Порівняльна оцінка ефективності різних схем лікування демодекозу собак в Магдалинiвськiй районнi лiкарнi ветеринарноi медицини

      Таким чином, підбір акарицидних засобів повинен проводитися з урахуванням індивідуальної особливості і чутливості організму тварини до препаратів, а також чутливості до них збудника демодекозу, яку можна установити шляхом аналізу ефективності терапевтичних заходів у даному регіоні.

      При незначному ступені ураження, протимікробну терапію слід проводити з використанням препаратів зовнішньої дії (мазі, лініменти, суспензії, аерозолі), що знижує ймовірність появи резистентних форм мікроорганізмів, підвищує локальну концентрацію діючої речовини і виключає побічний вплив на організм тварини.

      Спрямованість протизапальної терапії багато в  чому залежить від ступеня виразності уражень і може включати в'язкі засоби (1%-ний спиртовий розчин піоктаніна, брильянтової зелені, метиленової сині), стероїдні і нестероїдні протизапальні препарати, а також  регенераторні стимулятори (АСД-2, АСД-3).

      З метою підвищення резистентності організма  тварини і стимуляції імунної системи також призначають вітамінні препарати (групи А,Б,3) і імуно-стимулятори (імунофан, циклоферон, Т-активін, тимоген, тимолін і ін.)

      Останнім  часом для боротьби з демодекозом  почав використовуватись новий препарат - імунопаразитан, що діє на паразита опосредовано, через імунну систему таким чином, що навколо кліща розвивається посилена запальна реакція, у результаті якої він гине. Даний препарат відкриває значні можливості в боротьбі з демодекозом, хоча спочатку він повинен довести свою ефективність і знайти конкретне місце в терапевтичній схемі.

      С.В. Ларіонов, Б.А. Фролов (1998р) пропонують лікування собак хворих демодекозом із застосуванням педемса. Характерною його особливістю є здатність створювати в підшкірній жировій клітковині своєрідне депо діючої речовини, що дифузним шляхом підгодовує живильний субстрат кліща і позбавляє його можливості жити.

      При лікуванні собак, хворих демодекозом, педемс наносять на місця ураження в дозі 1-1,5 мл на 1кг маси тіла дворазово з інтервалом 7 доби, рясно змочуючи шкіру облисілої зони і межуючу з ним здорову зону шириною 0,5-1 см .

      Повторно  препарат наносять через 15 хв. Акарицидом, що залишився після обробки, (від загальної разової дози), розсунувши волосяний покрив, змочують шкіру спини (шляхом поливання) уздовж хребетного стовпа, відступивши від нього на 2- 3 см . При великій площі ураження педемс використовують у дозі 1,5 мл на 1 кг маси тіла. Повторюють обробку через 7 діб. Ф.І. Василевич (2001) порівняв традиційні і нові методи лікування демодекозу. При ньому собакам першої групи внутрішньовенно вводили 1%~ ний розчин трипансіні, виготовлений на 0,4%-ному розчині повареної солі в дозі 1 мл на 1 кг маси тіла чотирикратно з інтервалом 7 діб. Із 10 собак видужало 6, тобто ЕЕ склала 60%.

      Тварин  другої групи лікували препаратом вапрозин (діюча речовина амітраз). З 20%-ного концентрату емульсії готували водну емульсію в розведенні 1:400 з розрахунку 0,25-0,5 л на кожну обробку. Тварин обробляли щодня вісім разів . У результаті видужало 5 собак, ЕЕ-60%. В інших тварин поширення хвороботворного процесу було припинено, загальний стан покращився, однак у зіскрібах шкіри і вмістимому пустул продовжували виявляти живих кліщів

      Собак третьої групи , хворих пустульозною формою, щодня вісім разів обробляли  амітразом на пропіленгліколі (з 20%-ного концентрату емульсії розведенні 1:400). Усі тварини видужали через 35 діб, ЕЕ -100%. У продовженні 6 міс. випадків повторного захворювання тварин не установлено. При лікуванні собак четвертої групи використовували 5% розчин беренілу на 2,5%-ному розчині глюконата кальцію, внутрішньовенно в дозі 3,5 мг ДР на 1 кг маси тіла чотирикратно з інтервалом 7 діб. На 30-у добу досліду в зіскрібках шкіри тваринних живих кліщів не виявляли, шерсть на уражених ділянках почала відростати, а через 45 діб шерстний покрив цілком відновився. Через 6 місяців тільки в одного собаки був відмічений рецидив хвороби. ЕЕ склала 91,7%.

      У п'ятій групі собакам з генералізованою формою демодекозу кожен день протягом 30 діб давали усередину газову сірку, що не містить миш'яку (ДСТ 127-67), у дозі 40 мг/кг, чотирикратно з інтервалом 7 діб, підшкірно вводили івомек у вгляді 1%-ного розчину з розрахунку 1,5 мл на 50 кг маси тіла.

      Крім  того, уражені ділянки шкіри обробляли сірчано-дегтярним лініментом (2 ч сірки, 1 ч березового дьогтю і 4ч тетравіту); у перший тиждень щодня, потім 1 раз у чотири дні протягом 1 міс. На 30-у добу досліду в зіскрібках шкіри живих кліщів не виявляли, на уражених ділянках почала відростати шерсть. За 10 міс спостереження за собаками рецидивів хвороби не відмічено , ЕЕ -100%.

      Собакам шостої групи на місце ураження дворазово  з інтервалом 7 діб наносили педемс у дозі 1,5 мл на 1 кг маси тіла, рясно змочуючи шкіру облисілої зони здорової навколо ураження шириною 1см . Після повторної обробки акарицидом який залишився змочували шкіру спини, відступивши від хребетного стовпа на 2-3 см . У групі видужало 7 собак, ЕЕ - 77,7%.

      Як  виявилося, включення в комплексне лікування собак при генералізованій формі демодекозу івомека, газової сірки і сірчано-дьогтьового лініменту було найбільш ефективним і рекомендовано для впровадження у ветеринарну практику.

      У зазначених дозах препарати не впливають  на загальний стан тварин, не викликають істотних змін гематологічних і біохімічних показників.

      А.Е  Янченко, Т.Г. Нікулін, Н.Ф. Карасьов (1998) пропонують зстосовування з лікувальною метою 1%-ного (за ДР) теплого (25-26 С) водного розчину хлорофосу або 2%-ну емульсією СК-9. Через 1 день тварину обмивали теплою водою. Таку процедуру повторювали через 4 дні, але застосовуючи 2% розчин хлорофосу. Після просихання волосяного покриву в уражені ділянки шкіри втирали лінімент за прописом: хлорофосу 10мл, скипидару 15мл, саліцилової кислоти 10м і риб'ячого жиру 65мл.

      І.В. Плотнікова, Е.В. Перковська, І.М. Зубарєва (2001), пропонують для лікування демодекозу макроциклічні лактони. З цією метою тварин 1-ї дослідної групи лікували парентерально застосовуючи івомек трикратно з інтервалом 7 днів з розрахунку 1 мл на 33 кг маси, локально - амітразин 0,25%, шляхом втирання в уражену ділянку , 1 раз у 7 днів, усередину задавали аскорбінову кислоту. Тваринам другої групи парентерально вводили аверсект, у дозі 1 мл на 33 кг маси тіла, трикратно 1 раз у 7 днів, локально -сірчано-дьогтьовий лінімент, усередину - харчову сірку. Крім цього, тваринам обох груп застосовували антибіотики широкого спектру дії, гепатопротектори, вітаміни, імуномодулятори й антигістамінні препарати. Крім того, були проведені гематологічні дослідження з підрахунком лейкоцитарної формули (на момент звертання і підтвердження діагнозу і через місяць після закінчення лікування).

У собак  першої групи спостерігалося видужання  в 60%, а в 40% випадків поліпшення загального стану, однак у зіскрібках шкіри на 30-й день після початку лікування виявляли живих кліщів.

      У тварин другої групи протягом 2-х  місяців після проведеного лікування рецидивів захворювання не спостерігалося. Ефективність лікування склала 100%.

     Узагальнивши  дані, які стосуються попередження виникнення демодекозу ми зрозуміли, що профілактика в основному полягає в тому, щоб вчасно і правильно проводити дегемьмінтацію собак, утримувати її в чистоті, не допускати появи бліх, і не застосовувати кортикоїдів до 1 року.

      Крім  того, обмежити спілкування здорових собак з незнайомими, особливо бездоглядними тваринами, необхідно проводити періодично клінічний огляд кімнатних собак на шкірні захворювання.

      Таким чином, виходячи з літературних даних  ми можемо зробити висновок, що демодекоз собак- це захворювання, яке часто реєструється в містах, особливо мегаполісах, де є скупченість собак. Демодекоз спричинює тривалі ураження шкіри тварин. Лікування, які пропонуються авторами дуже різноманітні, з використанням великої кількості ін'єкційних та зовнішнього застосовування препаратів. Ефективними, за даними більшості авторів є ті схеми лікування, які передбачають одночасне застосовування парентеральних ін’єкцій та екзогенного нанесення препаратів. 
 
 
 
 
 

 

2. ВЛАСНІ  ДОСЛІДЖЕННЯ

 

1. Природно-економічна характеристика Магдалинівської  лікарні ветеринарної медицини

 

      Магдалинівська  районна лікарня ветеринарної медицини знаходиться в смт Магдалинівка Дніпропетровської області, що розташована на північному заході. Віддаленість від обласного центру – міста Дніпропетровська – 75 км. Смт Магдалинівка розташована в помірному кліматичному поясі степовій зоні цетрального регіону України. Лікарня ветеринарної медицини розташована в центральній частині смт Магдалинівка. Поряд з нею розташований приватний сектор. Сама лікарня – двоповерхова будівля, на першому поверсі розміщені кабінети для приймання та реєстрації хворих тварин, ветеринарна аптека і операційна. На другому поверсі розташована ветеринарна лабораторія. На внутрішньому подвір’ї лікарні знаходиться віварій, де утримуються кролики, морські свинки, корова та два барани. Крім того тут розташовується гараж для службового автомобіля.

      Штат працівників Магдалинівської лікарні ветеринарної медицини складається: головний лікар ветеринарної медицини та три фельдшери. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Мета  і завдання

 

      Метою нашої роботи було порівняти дію івомеку і дектомаксу при лікуванні демодекозу собак, розробити схему ефективного лікування з урахуванням форми перебігу.

      Для досягнення мети перед нами були поставлені такі завдання: 

– вивчити епізоотичну ситуацію щодо демодекозу собак в Магдалинівському районі;

– скласти схему лікування тварин хворих на демодекоз та втановити доцільність використання такої схеми;

– визначити ураженість собак демодекозом;

      – порівняти дві схеми лікування  демодекозу;

      – розрахувати економічну ефективність проведеного лікування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Матеріал і методи досліджень

 

      Робота  виконувалась в Магдалинівській районній лікарні ветеринарної медицини та в лабораторії кафедри паразитології та інвазійних хвороб Дніпропетровського державного аграрного університету, на собаках хворих демодекозом. Для дослідження були підібрані 2 групи тварин приблизно однакового віку, по 9 собак в кожній групі. Спостереження проводились в умовах районної лікарні ветеринарної медицини по боротьбі з хворобами тварин Дніпропетровської області протягом 10 місяців - з липня 2004 року по квітень 2005.

      В усіх групах собак були однакові умови утримання і годівлі. Після підтвердження діагнозу на демодекоз мікроскопією зіскрібків шкіри і виявленні у них кліщів Demodex canis, тварин лікували однією з розроблених нами схем. Одночасно з цим ми досліджували у хворих на демодекоз собак морфологічні показники крові.

      Через 21 день після лікування було повторно відібрано глибокі зіскрібки  з поверхні шкіри дослідних тварин з метою визначення екстенсефективності  та інтенсефективності використаних з  лікувальною метою препаратів.

      Економічну ефективність проведеного лікування визначали шляхлом порівняння витрат на купівлю препаратів, які використовували в першій та другій схемі лікування.

      Після визначення економічної ефективності проведеного лікування дали пропозиції щодо доцільності використання препаратів для лікування демодекозу собак. 
 
 
 

4. Результати  власних досліджень та їх аналіз

 

      Аналіз  епізоотичної ситуації щодо демодекозу собак в Магдалинівському районі за останні 2 роки (2004, 2005) згідно ветеринарної звітності показав, що захворювання є досить поширеним в районі, так в 2004 році серед 350 зареєстрованих хворих собак, демодекоз виявлено у 65. В 2005 році з зареєстрованих 356 хворих собак, демодекоз виявлено у 86 тварин.

      За  період виробничої практики було зареєстровано 27 випадків захворювання собак на демодекоз, і з них у дослід було відібрано 18 тварин віком до 2,5 років. У всіх випадках діагноз підтверджувався мікроскопією глибоких зіскрібків з уражених ділянок шкіри.

      Утримання і годівля хворих тварин дослідних груп суттєво не відрізнялись між собою. Це свідчило про рівноцінність підібраних нами дослідних тварин.

      Собаки  піддавались повному клінічному обстеженню. У всіх тварин температура  була в межах 37,5-39,0°С, пульс від 60 до 70 за хвилину, що є фізіологічною нормою. Всі тварини мали добрий апетит.

      Ураження кліщем у кожної тварини проявлялось по різному. Але частіше ділянки ураження виявляли на шкірі голови (на спинці носа, надбровних дугах, біля основи вух) у формі папул і везикул. Потім поширювалися на шкіру грудей, нижню стінку живота і подальшому на інші частини тіла. В більшості випадків були вражені саме лапи. Шкіра була сухою, потовщувалася, покривалася лусочками, волосся випадало і утворювалися тріщини.