Конструирование пиджаков

 

1.3.4  Розробка первинних креслень деталей конструкцій запропонованих моделей

На основі ескізів  моделей модифікацій розробляються  первинні креслення деталей конструкцій у масштабі 1:1 (додаток Д).

Схеми креслеників моделей  модифікацій у масштабі 1:4  представлено у додатку Д, рисунок Д.4, Д.5, Д.6, Д.7.

Пілочка ММ1 складається  з трьох частин: центральна частина, середня частина та бічна частина  пілочки. Нагрудна виточка переноситься у вертикальний рельєф, який виходить з лінії плеча.  На спинці плечова виточка переноситься у такі напрямки:   ⅓ - у лінію плеча, ⅓ - у середню лінію спинки, ⅓ - у лінію пройми. Потім було добудовано відкладний лацкан та стояче відкладний комір з відрізною стійкою та заокругленими кінцями, змінено форму низу борту. У про цесі обробки виробу частини виточки спрасовуються, а у середньому шві вона забезпечує гарну посадку спинки на фігурі. Талієві виточки пілочки та спинки переміщуються у рельєфи.

Нагрудна виточка ММ2 розташована у рельєфі, який виходить від лінії пройми. На спинці плечова  виточка переноситься у такі напрямки:   ⅓ - у лінію плеча, ⅓ - у середню лінію спинки, ⅓ - у лінію пройми. Потім було добудовано відкладний лацкан та стояче відкладний комір з відрізною стійкою, змінено форму низу борту. Талієві виточки пілочки та спинки переміщуються у рельєфи.

 

1.3.5 Розрахунок коефіцієнта  конструктивної однорідності розроблених  моделей

Для підтвердження можливості запуску моделей системи у  агрегатний потік необхідно розрахувати коефіцієнт конструктивної однорідності даних моделей.

Для розрахунку необхідно виконати оцінку моделей, які порівнюються, за конструктивними ознаками:

• метод формоутворення (конструктивний, з використанням ВТО тощо);
• структура форми за кількістю основних деталей та конструктивно-декоративних елементів;
• засіб формоутворення (вид, кількість, місце розташування виточок, склад, членувань форми тощо);
• однорідність номенклатури матеріалів, фурнітури та ниток, що використовуються;
• конструкція деталей та вузлів;
• технологія обробки деталей та вузлів.

Дані аналізу заносяться до таблиці 1.6.

Таблиця 1.6 - Аналіз ознак виробів, що впливають на конструктивну однорідність моделей

Шифр ознаки	Ознака, яка аналізується	Однорідність моделей  за ознаками
		БМ	ММ1	ММ2
1	2	3	4	5
1	Метод формоутворення	1	1	1
2	Структура форми за кількістю: основних деталей	1	0	1
	конструктивно-декоративних елементів	0	1	1
3	Розробка поверхні форми: за видом рельєфів	0	0	0
	за кількістю рельєфів	1	0	1
	за видом коміра	0	0	0
	за видом застібки	1	1	1
	за покроєм рукавів	1	1	1
4	Однорідність матеріалів, що використовуються: за технологічними властивостями	1	1	1
	фурнітури	1	1	1
	Ниток	1	1	1
5	Конструкція: пілочка	0	0	0
	спинка	1	1	1
	рукав	1	1	1
	комір	0	0	0
6	Технологія обробки: рельєфів	0	1	1
	коміру	0	1	1
	краю борту	0	1	1
	низу жакету	1	1	1
	низу рукавів	0	1	1

Розрахунок коефіцієнта  конструктивної однорідності виконується  за наступною формулою:

Кко = ,                                          (1.1)

де m₁, m₂, m₃ – кількість конструктивних ознак, що розглядаються;

1, 2, 3 – кількість варіантів  рішень.

Кко = = = 0,63

Таким чином, визначивши коефіцієнт конструктивної однорідності, визначено, що дана система є системою сумісних моделей. Таку систему моделей можна запускати у агрегатний потік, але не паралельним, а послідовним способом запуску.

 

1.3.6. Оцінка технологічності  базової моделі жакету жіночого

Одним з показників якості виробів, які розробляються є  рівень технологічності конструкції, що забезпечується відповідальністю виробів визначеним виробничим і експлуатаційним вимогам.

Показники оцінки технологічності  базової моделі.

Основний матеріал:

М – абсолютний показник матеріалоємності виробу визначається за формулою:

М = Д р  Ш_тк,                                                        (1.2)

де Др – витрати матеріалу по довжині або довжина розкладки, м;

Ш_тк – ширина тканини без кромки, м;

М_бм = 1,12 1,48 = 1,66 м².

Ум – відносний показник матеріаломісткості визначається за формулою:

Ум = М/М_б,                                                           (1.3)

де М_б – базовий показник матеріаломісткості даного асортименту, м.

Ум_бм = 1,66 / 2,45 = 0,68.

S в.p. – абсолютний показник головних витрат від розкрою визначається за формулою:

S в.p = М – S лек,                                                      (1.4)

де S лек. - площа лекал, м².

S в.p_бм = 1,66 – 1,39 = 0,27 м².

К.в.м. – коефіцієнт використання матеріалу розраховується за формулою:

К.в.м = S лек. / М                                                  (1.5)

К.в.м_бм = 1,39/1,66 = 0,84.

Вн – відсоток міжлекальних витрат визначається за формулою:

В н. = (S в.р. 100) / М                                              (1.6)

В н._бм = (0,27 100)/1,66 = 16,27%.

Працемісткість виконання  швів в залежності від характеру  ліній членування та їх кількості оцінюється за коефіцієнтом, який розраховується за формулою:

Кпр=1,2 п₁ + 2,4 п₂ + 3,6 п_З,                                (1.7)

де 1,2; 2,4; 3,6 – коефіцієнти, які характеризують складність виконання  швів в залежності від кривизни зрізів;

п₁, п₂, п_З – кількість швів кожного виду.

Кпр =1,2 13 +2,4 9 + 3,6 5 = 15,6 + 21,6 + 18 = 55,2.

К _у.д. - коефіцієнт уніфікації деталей розраховується за формулою:

К _у.д = Д_у/Д,                                                             (1.8)

де Д_у – кількість уніфікованих деталей;

Д - загальна кількість деталей.

К _у.д.= 6/12 = 0,5.

К _у.в. – коефіцієнт уніфікації вузлів розраховується за формулою:

К _у.в. = В_у/ В,                                                         (1.9)

де В_у – кількість уніфікованих вузлів,

В – загальна кількість вузлів.

К _у.в. = 4/7 =0,57.

Провівши розрахунки, можна зробити висновки, що базова модель системи має високі показники матеріалоємності, високий коефіцієнт використання матеріалу, відсоток міжлекальних витрат 16,27% - у межах допустимого, достатній коефіцієнт працемісткості, коефіцієнт уніфікації деталей та вузлів є достатньо високим та відповідає технічному завданню.

 

 

1.3.7. Оцінка якості розроблених  моделей жакетів

Характеристику споживчих та виробничих вимог та оцінку відповідності ознак моделей системи подано у додатку Д, таблиця Д.6.

 

 

1.4 Розробка проектно-конструкторської  документації на базову модель  системи

 

Розробка конструкції  виробу завершується оформленням відповідної  проектно-конструкторської документації, яка складається з технічного опису моделі, комплекту лекал (деталей верха, підкладки, прикладу), зразка-еталону, креслення деталей виробу, комплекту технічного розмноження лекал на групу розмірів [10].

Всі ці матеріали передаються  на впровадження у виробництво.

При розробці проектно-конструкторської документації на швейні вироби необхідно  дотримуватись технічних умов, які  представлені у ГОСТ 2.102-68 ЕСКД «Виды и комплексность конструкторских документов».

 

1.4.1  Розробка лекал-еталонів  на базову модель

Лекала-еталони - це технічний  документ, який визначає форму, конструкцію та розміри деталей, технічні умови на їх технологічну обробку і розкрій. Вихідними даними для розробки лекал-еталонів є комплект основних лекал на модель, які забезпечують якість посадки виробу на фігурі людини, при розробці яких враховуються властивості матеріалів. Лекала-еталони виготовляються із спеціального картону, який не дає усадку. Лекала-еталони виготовляють по уточнених та перевірених технічних кресленнях конструкцій виробів. На лекалах позначають основні маркувальні дані: найменування виробу, номер моделі, найменування деталі, розмір, зріст, повнотну групу; вказують напрямок ниток основи та допустимі відхилення від нього, місця виточок, складок, кишень; позначають контрольні надсічки для з’єднання основних деталей; лінії мінімального та максимального положення надставок. На основних деталях (пілочка, передніх деталях штанів або спідниці) розміщують специфікацію (перелік) усіх деталей виробу та рисунок (або фото) моделі [3,10].

Робочі креслення лекал похідних деталей верха, деталей підкладки  та прикладу і допоміжних лекал розробляють  на основі робочих креслень (або  лекал-еталонів) основних лекал з урахуванням методів обробки та складання деталей. Методи обробки є визначальними факторами для вибору форми зрізів та величин припусків на технологічну обробку [10]. Схеми побудови лекал похідних деталей виробу та допоміжних лекал представлено у додатку Е.

Комплект лекал-еталонів поданий у додатку Е.

 

 

1.4.2 Розробка технічного  опису на базову модель

Технічний опис моделі включає такі види документів:

• Титульний лист
• Технічний опис зовнішнього виду моделі, ескіз;
• Специфікацію матеріалів, конфекційну карту;
• Специфікацію деталей та лекал;
• Таблицю вимірів лекал та зразка в готовому вигляді (табель мір);

Технічний опис на базову модель асортиментної серії представлено у додатку Е.

 

1.4.3 Виконання технічного  розмноження лекал на групу  розмірів

Для масового виготовлення одягу необхідний повний комплект лекал  деталей одягу на всі розміри та зрости, що проектуються для даної моделі. Первинна конструкція деталей (оригінал) виконується в одному середньому росто-розмірі заданої розмірної та повнотної групи. Проектування контурів комплекту лекал деталей одягу всіх розмірів та ростів відповідної повнотної та вікової групи на основі середнього росто-розмірі, виділеного в якості базового в кожній розміро-повнотній групі називають технічним розмноженням лекал.

Якість конструкції залежить від  якості технічного розмноження лекал. Однією із основних вимог, що висуваються  до процесу і методу технічного розмноження лекал, є збереження тих характеристик моделей одягу, яких вони набули в процесі проектування та виготовлення дослідного зразка.

Технічне розмноження  лекал проводять за розмірам і  ростом, у рамках однієї повнотної  групи, використовуючи для цього  величини між розмірних та між ростових приростів до зрізів лекал деталей оригіналу.

Для технічного розмноження лекал жіночого жакету використовується пропорційно-розрахунковий спосіб градації лекал.

Пропорційно-розрахунковий  спосіб – найбільш точний та поширений  спосіб. Він базується на принципі пропорційного взаємозв’язку окремих  точок конструкції. Висока точність методу забезпечується зокрема за рахунок того, що для кожної конструктивної точки прорости визначаються окремо в горизонтальному та вертикальному напрямках.

Схема технічного розмноження  лекал подана у додатку Е.

Технічне розмноження  лекал виконано за типовою схемою розмноження лекал на групу розмірів [10, 14].

 

 

Висновки

Для розробки асортиментної  серії жіночих жакетів було проведено  допроектні дослідження, в ході яких було визначено габітус споживача, для якого буде розроблятися асортиментна серія, його вимоги до виробу та сформовано несистематизований асортиментний ряд.

Потім було систематизовано  несистематизований асортиментний  ряд, розроблено базову конструкцію серії моделей, виконано перевірку якості кресленика базової конструкції.

На наступному етапі було розроблено ескіз базової моделі асортиментної серії, її кресленик. Далі було розроблено ескізи та кресленики моделей-модифікацій базової моделі. Після цього було сформовано матрицю ескізних елементів основних деталей та конструктивно-декоративних елементів жакетів жіночих.

Також у даному розділі було виконано необхідні розрахунки, такі як: визначення коефіцієнта конструктивної однорідності розроблених моделей, розрахунок площі лекал та міжлекальних випадів, надана оцінка технологічності БМ системи.

Завершальним етапом конструкторського розділу стала  розробка проектно-конструкторської документації на базову модель системи. В цьому підрозділі було розроблено лекала-еталони на базову модель системи, виконано технічне розмноження на групу розмірів та розроблено технічний опис на базову модель.

 

Список посилань

 

1. Журнал «Легка промисловість» №3, 2008р. стор. 4-6.
2. Журнал «Легка промисловість» №4, 2008р. стор. 6-8.
3. Агошков Л.О., Колосніченко М.В., Кононенко Г.І. Проектування одягу раціональними асортиментними серіями. – К.: Арістей, 2008. – 116с.
4. Поліщук О.І. Дизайн одягу промислового виробництва(науково-методичне видання). – Київ: КДУТД, 2001 – 59 с.
5. «Ателье» // «Современные амазонки» – 2009 - №5 стор. 12 – 19.
6. www.newfashion.ru
7. www.chasmodi.com.ua
8. «Ателье» // «Искусный декор» – 2009 - №4 стор. 6 – 11.
9. Методичні вказівки до лабораторних робіт з дисципліни «Проектування асортименту одягу». Упор. О.І.Поліщук, К.: ДАЛПУ, 1998. - 19с.
10. Патлашенко О.А. Конструювання одягу: Навчальний посібник. 2-ге вид. – К.: Арістей, 2008. – 208 с.
11. Суворова O.K., Сушан А.Т. Принципи задання та контролю балансу швейних виробів. Київ: ДАЛПУ, 1999.
12. Агошков Л.А., Петрик М.М., Кисленко И.А. Конструирование верхней женской одежды (часть первая): Учебное пособие /Под общей редакцией Агошкова Л.А. – К.: Аристей, 2004. – 164с.
13. Шершнева Л.П., Рогова А.П. Проектирование и производство женского платья. М.: Легкая и пищевая промышленность. 1983. – 223с.
14. Конструирование одежды с элементами САПР /Под ред. Е.Б. Кобляковой. М.: Легпромбытиздат, 1988. – 464с.
 

15. Основы теории проектирования костюма: Учеб. для вузов / Под ред. Т.В. Козловой. – М.: Легпромбытиздат, 1988. – 352с.
16. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Конструювання швейних виробів з елементами САПР» для спеціальності 7.091801 «Швейні вироби». Упор. доц. Зубкова Л.І. Рецензент: Арцева О.О.