Історія розвитку туризму в країнах Західноєвропейського регіону

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Основні етапи і тенденції в розвитку туризму в Західноєвропейському регіоні………………………………………...…………………………………………6

1. Періодизація розвитку туризму в Західній Європі………………………………6

Розділ 2. Історія розвитку туризму в країнах Західноєвропейського регіону……13

2. Велика Британія…………...………………………………………………………13
2. Франція…………………………………………………………………...………..17
2. Німеччина……………………………………………………………………...…..21

Розділ 3. Особливості туристичних подорожей в XVIII-XIX століття……………24

3. Характер подорожей…………………………………...…………………………24
3. Історія розвитку транспорту та його вплив на туризм………………………….27
3. Туристична діяльність Томаса Кука………….………………………………….34

Висновки……………………………………………………………………………...38

Література………………………………………………………………...…………..40

 

Вступ

      Туризм  – одна з найпопулярніших форм активного відпочинку населення планети. Щорічно десятки мільйонів людей подорожуючи знайомляться з багатствами і красотами, історично-культурними пам’ятками, досягненнями в економіці, будівництві різних країн і народів.

      Історія туризму, якщо розуміти під туризмом перш за все подорож, вирушає корінням в глибоку старовину. Ще в епоху  античності греки і римляни здійснювали  регулярні морські і сухопутні  подорожі.

      Людині  протягом всієї своєї еволюції було притаманне прагнення до світопізнання  та першовідкривательства з метою  розвитку торгівлі, завоювання та освоєння нових земель, пошуку ресурсів та нових  транспортних шляхів.

      За  багатовікову історію подорожей, географічних знахідок, промислового освоєння нових  територій, розширення господарчих  зв’язків у світі було зібрано  величезну кількість наукових літературних матеріалів, звітів та щоденників. Вони зіграли визначну роль у накопиченні  людиною знань в різноманітних  областях науки.

      Інші  історичні дослідження містять, перш за все, хронологію фактів і подій, пов’язаних із розвитком подорожей  в окремих країнах і частинах світу.

      Однак і перші, і другі дослідження  об’єднує одна ціль – визначити  внутрішньо однорідні етапи, які  б найкращим чином характеризували  історичний розвиток туризму.

      Девіз „Мандруй – наберешся розуму”  відображав відношення античних народів  до подорожей як засобу задоволення  своїх культурних та наукових потреб.

      В античні часи людей, які здійснюють подорожі та тимчасово перебувають  поза місцем постійного проживання, називали „подорожанинами”, „мандрівниками”, „подорожуючими”.

      Поняття „туризм” з’явилось у мовах  народів світу на межі ХVІІІ-ХІХ  століть. Саме в цей час спостерігаються  масові переміщення значної кількості  людей з метою змістовного проведення дозвілля, а елементи ризику та труднощів, які протягом багатьох століть були пов’язані з подорожами, відпадають.

      Революційний  розвиток транспорту - поява пароплава, паровоза, розширення мережі доріг  також зіграло важливу роль в розвитку туризму.

      Варто відразу відзначити, що період до середини XIX століття більшість дослідників  відносять до передісторії туризму. Подорожі не є самоціллю, а лише служать  засобом досягнення мети. Саму історію  туризму прийнято відлічувати із знаменитої масової (570 чоловік) двадцятимильної  поїздки по залізниці з чаєм, булочками  і духовим оркестром, організованою  в Англії в 1841 році Томасом Куком [10]. Це був перший випадок організації надання масового відпочинку як єдиного комплексу послуг. Проте, передуючий цій події період заклав основу для розвитку інфраструктури відпочинку,  і не може бути відкинутий при розгляді умов і способів зародження і розвитку туристичних подорожей як особливої сфери.

      Актуальність  даної теми: На сьогодні туризм є потужним комплексом послуг низки галузей економіки . Він охопив десятки країн, сприяючи тим самим географічному поширенню та вдосконаленню передових технологій обслуговування туристів.

      Західна Європа посідає помітне місце  у світовому ринку туристичних  послуг, що має потужну туристичну індустрію. Як галузь господарства туризм все більше пов’язується зі стратегією стійкого розвитку країн.

      Раціонально використовуючи історико – культурні  пам’ятки у поєднанні з природними ресурсами, туризм сприяє підвищенню рівня  зайнятості населення, стимулює зростання  виробництва багатьох товарів та послуг.    

      Мета  курсової роботи: полягає в дослідженні тенденцій та особливостей розвитку туризму в Західній Європі.

      Об’єктом  дослідження: Історія туризму в Західноєвропейському регіоні; чинники, які впливали на еволюцію.

      Предметом дослідження: розвиток туризму в Західній Європі; Історичні фактори,  які вплинули на туризм.  

Завдання курсової роботи:

1. розглянути основні етапи розвитку туризму в Західній Європі;
2. дослідити країни які найбільше вплинули на розвиток туризму;
3. дослідити туристичниі подорожі в XVIII-XIX столітті.

      Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Результати дослідження викладено на 40 сторінках. Список використаної літератури включає 18 найменувань.

 

Розділ 1 Основні етапи і тенденції в розвитку туризму в Західноєвропейському регіоні

1.1 Періодизація розвитку туризму в Західній Європі

         В історії розвитку туризму туризмознавці розрізняють чотири еволюційні етапи:

• до початку XIX ст. – передісторія туризму;
• початок XIX ст. - початок XX ст. – елітарний туризм; зародження спеціалізованих підприємств по виробництву туристичних послуг;
• початок XX ст. - до Другої світової війни – початок становлення соціального туризму;
• після Другої світової війни - сучасний етап – масовий туризм, формування туристської індустрії як міжгалузевого комплексу по виробництву товарів і послуг для туризму.

         У античні часи основними  мотивами подорожі були торгівля, освітні  цілі, паломництво, лікування. Можна сказати, що в Древній Греції зародилися і спортивні поїздки: учасники і глядачі Олімпійських ігор збиралися зі всієї країни. В Середньовіччі посилюється релігійний чинник подорожі – поклоніння святиням християнства і мусульманства. Епоха Ренесансу та Просвітництва послаблюють релігійні мотиви і підсилює індивідуальний характер і освітню спрямованість поїздок. Молоді дворяни незрідка вирушали в своєрідний "гран-тур" по Європі, перш ніж вступити на терені професійної або політичної діяльності. У Англії, наприклад, маршрут такої подорожі починався в Лондоні, вів до Франції з тривалим перебуванням в Парижі, потім – до Італії: Генуя, Мілан, Флоренція, Рим. Зворотна дорога пролягала через Швейцарію, Німеччину, Нідерланди. В міру посилення суспільних позицій третього суспільного стану його представники в XVIII столітті – початку XIX століття все частіше роблять аналогічні освітні тури. Відмінними рисами подорожей до середини XIX століття були примітивізм засобів пересування. Подорож в ті часи була не самоціллю, а необхідною умовою і засобом для досягнення власне мети: торгівельні справи, розширення освітнього кругозору, лікування, паломництво.

      Поєднувало  всіх цих подорожуючих те, що вони відносились  до меншості, що займала привілейований стан у суспільстві. „Маленька людина”  залишалася осторонь [10, ст. 8-9].

         Розвиток промислового виробництва і промислові перевороти XVIII-XIX століть в провідних європейських державах внесли великі зміни до економічного життя суспільства. В результаті розвитку фабричного способу виробництва відбувається чітке розмежування робочого часу, відчуженого від людини, і вільного часу, що знаходиться в повному розпорядженні працівника.

         Крім того, промислові революції XVІІІ-XІX століть привели  до значного збільшення робочого часу і знаиження часу на відпочинок та подорожі в порівнянні з античністю і середньовіччям століттями.

         На початку XX ст. найважливішу роль в розвитку туризму зіграли революційні зміни в розвитку транспорту: винахід пароплава Фултоном в 1807 р., паровоза – Стефенсоном в 1814 р., вдосконалення поштового зв'язку, що супроводилося розширенням мережі доріг в Європі[2, ст. 5]. Все це зумовило велику надійність і швидкість пересування при зниженні витрат на подорожі. Внаслідок масового напливу переселенців із Старого Світу до Америки бурхливими темпами розвивається морське з’єднання, в середині XIX ст. виникають великі пароплавні компанії.

      Періодизація  розвитку туризму, яка пропонується російським автором Александровою  А.Ю., побудована виключно на підставі одного критерію – прогресу в транспорті [1].

   Науково-технічний  прогрес і соціальна боротьба трудящих, а також зростаючий добробут суспільства зумовили поступове  зменшення робочого часу на користь  вільного: введення гарантованих неоплачуваних, а згодом і оплачуваних відпусток (у Германії, наприклад, вперше відпустки  були встановлені Законом про  державних службовців 1873 р.) [10, ст. 10].

         Підвищення якості і надійності транспортних перевезень в сукупності з їх здешевленням, а також поступове скорочення робочого часу зумовили до збільшення потоків мандрівників. Відповідно виникли перші підприємства, що спеціалізувалися на обслуговуванні тимчасових відвідувачів. На зміну скромним пансіонам і "кімнатам для гостей" в будинках священнослужителів, в монастирях і релігійних місіях приходять перші готелі. У 1812 р. в центральній Швейцарії  вступає в стрій готель "Риги - Клестерлі", в 1832 р. – готель в м. Фаульхорн. У 1801р. в Германії відкривається першокласний готель "Бадише Хоф" в Баден-Бадені, в 1859 р. в Швейцарії - "гранд-готель Швайцерхоф" в м. Інтерлакене. У Германії на рубежі 18-19 рр. виникають перші курорти мінеральних вод – в Хайлігендаммі, Нордерні, Травемюнді [10, ст. 10-11].

         Як відзначає швейцарський дослідник туризму професор К. Каспар: "У цей період становлення туризму  будувалися в першу чергу розкішні готелі, які обслуговували представників  аристократичних кругів, "нового дворянства", вищого офіцерства"[10, ст. 11]. У другій половині XIX століття індустрія відпочинку розширює сферу свого виробництва: до підприємств готельного господарства додаються перші бюро подорожей, в завдання яких входила організація туристичних поїздок і реалізація їх споживачеві.

         У Германії перше  бюро подорожей - "Райзебюро Штанген" – було засновано в Бреслау  в 1863 р. [2, ст. 6]. Фірма мала тісні контакти з пароплавними компаніями і на початку XX століття активно рекламувала і продавала морські круїзні розважальні поїздки. У Германії кінця XIX – початки XX століть далекі туристичні поїздки могли собі дозволити ще небагато людей. Проте поступово подорожі стають доступними середньому класу.

      У 1885 р. в Петербурзі організовується  перше в Росії „Підприємство  для громадських подорожей в  усі країни світу” Леопольда Ліпсона. Воно поклало початок бурхливому розвитку екскурсійної діяльності. Виникло  Товариство аматорів природознавства  з філіями в Петербурзі, Москві, Казані та інших місцях імперії. Значної  популярності набув гірський туризм. У 1890 р. в Одесі було створено Кримський  гірський клуб з філіями в Ялті та Севастополі [14, с. 24].

         Перша світова війна, економічна депресія 30-х рр. і Друга світова війна негативно вплинули на розвиток туризму. В той же час, саме в період між двома світовими війнами з'являються паростки масового туризму, розквіт якого доводиться на післявоєнні десятиліття.

         Наведемо два приклади зародження масового туризму.

         У Швейцарії інтерес  в даному відношенні представляє  виникнення і діяльність фірми "Отельплан", яка в даний час є одним  з найбільших виробників тур послуг в цій країні. У основі утворення фірми в 1935 р. лежали ідеї її творця Г. Дуттвайлера про те, що залучення "маленької людини" до туризму надало б неоціниму допомогу страждаючому від кризи готельному господарству. "Слід звернутися до публіки, до цих пір не залученої до туризму і не звиклої до подорожей", - відзначав Р. Дуттвайлер. Масові дешеві турпоїздки стають основним продуктом фірми. "Народний туризм" мав успіх: вже в першому фінансовому році фірма реалізувала 52648 туристичних поїздок [18].