Порушення митних правил та організація боротьби з контрабандою

     До  третьої групи порушень митних правил відносяться порушення митних правил, що посягають на встановлений порядок  здійснення митного оформлення.

     Відповідно  до пункту 14 статті 1 митного кодексу  України митне оформлення – виконання  митним органом дій (процедур), які  пов’язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

     До  порушень митних правил, що посягають  на порядок здійснення митного оформлення, відносяться порушення митних правил, передбачені статтями Митного кодексу  України: 331 ( видача товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу або їх втрата); 333 (Незупинення транспортного засобу); 337 (Вантажні та інші операції, що поводяться без дозволу митного органу); 338 ( Пошкодження або втрата митного забезпечення). Статтею 340 Митного кодексу передбачено відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів, тобто незявлення  за встановленою формою точних відомостей (наявність,найменування або назва,кількість тощо) про товари, транспортні засоби, які підлягають обовязковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Відповідно до ст. 81 декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою,усно, шляхом вчинення дій) точних відомосей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Таким чином, недотримання встановленої форми декларування, зазачення відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, що не відповідають дійсності, за відсутності ознак приховування від митного контролю, необхідно кваліфкувати за статтею 340 Митного кодексу України.

     До  четвертої групи порушень митних правил відносяться порушення митних правил, що посягають на порядок  сплати податків і зборів.

     До  таких порушень митних правил відносяться  порушення митних правил, передбачені  статтями 354 (Використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, в інших цілях) 355 (Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменьшення їх розміру) Митного кодексу України.

     За  порушення митних правил Митним кодексом України передбачено адміністративну  відповідальність, а саме: попередження, штраф і конфіскація ( ст.322). 

2. Провадження у  справах про порушення митних правил і шляхи їх

удосконалення

      Провадження у справах про адміністративні  правопорушення, підвідомчі

митним органам, за своїм змістом і призначенням займає важливе місце

серед інших  видів діяльності Державної митної служби України. Дане

положення ґрунтується  на змісті адміністративної діяльності митних

органів як специфічній, виконавчо-розпорядчій, підзаконній,

державно-владній  діяльності з контролю за дотриманням  митного

законодавства.

      Провадження у справах про порушення митних правил – це правовий

інститут, у межах якого регулюються процесуальні

адміністративно-деліктні відносини і забезпечується вирішення  зазначених

справ, а також  попередження адміністративних порушень митних правил.

      У запропонованому визначенні немає  згадки про норми – основний елемент

механізму правового  регулювання, однак поняття правового  інституту і

регулювання адміністративно-деліктних  відносин нічого, крім регулюючої

функції норм, не припускає.

      Адміністративно-процесуальні норми, що входять до інституту провадження

в справах про  адміністративні порушення митних правил, регулюють порядок

реалізації відповідних  матеріальних норм, процедури їх застосування,

процес здійснення примусового впливу на винних за допомогою

адміністративних  стягнень. Іншими словами, вони регламентують комплекс

адміністративно-деліктних  відносин.

      Однак у чинному адміністративно-процесуальному законодавстві, а також у

Митному кодексі  України відсутня норма права, в якій була б виражена

потенційна правова  характеристика провадження в справах  про

адміністративні правопорушення, різновидом якого і є провадження, що

розглядається. У зв’язку з цим у науковій юридичній літературі воно

визначається  як процесуальне правовідношення, що виникає  щодо

притягнення до адміністративної відповідальності і  ототожнюється із

системою адміністративно-процесуальних  норм, які регулюють діяльність

певних суб’єктів  щодо порушення та розгляду справ  про адміністративні

проступки . 

      Адміністративне провадження у справах про порушення митних правил, як

адміністративно-процесуальна діяльність митних органів, здійснюється на

основі норм адміністративно-процесуального права.

      Основним  законодавчим актом, що регламентує  здійснення провадження у

справах про порушення митних правил, є Митний кодекс України, в якому

знайшли відображення майже всі основні питання, пов’язані з діяльністю

як посадових  осіб митних органів щодо порушення справ, їх розслідування,

розгляду та виконання винесених постанов про  застосування примусових

заходів, так  і інших суб’єктів провадження.

      Разом з тим необхідно зазначити, що в Митному кодексі України  не

визначені завдання провадження, обставини, що виключають провадження,

принципи провадження, доказування по справі та деякі інші процесуальні

норми, що мають  важливе значення для здійснення митними органами своїх

адміністративно-юрисдикційних  повноважень.

      Як  свідчить практика, провадження у справах про порушення митних правил

найчастіше починається в результаті безпосереднього виявлення посадовими

особами порушень митних правил. Вказаний привід відрізняється від інших

перш за все  тим, що питання про порушення  справи вирішується за власною

ініціативою особи, яка виконує функції митного  контролю, митного

оформлення та пропуску через митний кордон України  предметів, товарів,

транспортних  засобів, валюти та цінностей.

      Вказана ситуація дозволяє посадовій особі  вжити всіх необхідних заходів

щодо припинення правопорушення, затримання правопорушника, знаходження

та закріплення  доказів.

      Для порушення справи про порушення  митних правил недостатньо лише

приводу для  порушення справи. Потрібна також  наявність законної підстави

для порушення  справи, під якою слід розуміти фактичні дані, що вказують

на ознаки правопорушення.

      Аналіз  матеріалів практичної діяльності митних органах свідчить, що

більшість усіх фактів правопорушення виявляються  під час проведення

митного контролю, митного оформлення та пропуску через  митний кордон

України товарів  і транспортних засобів, тому протоколи про порушення

митних правил складаються найчастіше оперативно-інспекторським складом

функціональних  відділів митних органів.

      Цими  ж митниками здійснюються й первинні дії, спрямовані на встановлення

та закріплення  слідів правопорушення. Відсоток справ, що порушуються

посадовими особами  підрозділів по боротьбі з контрабандою та порушеннями

митних правил, значно менший. Як правило, його складають  справи, що

порушуються за матеріалами, які були отримані від інших правоохоронних

органів.

      Необхідно зазначити, що у провадженні в  справах про адміністративні

правопорушення, підвідомчі митним органам, ще має місце ряд значних

проблем, які  потребують послідовного вирішення.

      Так, по-перше, потребують чіткого законодавчого  закріплення принципи

провадження, яким як у КУпАП, так і в Митному  кодексі України приділена

недостатня увага, оскільки вони найчастіше як принципи не визначені.

      При цьому йдеться не про всі принципи, властиві цьому провадженню, а

лише про ті з них, які впливають на законність постанови по справі.

Тобто такі принципи розгортаються в цілу систему  вимог, порушення яких

тягне визнання постанови незаконною.

      Недостатньо при цьому тільки закріпити принципи провадження, весь зміст

процесуальної частини має відповідати їх вимогам. Це, зокрема, такі

принципи: законність, розгляд справи на засадах рівності громадян,

презумпція невинуватості, забезпечення права на захист, встановлення

об’єктивної (матеріальної) істини, публічність (офіційність), гласність

(відкритість)  розгляду справи, безпосередність,  самостійність і

незалежність  суб’єктів адміністративної юрисдикції в прийнятті рішень,

національна мова провадження та інші.

      По-друге, велика кількість справ про адміністративні порушення митних

правил розглядається  різними посадовими особами, які в ряді випадків не

мають юридичної  освіти, а тому допускаються упередженість  і

суб’єктивізм, порушення вимог законності притягнення  порушників до

адміністративної  відповідальності, що призводить до оскаржень  прийнятих

рішень по справах.

      По-третє, для забезпечення режиму законності необхідно не тільки

гарантувати права  особи, що притягується до адміністративної

відповідальності, але і на гарантіях, прав особи, якій правопорушенням

заподіяно шкоду, тобто потерпілому. Тому доцільно права потерпілого

визначити в  окремій статті МК України, причому  значно розширивши їх

коло. Це дозволить  потерпілому, захищаючи свої права, бути активним

учасником провадження.

      По-четверте, у Митному кодексі України  повинно бути чітко визначено

підстави та приводи порушення провадження. Єдиною фактичною підставою

порушення провадження  є наявність в діянні особи  складу

адміністративного проступку. Проте самої лише фактичної  підстави

недостатньо для  того, щоб провадження у справі розпочалося. Для цього

необхідна ще й  формальна, процесуальна підстава, тобто інформація про

правопорушення. Іншими словами, крім підстави для порушення справи про

адміністративний  проступок, має бути ще й привід.

      До приводів, закріплених у ст. 360 МК України, на нашу думку, необхідно

також віднести: