Дослідження основних технологічних властивостей матеріалів

qo=(qo1+qo2)/2

qy=(qy1+qy2+qy3)/3

Зразок  №1: qo=0,11 г;  qy=0,05 г.

Зразок  №2: qo=0,04 г;  qy=0,10 г.

Зразок  №3: qo=0,04 г;  qy=0,09 г.     

 Лінійну щільність ниток обчислюють  за формулою:

То = qo/∑Lo

Тy = qy/∑Lу

де ∑Lo та qy/∑Lу - загальна довжина пучка ниток основи і пучка ниток утка, км (0,005).

Зразок  №1: То = 0,11/0,005 = 22 текс; Тy = 0,05/0,005 = 10 текс;

Зразок  №2: То = 0,04/0,005 = 8 текс; Тy = 0,10/0,005 = 20 текс;

Зразок  №3: То = 0,04/0,005 = 8 текс; Тy = 0,09/0,005 = 18 текс;     

 Для обчислення поверхносноної щільності необхідно знати масу елементарної проби. Зразок тканини готують до визначення маси шляхом вирівнювання його розмірів 100х100 мм і зважують.

Зразок  №1: m=1,53 г.

Зразок  №2: m=1,00 г.

Зразок  №3: m=1,23 г.     

 Поверхнева щільність тканини  (маса 1м²) є стандартною характеристикою, показники якої за кожним видом тканини регламентується технічною документацією; відхилення від норми допускається в строго встановлених межах. Поверхневу щільність тканини Ms, г/м², визначають шляхом перерахунку маси точеною проби довжиною L, мм, і шириною В, мм, на площу 1м² (розрахункове значення поверхневої щільності).

Ms= m*10 /(LВ) або Msp=m*100

де m – середня маса підготовленої елементарної проби.    

 Визначаємо розрахункове значення  поверхневої щільності за формулою:

Зразок  №1: Msp= 1,53*100=153 г/м²

Зразок  №2: Msp=1,00*100=100 г/м²

Зразок  №3: Msp=1,23*100=123 г/м²     

 Поверхневу щільність можна розрахувати  за структурними показниками  тканини (експериментальне значення  поверхневої щільності):

Ms=0,01(ПоТо+ПуТу)

Де То та Ту - лінійна щільність ниток  по основі і качку.    

 Визначаємо експериментальне значення  поверхневої щільності:

Зразок  №1: Ms=0,01(330*22+750*10)= 151г/м²

Зразок  №2: Ms=0,01(640*8+230*20)= 98 г/м²

Зразок  №3: Ms=0,01(750*8+270*18)= 125 г/м²    

 Внаслідок гігроскопічності  текстильних волокон і ниток  поверхнева щільність тканини  може істотно змінюватися в  залежності від її вологості.  Тому поверхневу щільність тканини  визначають при нормованої вологості.      

 Відхилення значень поверхневої  щільності, отриманих експериментальним і розрахунковим методами, не повинні перевищувати 2%, і розраховується за формулою:

∆М=(Ms- Msp)100/ Msp

Зразок  №1: Ms=(151-153)100/153= -1,3%

Зразок  №2: Ms=(98-100)100/100= -2,%

Зразок  №3: Ms=(125-123)100/123= 1,6%     

 Значення номеру  ниток по основі Nо та по утку Nу (N, м/г) знаходиться за формулою: Nо=1000/То; Nу=1000/Ту

Зразок  №1: Nо=1000/22=45 м/г; Nу=1000/10=100 м/г

Зразок  №2: Nо=1000/8=125 м/г; Nу=1000/20=50 м/г

Зразок  №3: Nо=1000/8=125 м/г; Nу=1000/18=56 м/г    

 

Усі знайдені значення структурних характеристик матеріалів преставлені в таблиці:  

 

  
 

3.2 Дослідження механічних  властивостей матеріалів  верху     

 Механічні властивості  матеріалів включають такі поняття  як: коефіцієнт драпіруємість (Кд,%), коефіцієнт зминаємості (КСМ), прорубки (П,%).  
     Драпіруємість (Кд,%) - здатність матеріалу в підвішеному стані під дією власної сили ваги утворювати м'які, рухливі складки. У залежності від значення драпіруємості визначають призначення матеріалу, модельні та конструктивні особливості одягу, технологію її виготовлення.    

 Дисковий метод  дозволяє оцінити драпіруємость матеріалу одночасно в різних напрямках. Цим методом драпіруємості визначають на спеціальному приладі. Прилад складається з стовпчика, в центрі якого проходить стрижень, що переміщається у вертикальній площині. На верхньому кінці стержня укріплений диск діаметром 50 мм з голкою в центрі для закріплення проби, яка в початковому стані має форму кола діаметром 200 мм.     

 Порядок визначення  драпіруємості досліджуваних зразків тканини:

1. Вирізати пробу діаметром 200 мм.  
   2. Помістити папір на столик приладу під диском.  
   3. Зміцнити пробу на диску.  
   4. На пробу накласти другий диск того ж діаметра, що і перший.  
   5. Висвітлити  прилад зверху  пучком  паралельних променів,  завдяки чому на папері, що знаходиться на столику приладу під диском, виходить проекція проби.  
   6. Для надання пробі постійної, притаманної їй форми, диск з пробою підняти і опустити 5 разів і через три хвилини після цього окреслити проекцію проби на папері.  
   7. Виміряти осьові лінії А і В.  
   - добре драпіруються матеріал утворює дрібні симетрично спадаючі складки з малим радіусом кривизни;  
   - матеріали,  що  погано  драпіруються   дають проекцію   близьку до  площі досліджуваної проби;  
   - якщо  матеріал  має різну драпіруємість в поздовжньому  і поперечному напрямку, проекція витягується в напрямі більшої тяж ести проби.  
   8. Окреслити проекцію проби на папері і вирізати її.  
   9. З такого ж паперу вирізати коло з діаметром рівним діаметру проби.  
   10. Зважити папір, вирізаний за проекцією драпіровані проби (mдр), р.  
   11. Зважити папір, вирізаний за розміром недрапірованной проби (m), р.  
   12. Обчислити коефіцієнт драпіруємості за формулою: Кд = 100 (m-mдр) / m  
   де m - маса паперу вирізаного за розміром не драпірованої проби, г;  
   mдр - маса паперу, вирізаної по проекції драпірованою проби, р.  
   13. Дати   характеристику   драпіруємості   матеріалу   по   основі  та   утку  по співвідношенню осьових ліній В і А:  
   - відношення  осьових ліній   В / А  в межах 0,95 - 1,1  характеризує  однакову драпіруємість матеріалу у двох напрямках;  
   - відношення  осьових ліній В / А > 1,1    
   - відношення  осьових ліній В / А < 0,95 

 

  
   За формулою визначаємо  коефіцієнт драпіруємості для  трьох запропонованих зразків тканини:

Зразок  №1: 100(1,40-0,74)/1,40=71%

Зразок  №2:  100(1,46-0,66)/1,46=68%

Зразок  №3:  100(1,42-0,98)/1,42=70% 

Співвідношення осьових  ліній В/А:

Зразок  №1: В / А =1,4 - характеризує  кращу  драпіруємість  в поперечному  напрямку;

Зразок  №2:  В / А =1,1 - характеризує  однакову драпіруємість матеріалу у двох напрямках;

Зразок  №3:  В / А =0.84 характеризує  кращу  драпіруємість в поздовжньому напрямку.      

 Після проведення експериментів  зрозуміло, що найкращу драпіруємість  має зразок №1, а найнижчий показник драпіруємість у зразка №2.     

 Зминаємість - властивість матеріалу  при вигині й стиску утворювати  незникаючі складки.     

 Випробування проводиться відповідно  до ГОСТ 8978-75.    

 Для проведення дослідження необхідно:

1. Вирізати два зразки розміром 130х15 мм, один уздовж основи, другий уздовж утоку.
2. Кожний зразок скласти уздовж, формуючи петлю таким чином, щоб верхня частина зразка тканини становила 1/3 його довжини, а нижня - 2/3. Закріпити зразок у штативі.
3. Виміряти висоту петлі до зминання В1 у місці її максимального розширення.
4. Установити зверху на петлю вантаж 1,5 кг на 15 хв.
5. Зняти вантаж. Виміряти висоту петлі В2.

 

     

 Обчислити коефіцієнт зминаємості  Ксм по формулі: Ксм=100(ВЗ2)/В1,

де В1 - висота петлі до зминання, мм; В2 - висота петлі після зминання.

Зразок  №1: Косм=100(1,2-1)/1,2=16,7%;   Кусм=100(1,5-1,2)/1,5=20%;

Зразок  №2:  Косм=100(1,3-0,9)/1,3=30,8%;   Кусм=100(1,3-0,9)/1,3=30.8%;

Зразок  №3:  Косм=100(1,4-1.1)/1,4=21,4%;   Кусм=100(1,2-0,8)/1,2=33,3%.    

 По завершенню дослідів було встановлено, що зразок тканини №1 найменше з усіх піддається зминанню.     

 Явна прорубка - це повне руйнування  нитки текстильного матеріалу  у випадку влучення швейної  голки при виконанні машинного  рядка. Явна прорубка легко  виявляється відразу ж після виконання рядка при її зовнішньому огляді. У результаті прорубки на поверхні матеріалу з'являється ворсистість, утворена ушкодженими або зруйнованими нитками, знижується міцність матеріалу на ділянці рядка.

Прихована прорубка - часткове руйнування ниток текстильного матеріалу. Прихована прорубка виявляється найчастіше при експлуатації виробу в результаті механічних впливів і після їхнього прання.    

 У швейному виробництві передбачено  підбирати голку й швейну нитку  для виконання рядка на конкретному матеріалі. Не дивлячись на це, ушкодження ниток матеріалу голкою швейної машини, особливо схована прорубка, зустрічаються досить часто.    

 Для визначення явної прорубки (Пя, %) з обраного матеріалу вирізають  зразок 150х100 мм і прокладають 4 машинні строчки без нитки, після чого під мікроскопом рахують кількість ушкоджених і зруйнованих ниток.     

 Явну прорубку вважають по  формулі: Пя=100Ня/Ко,

де Ня - число пошкоджених ниток матеріалу  по всій довжині рядка,

Ко - число  проколів по всій довжині рядка.

Зразок  №1:  Пя=100*0/0=0

Зразок  №2:  Пя=100*5/114=3,4%

Зразок  №3:  Пя=100*3/89=3,4%      

 Для визначення прорубки прихованої (Пс, %) зразки необхідно піддати  пранню. Після чого зразки повторно  оглядають під мікроскопом і  обчислюють прорубку сховану по формулі: Пс=100(Но-Ня)/Но,

де Но - загальне число зруйнованих ниток

Зразок  №1: 100(0-0)/0=0

Зразок  №2:  100(7-5)/114=1,75%

Зразок  №3:  100(4-3)/89=1,1% 

Загальну  прорубку (По, %) визначають по формулі: По=100Но/До

Зразок  №1: По=100*0/0=0

Зразок №2:  По=100*7/114=6,1%

Зразок  №3:  По=100*4/89=4,5% 

Всі результати обчислень механічних властивостей матеріалів занесені в таблицю 3.2 

Таблиця 3.2

Механічні властивості матеріалів 

 

     

 Після  проведення дослідження структурних  і механічних властивостей представлених зразків тканин можна зробити висновок, що всі три зразки можуть бути використані при виготовленні сукні жіночої урочистої в якості тканини верху.