Аналіз інвестиційної динаміки в Україні

Висновки

Залучення інвестицій було і залишається ключовим питанням розвитку як національної, так і  регіональної економіки. Тому необхідним повинно бути створення ефективної інвестиційної політики, яка призведе до активізації інвестиційних процесів на всіх рівнях господарювання.

Конкретизація інвестиційної  спрямованості регіонального розвитку повинна спиратися передусім  на розробку концепції або програми залучення інвестицій в економіку  регіону з чітким визначенням  коротко- та довготермінових цілей  реалізації базової програми інвестування, характеристики прогнозних напрямків  і обсягів залучення інвестицій, а також визначення форм освоєння інвестиційних надходжень.

В умовах підвищення самостійності  регіонів великого значення набуває  визначення регіональних потреб в інвестиціях  на продуктивний розвиток суб?єктів  господарювання і можливостей цих  суб?єктів освоїти очікувані інвестиції. Фактично питання стоїть про спроможність регіональної інфраструктури ефективно  використовувати залучені та запозичені кошти для покриття потреб регіонів.

Документальна форма такої  попередньої оцінки потенційних  можливостей може бути названа , наприклад, як «інвестиційний паспорт регіону». Оцінка інвестиційного потенціалу може, звичайно, грішити кількісними перебільшеннями, але у будь-кому разі є необхідною. Розрив між бажаним і реально  можливим обсягом освоєння інвестицій заповнюють посередники на інвестиційному ринку (банки, інвестиційні фонди та компанії, трасти), які працюють у  напрямку насичення регіональних інвестиційних  пропозицій для потенційних інвесторів.

Як свідчить світовий досвід, інвестиції надходять переважно  у портфельній, а не в прямій формі. У цьому аспекті проблема полягає  в тому, що реструктуризація підприємств, які приватизуються, починається  і закінчується на першому етапі  перерозподілу власності з її державної форми в акціонерно-паперову, коли акціонерний капітал сформований  в єдиному початковому варіанті першої емісії акцій без будь-якого  подальшого руху. Тобто маємо фактично тільки зміну юридичного статусу  підприємства: було державним, стало  відкритим (точніше, умовно відкритим) акціонерним товариством.

Власне інвестиційний  етап приватизації підприємства починається  тільки з другої та наступних емісій акцій, коли акції виходять на вторинний  ринок капіталу, і фактично тільки там здійснюється ринкова оцінка їх інвестиційної привабливості. Слід також зважати на те, що інвестуванню не сприяє надмірне розпорошення акційної власності підприємства серед багатьох власників дрібних пакетів акцій. Інвестиційноспроможні та конкурентноздатні  підприємства для залучення необхідних коштів можуть емітувати не тільки акції, а й облігації та інші боргові  зобов?язання, оскільки збільшення акціонерного капіталу містить загрозу появи  недостатньої його керованості. Чи можуть місцеві органи влади разом з  регіональними відділеннями ФДМУ, Держкомісії  з цінних паперів та фондового ринку дати оцінку стану і спроб виходу підприємств регіону на вторинний ринок капіталу.

Розробка та реалізація інвестиційної  стратегії і тактики має базуватися на всебічно відпрацьованих економіко-математичних моделях і сценаріях, які мають  важливе значення як на державному, так і на регіональному рівнях. Звичайно, ефективність регіональної інвестиційної політики багато в  чому залежить від поліпшення інвестиційного клімату в державі в цілому. Щодо наближення інтересів держави  і регіонів , важливо проводити  розрахунки балансових моделей ресурсного забезпечення регіонального розвитку, особливо на рівні міжрегіональних  зв’язків. Це дасть можливість підвищити  інтегрованість регіонів України. Тому проблеми перепрофілювання, диверсифікації виробництва, кооперації на регіональному  рівні повинні стати предметом  досліджень нашої економічної науки.

Література

1. Абрамов С.И. Инвестирование. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2005. С. 280.
2. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. - СПб.: Издательство «Питер», 2006. С. 196.
3. Баканов М.И., Мельник М.В., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика, 2005. С. 135.
4. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. - М.: Финансы и статистика, 2006. С. 190.
5. Бандурин В.В., Зубов Д.Л. Инвестиционная деятельность в Украине в условиях развития корпоративных форм управления. - М.: Петровский двор, 2007. С. 120.
6. Биргман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов / Пер. с англ. - М.: Банки и Биржи, ЮНИТИ, 2007. С. 340.
7. Бланк Н.А. Инвестиционный менеджмент. - Киев: Ника-Центр, Эльга, 2004. С. 320.
8. Блех Ю., Гетце У. Инвестиционные расчеты: модели и методы оценки инвестиционных проектов. - Калининград: «Янтарный сказ», 2007. С. 85.
9. Бодди Д., Пэйтои Р. Основы менеджмента. - СПб.: Издательство «Питер», 2007. С. 250.
10. В режиме привлечения иностранных инвестиций. Публикация в журнале "Инвестиции: сотрудничество"
11. ВГО «НАЦ «Інститут Реформ»
12. Гусева К. Ранжирование субъектов Украины по степени благоприятности инвестиционного климата // Вопросы экономики. - 2006. - № 6. С. 18-22
13. Донцов С.С. Оценка инвестиционной привлекательности предприятия посредством анализа надежности его ценных бумаг// Финансовый менеджмент. - 2007. - № 3. С. 17-19.
14. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. N 1560-XII.
15. Иностранные инвестиции. Правовая база. Публикация на сайте Еврохолдинга "Инвест"
16. Леркасов В.Е. Международные инвестиции. - М.: «Дело», 2008. С. 287.
17. Мировая экономика: глобальные тенденции за 100 лет / Под ред. И.С. Королева. - М.: Экономист, 2007. С. 276.
18. Сапир Ж. Экономика информации: новая парадигма и ее границы // Вопросы экономики. - 2007. - № 10. С. 22-23.
19. Хобта В.М. Управління інвестиціями: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Донецький національний технічний ун-т. — Донецьк : ДонНТУ, 2005. С. 394.

Про автора