Сутність і види податків

3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Інформація, подана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно, може бути перевірена в країні — виробникові товарів органами влади України за згодою виробника і за умови повідомлення заздалегідь уряду країни — виробника товарів та за відсутності заперечень проти такої перевірки.

Резервний метод. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених вище, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1‑6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

9.3. Порядок нарахування та сплати мита

Порядок сплавлення мита визначається Єдиним митним тарифом України та Митним тарифом України.

Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України правила обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Митний тариф України — це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України. Оподатковані товари зводяться в товарну класифікаційну схему, яка основана на Гармонізованої системі опису і кодування товарів.

При нарахуванні мита враховуються певні особливості:

1)  країна походження товару та інших предметів;

2)  технологічні операції, які не можуть визнаватися як достатня переробка товарів;

3)  достатність переробки згідно з Митним кодексом України.

Нараховані суми мита обов’язкова записуються у вантажні митні декларації і підлягає сплаті з поточного рахунка (коли перетин кордону не дозволяється без сплати мита) або шляхом виписки векселів (якщо імпорт або експорт дозволяється з відстрочкою платежу).

Крим мита, при перетину митного кордону справляються митні зборі і митні платежі, а також плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів.

Мито сплачується митним органам України, а за товари та інші предмети, які пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, — підприємствам зв’язку. Сплачується мито в національної валюті України за встановленими ставками виходячи з митної вартості товарів.

Контроль за сплатою мита здійснюють органи митної та податкової служби. Податкові органі вправі перевірити діяльність митної службі щодо нарахування мита і митних платежів, а також порядок сплати мита конкретним платником безпосередньо до Державного бюджету України.

БЛОК ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ № 2

«Податки на доходи фізичних та юридичних осіб»

Змістовний модуль 8 Податок на прибуток підприємств

Лекція 10 Податок на прибуток підприємств: суб’єкт та об’єкт оподаткування

10.1. Класифікаційні ознаки та загальні характеристики податку на прибуток

10.2. Суб’єкти оподаткування податком на прибуток підприємств

10.3. Об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств

10.1. Класифікаційні ознаки та загальні характеристики податку на прибуток

Податок на прибуток підприємств є:

1)     за методом встановлення — процентний, пропорційний;

2)     за формою оподаткування — прямий податок;

3)     за способом встановлення податкових зобов'язань — окладний;

4)     за економічним змістом об’єкта оподаткування — на доходи;

5)     за способом стягання — за декларацію;

6)     за повнотою прав використання податкових надходжень — власний;

7)     за сферою використання податкових надходжень — загального призначення;

8)     за джерелом сплати — фінансовий результат;

9)     за рівнем державних структур, що впроваджують податок — загальнодержавний.

Податок на прибуток має свої характерні особливості, які складають його загальну характеристику та проявляються в його елементах:

1)                суб’єкт оподаткування — змішаний (з юридичних осіб та фізичних осіб нерезидентів);

2)                об’єкт оподаткування — факт отримання оподаткованого прибутку;

3)                вид податкової ставки — адвалерні;

4)                база оподаткування — оподаткований прибуток;

5)                джерело сплати — власні кошті;

6)                одиниця оподаткування — гривня;

7)                податковий період — календарні квартал, півріччя, 3 квартали, рік.

10.2. Суб’єкти оподаткування податком на прибуток підприємств

Згідно ст. 133 ПКУ платниками податку з числа резидентів є:

- суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

- управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України.

- підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

- неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу;

- відокремлені підрозділи платників податку, за винятком представництв.

Платниками податку з числа нерезидентів є:

- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

- Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України «Про Національний банк України».

- Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств, із включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених зазначеним органом виконавчої влади.

10.3. Об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств

Згідно ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду;

Дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню з джерелом походження з України.

Згідно ст. 135 ПКУ доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, на підставі документів, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності;

- інших доходів.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань, та включає:

-дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

- дохід банківських установ.

Інші доходи включають:

- доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами;

- доходи від операцій оренди/лізингу;

- суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Згідно ст. 136 ПКУ для визначення об’єкта оподаткування не враховуються доходи:

- сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

- суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство – продавець не є платником податку на додану вартість.

- суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи;

- суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законом;

- суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або в результаті задоволення претензій у порядку, встановленому законом, як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів;

- суми коштів у частині надміру сплачених податків та зборів, що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу витрат;

- суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;