів статистичного спостереження.

Статистичну таблицю можна порівняти  з реченням: вона складається з  підмета і присудка.

Підмет таблиці — це об'єкт  дослідження: перелік елементів  сукупності, їх групи, окремі територіальні одиниці або часові інтервали.

Присудок таблиці - це показники, що характеризують підмет як об'єкт дослідження.

Таблиці можуть бути простими, груповими  і комбінаційними.

Простими називаються такі таблиці, в підметі яких міститься перелік  об'єктів, адміністративних і територіальних одиниць або ряд періодів, дат, охарактеризованих числовими показниками. Прості таблиці є найпоширенішими.

Групові - це таблиці, підмет яких становлять одиниці досліджуваного об'єкта, згруповані за певною суттєвою ознакою.

Комбінаційні - це таблиці, в яких підмет складається за двома і більше ознаками.

З точки зору теорії і практики статистики при побудові таблиць  необхідно дотримуватися таких правил:

1.    Для того, щоб таблиці  мали вигляд наочних і виразних, вони не повинні бути громіздкими  та перевантаженими зайвими деталями. Інколи доцільніше замість однієї  великої побудувати декілька  органічно поєднаних між собою, послідовно розміщених таблиць.

2.    Загальний заголовок  таблиці повинен у стислій,  виразній формі розкривати зміст  таблиці, включаючи відомості  про те, до якої те риторії і періоду відносяться наведені у ній дані, одиниці виміру (якщо вони виступають єдиними для всієї сукупності). Заголовки (назви) рядків і граф також повинні бути сформульовані стисло і виразно. Слова у таблиці пишуться повністю, без скорочень. При відсутності загальної одиниці виміру у кожній графі проставляється своя.

3.    У таблиці повинні  бути всі необхідні підсумки: групові і загальні.

4.    Якщо таблиця складається  з великої кількості граф, то  їх слід нумерувати.

5.    До таблиці необхідно  подавати пояснення у вигляді  посилання, примітки у тих випадках, якщо наведені у ній дані  відрізняються між собою, наприклад,  є попередніми, відносяться лише  до частини якоїсь території, не охоплюють усіх одиниць сукупності тощо.

6.    Відсутність значень  ознаки у певних одиниць позначають  знаком тире, а відсутність відомостей - трьома крапками.

7.    Аналіз статистичних  таблиць логічніше починати з  загальних підсумків, які дозволяють окреслити загальну характеристику сукупності, після чого можна переходити до вивчення даних окремих строк та граф.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12. Статистичні графіки,  основні елементи їх побудови.

Статистичний графік — це спосіб наочного зображення й узагальнення статистичних даних про соціально-економічні явища і процеси за допомогою геометричних образів, малюнків або схематичних географічних карт.

Графіки застосовують здебільшого  для характеристики (порівняння) розвитку показників у часі й просторі, вивчення структури та структурних зрушень, контролю за виконанням планових завдань, характеристики розміщення і поширення явищ у просторі, а також для аналізу зв'язків і залежностей між різними показниками або між значеннями варіаційної ознаки і частотами чи частками. Для побудови статистичного графіка потрібно знати, з якою метою складається графік, вивчити вихідний матеріал та оволодіти методикою графічних зображень.

Основні елементи графіка: поле графіка, графічні образи, масштабні орієнтири та експлікація графіка. Кожний елемент має своє призначення і виконує відповідну роль у побудові й інтерпретації графіка.

Поле графіка — це простір, на якому розташовуються геометричні та інші знаки, тобто графічне зображення. Цей простір має певний розмір і обмежується або аркушем чистого паперу, або географічною чи контурною картою.