Історія виникнення готельних ланцюгів

1. Історія виникнення готельних ланцюгів

     Історія розвитку готельних мереж нерозривно пов’язана з історією індустрії  гостинності. Перші підприємства гостинності  – прообрази сучасних готелів, як і сама професія обслуговування подорожуючих, виникли в далекому минулому –  більш ніж за 2 тисячі років до нашої ери.

     У Давній Греції в І тисячолітті до н.е. таверни були важливим елементом соціального та релігійного життя. Хоча в тавернах існували помешкання для розміщення мандрівників, здебільшого вони були призначені для надання послуг харчування. Розвиток торгівлі й пов'язані з нею тривалі подорожі потребували організації не тільки харчування, а й ночівлі. Ця обставина зумовила появу підприємств іншого типу - заїжджих дворів [1;12]

     Велику  роль в виникненні підприємств гостинності  зіграв розвиток торгівельних зв’язків на близькому Сході, в Середній Азії та Закавказзі. По території цих регіонів проходили найбільші торгівельні шляхи, по яким рухались каравани з товаром.

     На  цих магістральних дорогах повсюди  були побудовані караван-сараї, де подорожуючі  могли відпочити, прийняти їжу, а  також здійснити любі торгові  операції. В Європі вони називались притулками, госпіталями. Як правило, вони розташовувались, як свого роду «межові  стовпи», на відстані дня шляху один від одного [2;93].

     Найбільш  розгалужена мережа постоялих дворів була створена на території Римської імперії у зв’язку розвитком  мережі транспортних шляхів. Постоялі двори будувались зі знанням справи і були доволі зручними.

     Римський  готель являв собою певний комплекс приміщень досить широкого функціонального  призначення: це не лише кімнати для  розміщення подорожуючих, але і складські  приміщення, стайні, крамниці, майстерні  тощо. Готелі, як правило, будувалися з  каменю і мали у своєму розпорядженні необхідний перелік послуг[3;18]. Після падіння Римської імперії нова, якісно нова епоха розвитку індустрії гостинності.

     Після падіння Римської імперії інтерес  сфери послуг гостинності змістився  з обслуговування мандрівників на відвідувачів інших категорій. Якщо люди й подорожували, то здебільшого ці подорожі були пов'язані  або з королівським двором, або  з церквою. Поступово форми готельного обслуговування розвивалися і вдосконалювалися[4;12].

     В Європі ще в VIII столітті були створені спеціальні будівлі для відпочинку пілігримів. Ці будинки надавали послуги гостинності подорожуючим до святих місць. В італійській Флоренції в 1282 році керуючі готелями створили свою асоціацію, яка повинна була надавати допомогу їхньому бізнесу.

     Великий поштовх до розвитку приватних постоялих  дворів був зроблений в пізньому Середньовіччі. Так, в Англії в 1530-х рр. король Генріх VIII перетворив церковну власність на приватну, таким чином, подорожуючі не могли вже розраховувати на безкоштовне розміщення і повинні були зупинятись в приватних постоялих дворах. Це призвело до розвитку готельної справи.

     Наприкінці XVI ст. у Франції виникли перші  засоби розміщення готельного типу значних  розмірів у спеціально побудованих  приватних палацах і розкішних  державних особняках, які отримують  назву "отель". Дослівно це поняття означає "міський палац магната", місце перебування дипломата іноземної держави або міської влади[5;22].

    Особлива  роль в розвитку готельних мереж  належить США, так як саме тут вони отримали популярність і почали розповсюдження по всьому світі. Хоча, на думку істориків, перший постоялий двір в Америці  з’явився набагато пізніше, ніж в  Європі, лише в 1607 році.

     В 1788р. був збудований один з перших готелів в Європі «Готель Генріха  IV», його будівництво обійшлось в 17500$. В ньому було 60 місць і він вважався найкращим в Європі. 27

     Інтенсивний розвиток готельної справи починається  у XIX сторіччі.

     В кінці XIX – на початку XX ст. в великих містах Європи та Америки з’явились розкішні готелі, що були розраховані на задоволення вимог нових міліонерів та старої знаті, для яких подорожі стали новим модним заняттям.

     Індустрія гостинності на межі XIX-XX ст. стає важливою сферою економіки багатьох країн. Проблеми будівництва готелів, підготовки персоналу, ціноутворення вирішували готельні союзи, акціонерні товариства, концерни. На початку XX ст. з-поміж інших вирізняється Лондонський синдикат власників  готелів, французький Союз власників  готелів. У 1906 р. виникає Міжнародний  союз власників готелів, що об'єднав  власників 1700 засобів розміщення у  різних країнах[5;26].

     Ще  однією важливою датою в розвитку світового готельного господарства стало відкриття першого готелю Savoy в 1989 року в Лондоні. Його управляючим був Цезар Рітц, чиє ім’я зараз носять готелі Рітц-Карлтон. Це була справжня революція, як в готельному, так і в ресторанному бізнесі. В цей же час в Америці з’являються готелі-палаци, кожний з яких був зроблений за останньою модою.

     В історії створення готельних  мереж є свого роду інтрига.

     Прототипи глобальних готельних об’єднань  з’явились в Європі ще в кінці 19 – на початку 20 століття. Готельні мережі – не нове явище в готельному бізнесі. Готелі, якими керують з  єдиного центру, були засновані більше півстоліття назад. Але спочатку цей феномен не набуває широкого розповсюдження. На масовий рівень ця ідея вийшла значно пізніше, майже  через півстоліття, при чому майданчик  дій перенісся в Америку, яка  і отримала статус батьківщини мережевих  готелів.

     Серед найбільш значимих особистостей, що внесли свій вклад в індустрію гостинності  є Конрад Хілтон, Уілліард Маріотт, Цезар Рітц, Хоуард Джонсон.

     Перші мережі готелів зародились в США  ще в 1930-ті роки, і в наш час  саме в Америці їх найбільше в  порівнянні з іншими країнами. Перша  міжнародна готельна мережа «Хілтон» була зобов’язана своїм створенням американській авіатранспортній компанії «Пан Амерікен». Оскільки в країнах Латинської Америки, куди літаки компанії здійснювали перельоти, не було готелів того рівня, до якого звикли американські бізнесмени, виникла ідея побудувати в цих країнах готелі з однаковим рівнем послуг і відповідного класу.

     Перші міжнародні готельні мережі США з’явились, на базі використання переваг іміджу торгових марок для просування готельного продукту на внутрішньому та іноземних ринках. На відміну від Європи, де давньою традицією було поєднувати володіння готелем і управління ним, в Північній Америці, завдяки розвитку системи франчайзингу, володіння готелем і його управління розглядались окремо.

     На  кінець Другої світової війни кількість  готелів, що входили до готельних  ланцюгів, стала зростати, а після  закінчення на ринку діяли мережі готельних компаній, що лідирували по кількості членів, що приєднались, до мереж. Ці перші ланцюги, представлені марками  Hilton, Statler та Sheraton, стали стрімко рости. Консервативна компанія Statler в основному будувала власні готелі в Лос-Анджелісі і Вашингтоні, а також почала будівництво в Далласі і Статфорді. В протилежність цій компаній, Hilton и Sheraton вибрали шлях, гарантуючий більш швидкий ріст, і почали купувати уже існуючі готелі.

     В 1970-ті рр., коли в США стали популярними  контракти на управління готелями (management contract) як всередині країни, так і за її межами, готельні компанії почали інтернаціоналізувати свій бізнес. Одною з перших використала в своїй діяльності контракт на управління готельна компанія InterContinental Hotels Group. [33, C. 123]

     Далі  цю систему почали експортувати в  Європу, Азію та інші регіони світу. 

     В часи інвестиційного буму 1980-х рр. готельні мережі укрупнились завдяки будівництву  нових і придбання вже існуючих готелів. Паралельно почався процес об’єднання самих готельних мереж  один з одним за допомогою злиття і поглинання. Ці процеси в сукупності стали поштовхом до інтенсивної  глобалізації готельної сфери. В  результаті чого на сучасному ринку  готельних послуг крім великих компаній, що об’єднали численні бренди, працюють як окремі міжнародні готельні ланцюги, так і самостійні готелі, що не ввійшли  в склад в глобальних корпорацій світу.

     В 1980-ті рр., коли спостерігався відносно високий рівень інфляції, світовий капітал почав інвестувати в  нерухомість і цілому і готельну галузь зокрема для захисту капіталу від знецінення. В 1990-ті рр. вся готельна сфера  зазнала поступовий, але  стійкий перехід від незалежних и самостійних готелів до готельних  мереж.

     В 1980 - 90 рр. одночасно з об’єднанням  готелів в рамках окремих ланцюгів відбувався процес об’єднання самих  готельних мереж з допомогою  злиття і поглинення. В результаті цього утворились великі готельні групи, які і далі почали активно приєднувати  до себе інші зарекомендовані себе на ринку мережі.

     Так, наприклад, в 1980 р. французька готельна мережа Novotel злилась з іншою французькою мережею готелів класу люкс Sofitel. В 1983 р. об’єднану компанію після придбання нею декількох нових бізнесі, в тому числі ресторанів швидкого обслуговування, назвали групою Accor. В 1990-их рр. група приєднала до себе дві великі американські готельні мережі - Motel 6 та Red Roof Inn. Motel 6 и Red Roof Inn.

     На  світовій арені почало знижуватись  домінування американських компаній. Іменитим американським брендам - InterContinental Hyatt, Holiday Inn, Hilton, Sheraton, Marriott – достойну конкуренцію почали справляти європейські мережі, такі як Accor, Forte, Lе Meridien, Sol Melia та інші.

     Таким чином, європейське Середземномор'я можна вважати батьківщиною індустрії гостинності. Готельні мережі виникли в процесі довготривалої еволюції готельних підприємств. Прообраз готельних мереж можна відшукати в кінці 19 столітті, коли сформувався клас заможних власників готелів, які почали процес розширення в інші регіони, проте, цей процес протікав повільно і активізувався тільки з середини 20 століття. В цей період була розроблена європейська модель формування готельних мереж, де ставка робилась на вишуканість і аристократизм, а основною комерційною формою організації мереж стали оренда, лізинг. Бурхливий розвиток європейських готельних мереж почався в 80 - 90-ті роки 20 століття, коли готельне господарство стало привабливим об’єктом для інвестування.