Туризм як специфічний вид діяльності

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП

1.Особливості туристичної діяльності для задоволення потреб людини

2.Туризм, його види, функції і психологічні чинники розвитку

ВИСНОВОК 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА  

ВСТУП

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цей вид діяльності дуже часто ототожнюють з мандрами. Таке розуміння базується на самій  етимології (франц. tour - прогулянка, подорож) цього терміна. Також звертають увагу на те, що люди мандрували з давніх часів. Посилаються на приклад Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, згадують слово "волоцюга" як термін, що означав у нашій давній мові вітчизняних туристів. Якщо слідувати цій логіці, то до перших туристів треба додати татаро-монголів, а також угорців, або готів, які сотнями тисяч переміщались по безкраїх просторах Азії і Європи. А чим не туристи у такому разі ті, хто мандрував "із варяг в греки", або чумаки, що регулярно відвідували Крим, або бурлаки, які подорожували вздовж Волги? 
 
Хотілося б підкреслити, що мандрівники були за всіх часів, проте це не є доказом того, що існував туризм. Тобто можна вказати на таку парадоксальну річ - мандрівники існують давно, а туризм виник недавно. Вважається, що масовий туризм у його сучасному вигляді з'явився на почату XVIII століття [1]. Звертаючи увагу на складність і небезпечність мандрів, до цього часу мало хто наважувався, ризикуючи життям і здоров'ям, вирушати в далеку подорож, коли на те не було достатньо вагомих причин. Тому мандри були пов'язані переважно з релігійною метою або з торговельною, військовою чи іншою службовою діяльностями. В Україні туризм з'являється ще пізніше. "Українська мова не знала слова "туризм" та похідного від нього "турист" аж до другої половини XIX століття. Воно з'являється в І. Нечуя-Левицького, М. Драгоманова - з поясненням "турист -тобто подорожуючий" згодом-у інших авторів" [2]. 
Туризм як соціальний феномен є широким, масштабним суспільним явищем, яке з'явилося у буржуазному суспільстві у той час, коли сформувався так званий середній клас. Умовою існування туризму як сучасного суспільного явища є наявність у населення вільного часу, вільних коштів, а також наявність у представників різних соціальних груп сформованих установок на мандри і пізнання світу, а також на інші форми поведінки, що реалізуються під час туристичної діяльності. Все це з'являється лише на відповідному рівні розвитку суспільства, стану його економіки, промисловості, продуктивності праці. 
 
Таким чином, основу туризму як соціального явища становить середній клас (бідні не мають можливості для такого виду дозвілля, а багатих не так багато, щоб утворити основу для світової туристичної індустрії). З процесом зростання кількості середнього класу туризм перетворюється у самостійний соціальний інститут з усіма складовими елементами. Виходячи з цього, постала нагальна потреба широкого наукового вивчення, втому числі й засобами сучасної соціології, цього соціального інституту. 

1.Особливості туристичної діяльності для задоволення потреб людини

Головна характеристика будь якої людської діяльності передусім  повинна враховувати специфіку потреби, яку задовольняє ця діяльність. Тому постає питання в з'ясуванні спонукальної причини, яка лежить в основі. Інакше кажучи, слід визначити, які потреби (підсвідомі) та цілі (свідомий передбачуваний результат) задовольняються туризмом. З першого погляду - все дуже просто. 
 
Кожна наша дія спрямована на досягнення якоїсь мети, тобто задоволення потреби. Для класифікації потреб найчастіше застосовують принцип розподілу їх на "первинні" і "вторинні" або "матеріальні" і "духовні" тощо. Але обмежуватись такою дихотомією під час визначення туризму не досить. Туризм, як вид діяльності, задовольняє як матеріальні, так і духовні потреби. 
 
До групи матеріальних потреб відносять ті, що забезпечують передусім біологічне життя людини. Протягом життя, під час соціалізації ці потреби видозмінюються, набирають "людського обличчя" - сприяють здійсненню процесу соціалізації людини. 
 
Та річ не лише в цьому. Дихотомія недостатня не тільки тому, що досить штучним виглядає протиставлення матеріального і соціального, а й тому, що таке протиставлення не вичерпує розуміння сутності людини та її діяльності. Людину характеризує певна тріада: людина реалізує себе як: 
 
а) біологічна істота, 
б) розумна, 
в) духовна. 
 
І через це розуміння типу діяльності, в тому числі і туризму, правильніше було б грунтуватися не на врахуванні співвідношення матеріального та соціального, а на розгляді співвідношення трьох вимірів: 
 
а) виміру, який визначає біологічні потреби людини, 
б) виміру, що служить визначенню людини як члена певного соціуму, 
в) діяльності, що спирається на задоволення духовної потреби, через яку людина ідентифікує себе з певним духовним середовищем. 
 
З першого моменту життя дитина відчуває потребу у русі (спочатку для розвитку м'язів і правильного травлення, потім для свідомої цілеспрямованої діяльності). Тим самим вона реалізує себе як біологічна істота. Потреба у пізнанні навколишнього середовища (спочатку як просто орієнтація у просторі, потім - пізнання навколишнього світу та людей) дозволяє сформуватися розумною істотою. І трохи пізніше потреба у самопізнанні (спочатку своїх фізичних сил, своїх можливостей, а потім і свого місця в суспільстві) робить її духовною істотою, яка вже пов 'язується з іншими людьми не тільки біологічно, а й соціально через належність до певного типу культури. Таким чином, потреби у русі, пізнанні та самопізнанні треба відносити до фундаментальних потреб, через задоволення яких здійснюється становлення людини. 
 
На нашу думку, туризм як специфічний тип діяльності саме і спрямований на задоволення зазначеного комплексу потреб - переміщення, пізнання і самопізнання, що служить становленню людини як в біологічному, так і соціальному й духовному сенсі. 
 
Зрозуміло, ці потреби впродовж свого життя людина реалізує не лише через туристську діяльність. Тому передусім відзначимо деякі особливості туризму, що визначають специфіку задоволення зазначеного комплексу потреб через цей вид діяльності. 
 
Головна характеристика туристської діяльності насамперед пов'язана з процесом переміщення у фізичному просторі. 
 
Але що спонукає людину до подорожі? Заради задоволення яких потреб треба залишати власну домівку? Щоб кудись піти чи поїхати, треба передусім відчути відсутність чогось, потребу шукати той життєвий простір, де можна задовольнити свої потреби. Особливість туризму з цієї точки зору полягає в тім, що завжди являє подорож, обмежену у часі. Туризм не пов'язаний із задоволенням потреби назавжди змінити життєве середовище людини. Особливість туризму стане зрозуміла тоді, коли ми спробуємо дати відповідь на наступні запитання: 
 
Чому треба змінювати середовище існування, коли ще не вичерпані всі його можливості? Чому, здійснюючи подорож, ми не маємо на меті залишитися там, куди ми прийшли, назавжди, змінивши місце проживання? За рахунок якого механізму здійснюється роздвоєння середовища на реальне і тимчасово бажане? Саме це тимчасове середовище спонукає людину до туристичної діяльності, збільшуючи у кілька разів кількість подій та зустрічей, з яких складається повсякденний плин людського життя. 
 
Відповідь на ці запитання, мабуть, повинна враховувати те, що особливо гостро потреба в туризмі виникає на переломних етапах розвитку людини, коли вона потребує бодай на певний час вийти за межі буденності, потрапити в незвичну ситуацію. Так активізується та стимулюється процес переходу з попереднього стану в інший -новий. Після цього збагачена одержаним результатом людина вертається у звичне середовище, де продовжує життя на новому етапі свого розвитку. 
 
Друга особливість туризму полягає також у тому, що в процесі реалізації поставленої мети ми найчастіше, також досягаємо й зовсім інших цілей. Це обумовлено існуванням опосередкованих цілей, які більшою мірою є продуктом механізму стереотипної поведінки. Більше того, досягнення основної мети в процесі діяльності фактично може бути відсторонена на периферію, заради досягнення опосередкованих цілей. Наприклад, з метою відпочинку ми вирушаємо у туристичну подорож, проводимо так званий активний відпочинок, після якого треба буде ще відновлювати свої сили перед початком виробничої діяльності. З другого боку, з самого початку досягнення основної мети може лише частково, або зовсім не обумовлювати туристичну діяльність. Тобто поведінка є не наслідком досягнення мети, а виконанням певних ритуальних дій. Ритуальними ми називаємо дії, в яких мета стоїть на другому плані, дія стає важливіша за результат. "Чистий ритуал - діяльність, яка не має прямої мети, а виконується тому, що "так прийнято".... В багатьох випадках зручніше діяти "як прийнято", ніж щоразу вирішувати завдання: обирати найбільш доцільний вчинок" [3]. 
 
В основі ритуальної поведінки можуть бути стандарти соціальної групи, до якої належить турист, чи вплив залишків минулих культур, які певними проявами вписуються у сучасну культуру суспільства. 
 
Ритуальна діяльність також дає нам змогу здійснювати "безцільову" поведінку, коли зникає потреба досягнення певного результату. Людина відчуває свободу від буденних потреб. Відкидаю-чи буденні цілі, людина відчуває себе "зверху", "над ними". В той же час "відсутність" мети дає змогу припинити діяльність у будь-який момент без ризику. Така "віртуальна зона діяльності" дає змогу повністю розкрити здібності людини без ризику програшу. Ритуальна основа туристської діяльності змушує туриста вирушати в подорож, в основі якої лежать стародавні інстинкти, міфологічні уявлення, вплетені в сучасну культуру. Через ритуал здійснюється розвиток духовності людини. Разом з тим ритуал є засобом самоствердження, соціалізації людини. 
 
Підсумовуючи сказане, наголосимо, що туристська діяльність обов'язково передбачає переміщення у просторі, обмежене часом. Вона завжди має початок, пов'язаний з виходом за певні просторові межі, і кінець - повернення. Вона передбачає реалізацію комплексу цілей, що служать задоволенню потреб у переміщені, пізнанні, самопізнанні та інших супутніх потреб. Але в основі будь-якої туристичної діяльності лежить домінуюча бінарна потреба - РУХУ І САМОСТВЕРДЖЕННЯ або РУХУ І ПІЗНАННЯ. 
 
Залежно від того, яка з цих двох бінарних потреб лежить в основі діяльності людини, можна здійснити класифікацію видів туризму, що відрізняються переважною спрямованістю на задоволення тієї чи іншої потреби. Ними є: 
 
 

2.Туризм, його види, функції і психологічні чинники розвитку

Туризм як напрям рекреаційної діяльності водночас є однієї з найбільш ринках галузей світової економіки. У багатьох країнах світу, зокрема у Росії туризм є своєрідним каталізатором соціально-економічного розвитку оскільки забезпечує вливання додаткових іноземних інвестицій у країни, створює додаткові робочі місця та т.д. У світі туризм дедалі більше набуває масового характеру. Дані Всесвітньої туристської організації свідчать, що 2000 року року загальний обсяг міжнародних туристських прибуттів становив 698 млн. людина, що було абсолютним рекордом.

            Туризм з визначення Всесвітньої  туристської організації це «діяльність  людей, подорожуючих іостанавливающихся  у місцях поза ними звичайного  оточення на період трохи більше  послідовного роки дозвілля, бізнесу чи коїться з іншими цілями, не сполученими з діяльністю, підлягає винагороді на місціпребивания».[43]

Отже, туризм одна із ефективних коштів задоволення рекреаційних потреб. Як ми вже відзначали, туризм є одне із видів рекреаційної діяльності. За визначенням С.Є. Щеглова, туризм за своєю природою соціальний, оскільки це діяльність людей рамках розвиненого цивілізаційного людськогообщества.[44] Тож докладнішого розгляду туризму як виду рекреаційної діяльності, необхідно класифікувати сучасні види туризму, використовуючи найважливіші ознаки, що характеризують ті чи інші види туризму. Дослідники туризму представляють різні класифікації видів сучасноготуризма.[45] Виділяються такі види туризму.

I. Залежно від національну  приналежність.

1. Національний (внутрішній) туризм. Туристи не перетинають  державний кордон.

2. Міжнародний (зовнішній)  туризм. Міжнародний туризм, своєю  чергою, підрозділяється на активний і пасивний, чи інакше в'їзний і виїзний туризм.

            II. Залежно потреб.

1. Лікувальний  (медичний туризм). Основний потребою що характеризує даний вид туризму є лікування різноманітних захворювань. Лікувальний туризм має низку різновидів, що характеризуються природними засобами на людський організм, наприклад: кліматолікування,бальнеолечение,морелечение, грязелікування,плодолечение тощо. Найчастіше під час лікування можна використовувати декілька тисяч видів впливу, у разі вид туризму визначає основне засіб на організм відпочивальника.

2. Рекреаційний  туризм. У підставі цього виду туризму лежить потреба у відновленні фізичних душевних сил людини. Рекреаційний туризм умовно можна розділити на:

– оздоровчий вид (спеціально розроблені маршрути, включаючи відвідання джерел мінеральних вод, лікувальних грязей, гірськолижні маршрути);

– пізнавальний вид (основою цього виду туризму є потреба у розширенні знань за напрямками).

Рекреаційний туризм може охоплювати такі програми:

– видовищно – розважальні (театр, кіно, карнавали, ярмарки, дні міста, фестивалі);

– заняття з інтересам (полювання і риболовля, художнє  і музичне творчість, тури для колекціонерів тощо.);

– навчальні (туризм, решта  видів спорту, мистецтво, ремесла тощо.);

– «етнічні» і побутові (пов'язані вивчення культури і нетрадиційного побуту);

–туристско-оздоровительние (включаючи маршрути з активними  способами пересування, купальні, гірськолижні тощо.).

3. Спортивний  туризм то, можливо два види:

– активний (основою є  потреба у заняттях яким – або  виглядом спорту);

– пасивний (основою є  інтерес якого – або виду спорту, тобто. подорож з єдиною метою  відвідин змагань чи спортивних ігор).

4. Екологічний туризм. Деякі  дослідники екологічний туризм належать дорекреационному виду туризму, але впевнено ми вважаємо за необхідне, роздивитися його як вид. Цей вид туризму умовно можна розділити ми такі види.

– Науковий екологічний  туризм. Є джерелом інформації про віддалені мало вивчені райони. У наукових польових дослідженнях використовується допомогутуристов-добровольцев,т.к. дані дослідження не вимагають високій кваліфікації.

– Пізнавальний екологічний туризм. Об'єктами пізнавального екотуризму може бути контролю над птахами,кино-фото зйомка,екосафари;

– Рекреаційний екологічний  туризм.Включает у собі альпінізм, відвідини унікальні культурно-історичні місцевості.

5. Туризм діловими цілями. До даному виду туризму ставляться  поїздки для встановлення чи  підтримки ділових контактів із різними партнерами.

6.Конгрессний туризм. Туристичні  поїздки з єдиною метою участі  у різних

заходах, зокрема: конференціях, симпозіумах, з'їздах, конгресах тощо. Інтенсивне розвиток цього виду туризму  створило низки відділу міжнародних  організацій повністю що спеціалізуються  з проведенні міжнародних ділових  та наукових заходів, наприклад, Міжнародна телекомунікаційна спілка організаторів  конгресів. Спеціалізація турфірм цьому вигляді туризму обумовлена об'єктивної закономірністю подальшої міжнародної поділу праці, зокрема у сфері туризму. У конгресовий туризм приносить щороку понад 40 млрд. доларів доходу. Великим перевагоюконгрессного туризму і те обставина, що може реалізовуватися в несезонний період. Витрати учасника конгресу, зазвичай, значно перевищує витрати звичайного туриста, отже, зі збільшенням вільного часу учасників з допомогою оптимальної організації, і навіть оплаті діловій частині котрі спрямовують установою, можливо комбінування поїздки на конгрес з різними туристичними програмами.

7. Культовий (релігійний) туризм. Цей вид туризму грунтується на релігійних потребах різних конфесій. Культовий туризм включає у собі:

– відвідання культових  споруджень за свята. Останнім часом  дедалі більше росіян під час різних релігійних свят вирушають на туристичні поїздки до інших держав;

– відвідання святих місць  із метою відпущення гріхів.

8. Ностальгійний туризм. Цей вид туризму грунтується  під потребу людей відвіданні місць у області історичного проживання.

9. Транзитний туризм. У  основі транзитного туризму лежить потреба перетину території однієї країни, із єдиною метою відвідин інший.

10.Самодеятельний туризм. Цей вид туризму об'єднує любителів  активного відпочинку, котрі займаються лижним, гірським, водним туризмом тощо. Відмінною рисою даного туризму є потреба що у ньому самоорганізації. Організацією турів займаються не туристичні фірми, не бажаючи туристи що зтуристско-спортивними клубами і спілками.

Слід зазначити, що це поділ  видів туризму дуже відносне, бо в практиці часто-густо мають  місце комбіновані тури, поєднують  щодо одного подорож три "види туризму, обумовлених різними потребами туристів (наприклад, рекреаційний з пізнавальним, спортивний з рекреаційним, лікувальний з рекреаційним тощо.).

III. Залежно від транспортних  засобів, використовуваних туристичного  маршруті, розрізняють такі види  туризму.

1. Туристи у власному  транспорті – тури на транспорті, що належить транспортним господарствам туристичної системи чи туристичної організації.

2.Транстури на орендованому  туристському транспорті – тури  на транспорті, що належить транспортним  організаціям,использующемся туристськими організаціями на правах оренди (за договором) терміном, певний терміном дії туру. Як орендованого спеціалізованого транспорту туристські організації використовують морські і річкові теплоходи, літаки, спеціальні склади туристсько-екскурсійних підприємств.

3. Тури у власному транспорті  туристів – спеціально розроблені  індивідуальні чи групові тури  для автомобілів (власників особистих  автомобілів) з наданням туристам  всіх видів послуг за маршруту (проживанняавтокемпингах, харчування, екскурсії, дозвілля,авторемонт тощо.), крім проїзду.

IV. Залежно від способу  пересування види туризму поділяються  так.

1. Автомобільний туризм. Цей вид туризму бурхливо розвивається  із другої половини ХХ століття. Нині він отримав найбільш  стала вельми поширеною.

2. Залізничний туризм. Цей  вид туризму розвивається з  сорокових років 19 століття. Відносна  дешевизна залізничних квитків  робить її доступним менш забезпеченим  верствам населення. Нині загострюється  конкурентна боротьба між залізничним та інші транспортом.