"Облік , аналіз і контроль фінансування бюджетної організації (за матеріалами Управління праці та соціального захисту населення Великон

Закінчення табл. 2.7

Механізм централізованого постачання залежно від того, за рахунок яких коштів (загального чи спеціального фонду) і якою установою (бюджетною чи госпрозрахунковою) проводиться централізоване постачання, відображено в Інструкції № 232 [93].

      2.4. Облік доходів загального фонду

Облік доходів, які в кошторисі установ відносяться до доходів загального фонду, ведеться на рахунку 70 «Доходи загального фонду». Цей рахунок розподіляється на субрахунки:

701  «Асигнування з державного бюджету на витрати установи та інші заходи»;

702  «Асигнування з місцевого бюджету на витрати установи та інші заходи».

До кредиту субрахунків 701 — 702 записуються суми бюджетних коштів, які надійшли на витрати, передбачені кошторисом, згідно із затвердженим бюджетом.

До дебету субрахунків 701 — 702 записуються суми доходів, що списуються в кінці року на субрахунок 431 «Результат виконання кошторису за загальним фондом».

Наведемо кореспонденцію за рахунком 70 «Доходи загального фонду».

Таблиця 2.8 -

Кореспонденція за рахунком 70 «Доходи загального фонду»

Аналітичний облік асигнувань, перерахованих підвідомчим установам, ведеться ; Книзі аналітичного обліку асигнувань, перерахованих підвідомчим установам, а формою, затвердженою Порядком №100 [48].

Книга відкривається на рік у розрізі підвідомчих установ. При цьому за кожним кодом програмної класифікації видатків ведеться окрема Книга. В разі перерахування підвідомчим установам коштів спеціального фонду ведеться окрема Книга аналітичного обліку асигнувань, перерахованих підвідомчим установам.

Записи в Книзі про перераховані кошти підвідомчим установам здійснюються іа підставі виписок органу Державного казначейства України (установи банку) реєстраційних особових (поточних) рахунків.

У Книзі також ведеться облік сум відкликаних асигнувань, які записуються зі знаком «мінус» або пастою кулькової ручки червоного кольору. У Книзі підраховується загальна сума отриманих асигнувань за місяць (за вирахуванням сум відкликаних асигнувань) і з початку року, а також визначається залишок річних бюджетних призначень.

3. КОНТРОЛЬ ЗА ЦІЛЬОВИМ ТА ЕФЕКТИВНИМ ВИКОРИСТАННЯМ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ

3.1 Форми та методи державного фінансового контролю у бюджетній сфері

Важливим елементом забезпечення партнерства у здійсненні держав­ного фінансового контролю є правильне розуміння представниками обох сторін суті форм його здійснення.

Форма контролю - це сукупність прийомів (методів, засобів) дослі­дження, які, виходячи з планової мети контролю, доцільно застосувати для вив­чення фінансово-господарської діяльності конкретної установи, організації чи підприємства у даний час.

Низка науковців і практиків основною формою фінансово-господарського контролю визначає ревізію, вказуючи, що це засіб контролю всієї фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації за певний проміжок часу з метою встановлення законності здійснюваних операцій, їхньої доціль­ності, правильності обліку та достовірності облікових і звітних даних.

У цьому зв'язку визначено, що ревізія - це форма контролю, що стано­вить систему обов'язкових контрольних дій, спрямованих на документальне та фактичне обстеження здійснених підприємством, установою або організацією господарських операцій та їх наслідків, бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою виявлення незаконних мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів, недостачі коштів і матеріальних цінностей, нецільового та неефективного їх використання, встановлення винних у порушенні законодав­ства посадових і матеріально відповідальних осіб і спричинених порушеннями фінансових втрат [ 32].

Оскільки таке саме за суттю визначення поняття ревізії закріплено і за­конодавством (ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну служ­бу в Україні», треба усвідомити, що під час ревізії перед ревізором поставлена вимога встановити, чи дотримуються посадові особи установи норм законо­давства, якщо ні - то виявити, хто, як і коли порушив конкретну фінансово-правову норму у здійсненні фінансово-господарських операцій. Для того щоб викласти в акті ревізії тільки ті фінансово-господарські операції, що проведені з порушеннями чинного законодавства, ревізори змушені звірити на відповідність законодавству всі управлінські рішення та дії посадових осіб і встановити вели­чину заподіяних збитків чи шкоди.

Аналогічно перевірка - це форма контролю, яка становить систему обов'язкових контрольних дій, пов'язаних з проведенням документального обстеження окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи або організації, з метою виявлення незаконних мобілізації, розподілу або використання фінансових ресурсів.

Як бачимо, основною відмінною рисою ревізії від перевірки є не обсяг питань та операцій, що підлягають контролю, а наявність прийомів зіставлення даних документального і фактичного контролю, тобто поєднання результатів пе­ревірки документів за формальними ознаками, зустрічної перевірки достовірності документів, нормативної перевірки, техніко-економічного розрахунку та економічної оцінки господарських операцій, з одного боку, з результатами проведеного об­стеження, інвентаризації, аналізу якості сировини, матеріалів і готової продукції, контрольного обміру виконаних робіт, опитування, перевірки дотримання трудо­вої дисципліни, контрольного запуску сировини та матеріалів у виробництво, пе­ревірки технічного стану машин та обладнання тощо, з другого боку.

Поряд з ревізією і перевіркою формами державного фінансового контролю в бюджетній установі є експертиза, аудит і моніторинг.

Експертиза - це дослідження якого-небудь управлінського рішення (на­казу, розпорядження, програми, договору тощо) з метою дати йому оцінку на предмет відповідності принципам законності, економічності й ефективності. На­приклад, Рахункова палата наділена правом проводити експертизу проектів Дер­жавного бюджету України, а також проектів законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних програм та інших документів, що стосуються питань державного бюджету і фінансів України.

Аудит (фінансовий) - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання для визначення їхньої достовірності, пов­ноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. В Україні таку форму контролю застосовують тільки аудитори та аудиторські фірми, а в інших країнах - і державні органи. Проте органи державної влади та місцевого самоврядування як суб'єкти, уповноважені власниками на управлін­ня державною та комунальною власністю, можуть замовити проведення фінан­сового аудиту щодо діяльності бюджетної установи.

Водночас у світовій практиці вже давно запроваджено таку форму конт­ролю, як аудит адміністративної діяльності, який ще називають операційним, управлінським аудитом або аудитом ефективності.

Ця форма контролю суттєво відрізняється і від фінансового аудиту, і від ревізії [ 33].

Це обумовлено тим, що метою фінансового аудиту і в Україні, і в більшості інших країн є оцінка достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності, а метою адміністративного аудиту - оцінка рівня економічності, ефективності та результативності державних заходів, програм і діяльності структур, які підда­ють контролю.

З огляду на обмеженість фінансових ресурсів, які сьогодні спрямову­ються на реалізацію соціальних програм, така форма контролю запрова­джується в практику роботи органів державної контрольно-ревізійної служби України.

Про значення цієї форми контролю в посібнику «Аудит адміністративної діяльності», виданому Шведським національним бюро аудиту, сказано: «При­ватний сектор має автоматичну систему оцінки успішності діяльності компанії, а саме: ринковий механізм та одержання прибутків. Прибуткова компанія одер­жує прибуток і залишається на ринку, в той час як неприбуткова кінець кінцем збанкрутує і буде витіснена з ринку. В державному секторі такого механізму немає - неприбуткове Міністерство охорони здоров'я ніколи не збанкрутує. У цьому разі аудит адміністративної діяльності у державному секторі може замі­нити ринкові механізми приватного сектору».

Водночас, зважаючи на те що Бюджетним кодексом органи державної контрольно-ревізійної служби наділено повноваженнями на здійснення контро­лю не тільки за цільовим, а й ефективним використанням бюджетних коштів, пропонується ідентифікувати цю форму контролю як аудит ефективності.

Аудит ефективності - це форма контролю, яка становить сукупність дій зі збору та аналітичного опрацювання статистичних і звітних даних, матері­алів ревізій і перевірок, іншої публічної інформації, спрямованих на визначення рівня ефективності державних вкладень у реалізації запланованих державними (бюджетними) програмами цілей; встановлення чинників, які перешкоджають досягненню максимального результату у використанні визначеного обсягу тру­дових, матеріальних і фінансових ресурсів; обґрунтування пропозицій щодо підви­щення ефективності використання державних активів.

Відповідно головною метою аудиту ефективності є визначення слабких місць в організації виконання державних (бюджетних) програм, впливу цих вад на досягнення запланованих цілей та обґрунтування пропозицій щодо підви­щення ефективності використання державних ресурсів.