Аудит економічного потенціалу підприємства

Докази, отримані аудитором, можуть дати йому більше впевненості, аніж докази, отримані ним від інших осіб. До того, як скласти висновок з результатів проведеного аудиту, аудитор повинен переглянути складені ним попередні оцінки ризику внутрішнього контролю.

 

3.2. Оцінка  організації та методики внутрішньогосподарського  контролю економічного потенціалу  підприємства

 

Оскільки ВАТ „Меридіан” є недержавною комерційною установою, то методика організації процесу контролю та аналізу на даному підприємстві відрізняється від методики бюджетних установ. Для комерційних структуру використовується система внутрішньогосподарського контролю (внутрішньогосподарського контролю) фінансових ресурсів. Розглянемо її ільш детально.

Впровадження системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві в умовах конкурентної боротьби, що загострилася, стає, не просто модним, але і актуальним. Управління в режимі реального часу, як стверджують керівники, дозволяє значно поліпшити економічні показники роботи підприємства і підвищити ефективність використання всіх ресурсів. Фахівці жартують: в умовах сучасного ринку на зміну обліковцям — Несторам Літописцям — повинні прийти бізнес-контролери — Нострадамуси. [15]

Значення внутрішньогосподарського контролю в сучасних умовах постійно зростає, оскільки управлінський процес кожен раз є одночасно комунікаційно-інформаційним процесом. Без контролінгових служб досить важко утримати під контролем процеси, що належать управлінню, і забезпечити здійснення універсальних управлінських функцій в процесі здійснення господарської діяльності підприємства.

Впровадження системи внутрішньогосподарського контролю економічного потенціалу на підприємстві надає цілий ряд переваг керівництву компанії та її співробітникам, наприклад, його реалізація дозволяє:

1) керівникові підприємства:

• реально оцінити рівень фінансової стабільності та потенціал компанії;
• передбачити перспективи розвитку компанії та одразу прийняти стратегічно слушне рішення, що сприятиме підвищенню конкурентоздатності підприємства;
• отримувати оперативну й достовірну інформацію про поточний стан основних показників діяльності компанії в зручному вигляді;
• забезпечити зацікавленість не лише керівництва, а й інших співробітників у реалізації стратегічної мети та завдань компанії;

2) фінансовому директорові та головному бухгалтеру:

• здійснювати бухгалтерський, управлінський, податковий облік та оперативне планування;
• регулярно порівнювати планові показники з фактичними, оперативно впливати на ситуацію та своєчасно реагувати у разі наявності значних відхилень;
• формувати бухгалтерські, податкові та управлінські звіти в поточному режимі;
• моделювати різні варіанти розвитку ринку та бізнесу за принципом варіативності сценаріїв розвитку;

3) іншим працівникам підприємства:

• успішно виконувати закріплені за ними обов'язки;
• підвищити кваліфікаційний рівень.

Можна виділити наступні основні принципи побудови системи фінансового внутрішньогосподарського контролю на підприємстві:

1. Спрямованість системи фінансового внутрішньогосподарського контролю на реалізацію розробленої фінансової стратегії підприємства. Для того, щоб бути ефективним фінансовий контролінг повинен носити стратегічний характер, тобто відображати основні пріоритети фінансового розвитку підприємства.

2.  Багатофункціональність фінансового  внутрішньогосподарського контролю. Він повинен забезпечувати контроль  реалізації пріоритетних показників фінансового розвитку не лише по підприємству в цілому, але і в розрізі окремих його центрів відповідальності, передбачати можливість порівняння контрольованих показників з середньогалузевими, забезпечувати взаємозв'язок даних фінансових показників з іншими найважливішими показниками господарської діяльності підприємства.

3.  Орієнтованість фінансового  внутрішньогосподарського контролю  на кількісні стандарти. Ефективність  управляючих дій внутрішньогосподарського  контролю значно зростає, якщо  контрольовані стандарти діяльності виражені конкретними кількісними показниками. Це не означає, що контролінг не повинен охоплювати якісні аспекти — йдеться лише про те, що ці якісні аспекти повинні бути виражені в системі кількісних стандартів, що виключить різне їх тлумачення.

4.  Відповідність методів фінансового  внутрішньогосподарського контролю  специфіці методів фінансового  аналізу і фінансового планування. В процесі організації внутрішнього  фінансового контролю необхідно  орієнтуватися на весь арсенал  систем і методів фінансового планування (при підготовці стандартів контролю) і аналізу (при підготовці показників, що відображають фактично досягнуті результати, і виявленні причин їх відхилень від стандартів).

5.  Своєчасність операцій внутрішньогосподарського контролю. Ця своєчасність полягає в адекватності періодів контрольних і коректуючих дій періоду здійснення окремих операцій, пов'язаних з формуванням результатів фінансової діяльності. Він повинен носити характер "раннього попередження кризового розвитку", тобто дозволяти усувати поточні відхилення перш, ніж вони приймуть серйозний характер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.3. Схема етапів впровадження системи внутрішньогосподарського контролю

 

6.   Гнучкість побудови внутрішньогосподарського контролю. Фінансовий контролінг повинен бути побудований з урахуванням можливості пристосування до нових фінансових інструментів; до нових норм і видів здійснення операційної, інвестиційної і фінансової діяльності; до нових технологій і методів здійснення фінансових операцій.

7.   Простота побудови внутрішньогосподарського  контролю. Найпростіші форми і  методи фінансового внутрішньогосподарського  контролю, побудованого відповідно  до його цілей, вимагають менших  зусиль менеджерів і, як правило, більш економічні.

8.  Економічність внутрішньогосподарського  контролю. Це означає, що об'єм  витрат по організації внутрішньогосподарського  контролю не повинен перевищувати  розміру того ефекту (зниження  витрат, приросту доходів, збільшення прибутку і т.п.), який досягається в процесі його здійснення.

9.   Визначення об'єкту внутрішньогосподарського  контролю. Об'єктом фінансового внутрішньогосподарського  контролю є управлінські рішення  по основних аспектах фінансової  діяльності підприємств.

10.  Визначення видів і сфери  внутрішньогосподарського контролю. Кожному з перерахованих видів  внутрішньогосподарського контролю  повинна відповідати певна його  сфера і періодичність здійснення  його функцій. 

11.  Формування системи пріоритетів  контрольованих показників. Вся система показників, що входять в сферу кожного виду фінансового внутрішньогосподарського контролю, ранжується по значущості. В процесі такого ранжування спочатку в систему пріоритетів першого рівня відбираються найважливіші з контрольованих показників даного виду внутрішньогосподарського контролю; потім формується система пріоритетів другого рівня, показники якого знаходяться в факторному зв’язку з показниками пріоритетів першого рівня; аналогічним чином формується система пріоритетів третього і подальших рівнів. Такий підхід до формування системи контрольованих показників полегшує підхід до їх розкладання при подальшому поясненні причин відхилення фактичних величин від передбачених відповідними завданнями.

12. Розробка системи кількісних стандартів контролю. Після того, як визначений і ранжований перелік контрольованих фінансових показників, виникає необхідність встановлення кількісних стандартів по кожному з них. Такі стандарти можуть встановлюватися як в абсолютних, так і у відносних показниках. Крім того, такі кількісні стандарти можуть носити стабільний або рухомий характер (рухомі кількісні стандарти можуть бути використані при контролі показників гнучких бюджетів, для коректування стандартів при зміні облікової ставки, темпів інфляції і т.п.). Стандартами виступають цільові стратегічні нормативи, показники поточних планів і бюджетів, система державних або розроблених підприємством норм і нормативів і т.п.

13. Побудова системи моніторингу  показників, що включаються у  фінансовий контролінг. Система моніторингу (або як її часто перекладають "стежача система") складає основу фінансового внутрішньогосподарського контролю, найактивнішу частину його механізму. Система фінансового моніторингу є розробленим на підприємстві механізмом постійного нагляду за найважливішими показниками фінансової діяльності, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і виявлення причин цих відхиленні. Етапи побудови системи моніторингу та внутрішньогосподарського контролю найважливіших фінансових показників подано в додатку 10.

14. Формування системи алгоритмів  дій по усуненню відхилень  є завершальним етапом побудови  фінансового внутрішньогосподарського  контролю на підприємстві. Принципова  система дій менеджерів підприємства  в цьому випадку полягає в трьох алгоритмах:

а)   “Нічого не робити”. Ця форма  реагування передбачається в тих  випадках, коли розмір негативних відхилень  значно нижче передбаченого "критичного" критерію.

б)   “Усунути відхилення”. Така система дій передбачає процедуру  пошуку і реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових, планових або нормативних показників. При цьому резерви розглядаються в розрізі різних аспектів фінансової діяльності і окремих фінансових операцій. Може бути розглянута доцільність введення посиленого режиму економії (за принципом "відсікання зайвого"), використовування системи фінансових резервів і інші.

в) “Змінити систему планових або  нормативних показників”. Така система  дій робиться в тих випадках, якщо можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені або взагалі відсутні. В цьому випадку за наслідками фінансового моніторингу вносяться пропозиції по коректуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних фінансових планів або окремих бюджетів. В окремих критичних випадках може бути обгрунтована пропозиція про припинення окремих виробничих, інвестиційних і фінансових операцій і навіть діяльності окремих центрів витрат і інвестицій.

В спеціальній економічній літературі, присвяченій проблемам внутрішньогосподарського контролю, нажаль відсутні чіткі рекомендації та пропозиції по розробці етапів його впровадження та формування обліково-аналітичнолї бази даних, що притаманна кожному з етапів.

Більш структуровану та детальнішу схему впровадження системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві навів Петренко С.Н. в учбовому посібнику “Контролінг”. Запропонована автором послідовність дій по впровадженню системи внутрішньогосподарського контролю відображає необхідний обсяг робіт, який необхідно здійснити в процесі реалізації кожного з етапів.

Отже, перший етап полягає у вивченні цілей та пріоритетних напрямів розвитку підприємства для органічного підпорядкування  системи внутрішньогосподарського контролю завданням підприємства. Контролінг пронизує всі сектори життєдіяльності підприємства і для досягнення результату вони всі повинні працювати інтегровано.

Другий етап містить в собі розробку системи координації та контролю за процесом досягнення кінцевих результатів. Метою даного етапу є формування системи підконтрольних показників, здатних найкращим чином реагувати на будь-які зміни в діяльності підприємства. Кожний показник системи може бути використаний в цілях аналізу, він повинен легко коректуватися і піддаватися управлінню, забезпечуючи, тим самим, гнучкість і маневреність всієї системи в досягненні кінцевих результатів роботи підприємства. В якості кінцевий показник діяльності підприємства рекомендується брати не прибуток, а рентабельність засобів, вкладених в поточну діяльність.

Перелік підконтрольних показників визначається на основі поточних показників діяльності підприємства, аналізу вузьких місць діяльності з урахуванням специфіки і особливостей підприємства.  Принципи їх формування полягають у наступному:

• обмеженість об'єму показників, тобто скорочення їх до числа важливих і наочних. Необхідно оптимізувати перелік підконтрольних показників так, щоб вони були наочні і зрозумілі, а також були зрозумілі напрями дії на ті або інші показники з метою попередження негативних ситуацій;
• багатофункціональність викладення, тобто включення даних всього підприємства і по центрах відповідальності. Досягнення кінцевої мети підприємства можливе за умови злагодженої роботи всіх організаційних структур підприємства. Недотримання цієї умови спричиняє за собою упущення цілей і можливостей як конкретного підрозділу, так і підприємства в цілому;
• динамізація і перспективність, тобто дослідження показників в динаміці в цілях надання перспектив розвитку. Показники звичайно орієнтуються на минуле. Для того, щоб визначити або підтвердити перспективність напрямів розвитку підприємства, необхідне вивчення показників в динаміці;
• запобіжність, тобто можливість попередити негативність ситуацій або неправомірність шляху розвитку. Зіставлення планових показників з фактичними слід доповнювати включенням певних параметрів, що характеризують наслідки відхилень і, тим самим, застережуючих про можливість створення несприятливих умов для виконання поставлених цілей;
• зіставність, тобто забезпечення умов для порівняльного аналізу показників всередині підприємства.