Статистика рынка труда

  Результати дослідження дали змогу дійти висновку, що 2000 р. середньомісячна чисельність економічно активного населення зросла на 1,7 % проти відповідного показника попереднього року і дорівнювала 23,1 млн осіб, або 63,5 % загальної чисельності населення України віком 15—70 років. Із зазначеної категорії осіб 88,3 % становили особи, зайняті економічною діяльністю, решта були безробітні.

 

 

 

                      

 

 

 

 

                         Завдання статистичного дослідження ринку праці.

Завдання статистики ринку  праці визначаються згідно з функціями  ринкових структур, типом ринку (робочої  сили та робочих місць), регіональною специфікою, державною політикою  і т. ін. Проте можна сформулювати і загальні завдання, до яких, на нашу думку, належать такі:

• збирання та опрацювання інформації про стан і розвиток ринку, зокрема інформації, яка обслуговує маркетинг на всіх його рівнях (тобто формування банку інформації);
• оцінювання кон’юнктури ринку, у тому числі визначення та аналіз основних пропорцій ринку;
• характеристика ринкових зв’язків (міжгалузевих, міжрегіональних, а також зовнішньоекономічних), аналіз сегментації ринку праці, рівнів монополізації та конкуренції;
• вивчення виробничого і споживчого потенціалу ринку праці, його місткості та насиченості;
• вивчення руху робочої сили: обсягу, структури, рівня динаміки та регіональних відмінностей, процесу задоволення попиту на робочу силу;
• виявлення та прогнозування попиту на робочу силу;
• характеристика рівня, структури, коливання, динаміки та співвідношень між попитом і пропонуванням робочої сили.

Завдання статистики ринку  праці пов’язані насамперед із зайнятістю населення в економіці, процесом виникнення безробіття, адже з посиленням інтенсифікації виробництва прискорюватиметься вивільнення зайвої робочої сили в країні. Спроби загальмувати цей  процес (наприклад, за допомогою наказу зверху про припинення звільнення з  державних підприємств зайвої робочої  сили) можуть призвести до зростання  прихованого безробіття.

 Одними з найважливіших  завдань статистики ринку праці  є:

• розроблення екстенсивних та інтенсивних показників, що характеризують чисельність, структуру та рух як зайнятих, так і безробітних;
• своєчасне забезпечення відповідних органів та інститутів статистичної інформації всіма показниками, які характеризують:
• чисельність працівників, звільнених і тих, яких передбачають звільнити (з метою сприяння зайнятості та соціального захисту від безробіття було запроваджено статистичну звітність, яка використовуватиметься для короткострокового прогнозування змін на ринку праці, визначення засобів Державного фонду зайнятості, а також розроблення інших заходів соціального захисту населення);

Удосконалення статистики ринку  праці продиктоване не тільки завданням  наближення до міжнародних стандартів, а й внутрішніми потребами. Насамперед ідеться про розширення об’єктів і способів статистичного спостереження  в умовах переходу нашої країни до ринкової економіки.

 Статистика ринку праці  дістала нові об’єкти статистичного  спостереження, які утворились  у результаті процесу приватизації  власності, викупу державних підприємств  у колективну та приватну власність.  Для своєчасного залучення згаданих  процесів до об’єктів, що вивчаються, розроблено показники зайнятості  в цих нових формах господарювання. Систематично збираються й публікуються  дані про динаміку зайнятості  в цих секторах економіки.

 Відбуваються зміни  національних класифікаторів з  урахуванням міжнародних стандартів. Статистика ринку праці змінює  об’єкти спостереження, систему  використовуваних у статистиці  понять, запроваджує нові статистичні  категорії.

 Велике значення для  наближення принципів організації  вітчизняної статистики до міжнародної  має перегляд чинних національних  класифікаторів.

 Так, Україна була  першою у групі країн, які  вибрали шлях поступового перетворення  старої системи КППТР (Класифікатор  професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів), ЄТКД (Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників народного господарства), КД (Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців). Також до країн, які змінюють національні класифікатори, належать усі країни — члени СНД, Македонія та Монголія, яка запровадила нову класифікацію занять у липні 1995 р. За підґрунтя її розроблення та створення було взято два принципи: вид роботи, що виконується, і кваліфікація

 

                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                    Система статистичних показників ринку праці.

Показники пропозиції робочої  сили використовуються для характеристики чисельності і складу осіб, які  звернулися до служби зайнятості. Для  аналізу пропозиції робочої сили застосовують абсолютні показники, які характеризують чисельність  тих, хто звернувся до служби зайнятості, і відносні, що характеризують інтенсивність  звертання і розраховуються як відношення загальної чисельності зареєстрованих до економічно активного населення  працездатного віку або зайнятого, а також інтенсивність звертання  в окремо взятих групах.

Для вивчення складу осіб, які  звернулися до служби зайнятості, тобто  для характеристики їх складу і розміщення, у статистиці ринку праці їх групують за різними ознаками:

• статтю і віком;
• професією та освітою;
• причиною звертання;
• причиною незайнятості.

Показники попиту на робочу силу використовуються для вивчення чисельності і складу вільних  робочих місць та вакантних посад, про які є інформація у службі зайнятості. Попит на робочу силу має  такі абсолютні характеристики:

• чисельність підприємств, які надали відомості про потребу в робочих місцях;
• облікова чисельність робітників даних підприємств;
• чисельність вільних робочих місць і вакантних посад;
• чисельність новостворених робочих місць;
• чисельність робочих місць, які заброньовані для 5%-них квот.

Для вивчення чисельності  і складу вільних робочих місць  та вакантних посад у статистиці ринку праці використовуються групування за галузями народного господарства і формами власності підприємств. Співвідношення показників попиту і пропозиції дає змогу відбити кон'юнктуру ринку праці, навантаження на вільні робочі місця і можливе працевлаштування незайнятого населення.

Показники працевлаштування громадян, які звернулися до служби зайнятості, використовуються для характеристики процесу працевлаштування громадян, що відбувається через службу зайнятості.

У статистиці ринку праці  для вивчення процесу працевлаштування громадян, які звернулися до служби зайнятості, використовуються такі групування:

• за статтю і віком;
• за професією і освітою;
• причинами звертання;
• причинами незайнятості;
• тривалістю перерви у праці;
• галузями економіки;
• формами власності підприємств.

Економічна активність населення за статтю та місцем проживання у 2010 році

Таблиця 2

	Одиниця виміру	Все населення	Жінки	Чоловіки	Міське населення	Сільське населення
Економічно активне населення
у віці 15-70 років	тис. осіб	22 051,6	10 694,8	11 356,8	15 083,9	6 967,7
працездатного віку		20 220,7	9 373,5	10 847,2	14 129,0	6 091,7
Рівень економічної активності населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		63,7	58,4	69,6	62,1	67,5
працездатного віку		72,0	68,6	75,1	71,4	73,3
Зайняте населення
у віці 15-70 років	тис. осіб	20 266,0	9 965,6	10 300,4	13 791,8	6 474,2
працездатного віку		18 436,5	8 645,4	9 791,1	12 838,3	5 598,2
Рівень зайнятості населення	у % до населення відповідної  вікової групи
у віці 15-70 років		58,5	54,4	63,1	56,8	62,7
працездатного віку		65,6	63,3	67,8	64,9	67,4
Безробітне населення
у віці 15-70 років	тис. осіб	1 785,6	729,2	1 056,4	1 292,1	493,5
працездатного віку		1 784,2	728,1	1 056,1	1 290,7	493,5
Рівень безробіття населення	у % до економічно активного  населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		8,1	6,8	9,3	8,6	7,1
працездатного віку		8,8	7,8	9,7	9,1	8,1
Економічно неактивне  населення
у віці 15-70 років	тис. осіб	12 575,5	7 611,4	4 964,1	9 213,3	3 362,2
працездатного віку		7 878,0	4 283,8	3 594,2	5 658,3	2 219,7
Рівень економічної неактивності	у % до населення відповідної  вікової групи
у віці 15-70 років		36,3	41,6	30,4	37,9	32,5
працездатного віку		28,0	31,4	24,9	28,6	26,7

 

Показники безробіття використовуються для вивчення кількісного та якісного складу безробітних.

Обсяги вимушеної неповної зайнятості за причинами та видами діяльності наведено на діаграмі.

Рис. 1. Рівень вимушеної неповної зайнятості за окремими видами економічної діяльності у жовтні 2009 року (у % до кількості штатних працівників відповідного виду діяльності)

Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній  службі зайнятості, зросла з 526,3 тис. осіб на 1 листопада 2009 року. до 536,7 тис. осіб на 1 грудня 2009 р.

          Для аналізу безробіття використовують абсолютні показники, які характеризують чисельність безробітних, а також відносні показники, які характеризують середній строк безробіття і його рівень.

Кількість зареєстрованих безробітних  порівняно з 1 липня 2009р. зменшилась на 7,5% і на 1 серпня 2009р. становила  27,6 тис. осіб. При цьому рівень зареєстрованого  безробіття протягом липня зменшився  на 3,6% від кількості населення  працездатного віку (3,7% - у сільській  та 3,6% - у міській місцевості). Зменшення  відбулося як за рахунок безробітного сільського, так і міського населення. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався у м.Ватутіне (8,6%), найнижчий - у м.Сміла (1,6%).

 

Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2010 році

Таблиця 3

	Всього	У тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку1
		15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70
Все населення	8,1	17,4	9,9	7,8	6,8	5,3	0,0	8,8
Жінки	6,8	16,7	8,1	6,8	6,0	3,9	-	7,8
Чоловіки	9,3	17,8	11,2	8,7	7,6	6,8	0,1	9,7
міське населення	8,6	20,2	10,3	7,6	6,9	5,6	0,1	9,1
сільське населення	7,1	12,6	8,4	8,3	6,5	4,8	-	8,1

¹ Жінки віком 15 - 54 роки, чоловіки - 15 - 59 років.

Отже, за даними таблиці можна  зробити висновок , що безробіття впливає  на ринок праці в цілому.

Розглянемо особливості  кон’юнктури  ринку праці у 2009 році (табл.1).

Попит та пропозиція робочої сили у 2009 році

Таблиця 4                         

	Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній  службі зайнятості, осіб	Потреба підприємств у  працівниках на заміщення вільних  робочих місць та вакантних посад, осіб	Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду), осіб
Січень	18124	683	27
Лютий	17534	673	26
Березень	17060	708	24
Квітень	15778	879	18
Травень	14386	777	19
Червень	13092	726	18
Липень	12032	601	20
Серпень	11282	671	17

 

 

З вище зазначених даних (табл.4), протягом 9 місяців простежується тенденція до зменшення кількості незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, якщо на початку вона становила 18124 особи, то вже в серпні - 11282 особи.

Навантаження на вакантні місця в липні знизилося в  порівнянні з січнем цього року з 108 осіб на 10 місць до 86 осіб на 10 місць, хоча в липні минулого року воно становило 27 на 10 місць. За повідомленням  підприємств, установ та організацій  кількість вільних робочих місць  і вакантних посад на 1 серпня 2009р. становила 601 одиницю, що на 17,2% менше, ніж на 1 липня 2009р. і в 2,5 раза менше, ніж на 1 серпня 2008р. Із зазначеної кількості вільних робочих місць (вакансій) для робітників передбачалось 46,3%, для службовців – 43,9% та кожне десяте вільне робоче місце – для осіб, які не мають професії.

За даними державної служби зайнятості, у липні 2009р. її послугами скористалось 33,8 тис. незайнятих трудовою діяльністю громадян проти 28,3 тис. у липні 2008р. та 36,7 тис. у червні 2009р. На 1 серпня 2009р. на обліку цієї установи перебувало 28,2 тис. незайнятих громадян, які шукали роботу, із них більше половини (53%) – жінки, понад третину (37,3%) – молодь у віці до 35 років, майже чверть (20,2%) – працівники сільського господарства. Офіційного статусу безробітних на зазначену дату набули 98,1% незайнятих громадян [6].