Туристичні ресурси Одеської області

Автор: Пользователь скрыл имя, 12 Марта 2012 в 23:59, курсовая работа

Описание работы

Рекреаційний комплекс є одним із найважливіших секторів господарства Одеської області. У найбільш узагальненому вигляді рекреаційний комплекс являє собою систему різноманітних об’єктів – санаторіїв, будинків та баз відпочинку, туристичних закладів, пляжів, які забезпечують оздоровлення та масовий (організований та неорганізований) відпочинок населення. Одеська область і , в першу чергу, її приморська смуга має високий рекреаційний природно-ресурсний потенціал: теплий клімат, морські пляжі, лікувальні грязі, джерела мінеральних вод, лиманів та озер, унікальні природні комплекси, привабливі краєвиди, мисливські та рибальські угіддя, акваторія лиманів, озер, моря.

Содержание

ВСТУП……………………………………………......................................................3
РОЗДІЛ 1 ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ТА СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ……………………………………………………………...6
1.1. Характеристика географічного положення……………........................6
1.2. Сучасний рівень розвитку туризму.........................................................8
РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ТУРИСТСЬКИХ РЕСУРСІВ
2.1. Природні туристські ресурси.................................................................11
2.2. Історико-культурні туристські ресурси……………............................18
2.3. Інфраструктурні туристські ресурси…….............................................26
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ………………………………………………………………28
3.1. Проблеми і перспективи використання туристських ресурсів області/регіону...........................................................................................................28
3.2. Розробка пропозицій по раціоналізації використання туристських ресурсів.......................................................................................................................29
3.3. Розробка програми туру «Стежинками Одещини»......................................................................................................................32
ВИСНОВКИ……………………………………….....................................................36
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………

Работа содержит 1 файл

Туристичні ресурси Одеської області.doc

— 222.50 Кб (Скачать)

.

За своїм туристично-рекреаційним потенціалом Одеська область посідає одне з провідних місць в Україні. Особливість економіко-географічного розташування, розвинута транспортна мережа, благодатні природно-кліматичні умови, наявність пам’яток природи, архітектури, історії та культури, цілющих грязей та джерел мінеральних вод створюють сприятливі передумови для формування високорентабельної туристично-рекреаційної галузі.

 

 

 

Таблиця 1. Туристичні потоки з 2000 по 2010 рік в Одеській області

 

Кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності України – усього1

Із загальної кількості туристів:

Кількість екскурсантів

іноземні туристи

туристи-громадяни України, 

які виїжджали за кордон

внутрішні туристи

2000

242423

77332

25291

139800

68761

2001

266676

71490

20646

174540

52452

2002

273972

75928

17409

180635

48764

2003

383576

122860

19019

241697

73518

2004

110638

58745

27461

24432

45727

2005

117669

53514

29717

34438

63340

2006

127345

56801

36181

34363

57627

2007

133038

52228

44765

36045

73904

2008

127598

44119

49734

33745

106241

2009

87436

29183

30696

27557

56281

2010

103526

34910

37628

30988

84214

 

За даними таблиці ми бачимо, що кількість туристів обслугованих суб’єктами туристичної діяльності, іноземні туристи,туристи – громадяни, які виїжджали за кордон,внутрішні туристи і кількість екскурсантів за 2000-2010 роки мають хвильовий характер.

Регіон має 92 природно-заповідні зони, у тому числі державного значення – Дунайський біосферний заповідник, Дунайські та Дністровські плавні, ландшафтний парк “Тилигульський”, ботанічний сад Одеського національного університету ім. І. І.Мечникова, 19 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, 2 заповідні урочища. Серед численних природних багатств області важливе місце посідають унікальні лікувальні грязі, запас яких становить майже 400 млн. м3 та мінеральні води: сірчано-водневі, гідро-карбонатні, йодо-бромні, натрієві, термальні й інші бальнеологічні види вод, запаси яких становлять понад 4700 м3 на добу. [29]

В області налічується 704 курортно-оздоровчих установ та закладів, які приймають і обслуговують туристів і відпочиваючих, зокрема: 34 санаторно-курортних закладів, 40 дитячих оздоровниць, 595 пансіонатів, будинків та баз відпочинку, 37 готельних господарств (м. Одеса), де можна одночасно розташувати біля 100 тисяч осіб.

Найбільшого розвитку в Одеській області набуло створення туристичних підприємств різних форм власності, які працюють за ліцензіями на організацію іноземного, зарубіжного, внутрішнього туризму, а також проведення екскурсійної діяльності.

Поновлено прийом та обслуговування іноземних круїзних туристів в українській частині дельти Дунаю з відвідуванням міст Ізмаїл, Вилкове та Дунайського біосферного заповідника. Проводиться робота щодо збільшення судозаходів іноземних круїзних суден у порт Одеса. Позитивним фактором є ріст потоку в область іноземних туристів.

Таким чином, туристична галузь хоч і дуже повільними кроками, починає збільшувати свої показники. Але не можна зупинятися на досягнутому. Саме від того, яким шляхом піде зараз розвиток галузі, залежить все її майбутнє, зокрема майбутнє економіки, а отже життя України в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ТУРИСТСЬКИХ РЕСУРСІВ

2.1.Природні туристські ресурси

На території області є 92 природно-заповідні зони, у тому числі державного значення - Дунайський біосферний заповідник, Дунайські і Дністровські плавні, ботанічний сад Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, 19 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва тощо. Пам’ятками природи є Михайлівський яр і Одеські катакомби.

Дунайський біосферний заповідник. Його унікальність і своєрідність пов'язані з розташованими тут Кілійською дельтою, наймолодшою і найдинамічнішою ділянкою однієї з найбільших у світі дельт, дунайської, а також великими прісноводними водоймами - лиманами.

Внаслідок цього тут переважють величезні водно-болотні угіддя, представлені очеретяними плавнями, вкритими мережею проток, каналів, з численними озерами. Окрім того, в регіоні різноманітні й наземні екосистеми. На відносно невеликій за площею територією є ділянки заплавних лісів, луків, солончаків, пісків, залишки степів. У густонаселеній і вкрай освоєній Європі дельта Дунаю є справжньою оазою живої природи серед розораних і порушених степів півдня України.

Для забезпечення охорони природних комплексів Придунайського регіону, відповідно до Указу Президента України від  10 серпня 1998 року №861/98,   на базі природного заповідника "Дунайські плавні" було створено Дунайський біосферний заповідник.

На території заповідника зареєстровано 953 види судинних рослин, з них до Червоної книги України віднесено 20 (білоцвіт літній, водяний горіх плаваючий, гвоздика бесарабська, меч-трава болотна, рястка Буше, сальвінія плаваюча тощо), а до Європейськго червоного списку включено 11 видів.

В акваторії заповідника зареєстровано 90 видів риб, з яких 15 включено до Червоної книги України (стерлядь, лосось дунайський, лосось чорноморський, осетер атлантичний, умбра, йорж смугастий, білуга тощо), 7 – до Європейського червоного списку.

Виявлено 255 видів птахів (62 % орнітофауни України), серед них на гніздуванні відмічено 124 види, 196 пролітних. До червоної книги включено 41 вид: баклан малий, орлан-білохвіст, пелікан кучерявий, пелікан рожевий, лелека чорний, гага звичайна тощо. До Європейського червоного списку включено 7 видів.

Зафіксовано 42 види ссавців, з них у Червоній книзі України – 13: видра, морська свиня, перев'язка, сліпак білозубий, тюлень-монах, афаліна, дельфін-білобочка, кіт лісовий тощо.

На території заповідника налічується більше 800 видів комах. З них 36 видів занесені до Червоної книги України: жук-самітник, красотіл пахучий, бражник мертва голова, махаон, сколія-гігант, стиз смугастий, мурашиний лев-акантоклізіс тощо,  до Європейського червоного списку включено 15 видів.

За своїм потенціалом Дунайський біосферний заповідник не тільки не поступається міжнародним резерватам, але і має перед ними багато переваг. Інтерес, що збільшується, до заповідника спостерігається не лише з боку міжнародної наукової громадськості. Значну популярність він здобуває серед вітчизняних і закордонних туристів, що вимагає звернути особливу увагу на такий вид туризму, як екологічний.

З метою залучення туристів до участі в охороні природи регіону різноманітними шляхами (науковий моніторинг, проекти по відновленню деградуючих ділянок, фінансова допомога тощо) та забезпечення їх необхідною інформацією і вихованням при заповіднику створено Інформаційно-туристичний центр.

Саме тут відвідувачів інформують про статус природоохоронної території, заходи, які забезпечують збереження розмаїття тваринного і рослинного світу, про те, як зменшити вплив на уразливі природні комплекси та надають багато іншої корисної інформації про історію краю та природокористування.

Екологічна просвіта екотуристів – це можливість впливу на їхню поведінку через збільшення розуміння природних і культурних цінностей, отримання туристами незабутніх вражень. Це ще і визначена гарантія того, що природні і культурні цінності, які є дуже важливі для місцевих жителів, збережуться не тільки для нинішнього покоління, але і для нащадків. [29]

"Місто на воді". Пішохідна екскурсія по старій частині м. Вилкове по "єриках" (вулицям-каналам), де близькість води зберігає прохолоду навіть в найспекотніший день. Місто минулих традицій, смоляних човнів, старообрядчеських храмів, запашних фруктів і ягід, неповторного місцевого вина і різноманітного рибного застілля.

Ботанічний сад ОНУ ім. І.І. Мечникова. Урочисте відкриття робіт послідувало вже 17 листопада 1819 року, причому граф Ланжерон посадив перше дерево, а до весни наступного, 1820 року, привезені були з казенних лісових дач та з Імператорського Никітського саду десятки тисяч відібраних Десметом дерев і насіння; після чого почалися з розмахом роботи по посадці і посіва.

Витрачаючи на той час величезні кошти на сад, за короткий час, він розростається цілими гаями дерев, як листяних (дуб, липа, акація тощо), так і хвойних (ялина, сосна, модрина); з успіхом висаджуються в нім навіть японські і північно-американські дерева; влаштовується обширний фруктовий сад і культивуються самі кращі французькі овочі; закладається величезний деревний розплідник. Сьогодні в ботанічному саду Одеського національного університету на Французькому бульварі на площі 16 гектарів «мешкають» більше, ніж 3000 видів зелених рослин найрізноманітнішого віку. І з кожним роком «населення» збільшується. За 190 років із різноманітних куточків земної кулі  зібрано і привезено чудову колекцію.

До 1866 року сад був переданий у власність міста і до цього часу в нім вже встигло встановитися повне запустіння. Квітники і дерева знаходилися в найжалюгіднішому стані, а вирубки були настільки значними і обширними, що можна було чекати в самий найближчий час повну відсутність дерев в нім.

Для збереження від загибелі того, що ще залишалося, обнесли стінами два гаї, один - листяних, а другий - хвойних дерев; решта простору (за винятком розплідника) залишилася не огородженим, і в гарну погоду наповнювалося місцевою публікою.

Перша світова війна, революція і громадянська війна наклали свій відбиток на стан саду. До 1926 року ботанічний сад знаходився у віданні "Дитячого містечка", Одеського губнаробраза, Одеського сільськогосподарського інституту, що негативно позначилося на його діяльності.

У 1934 році ботанічний сад переходить у підпорядкування відновленому Одеському університету. Директором саду стає доц. І.Власенко.

Після війни розпочалася енергійна робота по відновленню ботанічного саду. Ботанічний сад, що існує сьогодні, належить Одеському держуніверситету ім. І. І. Мечнікова і є експериментальною базою по акліматизації і озелененню Причорноморського степу.

Багато перепитій чекало Ботанічний сад з часу його заснування, але завдяки величезному бажанню і працьовитості попередніх поколінь, які будували і ушляхетнювали Одесу, ми маємо можливість відвідувати це чудове місце, вивчати походження дерев і квітів милуючись їх неповторною красою. У цьому парку можна вивчити походження дерев і квітів по табличках біля них. У саду їх безліч. Сюди можна прийти з екскурсією, а можна й самому.

Одеський міський сад. Цей почесний одеський старожил, що називався також Казенним і Дерибасівським садом, усього на кілька років молодше Одеси. В 1803 р. брат засновника міста Йосипа де Рибаса - майор, неаполітанський консул Фелікс де Рибас, вирішив "озеленити" свою земельну ділянку, що залишилася після зведення будинку. Тоді були висаджені акації й інші екзотичні для Одеси рослини, за якими ретельно доглядали. Міський сад розцвів, і його облюбувала найвишуканіша публіка. В 1806 році цей благодатний куточок був подарований місту.

У Міському саду відпочивали, ділилися новинами, слухали духовий оркестр, пили мінеральні води в павільйоні Лагідзе. Міський сад і в наші дні радує одеситів і гостей міста. Так, саме він забезпечує чи не половину "одеської" фотосесії туриста. На вході з Дерибасівської публіку зустрічає бронзове сімейство левів: батько-добувач (з дичиною) - на одному постаменті, левиця з дитинчам - на іншому. Леви - справжні іноземці: "вихованців" скульптора А. Кена привезли із Франції в середині XІХ ст. для однієї з одеських дач, а потім, у 1827 р., поставили "охороняти" Міський сад.

В 1999 році в Міському саду на радість одеситів і гостей, встановили пам'ятник. стільцю роботи майстри Гамбса, "героєві" роману І. Ільфа й Є. Петрова "12 стільців" (автор пам'ятника - Михайло Рева). Туристові, сфотографувавшись на "бендерівському" стільці, варто пройти трохи далі й знову присісти на ослін поруч із самим. Утьосовим! Пам'ятник великому одеситові, артистові й джазмену Леоніду Утьосову (скульптор Олександр Токарєв) - немов символ одеської гостинності. Благодушно поглядаючи на публіку, що прогулюється Дерибасівською, бронзовий Утьосов "обіймає" потенційного сусіда. Для гостя на ослоні завжди найдеться місце! "Сердце, тебе не хочется покоя" - давним-давно співав маестро. А сьогодні настав час загадувати бажання в Міському саду біля бронзового "Дерева кохання"! У нього пелюстки - у формі сердець, їх 210, як Одесі в рік установки пам'ятника. А головне, на дереві на 65 мовах написане найважливіше слово - "любов". Але що любов без мрії? Про це міг би розповісти ще один легендарний одесит - перший одеський авіатор, спортсмен Сергій Уточкін. У його брата був кінотеатр в Міському саду, і знамените прізвище допомагало комерції. Колишній кінотеатр Маяковського - тепер знову кіно "Уточкіно", а пам'ятник Сергію Уточкіну (роботи того ж А. Токарєва) - на висоті. Одеський мрійник, що запускає "паперовий" літачок, розташувався на сходах (цікаво, що Сергій Уточкін якось побившись об заклад з'їхав Потьомкінськими З "Путівника по Одесі" за 1905 рік: "В саду є павільйони для продажу винограду, кумису, кефіру й морозива".

Информация о работе Туристичні ресурси Одеської області