Лекции по «Оподаткування підприємств»

Протягом строку застосування касового методу платник податку зазначає про це у податкових деклараціях  з цього податку.

Платник податку, який обрав касовий метод обліку, не має права його застосовувати до:

• імпортних та експортних операцій;
• операцій з поставки підакцизних товарів.

Якщо товари (послуги) залишаються  неоплаченими у повній сумі ( із урахуванням  цього податку) протягом трьох податкових місяців, наступних за місяцем, у якому відбулася їх поставка платником податку, який вибрав касовий метод (протягом кварталу, наступного за кварталом їх надання, для платників податку, які вибрали квартальний податковий період), і він не розпочав процедуру врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості відповідно до законодавства, то сума нарахованих податків, підлягає включенню до складу податкових зобов’язань такого платника податку за наслідками наступного податкового періоду.

Застосування касового методу зупиняється  з податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого платник податку приймає самостійне рішення про перехід до загальних правил визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту (методу нарахувань) чи досягає обсягу оподаткованих операцій 300 000 грн.

Платник податку має право самостійно відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви  на адресу податкового органу за місцем податкової реєстрації.

У разі, якщо обсяги оподаткованих операцій за наслідками звітного періоду перевищують 300 000 грн., платник податку зобов’язаний відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового органу, в якому він є зареєстрованим як платник цього податку, разом із поданням податкової декларації за такий звітний період. У цьому випадку платник податку переходить до загальних правил оподаткування починаючи з наступного податкового періоду. У разі якщо платник податку не подає таку заяву у встановлені цим підпунктом строки, податковий орган повинен перерахувати суму податкових зобов’язань та податкового кредиту такого платника податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає гранична дата подання його заяви про відмову від касового методу, а платник податку позбавляється права використання касового методу протягом наступних 36 податкових місяців.

За відмови від застосування касового методу на будь-яких підставах  та переходу до загальної системи  оподаткування цим податком:

• сума податкових зобов’язань платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), поставлених платником податку, але не оплачених коштами чи іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування;
• сума податкового кредиту платника податку збільшується на суму, нараховану на вартість товарів (послуг), отриманих таким платником податку, але не оплачених коштами або іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування.

За касовим методом визначаються податкові зобов’язання за операціями:

• поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів. Датою виникнення податкового зобов’язання буде також дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом;
• продажу фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованими платниками ПДВ, а також житлово-експлуатаційними конторами, квартирно-експлуатаційними частинами товариствами співвласників житла, іншими подібними платниками ПДВ, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям ряду товарів і послуг згідно зі ст. 11.11:

1. теплової енергії;
2. газу природного (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування;
3. послуг водопостачання, водовідведення;
4. послуг, вартість яких включається до складу квартирної плати, чи плати за утримання житла.

Послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати, чи плати за утримання житла – послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, побутових електроплит, обслуговування димовентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем водо-, теплопостачання, водовідведення та зливної каналізації, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття, прибирання будинкової та прибудинкової території, а також інші послуги, що надаються ЖЕКами зазначеним у цьому пункті покупцям за їх рахунок.

2.2.8 Порядок формування податкового кредиту

За визначенням, установленим ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Податковий кредит звітного періоду  визначається виходячи з договірної вартості товарів, робіт, послуг, але не вище рівня звичайних цін у випадку, якщо договірна ціна на такі товари, роботи, послуги відрізняється більше ніж на 20%.

Податковий кредит звітного періоду  складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за основною ставкою до бази оподаткування протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

• придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
• придбанням (будівництво, спорудження)основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового  кредиту виникає незалежно від  того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо в подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування то суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не включається до складу податкового  кредиту і відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Згідно зі ст.. 7.5 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

• або списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
• або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту  для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання  об’єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення податкового кредиту для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та з поставки послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати податку по податкових зобов’язаннях.

Підставою для формування податкового кредиту  за поставками на митній території  України є наявність податкової накладної.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У разі відмови з боку постачальника  товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку  її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з’ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов’язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Як  виняток, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої НБУ для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

• транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку і податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;
• касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 грн. за день (без урахування ПДВ).

У разі імпорту товарів на митну  територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимоги законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Платники  податку зобов’язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об’єктами оподаткування згідно із ст. 3 та звільнених від оподаткування згідно із ст. 5 Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну.

Суб’єкти  підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, що не передбачає сплату податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими ніж визначені пунктом 6.1 ст. 6 або пунктом 8.2 ст. 8 Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодувань за податковий період, в якому відбувається такий перехід.

2.2.9 Порядок подання податкової декларації з ПДВ

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно  зі ст. 7.8. Закону податковим періодом є  один календарний місяць.

Платник податку, обсяг оподаткування операцій якого за минулі 12 місячних податкових періодів не перевищував 300 000 грн. може вибрати квартальний податковий період. Заяву про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

У разі якщо протягом будь-якого періоду  з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподаткованих  операцій платника податку перевищує  суму 300 000 грн., такий платник податку зобов’язаний самостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

1. календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).