Автоматизація роботи в офісі. Розпізнання документів в програмі FineReader. Інвентаризація запасів підприємства, відображення вобліку її резу

2.6 Особливості настройки програми Fine Reader

Як і  більшість других додатків Windows, програму Fine Reader можна настроїти відповідно з потребою конкретного користувача. Всі настройки виконуються за допомогою діалогового вікна Опції, які відкриваються з допомогою любої відкриваючої стрілки на панелі інструментів, чи через меню Сервіс. Якщо використана панель інструментів, то діалогове вікно відкривається на вкладці, відповідно до використаної кнопки панелі інструментів.

1. Вкладка Сканування служить для вибору і настройки сканера, а також для визначення способу доступу до нього.
2. Вкладка Сегментація дозволяє настроювати деякі параметри для автоматичної сегментації . тут задаються параметри автоматичного розбиття таблиці і настроюють режим автоматичної сегментації багато стовпчикового тексту.
3. Засоби вкладки Форматування дозволяє задавати спосіб форматування розпізнаної сторінки і вибрати потрібний шрифт.
4. Вкладка Розпізнавати визначає параметри розпізнання документа. Вона дозволяє задати мову документа і особливості початкового шрифту, а також настроїти режим розпізнання з навчанням. Тут також задається метод кольорового виділення не надійно розпізнаного символу.
5. Елементами управління вкладки Перевірка задають метод перевірки орфографії і спосіб виділення знайдених помилок чи незрозумілих місць.
6. Вкладка Установки розпізнає всі настройки програми. Тут задають мову інтерфейсу і настроюють використані одиниці вимірювання.
7. Прапорці панелей Показувати розпізнають спосіб представлення вікна програми і відкритих документів.
8. панель Кольори дозволяє вибрати колір різноманітних елементів документа. В нижній частині вікна можна задати доповнюючи параметри.

3.Автоматичний переклад документів

          Ідея автоматичного переводу  тексту з однієї мови на  другу появилася зчасу перших  комп’ютерів. Як щоб повноціний  перевід був можливим, значно  б спростилось спілкування між  народами і обмін документами,  але це дуже складна задача. Всі спираються на об’єм тексту  який переводиться.  Комп’ютерний словник може справитись з переводом окремих слів особливо, якщо він може запропонувати декілька значень на вибір. Однак ця ситуація замітно ускладнюється, якщо переходим до переводу цілих фраз і тим більше абзаців тексту. Для таких випадків надійного перекладу з однієї мовми на другу не існує. Це звязано з тим,  що кожна фраза мови має два рівня : синтаксичну і смислову. Синтаксичний рівень визначає побудову речення, а смисловий його склад. Для правельного смислового перекладу, необхідно брати до уваги не тільки конкретну фразу або абзац, а і цілу частину тексту.  Таким чином, розраховувати на , то , що при автоматичному перекладі получеться повний документ. Програми автоматичного переводу розраховують в першу чергу, на тих хто за усім не знає відповідної іноземної мови, але повинен ознайомитися із змістом документа. Крім того подібні програми дозволяють виготовляти короткі повідомлення електроної пошти на іноземній мові. Такі повідомлення важають програмними, але скорше всього кориспондент зуміє зрозуміти, що йому потім повідомити. Якщо нема ніяких зауважень дро якості переводу тексту з іноземної мови на російську. Програми автоматичного переводу розглядаються, як засиби отримання простого чорновика. Якщо подібні потреби є, то використовують подібні програми. Кваліфіковане редагування тексту отриманого автоматичним шляхом, проводиться в декілька раз дорожче, ніж послуги спеціальних перекладачів.

3.1 Засоби автоматичного переводу

          Програмні засоби автоматичного  переводу можна умовно розбити  на дві основні категорії. Першу  категорію представляють комп’ютерні  словники. Призначення комп’ютерних  словників ті, що в звичайних  словників: представити значення  невідомого слова. Перевага комп’ютерних  словників складається з швидкості  доступу і вигоди автоматичного  пошуку виділеного слова. Автоматичний  словник дає змогу перекладу  слова по написанню виділеної  комбінації кнопок. До другої  категорії відносяться програми, які дозволяють виконувати автоматичний  переклад тексту. Вони сприймають  текст на одній мові і видають  текст на другій мові. В ході  роботи програма використовує обширені словники, набори граматичних правил і другі засоби, які забезпечують найліпше (з точки зору програми), якість перекладу. Словник може складатися не тільки з виділеного слова, але й з словосполучення.  Використовуючи ці засоби програма аналізує граматичну структуру тексту, знаходить зв’язок між словами і намагається побудувати правильний переклад фрази на іншій мові. Чим коротша пропозиція тим більше шансів на то, що таке речення буде правильне. В довгих реченнях і складних граматичних інструкціях люба система перекладу може дати збої. В Росії найбільш широке розповсюдження отримали програми автоматичного перекладу з англійської на російську,із російської на англійську мову. Це пояснюється головною роллю англійської мови в сфері міжнародного спілкування. Англійська мова досить проста для вивчення однак її простота несподівано створює допоміжні проблеми для систем автоматичного перекладу. Справа в тім, що одинаково написані слова в англійській мові часто відносяться до різних частин мови. Це ускладнює граматичний аналіз речення і призводить до виникнення грубих помилок в автоматичному перекладі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  ІV. Інвентаризація запасів підприємства, відображення вобліку її результатів

1. Поняття і мета інвентаризації

Під інвентаризацією  слід розуміти певну послідовність  практичних дій із документального  підтвердження наявності, стану  та оцінки майна й зобов'язань  підприємства для забезпечення достовірності  даних обліку й звітності. Водночас інвентаризація сприяє реалізації контрольної  функції обліку, дає змогу виявляти випадки необґрунтованого зменшення  капіталу господарського суб'єкта, вкладеного в різноманітні види майна (активів).

Сутність  інвентаризації слід розглядати через  її зміст, який складається із комплексу  господарсько-правових ознак: проведення дій на підставі розпорядчого документу; здійснення дій колегіальним органом; застосування органолептичних прийомів; реєстрація та оцінка фактів; нормативно-правового  регулювання, лічильна та бухгалтерська  обробка документів; узагальнення та реалізація результатів; прийняття  рішень.

Основу  будь-якої інвентаризації становить  повна або вибіркова перевірка  фактичної наявності матеріальних цінностей, майнових прав і обов'язків  силами спеціально створеної на підприємстві комісії.

Необхідно розрізняти два види перевірок: натуральну й документальну.

Натуральна (матеріальна) перевірка передбачає спостереження об'єктів і визначення їх кількості шляхом підрахунку, зважування, обміру. Натуральну перевірку провадять  у разі інвентаризації основних засобів, матеріально-виробничих запасів, наявних грошових коштів і бланків документів сурової звітності.

У разі документальної перевірки наявність на підприємстві майнових прав (нематеріальних активів, витрат майбутніх періодів, дебіторської заборгованості тощо) й фінансових зобов'язань підтверджується безпосередньо  документами.

У складі документальної перевірки іноді  виділяють бухгалтерську, або книжкову, перевірку, яка являє собою порівняння записів безпосередньо в регістрах бухгалтерського обліку (наприклад, у разі інвентаризації сум нарахованої амортизації, створених резервів тощо).

Кожного із зазначених видів перевірок окремо недостатньо для проведення інвентаризації у разі перевірки залишків за одним  рахунком бухгалтерського обліку. Наприклад, при інвентаризації залишків цінностей, які обліковуються на рахунку 201 «Сировина й матеріали», використовують натуральну перевірку наявних запасів  і документальну - матеріалів, переданих  для переробки на сторону.

Мета  інвентаризації в сучасних умовах господарювання - виявлення наявності та оцінка стану об'єкту, що перевіряється, виявлення  відхилень від тих нормативних, планових, облікових та інших характеристик, у відповідності до яких він може функціонувати та їх нормативно-правове  регулювання. Таке формулювання мети суттєво  розширює спектр завдань інвентаризації.

Проведення  інвентаризації є обов'язковим при  реорганізації або ліквідації підприємства, перед складанням річної бухгалтерської звітності, при зміні матеріально  відповідальних осіб, при встановленні фактів крадіжок, у разі аварій, пожеж  чи стихійного лиха, а також за приписом судово-слідчих органів.

Проведення  інвентаризації також обов'язкове у  разі:

-передачі  майна державного підприємства  в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство;

• зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);
• встановлення фактів крадіжок або зловживань, зіпсуття цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів;
• пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;
• ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Сучасна інтерпретація сутності і змісту інвентаризації представлена на мал. 1.1.

 

 

 

Мал. 1.1. Сутність і зміст інвентаризації

 

Під інвентаризацією  слід розуміти перевірку наявності  та стану об'єкту контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації та порівняння отриманих даних. Зміст  інвентаризації розкриває комплекс господарсько-правових ознак, який дозволяє відрізнити інвентаризацію від складання  інвентарю, самоперевірки (як виду самоконтролю), переобліку, обміру виконаних робіт, перепису тощо.

У прямому  розумінні інвентаризація — це періодична перевірка наявності та стану  ТМЦ (основних і оборотних засобів) в натурі, а також наявності  коштів. Інвентаризувати — значить  виконувати технічні дії зі складання  опису інвентарю, майна. Інвентаризацію проводить спеціальна комісія у  складі не менше 3-х осіб, включаючи  матеріально відповідальну особу. Готуючись до проведення інвентаризації треба завжди дотримуватись принципу раптовості.

Проводячи інвентаризацію, комісія водночас виявляє  не тільки наявність, а і якість ТМЦ, умови зберігання майна, що береться до уваги для розробки превентивних заходів із забезпечення збереження основних і оборотних засобів, коштів (грошей). Отже, результати інвентаризації використовуються для підтвердження правильності й достовірності даних поточного бухгалтерського обліку.

Проте, оскільки інвентаризація є складовим елементом  методу бухгалтерського обліку, її здебільшого розуміють значно ширше  — як засіб, за допомогою якого  виявляють все те, що не підлягає щоденному обліку, тобто як засіб  для приведення у відповідність  даних поточного бухгалтерського  обліку з фактичною наявністю  майна, коштів, фінансових зобов'язань.

 

1.1 Завдання та принципи інвентаризації

Основними передумовами, що дозволяють розв'язати  завдання інвентаризації є: організаційне, технічне, економічне та обліково-аналітичне її забезпечення.

Основні завдання інвентаризації:

• виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;
• установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;
• виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

інвентаризація облік виробничий запас

• перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;
• перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

Інвентаризації  притаманні як загальні (основні), так  і організаційно-правові (спеціальні) принципи, що є похідними від діючих принципів господарського контролю. При проведенні інвентаризації слід дотримуватися ряду принципів, що формують підґрунтя інвентаризаційної роботи.

До загальних  принципів проведення інвентаризації слід віднести принципи раптовості, всебічності, повноти охоплення об'єктів, гласності, ефективності, оперативності, економічності, об'єктивності, точності, своєчасності, плановості, співставленості, безперервності, доцільності.

До спеціальних: обов'язковості, виховного впливу, оцінки результатів, дотримання матеріальної відповідальності, юридичного значення результатів, попередження порушень, документального  відображення.

Інформації  про фінансові результати діяльності організації формується головним чином  вигляді звітів прибутки і збитках. Ці дані необхідні оцінки потенційних  змін - у ресурсах організації, при  прогнозуванні грошових потоків  виходячи з наявних і за обгрунтуванні  ефективність використання додаткових ресурсів.