"Історія розвитку біржі в Україні"

Така  ситуація була обумовлена наявністю  так званої економіки дефіциту, коли маса грошей перевищувала товарну пропозицію засобів виробництва та предметів  споживання. За цих умов надлишки грошових доходів через фінансово-кредитну систему перетворювались у нагромадження крупних фінансових ресурсів. Одержавши свободу у використанні цих нагромаджень, підприємствам потрібні були нові канали їх використання. Тому поява біржових структур стала одним із напрямків реалізації фінансових ресурсів.

Перші товарні біржі цього етапу, зареєстровані в Україні у 1990 p., були першими і в СРСР. До числа таких товарних бірж належала Київська універсальна біржа (КУБ), де на той час було акредитовано понад 1,5 тис. брокерських контор, більше половини з яких брали участь у торгах двічі на тиждень.

Біржі «прописалися» в усіх областях України (за винятком Житомирської, Київської  та Сумської) і в м. Києві. Незважаючи на це, спостерігається значна концентрація біржової торгівлі: саме на столичних  біржах фіксується кожна друга гривня із загального обсягу укладених в Україні біржових угод. Більше того, у Києві укладаються переважна частина угод з цінними паперами і майже дві третини – з нерухомістю. Угоди на біржах Харківської області становлять 17,3% всіх угод, укладених на біржах України, Донецької – 10%, Одеської -5,0%, Запорізької – 4,4%. Таким чином, на долю названих п'яти біржових центрів припадає 9/10 біржових оборотів в Україні, тоді як біржі інших 18 областей разом обслуговують трохи більше 1/10 укладених угод.

Спостерігається і чітко виражена спеціалізація ряду бірж по реалізації окремих товарів. Наприклад, більше 2/3 палива, що є предметом біржової торгівлі, проходить через Донбаську біржу, а 2/5 біржових оборотів сільгосппродукції – Придніпровську товарну біржу.

На долю 7 бірж, або 11% загальної кількості, що функціонують, припадає 70% біржових оборотів в Україні. «Прекрасну сімку» складають (по низхідній) Українська біржа «Десятинна», Київська універсальна товарна біржа, Харківська і Одеська товарні, Біржа малих підприємств (Київ), Маріупольська універсально-товарна, Придніпровська товарна біржа (м. Дніпропетровськ). Оборот лідера – біржі «Десятинна» становить 19,3% загального обсягу біржового обороту.

В останні  роки намітилася тенденція зменшення  кількості функціонуючих в країні бірж. Так, якщо в 1992 році практичну діяльність здійснювали 87 бірж, в 1993 році – 74, то в 1998 році-лише 65. І хоча в першому півріччі 1999 року в Україні функціонувало 66 бірж, це все ж на чверть менше, ніж шість років тому. Причому слід зазначити, що на сьогодні функціонує лише 72% зареєстрованих бірж.

Майже третина всіх діючих біржових структур припадає на товарно-сировинні і  товарні біржі (а таких всього нараховується 20), 29% – на універсальні біржі і лише 3% – на біржі нерухомості. Кожна п'ята біржа в Україні – товарно-фондова і фондова, кожна дев'ята – агропромислова, кожна тринадцята – спеціалізована.

«Левова»  частка в загальному обсязі біржових угод припадає на торгівлю нерухомістю, причому спостерігається яскраво  виражена в останні роки тенденція до її зростання. Якщо в 1992 році торгівля нерухомістю займала тільки 7,1% в загальному обсязі біржових операцій, то в 1993 році – вже 22,5%, а в 1994 році - 71,2%. У першому кварталі 1998 року цей показник досяг вже 81,4%. Однак у квітні-червні 1999 р. сталося його деяке зниження – 77,3%. Із загального обсягу операцій з нерухомістю майже 30% реєструється на Українській біржі «Десятинна» і 20,3% – на Київській універсальній товарній біржі.

У структурі  біржового обороту в 1999 р. значну питому вагу займала реалізація споживчих товарів, машин і устаткування, будівельних матеріалів. Частка сільськогосподарської продукції у структурі біржового обороту була незначною і складала близько 6%.

Однак на біржовому ринку спостерігається  спад активності біржової діяльності. Поступово скорочується кількість біржових угод, зменшується кількість діючих товарних бірж.

По-перше, цей процес обумовлено тим, що біржа  перестає бути єдиним символом ринкової економіки і набуває тих специфічних  функцій, які вона традиційно виконує в країнах з ринковою економікою та на світових товарних ринках. Тепер торгівля на біржах організовується не всіма представленими товарами, а виключно біржовими товарами. Вся інша продукція проходить через позабіржовий оптовий ринок.

По-друге, це обумовлено введенням в дію 28.02.1992 р. Закону «Про оподаткування доходів підприємств і організацій», згідно якого посередницька діяльність, а саме податок на прибуток від аукціонів, біржових торгів, закупівельно-торговельної діяльності, був визначений у межах 75%. Тільки прийнятий Закон України «Про оподаткування доходів підприємств» від 28.12.1994 р. дає законодавчу основу для відродження біржової діяльності в Україні, оскільки податок на посередницьку діяльність знижено до 45%. Це і обумовило певну активізацію біржового ринку.

Статутний фонд діючих в Україні в 1997 р. бірж становив понад 8,5 млн. грн., у структурі якого 78,2% належало недержавним підприємствам, 1,8% – державним підприємствам та 20% – підприємствам зі змішаною власністю. За 1998 р. статутний фонд діючих в Україні бірж зріс на 51% як за рахунок створення нових товарних бірж, так і його поповнення на діючих. Дещо змінилася і структура. Так, зросла майже на 12 пунктів питома вага підприємств зі змішаною власністю на фоні зниження питомої ваги недержавних підприємств.Статутний фонд діючих в Україні бірж, починаючи з 1996 p., містить кошти іноземних підприємств.

Кількість членів бірж в Україні у 1997 р. становила 2891 чол. і зросла до 6317 на кінець 1998 p., а кількість брокерських контор (фірм), незалежних брокерів дорівнювала відповідно 3495 і 6942 чол., або зросла у поточному році майже у 2 рази.

При загальному збільшенні учасників торгів змінюється і їх структура. Так, суттєво зростає  питома вага постійних відвідувачів – на 28%, що обумовлює їх чисельне перевищення перед членами біржі.

Середня чисельність за списком брокерів, що працюють у брокерських конторах і фірмах, зареєстрованих на біржі, також зросла на 24%.

Кількість товарних секцій збільшилась зі 122 у 1995 р. до 148 на кінець 1999 p., а кількість проведених торгів відповідно з 4876 до 11158.

Однак у 1998 р. на біржовому ринку України сума доходу у процентах від угод становила 21,4 млн. грн., що нижче рівня попереднього року на 20%, а сума внесків за участь у торгах – 1 млн. грн. Відрахування в бюджет за 1996 р. склали 9,2 млн. грн. проти 9,7 у попередньому році.

Таким чином, сплеску біржової активності, що очікувався в останні роки, так  і не відбулося. Ситуація, що склалася на біржовому ринку України, відображає ті кризові процеси, які характерні для нинішнього етапу соціально-економічного розвитку. Цим по суті пояснюється і досить слабка активність, деформована структура біржового обороту і надмірна концентрація біржового ринку. Нормалізація ж обстановки на останньому буде визначатися швидкістю і якістю повномасштабного реформування економіки країни.

Особливості регіонального розвитку біржової діяльності

На сучасному  етапі розвитку ринкових форм господарювання регіональна економіка вимагає  впровадження і застосування прогресивних біржових інструментів, які в змозі забезпечити прозоре і паритетне ціноутворення, що, в свою чергу, дозволить досягнути ефективного функціонування всіх суб`єктів господарювання.

Не зважаючи на майже шістнадцятирічну історію  українського біржового руху, біржовий ринок України ще тільки намагається зайняти своє належне місце на вітчизняному ринку. А сучасний стан біржової торгівлі зовсім не відповідає її потенційним можливостям.

Разом з тим, проблеми розвитку регіонального  біржового ринку розглянуті недостатньо. З точки зору біржових аналітиків, про наявність проблем у розвитку біржового ринку України переконливо свідчать основні результати його функціонування. Зокрема, в світовому обсязі біржової торгівлі, що оцінюється в 3,5–5,0 трлн. дол. США частка українських бірж є мізерною: у 2006 році вартість укладених на товарних біржах контрактів становила 18,9 млрд. грн. , або близько 3,8 млрд. дол. США. Але проблема полягає навіть не в незначних вартісних обсягах укладених угод, а в тому, що досі товарні біржі в Україні так і не стали потужним механізмом стабілізації ринкової кон`юнктури й не виконують властиві їм регуляторні функції.

Розвинуті країни пройшли тривалим шляхом становлення  біржового механізму, результатом  якого стало формування ф`ючерсних ринків біржового товару . Удосконалення розвитку українського біржового ринку, насамперед, задача держави. Створення організованого біржового ринку, підвищення ефективності біржової торгівлі в сучасних економічних умовах неможливо без регулюючої ролі держави . У сфері державного регулювання діяльності бірж особливої уваги необхідно приділити таким питанням, як сприяння концентрації попиту та пропозиції на біржах шляхом ліцензування, законодавчого обмеження кола біржових товарів, організаційної концентрації регулятивних і наглядових процедур держави у формі створення державної комісії з товарних бірж.

У цілому за результатами проведеного моніторингу  функціонування бірж за останні роки можна зробити висновок, що в регіонах України поки що не сформувався біржовий механізм, адекватний вимогам ринкової економіки до цього елемента інфраструктури ринку.

Отже, комплексний  підхід до стабілізації біржової діяльності полягає передусім у створенні  відповідних законодавчих передумов  для перетворення сучасного біржового  ринку України у цивілізований строковий біржовий ринок, який може зацікавити підприємців всіх регіонів у використанні сучасних високоефективних біржових інструментів. Удосконалення біржової діяльності по регіонах України слід розпочинати зі створення єдиної правової основи для функціонування бірж, контроль за їхньою роботою з боку державних органів, ліцензування діяльності бірж і учасників біржової торгівлі, встановлення відповідної системи оподаткування. 

 

           
 
 
 
 
 
 

          

                 

              

             1.2.Регулювання товарної біржі в Україні 

В Україні участь  в сприянні й розвитку діяльності товарних бірж ґрунтується на законодавчо-нормативному його регулюванні, забезпеченні умов вільної  конкуренції для всіх учасників  біржової торгівлі, захисту їх економічних прав, свобод, правопорядку.Метою державного регулювання біржового товарного ринку в Україні є:

-формування і забезпечення єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування організованого біржового товарного ринку як чинника ринкового планування, ціноутворення і забезпечення можливої стабілізації цін при інфляційних процесах;

 -координація діяльності центральних органів державної виконавчої влади з питань функціонування товарного біржового ринку;

 -залучення урядових структур, державних і недержавних організацій для сприяння розвитку товарного біржового ринку;

 -розгляд та затвердження Правил випуску і обігу товарних деривативів;

 -упорядкування діяльності біржових посередників й реєстрація їх саморегулюючих організацій;

 -сприяння створенню єдиного інформаційного простору для відкритості торгівлі та визначення ринкових цін з урахуванням перехідних запасів і потреб товарного ринку України та експортного потенціалу держави;

 -координація роботи з фахової підготовки (підвищення кваліфікації) спеціалістів з питань товарного біржового ринку і біржових посередників;

 -сприяння впровадженню нових для України біржових технологій – ф’ючерсних контрактів та опціонів, електронних біржових та торговельно-інформаційних систем;

 -призначення на сертифіковані біржі своїх представників, які контролюють виконання біржами законодавства України;

 -сертифікація суб’єктів біржового товарного ринку (товарні біржі, біржові посередники, біржові склади, електронні біржові торговельно-інформаційні системи, розрахунково-клірингові установи);

 -здійснення контрольно-наглядових та дозвільно-реєстраційних функцій.

Органи державного регулювання біржового ринку  України

-Комісія з цінних паперів і фондового ринку;

 -Комісія товарних бірж;

 -Міністерство економіки;

 -Комітет антимонопольної політики;

 -Фонд державного майна України;

 -Інші державні органи.

Втручання органів  державної влади і місцевого  самоврядування в діяльність товарної біржі з організації і регулювання  біржової торгівлі, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством, не допускається.

Рішення органів  державної влади і місцевого  самоврядування, що мають наслідком  невиконання, часткове невиконання  біржових контрактів, нанесення збитку сторонам біржових контрактів, визнаються незаконними.

Розробка правової основи державного регулювання біржової діяльності в Україні базується на діючих законах, постановах, положеннях і указах. Основними з них є: