Фіскальний та регулюючий характер акцизного збору

Зміст

1. Теоретичне питання  № 20 Фіскальний та регулюючий характер акцизного збору

      2.  Методики  складання звітності з окремих  видів податків:

                2.1. Податок на додану вартість

                2.2.  Податок на промисел

               2.3. Єдиний податок

Законодавчо – нормативна база:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Фіскальний та регулюючий характер акцизного збору

Акцизи за своєю природою є непрямими податками на певні товари, що включаються в ціну товару й оплачуються покупцями. Українське законодавство визначає акцизний збір як непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, суми якого включаються в ціну цих товарів (продукції) . При цьому трохи нелогічним виглядає теза законодавця про те, що акциз - податок непрямий. Фактично, Декрет Кабінету Міністрів «Про акцизний збір» є єдиним законодавчим актом, у якому згадується непряме оподаткування. Перспективними можуть бути два шляхи. З одного боку, можна спробувати сформувати родову конструкцію непрямого податку й внести відповідні зміни в Закон України «Про систему оподаткування». Відштовхуючись від цього поняття логічно було б давати визначення, формувати модель як податку на додану вартість, так і акцизного збору. З іншого боку, можна використати простіший шлях – закріпити закритий перелік непрямих податків у тім же Законі України «Про систему оподаткування».

На відміну від багатоступінчастого податку на додану вартість акцизи сплачуються до бюджету один раз виробником підакцизного товару й фактично перекладаються на споживача. Тому непрямі податки, у тому числі акцизи, носять регресивний характер. З метою послабити їх негативний вплив на малозабезпечені верстви населення до категорії підакцизних товарів традиційно включають предмети розкоші і товари, що користуються великим попитом, але не дорогі у виробництві (наприклад, алкогольні та тютюнові вироби, бензин і т.п.). Об'єктами акцизів є факти реалізації виробленої платником податків продукції, а також імпорт підакцизних товарів.

В перебігу аналізу правового регулювання справляння акцизного збору потрібно звернути увагу на два суперечливих моменти, які містяться в чинному визначенні акцизного збору.

 По-перше, невдалою є сама назва цього платежу – збір, адже і історично, і змістовно  даний різновид обов'язкового платежу є класичним різновидом податку. Відхід від терміна «збір» при визначенні акцизного платежу принципово важливий, оскільки він повинен виключити характер умовної, цільової спрямованості платежу.

По-друге, не можна стверджувати, що факт включення даного податку в ціну підакцизних товарів характерний лише для акцизного оподаткування. Прибуткові й майнові податки також включаються в ціну товарів, робіт, послуг. Зовсім інша ситуація виникає, коли мова йде про непрямі податки. Справа в тому, що це непрямі податки – це податки на споживання, які  беруть участь у процесі ціноутворення та стосуються саме ціни реалізації товарів (продукції). До ціни виробництва вони мають дуже опосередковане відношення. Виробникові в остаточному підсумку однаково скільки додати до приросту вартості на стадії реалізації у формі акцизного збору або податку на додану вартість, тому що свої витрати й прибуток він закладає у ціну виробництва.

У системі митних платежів можуть бути надходження податкового характеру (мито). Що ж стосується акцизів, то логічніше виділити окремий їх різновид у самостійну групу податків, пов'язаних з перетинанням митного кордону.

Крім того, необхідно підкреслити, що акцизний збір, як і всі інші податки, реалізує, насамперед, фіскальну й регулюючу функції. Він специфічно сполучає у собі як фіскальну функцію податків, наповнюючи дохідні частини бюджетів, так і регулюючу функцію, впливаючи на ціноутворення. Остання коректує попит та пропозицію, збільшуючи ціну товару за рахунок акцизу або зменшуючи шляхом виключення з переліку підакцизних товарів. Щодо акцизу логічно допустити, що регулююча функція деякою мірою превалює над фіскальною. Безумовно, доходи бюджетів складно представити без акцизних надходжень. Водночас, цінова надбавка на стадії реалізації у формі акцизного збору в змозі створити непереборний бар'єр у доступності того або іншого товару (продукції) для цілих верств населення. У цьому випадку цілком доречна аналогія з митом, коли збільшення надбавки до певних меж по окремих товарах може припинити ввіз або вивіз їх на митну територію України.

Специфічна форма прояву регулюючої функції акцизів характерна для зовнішньоторговельного обігу. В цьому аспекті слушною вбачається думка А.М. Козиріна, який аналізує акцизи як прикордонні (стягуються при перетинанні митного кордону) та зрівняльні (ставка податків, що стягуються при імпорті, не повинна перевищувати ставок  оподаткування товарів національного виробництва) податки. Сучасний стан податкового законодавства дозволяє виділити кілька істотних ознак, що відрізняють даний вид податкового платежу:

• акцизний збір є непрямим податком;
• акцизний збір припускає виникнення податкового обов'язку тільки щодо специфічних товарів, визначених законом як підакцизні. АЗ пов'язується з певною специфічною групою товарів. Даний податок встановлюється, як правило, на дефіцитну й високорентабельну продукцію та товари, призначені для населення й держави, що є монополією.
• акцизний збір включається в ціну реалізації підакцизних товарів ;
• акцизний збір є загальнодержавним податком, механізм якого встановлюється Верховною Радою України;
• акцизний збір є територіальним податком, що обумовлює стягнення даного податку тільки по тим операціям, які здійснюються на території держави.

В останній час активно ведеться робота щодо розробки Податкового кодексу України. При підготовці розділу VI «Акцизний податок» проекту Податкового кодексу чинне акцизне законодавство використано максимально та збережено чинне законодавство про акцизний збір, а саме Закони України  «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби», «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» та «Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них». Також багато положень перенесено до проекту Податкового кодексу з Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №18-92 «Про акцизний збір».

Відмінності, які з'явилися  у зазначеному розділі проекту  Податкового кодексу, порівняно  з існуючою системою, покликані стимулювати  виробництво та експорт підакцизних  товарів, а також, за можливості, мають  бути приведеними у відповідність  з нормами Директив Ради Європейського  Союзу, які регулюють проблеми оподаткування  акцизним податком.

Цілком логічною вбачається заміна назви «акцизний збір» на «акцизний податок», адже за своєю правовою природою цей платіж слід відносити саме до категорії податків. Крім того у проекті Податкового кодексу України надано чіткий перелік груп підакцизних товарів, визначено поняття бази оподаткування, встановлено три види ставок акцизного податку: специфічні (у твердих сумах до одиниці товару), адвалорні (у відсотках до вартості товару) і змішані (одночасне застосування двох перших ставок).

На сьогодні дата виникнення податкових зобов'язань залежить від  події, що настала першою: або дата відвантаження товару, або дата надходження  коштів на розрахунковий рахунок  підприємства. Після прийняття Податкового кодексу пропонується змінити процедуру визначення дати – податкові зобов'язання визначатимуться лише за датою відвантаження товару. Важливим також є зміна підходу до оподаткування при розрахунках у іноземній валюті. Надходження коштів в іноземній валюті від експорту підакцизної продукції не буде умовою для включення в неоподатковувані обороти декларації акцизного податку, тому що вивіз продукції через митний кордон України і надходження валютних коштів від експорту цієї продукції найчастіше відбуваються в різних податкових періодах. Така норма дасть змогу підприємствам не відволікати обігові кошти і збільшувати експортний потенціал підакцизної продукції.

Варто звернути особливу увагу на розмір ставок акцизного податку. Різке підвищення ставок і приведення їх у відповідність з європейськими може негативно вплинути на вітчизняну економіку. Водночас в Україні порівняно Євросоюзом дуже низькі ставки акцизного податку, зокрема на тютюнові вироби і нафтопродукти. З досвіду 1998 р. випливає, що різке підвищення акцизних ставок на алкогольні напої спричинило припинення більшої частини виробництва цієї продукції, внаслідок чого поширилося тіньове виробництво. У зв'язку з цим підвищенню ставок акцизного податку завжди мають передувати глибокий економічний аналіз і прогноз наслідків такого підвищення. Саме тому підвищення ставок слід здійснити поетапно, з урахуванням платоспроможності населення, адже у разі недоступності для населення легальної продукції активізується її тіньове виробництво. Позитивним є і наміри законодавця на встановлення стосовно Податкового кодексу п'ятирічного мораторію на внесення до нього змін. Це гарантуватиме стабільність податкового законодавства на достатньо тривалий період та сприятиме підвищенню рівня інвестицій.

Висновок Принципово важливо при визначенні акцизного збору звернути увагу саме на його участь у формуванні ціни реалізації товарів (продукції).

      Акцизний збір, як і всі інші податки, реалізує, насамперед, фіскальну й регулюючу функції. Він специфічно сполучає у собі як фіскальну функцію податків, наповнюючи дохідні частини бюджетів, так і регулюючу функцію, впливаючи на ціноутворення. Остання коректує попит та пропозицію, збільшуючи ціну товару за рахунок акцизу або зменшуючи шляхом виключення з переліку підакцизних товарів. Щодо акцизу логічно допустити, що регулююча функція деякою мірою превалює над фіскальною.

     Своєрідним різновидом зобов'язаної особи при виконанні податкового обов'язку по акцизу є декларант, як особа, що переміщує через митний кордон товари  або заявляє, декларує й пред'являє товари для митного оформлення.

      Акцизний збір за принципом класифікації платників належить до категорії змішаних податків, тобто в різних варіаціях у якості платника присутні і юридичні, і фізичні особи.

      В Україні ставки акцизного збору деталізуються окремими законами в залежності від підакцизних товарів.

     Податкова база по акцизному збору визначається окремо по кожному різновиду підакцизного товару (нафтопродуктам, транспортним засобам, тютюновим виробам і т.ін.).

      Визначення податкового періоду й, відповідно, податкової бази, моменту виникнення обов'язку по акцизному збору зв'язується з необхідністю законодавчого закріплення дати виникнення податкових зобов'язань, дати реалізації або одержання підакцизних товарів.

 

 

2.  Методики  складання звітності з окремих  видів податків:

2.1. Податок на додану вартість

ПДВ – це непрямий податок, який є часткою новоствореної  вартості, входить до ціни реалізації товарів і сплачується споживачем до державного бюджету на кожному  етапі виробництва товарів.

Основним документом, який регламентує порядок адміністрування  ПДВ є Закон України «Про податок  на додану вартість» № 168/97 – ВР від 3 квітня 1997 року зі змінами і доповненнями.

Платниками ПДВ є всі юридичні особи та громадяни, що здійснюють від свого імені виробничу та іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форми власності та господарювання.

Платником ПДВ  є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник ПДВ, за винятком фізичних осіб, які обрали сплату фіксованого чи єдиного податку за спрощеною системою оподаткування.

Особа підлягає обов'язковій  реєстрації як платник податку у  разі:

- коли загальна сума  від здійснення операцій з  поставки товарів (послуг), протягом  останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тис.гривень .

- особа, яка поставляє  товари (послуги) на митній території  України з використанням глобальної  або локальних комп'ютерних мереж,  через своє постійне представництво, зареєстроване на території України. 

- особи, які реєструються добровільно платниками ПДВ річний обсяг яких, з реалізації товарів не перевищує 300 тис. гривень

 - особи, які імпортують товари на митну територію України

 - особи, які надають послуги зв’язку і здійснюють консолідований облік доходів і витрат.

Об'єктом  оподаткування ПДВ є:

1. операції платників податку з продажу товарів (послуг) на території України, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику
2. операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на територію України та отримання робіт, що надаються нарезидентам для їх споживання на території України
3. операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України та надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажу за межами митної території України

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного  збору, ввізного мита, інших загальнодержавних  податків та зборів (обов'язкових) платежів.

База оподаткування:

1. для операцій з продажу товарів визначається, виходячи з їх вартості з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, за винятком ПДВ, що включається в ціну товару
2. для бартерних операцій визначається, виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайної ціни
3. для імпортних товарів – це митна вартість з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, страхування, акцизного збору, ввізного мита (визначена вартість перераховується у національну валюту України за курсом що діє на момент виникнення податкових зобов’язань)
4. для готової продукції, виготовленої з давальницької сировини і реалізованої в Україні – це договірна вартість з врахуванням акцизного збору, мита
5. у випадку неповернення заставної тари відправнику протягом терміну позовної давності, вартість її включається до бази оподаткування отримувача
6. для комісійної торгівлі товарів – це комісійна винагорода (націнка), якщо ж платник продає товар, отриманий в межах договорів комісії, поруки, доручення, договірного управління, то базою оподаткування є продажна вартість товару