Зарубежный опыт работы налоговых органов

На підрозділи “Штойфа” покладається виконання трьох основних завдань:

1. розслідування податкових злочинів і порушень порядку стягнення податків;

2. визначення бази оподаткування у зв’язку з податковими злочинами і порушеннями порядку стягнення та сплати податків;

3. викриття та розслідування невідомих податкових злочинів, тобто злочинів, в яких нез’ясованим є винуватець або обставини справи.

Працівники податкової поліції, володіючи у кримінально-процесуальній  сфері тими самими правами і обов’язками, що й співробітники кримінальної поліції (за винятком права застосування зброї), уповноважені чинним законодавством здійснювати всі необхідні заходи щодо викриття злочинів, а саме – обшук у службових і житлових приміщеннях, автомобілях, огляд особистих речей; примусове вилучення речей як предметів доказування, якщо власник не бажає віддати їх добровільно; огляд ділових і банківських документів, календарів, записних книжок тощо; затримання підозрюваного за наявності небезпеки його втечі.

3. Податкова  система Швеції.

 

Надзвичайно цікавий  досвід боротьби з ухиленням від  оподаткування, що існує в Швеції, де при існуванні дуже високого рівня податкових ставок і, здавалося б, як результат цього значного рівня злочинності у даній сфері, не існує окремої служби податкової поліції.

Найбільш важливий вид  національного податку в Швеції  - прибутковий податок. Він підрозділяється  на три категорії: податок на трудові доходи фізичних осіб, майновий та корпоративний.

Якщо скупний прибуток фізичної особи не перевищує 170 тис. крон, податок складає 31%, при перевищенні  вказаної суми, ставка податку може зростати до 50%. Майновий податок стягується з розрахунку вартості майна: до 800 тис. крон – ставка нульова; до 1,5 млн. крон – 1,5%; до 3,5 млн. крон – 12 тис. крон + 2,5%; на майно більшої вартості – 62 тис. крон + 3%. Корпоративний податок стягується з підприємств за ставками в межах від 20 до 30%.

 Наступними важливими  надходженнями в бюджет є соціальні  виплати із заробітної плати  фізичних осіб, що сягають до 22%. Роботодавці також сплачують  в пенсійний та фонд медичного  страхування 43% з розрахунку фонду  заробітної плати.

Стягуються в Швеції і непрямі податки – податок на додану вартість, на електроенергію, акцизи. Ставки цих податків приблизно однакові і сягають приблизно 30%. Як бачимо система оподаткування Швеції характеризується найбільшим податковим тиском серед розвинутих країн, але з даних цифр і складається реальний добробут шведів, різноманітні соціальні гарантії.

Окремої служби податкової поліції в Швеції не існує, її функції  виконують підрозділи Головного  поліцейського управління. Розслідування  податкових правопорушень та злочинів - сфера компетенції Служби фінансової розвідки у складі Головного поліцейського управління. Службу фінансової розвідки було утворено в 1993 році за ініціативою шведських банків, що були дуже зацікавлені в попередженні проникнення організованої злочинності в фінансове життя країни.

Поліцейські Служби фінансової розвідки спочатку проводять оперативні заходи для викриття фінансових афер, переважно з участю концернів, іноземного капіталу та ін. (в країні традиційно високий рівень податкової культури та податкової дисципліни, законослухняності громадян, для ліквідації незначних правопорушень частіш за все достатньо провести профілактичну бесіду з порушником). Зібрані матеріали представляються прокурору, після чого, якщо вони визнані переконливими, поліцейським надається право провадження попереднього слідства в повному правовому та оперативному обсязі.

 

4. Податкова система Російської федерації.

 

Російський досвід діяльності органів податкового контролю також  є дуже цікавим. В Росії фінансовий контроль за сплатою податків та виявлення і розслідування злочинів у галузі оподаткування здійснюється двома самостійними державними органами, що на стадії формування були об’єднані однією системою.

Державну податкову  службу Російської Федерації було утворено в 1991 році. Для ведення боротьби з кримінальними посяганнями на податкову систему Указом Президента Російської федерації № 262 від 18 березня 1992 року при державних податкових інспекціях на місцях були сформовані підрозділи податкових розслідувань, керівництво якими здійснювало Головне управління податкових розслідувань. Крім виконання функцій податкової служби, дані підрозділи були зобов’язані здійснювати заходи по попередженню та припиненню порушень податкового законодавства, забезпечувати безпеку діяльності посадових осіб податкових інспекцій. При цьому повноваження підрозділів податкових розслідувань були суттєво обмежені. Вони мали право лише проводити попередній добір первинних матеріалів про кримінальні порушення податкового законодавства, а потім передавати їх в органи внутрішніх справ для порушення кримінальних справ та розслідування злочинів. Однак діяльність Головного управління податкових розслідувань і підрозділів податкових розслідувань у системі Державної податкової служби було визнано неефективним.

У зв’язку з цим, 24 червня 1993 року було ухвалено Закон Російської Федерації “Про федеральні органи податкової поліції”, на підставі якого органи податкових розслідувань були реорганізовані у самостійний державний правоохоронний орган -  федеральні органи податкової поліції, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та дізнання стосовно злочинів у галузі оподаткування.

Тільки 17 грудня 1995 року на федеральні органи податкової поліції  було покладено функції провадження  попереднього слідства по справах про  ухилення від сплати податків.

Тривалий час поряд  з виконанням функцій, що властиві правоохоронним органам, органи податкової поліції  виконували також і функції фінансового  контролю шляхом проведення податкових перевірок платників податків в  повному обсязі, зі складанням актів за результатами таких перевірок. Вказане право було передбачено пунктом 3 статті 11 Закону Російської Федерації “Про федеральні органи податкової поліції” в редакції 17 грудня 1995 року.

Згодом російські вчені  почали висловлювати думку щодо необхідності та доцільності, можливості та допустимості виконання контрольної функції органами податкової поліції, що в результаті податкових перевірок “розмивається” правова природа цього правоохоронного органу.

З прийняттям частини  першої Податкового кодексу Російської Федерації зазначену проблему було врегульовано на законодавчому рівні. На підставі пункту 4 частини 2 статті 36 вказаного нормативного акту органи податкової поліції беруть участь в податкових перевірках лише за запитом податкових органів.

Нині Федеральна служба податкової поліції Російської федерації  входить до структури федеральних  органів виконавчої влади, є самостійним  правоохоронним органом і складовою  частиною сил забезпечення економічної  безпеки Російської Федерації. Очолює Федеральну службу податкової поліції Директор у ранзі голови державного комітету Російської Федерації, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом Російської Федерації за поданням Голови Уряду.

Діяльність органів  податкової поліції регулюється Законом Російської Федерації “Про федеральні органи податкової поліції”, Податковим кодексом Російської Федерації, Федеральним законом “Про оперативно-розшукову діяльність”, Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексами, Кодексом про адміністративні правопорушення  Російської федерації та цілим комплексом підзаконних нормативних актів.

До основних повноважень  органів податкової поліції Російської Федерації належать:

- здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання з ціллю виявлення та припинення податкових злочинів, розшук осіб, що підозрюються у їх вчиненні;

- провадження у відповідності з кримінально-процесуальним законодавством в межах своєї компетенції попереднього слідства за справами по злочинам у галузі оподаткування;

- за запитом податкових органів прийняття участі в податкових перевірках;

- забезпечення безпеки діяльності державних податкових інспекцій, захист їх посадових осіб при виконанні ними службових обов’язків;

- виявлення та припинення фактів корупції в податкових органах та федеральних органах податкової поліції;

- інші повноваження передбачені Законом Російської Федерації “Про федеральні органи податкової поліції”.

Кримінальна відповідальність в Російській Федерації настає за:

-  ухилення від сплати митних платежів (стаття 194 Кримінального кодексу Російської Федерації) в великих розмірах (від 1000 мінімальних розмірів оплати праці);

- ухилення громадян від сплати податків (ст. 198 КК РФ) в крупних (від 200 мінімальних розмірів оплати праці) та особливо крупних розмірах (від 500 мінімальних розмірів оплати праці);

- ухилення від сплати податків організації (від 1000 мінімальних розмірів оплати праці) (ст. 199 КК РФ).

За вчинення вказаних злочинів передбачаються штрафні санкції  від 200 до 1000 мінімальних розмірів оплати праці в залежності від кваліфікаційних ознак, обов’язкові роботи; позбавлення волі на строк від 6 місяців до 2 років за ухилення від сплати митних платежів; до 5 років за ухилення громадян від сплати податків; до 7 років за ухилення від сплати податків організації.

Крім того, згідно з  Кримінально-процесуальним кодексом Російської Федерації розслідуванню  органами податкової поліції у випадку  їх зв’язку з податковими злочинами  підлягають такі склади злочинів, як: незаконне  підприємництво, хабарництво, ряд посадових злочинів та ін.

 

Висновок

Податкова система має  безпосередній вплив на стан економіки  країни та прогресію порушень законодавства (в тому числі і кримінальних) у галузі оподаткування. Значний  податковий тягар викликає зростання  вказаних порушень (за виключенням окремих країн з високою культурою платників податків, що заснована на традиціях поваги до будь-якого закону, наприклад, Швеція).

Законодавством більшості  країн відповідальність за будь-які  порушення у галузі оподаткування  встановлюється нормами податкового законодавства (США, Франція, Німеччина, Італія та ін.); введено особливий порядок розслідування та судового розгляду таких справ. Податкові органи констатують порушення та приймають рішення про притягнення до відповідальності, а обов’язок доказування своєї невинуватості лежить на порушникові (презумпція невинуватості при розслідуванні та розгляді в суді податкових  правопорушень не спрацьовує). У деяких країнах (США, ФРН, Японія та ін.) податкові спори розглядаються інститутом податкових судів, такі спори, як правило, виключені із розряду майнових.

В більшості країн  розслідування податкових злочинів віднесено до компетенції спеціальних  підрозділів, що входять до системи  Міністерства фінансів та до складу податкових органів. (Служба внутрішніх доходів  США в системі Міністерства фінансів та слідчий департамент і підрозділи фінансового розшуку в її складі; Податкова поліція ФРН “Штойфа” Міністерства фінансів; Фінансова гвардія Італії; Підрозділи по боротьбі з податковим шахрайством Податкового агентства Іспанії). Але в ряді країн не створено спеціальних підрозділів, що розслідують податкові злочини у складі податкових органів, такими повноваженнями наділені поліцейські органи (Швеція) або самостійні структури (Росія), в деяких країнах поряд зі спеціальними підрозділами Міністерства фінансів право виявлення та розслідування податкових злочинів надається також поліції або прокуратурі (Італія, Німеччина).

Таким чином, вивчення та аналіз зарубіжного досвіду функціонування податкових систем і діяльності податкових органів має справити значний вплив на удосконалення організації та функціонування податкової міліції в Україні. Необхідно розширити використання в нашій державі зарубіжного досвіду щодо проведення ринкових реформ, наприклад - Польщі, Китаю; щодо діяльності контролюючих органів – Іспанії, де поряд з достатньо помірною системою оподаткування діє високопрофесійний податковий орган та застосовуються значні фінансові санкції); Сполучених Штатів Америки, де тільки за вимогу сплати більшої суми податку чи хабара посадову особу Служби федеральних доходів може бути притягнуто до адміністративної (штраф до 20 тисяч доларів) чи кримінальної (до 5 років ув’язнення) відповідальності. На мою думку, сперш необхідно врахувати позитивні приклади побудови системи оподаткування, зниження податкового тиску на платників податків, і лише після цього посилювати юридичну відповідальність за порушення законодавства, надавати додаткові повноваження посадовим особам контролюючих органів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

 

1. Податкове право / Під ред. проф. Кучерявенко М.П. –  К.: Юрінком Інтер., 2003. – 400 с.
2. Кучерявенко М.П. Курс податкового права: У 6 т. – Х.: Легас, 2002. – 791 с.
3. Российское налоговое право: проблемы теории и практики.- СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 397 с.
4. Бандурка О.М., Вишневська М.К., Жвалюк В.Р., Сараскіна Т.В. Податкова міліція: Коментарі та роз’яснення чинного законодавства. - Харків: Університет внутрішніх справ, - 1999. – 268 с.
5. Гега П.Т. Правовий режим оподаткування в Україні. - К.: ЮРІНКОМ, 1997 р. –  143 с.
6. Мещерякова О.В. Налоговые системы развитых стран мира (справочник) – М.: Фонд «Правовая культура», 1995.- 240 с.
7. Налоговые системы зарубежных стран: Учебник для вузов./ Под ред. проф. Князева В.Г. , проф. Черника Д.Г., М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997.- 191 с.
8. Кушнарєва Т.Е., Кучерявенко М.П. Система податкових органів України. – Х.: Торсін, 2000. – 293 с.