Туристично-країнознавча характеристика Фінляндії

Сьогодні Рованіємі, що є столицею провінції Лапландії, - справжній об’єкт уваги туристів. Кожної пори року в місті відбувається якась подія, що вражає своєю сучасністю та різноманітністю інфраструктури обслуговування. Нині зв'язок з природою відчувається навіть у центрі міста. Воно є унікальною скарбницею культурної спадщини саамі [16, с.1]. 

Від Рованіємі, наче «меридіани», у різні боки розходяться  шляхи до інших привабливих містечок: зоопарк у Рануї представляє  арктичну фауну; Похіян-Крууну славиться  унікальним Музеєм північного сяйва; поблизу Салла розкинувся знаменитий Оленячий парк; Совакоскі – відоме як «офіційне» місце проживання Санта-Клауса [23, с.59]. 

Таким чином, країна має унікальні історико-культурні  пам’ятки. В основному зосереджені  в таких містах як Гельсінкі, Турку, Оулу, Ханко, Тамлісарі, Карья, Порво, Ловіс та інші.

РОЗДІЛ III. Проблеми та перспективи розвитку в Фінляндії.

Фінляндія –  розвинута індустріальна країна, провідними галузями її економіки є  машинобудування, целюзовно-паперова, хімічна, легка промисловість, поряд з тим за останнє десятиліття динамічно розвивається індустрія туризму, прибутки якої перевищують 2 млрд. дол. Щороку країну відвідують понад 2 млн. чоловік[23, с.57].

Згідно з  результатами дослідження, проведеного  Статистичним центром і Центром з розвитку туризму Фінляндії, число відвідали країну іноземних туристів взимку 2010 року збільшилася на 4% в порівнянні з тим же періодом 2009 року. Всього з листопада по квітень 2010 року в Фінляндії побувало понад два мільйони зарубіжних гостей. Найбільше туристів приїжджало з Росії, Швеції та Естонії.

Фінляндія є  однією з тих країн яка притягує туристів  своєю унікальною і первозданною природою. Саме цей фактор важливий сьогодні як ніколи, коли так мало залишилося куточків у світі, де б можна було відпочити в екологічно чистій атмосфері. Окрім природних в Фінляндії існує цілий ряд краєзнавчих, історичних, культурних передумов, які створюють сприятливі умови для розвитку туризму.

Такі міста  як Гельсінкі, Турку, Оулу, Ханко, Тамлісарі, Карья, Порво, Ловіс та інші - беруть участь у розвитку міського туризму  і можуть похвалитися непоганими показниками. У містах відзначається  зростання числа туристів як фінських так і іноземних, яких привертають мюзикли, культурні події типу великих міжрегіональних виставок або спортивні заходи, історико-культурні пам’ятки. Міста, протягом багатьох років лідируючі в фінляндській статистиці туризму, завдяки різноманітному асортименту послуг та великій кількості заходів, привертають дедалі більше відвідувачів, що бажають здійснити екскурсію, з інтересом провести вихідні дні або невелику відпустку. Відмічувана повсюдно тенденція до коротких і довготривалих відпусток робить міський туризм ще більш популярним.

В Фінляндії  немає великої кількості визначних  місць  і пам’яток архітектури. Але  влада будь-якого фінського міста робить все можливе для  усунення цього недоліка, зацікавлюючи туристів різноманітними фестивалями, численними святами, організовуючи нові музеї, а також створюючи всілякі атракціони, які об'єднують сучасні досягнення технічної думки, національні традиції та природні багатства[13, с.47].

Розміщення  населення і господарства Фінляндії – зосереджено на півдні країни. Фінські географи, виходячи з рівня заселеності та господарської освоєності території, ділять свою країну на дві майже рівні за площею частини: південну, яку називають освоєної Фінляндією, іпівнічну, або незасвоєну Фінляндію. Кордон між «півднем» і «північчю» зазвичай проводять від міста Йоенсу на сході країни в північно-західному до міста Оулу на узбережжі Ботнічеського затоки. У південній половині Фінляндії, де рівнинний, низовинний ландшафт поєднується з порівняно м'якими кліматичними умовами, проживає близько 9/10 населення, де виробляється понад 9/10 промислової і сільськогосподарської продукції, прокладена густа мережа автомобільних і залізничних доріг. У північній же частині країни з досить суворими природними умовами лише після другої світової війни почалося серйозне використання лісових, гідроенергетичних і рудних ресурсів. В цей же період прискорилось і сільськогосподарське освоєння території. В цілому, однак, велика Північна Фінляндія продовжує все ще залишатися економічно слабо освоєною і рідконаселеною країною. Якщо на південь країни можна виділити два вже в основному сформованих економічних районів - Південний захід і Приозер'я, то північ як район ще тільки формується.

Туризм в  Фінляндію носить сильно сезонний характер. Крім річного піку, що триває 3-4 місяці, для Фінляндії характерний ще новорічний і канікулярний пік. При цьому, найпопулярнішими турами взимку є - відпочинок в котеджах із зустріччю Нового року, тури в Лапландію для зустрічі з Санта Клаусом, гірськолижні тури і тури активного відпочинку, в тому числі з відвідуванням аквапарку, зустріч Нового року на поромі Гельсінкі-Стокгольм, та екскурсійні тури по столицях Скандинавії.

Існує велика різноманітність  готелів у Фінляндії, щоб задовольнити потреби туристів. Подорож для бізнесу або для задоволення, можна бути впевненим, що перебування тут буде приємним. Комфорт і зручність зроблять спогади набагато більш яскравими. Можете подорожувати на бюджетні гроші і шукати дешевий готель або, подорожувати самостійно з сім'єю і поселитися в розкішному готелі з винятковим обслуговуванням, в будь-якому випадку можна знайти те, що задовольнить будь-який смак.

У країні діє  приблизно 200 туристичних баз і  понад 10 тис. будиночків дач для відпочинку, 5 тис. з яких здають туристам, майже 350 кемпінгів.  Відпочити можна і на фінській фермі: приблизно 250 фермерських будиночків готелів приймають відпочиваючих з повним чи частковим пансіонатом. Більшість об’єктів  розташовані у фінляндському центральному озерному краї. Названі об’єкти туризму мають все необхідне для забезпечення нормального побуту  (меблі, постіль, кухонний посуд, опалення) відпочиваючих.  Окремі  турбази пропонують  найрізноманітніші послуги: катання на човнах,  водних лижах, екскурсії, прогулянки,  заняття на спортивних майданчиках (гольф, теніс тощо), вечори в кафе чи ресторані[19, с.128].

За останні  роки значного розвитку набула індустрія курортно-санаторного лікування. Лікування на курортах Фінляндії стало не тільки популярним, а й престижним. У країні діє 25 курортних центрів, багато  з них – у мальовничих курортах країни, де створено усі умови для лікування і відпочинку. У цих центрах можна отримати всі види оздоровчого масажу, фізіотерапевтичних процедур, косметологічне лікування. До складу Фінляндських курортних центрів входить сучасні готельні комплекси з лікувальними установами, що здійснюють лікувальні спеціалізовані й терапевтичні процедури. Серед готелів-курортів, тропічних теплам і послугами яких можна насолоджуватися весь рік, найвідоміші аквапарк «Серена» (м. Еспоо), два однойменні готелі-курорти «Еден» (м. Нокіа, м. Оулу), готелі-курорти «Лапінніємі»  (м. Тампере),  «Тропікландія» (м. Вааса), парк  «Сані-Фані» (м. Калайокі), профілакторій «Іматра» (м. Іматра) та інші[18, с.273].

В країні діє  шенгенська віза. Безвізовий транзит можливий протягом доби. Консульські служби Фінляндії видають три типи віз: одноразові, транзитні, багаторазові. Термін оформлення віз - 1 тиждень. Одноразова віза дає право на один в'їзд до Фінляндії та перебування в країні протягом строку, зазначеного у візі. Видається на термін не більше трьох місяців. Транзитна віза видається на одну або кілька поїздок через Фінляндію в третю країну. Термін дії при кожному в'їзді не більше 5 днів. Отримання транзитної візи можливе при наявності в паспорті візи країни призначення, а також проїзних квитків до кінцевого пункту. Багаторазова віза вдається особам, діяльність яких пов'язана з частими поїздками до Фінляндії. У візі вказується загальний строк дії, кількість дозволених в'їздів і тривалість кожного перебування, яке не може перевищувати трьох місяців. Для перебування в країні більше трьох місяців замість візи потрібно отримати дозвіл і перебування [13, с.42].

Дозволено безмитне ввезення: 200 сигарет або 250 г. тютюнових виробів; 1 л. міцних спиртних напоїв, 2 л. вина, 15 л. пива, 50 мл. духів і 250 мл. туалетної води; 10 л. палива для автомобіля (крім повного бака); інших товарів на суму 250 євро, в тому числі дозволений провезення не більше 15 кг. продуктів харчування. Вікові обмеження для провезення міцних напоїв - 20 років, для пива - 18 років; для провезення тютюнових виробів - 16 років. Заборонено вивіз: без спеціального дозволу культурних цінностей, художніх творів, вік яких перевищує 50 років, предметів селянського побуту[13, с.43].

Традиційним видом транспорту у Фінляндії вважається оленяча упряжка. У сільській місцевості крім сучасних засобів пересування часто використовуються сани і лижі, а влітку човни (в західній частині Озерного плато збереглися великі човни на 16-20 пар весел, що вміщали до 100 осіб). Взимку  через  замерзлі  озера  і  горбисті  рівнини  Фінляндії  і  до цього   дня прокладаються численні санні і  лижні шляху. Цікаво, що в східних районах  країни  сани  мали  таку  ж  конструкцію,  як  і  в  Росії,  а  в західних - наближалися до скандинавського типу. Лижі ж були запозичені у саамі.

В Фінляндії  також розвинуті інші види транспорту що позитивно впливають на туристичну інфраструктуру: автомобільний, залізничний,  морський транспорт, авіатранспорт  та інші.

Довжина автодоріг - 76,7 тис. км. Мережа шосейних доріг охоплює всю країну і знаходиться у хорошому стані. У святкові дні і в сезон відпусток на дорогах можливі затори. [13, с.43].

У Фінляндії  правосторонній рух. Можна також взяти машину на прокат. Для прокату автомобіля необхідно мати водійські права країни проживання, рік практики водіння, вік не менше 19 - 25 років (в залежності від компанії, що надає автомашину) і кредитну картку. Іноді потрібно пред'явити паспорт.

Мережа залізниць  охоплює всю країну. Довжина залізниць - 5,9 тис. км. Всі поїзди прибувають на Центральний залізничний вокзал Гельсінкі, розташований в центрі міста (станція метро «Rautatientori»).

Відіграє значну роль у перевезеннях пасажирів та вантажів морський транспорт. Головні морські порти: Хельсінкі (порт в межах міста), Турку, Котка. Поромне сполучення зі Швецією, Естонією, Польщею, Німеччиною. Найбільш важливі суднохідні маршрути: Хельсінкі - Таллінн, Хельсінкі - Любек, Хельсінкі - Стокгольм, Турку - Мааріанхаміна - Стокгольм і Вааса - Уумайа. Великі суднохідні компанії гарантують швидкість і комфорт, проте в літній сезон квитки необхідно замовляти заздалегідь. Гігантські автопароми з максимумом комфорту відправляються щодня з Фінляндії, Аландських островів і Швеції. Швидкість і комфорт характерні для автопаромного сполучення між Німеччиною та Фінляндією, проте зважаючи на малих обсягів на лінії курсує невелику кількість судів, що створює перевантаження у високий сезон[13, с.44].

У столиці Фінляндії  курсують електропоїзди, автобуси, трамваї  і метро. Графіки руху зручні, особливо в разі пересадки на інший вид транспорту. Придбавши спеціальний квиток, можна користуватися різними видами транспорту протягом однієї години. Замовити таксі можна з вуличного телефону-автомата[13, с.45].

Отже, стосовно проблеми та перспективи розвитку в Фінляндії слід сказати наступне: розвинена економіка та інфраструктура галузі обслуговування сприяє тому, щоб інтенсивно розвивалась галузь туризму. Окрім економічних засад в Фінляндії існує цілий ряд краєзнавчих, історичних та географічних передумов, які створюють сприятливі умови для розвитку туризму. Існують незначні недоліки, але уряд робить усе можливе щоб їх усунути.

Висновки

У результаті проведених досліджень можна зробити ряд важливих висновків щодо туристично-країнознавчої характеристики Фінляндії.

Фінляндія - сьома  за величиною країна в Європі, головною характеристикою, пам'яткою і надбанням  є природа. Унікальна незаймана природа Фінляндії та чотири яскраво виражених сезону надають чудові можливості для відпочинку і туризму. Країну називають також "краєм тисячі озер» і «землею північного сонця».

Доступні численні похідні, автомобільні маршрути, або  спокійний відпочинок у віддаленому  літньому котеджі з сауною на березі озера. 
Взимку велика кількість снігу і багатий вибір видів відпочинку зробили в останні роки справжній прорив у розвитку туристичного ринку країни. Зимовий відпочинок включає лижний і гірськолижний спорт, сафарі на собаках, північних оленях або снігоходах.

До володінь країни також відносяться Аландські острови. Загальна їх кількість - близько 6500, але заселені з них тільки 80. Аландські острови прекрасно підходять для велосипедних подорожей, походів і відпочинку в хатинах в близькості до природи, і, звичайно ж, рибалки.

Хельсінкі - центр  інтелектуальної, культурної та наукової життя Фінляндії. Місто є зосередженням більшої частини головних підприємств і фірм країни, знаходиться в розвилці її транспортних мереж.

Турку, найстаріший  місто Фінляндії і її колишня  столиця, лежить на західному узбережжі  країни. Це важливий культурний центр з двома університетами, а також - торговельний і комерційний центр, чому сприяє його розташування в Ботническом затоці і цілий рік працює порт.

Найекзотичнішим і популярнішим регіоном країни є Лапландія розташованою на полярному колі столицею Рованіємі - батьківщиною Санта-Клауса. Тут реальність межує з казкою. На символічному дороговказі до майстерні Санта зазначено «Полярне коло» і його географічні координати. Сюди щороку надходять 600 тис. листів. У прорубленій у сопці Сювесенваара «льодяній печері» площею 4 тис. кв. м. діє розважальний Санта-Парк.

Фінляндія –  країна для особливого відпочиваючого, пропонує широкий вибір програм для відвідування в залежності від інтересу подорожуючого, який прагне знайти щось особливе, чого не можна знайти в будь-якому іншому місці.

Завдяки цьому  за останне десятиліття динамічно  розвивається індустрія туризму, прибутки якої перевищують 2 млрд. доларів. Щороку країну відвідують до 2 млн. іноземців.

Список літератури:

1. Бабарицький В.К., Малиновський О.Ю. Менеджмент туризма. Туроперейтинг. –К.: Альтерпрес, 2004. –288 с.
2. Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник. –К.: Академія, 2005. –704 с.
3. Вацеба В.Я. Туристичне країнознавство. –Чернівці: Рута, 2003.
4. Весь світ у цифрах і фактах. Довідник. –К., 2001.
5. «Віче». Журнал. –2005/№12
6. «Географія та основи економіки в школі. –2004/№2
7. Дахно І.І. Історія країн світу: Довідник. –К.: Центр учбової літератури, 2007. –816 с.
8. Дахно І.І. Країни світу. Енциклопедичний довідник. –К.: МАПА, 2004
9. Де Блій Г., Муллер П., Шаблій О. Географія: світи, регіони, концепти. –К.: Либідь, 2004. –740 с.
10. Довгань Г.Д., Сиротнико А.Й., Стадник О.Г. Країнознавство. Довідник. –Х.: Весна, 2007. –480 с.
11. Дорошко М.С., Кривонос Р.А. Країнознавство: СНД. Європи і Північної Америки. Навчальний посібник. –К.             2009.      с.
12. Дубович І.  Країнознавчий словник-довідник. –Львів: Видавничий дім «Панорама», 2003. –580 с.
13. Косолапов А.Б. Туристское страновдение. Європа и Азия: учебно-практическое пособие. –М.; КНОРУС, 2005. –400 с.
14. Країни світу. Європа. –Х.: Фоліо, 2007. –316 с.
15. Країнознавство. Природно-рекреаційний потенціал країни. –Львів: ЛКА,  2006.
16. Краєзнавство. Географія. Туризм. –2003/№48.
17. Краєзнавство. Географія. Туризм. –2009/№43.
18. Мальська М.П., Антошонюк Н.В., Занько Ю.С. Країнознавство: теорія та практика. Підручник. –К. Центр учбової літератури, 2012. –528 с.
19. Мальська М.П., Гамкало М.З., Бордун О.Ю. Туристичне країнознавство. Європа. –К.: Центр учбової літератури, 2009. –224 с.
20. Мальська М.П., Хуло В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу. –К.: Центр навчальної літератури, 2004. –272 с.
21. Масляк П.О. Країнознавство: Підручник. –К.: Знання, 2007. –292 с.
22. «Планета знань». Пізнавально-розважальний журнал. –Рівне.:Плането-друк, 2007/№12(22)
23. Савчук Б.П. Туристичне країнознавство: Європа. Навчальний посібник. – Івано-Франківськ, 2010. –241 с.
24. Стаднок О.Г. Країни світу у цифрах і фактах. Довідник географа, історика, економіста. –Х.: Основа,2004. –369 с.
25. Стафійчук В.І., Малиновська О.Ю. Туристичне країнознавство: туристичні ресурси світу. Європа. Азія,  Австрія та Океанія. Навчальний посібник. –К.: Альтепрес, 2009. –427 с.
26. Страны мира. Справочник для эрудитов и путешествеников. –Харьков: Книжний клуб, 2006. –384.
27. Финляндия. Путеводитель. –М.: Poliglott–Дубль В, 1997.
28. Юрківський В.М. Регіональна економіка і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. –К.: Либідь, 2000. –416 с.
29. Юрківський В.М. Країни світу. –К.: Либідь, 2001.
 

30.