"Історія розвитку біржі в Україні"

Автор: Вася Пупкин, 09 Июня 2010 в 23:45, курсовая работа

Описание работы

Управління зовнішньоекономічною діяльністю країни і регулювання зовнішньої торгівлі та фінансових потоків на міжнародному рівні набувають усе більшого значення і зростання економічної взаємозалежності країн.
Принципова структура інституцій, які управляють зовнішньоекономічною діяльністю, і в промислово розвинутих країнах, і в країнах, що розвиваються, приблизно однакова. До неї звичайно входять кабінет міністрів, міністерство зовнішньої торгівлі або зовнішньоекономічних зв'язків, митні органи (управління), центральний банк, експортно-імпортний банк, центральне статистичне управління (міністерство), міністерство закордонних справ, податкові відомства.

Содержание

Вступ
1.Товарна біржа
1.1.Історія виникнення товарної біржі в Україні
1.2.Регулювання товарної біржі в Україні
2.Фондова біржа
2.1.Розвиток фондових бірж в Україні
2.2.Світова історія виникнення фондової біржі
3.Валютна біржа
3.1.Історія виникнення валютної системи України
3.2.Державне регулювання валютної системи України
Висновок
Список використаної літератури

Работа содержит 1 файл

Історія розвитку біржі в Україні.doc

— 259.00 Кб (Скачать)

Зараз в Україні працюють ефективно  небагато валютних бірж, але на мою  думку, у випадку приходу на нашу територію NASDAQ OMX Group, всі українські біржі об'єднаються для створення однієї глобальної , яка буде здатна протистояти фінансовим кризам на території нашої країни, а згодом стане конкурентоспроможною і серед провідних об’єднань валютних бірж світу.

    

       
 

          3.2.Державне регулювання валютної системи України

Валютна система (ВС) - правова форма організації валютних відносин, які історично склалися на основі інтернаціоналізації господарських звязків. Валютні системи діють у межах певного економічного простору, завдяки чому вони поділяються на наступні 3 види: національні, міжнародні (регіональні), світові.

Національна валютна система - це державно-правова форма організації валютних відносин даної країни з іншими країнами, а також з міжнародними економічними і політичними структурами. Національні валютні системи базуються на національних грошах і, по суті, є складовими грошових систем окремих країн. Національна валютна система України знаходиться у процесі становлення і остаточно ще не сформувалася. Проте її контури і основні тенденції виявилися достатньо безумовно. Національна валютна система України формується з урахуванням структурних принципів світової валютної системи, оскільки країна узяла курс на інтеграцію в світове господарство і вступила в МВФ.

Міжнародна  валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою держав

Світова валютна система - це спеціально розроблена державою і закріплена міжнародними договорами форма організації валютних відносин між всіма чи значною частиною держав світу.

Міжнародні та світова валютні системи ґрунтуються  на багатьох валютах провідних країн світу (наприклад, долар) та міжнародних валютах (наприклад, євро) і формуються на підставі міждержавних угод та світових традицій.

Як організаційно-правове  явище національна валютна система  складається з цілого ряду елементів. Основними з них є:

1. Національна валюта - грошова одиниця країни, склад її купюр та характер емісії. В Україні національна валюта називається гривнею.

2. Ступінь конвертованості національної валюти. Українська гривня є частково вільно конвертованою. Верховна Рада України ратифікувала угоду про приєднання до VIII статті Статуту МВФ, якою передбачено вільну конвертованість національної валюти в іноземну з операцій за поточними платежами.

3. Режим курсу національної валюти. Законодавче визначення режиму валютного курсу Верховна Рада України поклала на Кабінет Міністрів та НБУ. Режим валютного курсу поступово змінювався від жорсткої фіксації до регульованого плавання (у межах "валютного коридору") і до вільного плавання, що було введене в 2000 р.

4. Режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті. Звичайно цей режим зводиться до повної заборони, або до заборони з деякими винятками для окремих видів платежів. В Україні заборона на використання іноземної валюти у внутрішніх платежах була введена лише в 1995 p., хоч за деякими платежами дозволено її використання і зараз: надання іноземних валютних позичок банками, оплата послуг, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю (оплата авіаквитків на міжнародних авіалініях, оплата митних послуг тощо) та в інших, визначених НБУ випадках.

5. Режим формування і використання державних золотовалютних резервів. Він установлюється для забезпечення стабільності національних грошей і може проявлятися двояко:

у формі жорсткої прив'язки національної валюти до певної іноземної (національної чи колективної) з установленням фіксованого курсу її до цієї валюти. За такого режиму іноземна валюта перетворюється в забезпечення національних грошей, тобто державні запаси її повинні на 100% забезпечувати наявну в обороті масу національних грошей. Емісія останніх здійснюється тільки через купівлю цієї валюти на внутрішньому ринку, а вилучення з обороту - через її продаж. За такого режиму курс національної валюти "плаває" разом з курсом базової іноземної валюти, а центральний банк країни втрачає окремі свої функції, зокрема функцію кредитора останньої інстанції, певною мірою втрачає свій статус органу монетарної політики. Не випадково грошову систему за такого режиму у світовій практиці називають системою "валютного бюро", а центральний банк стає органом такого бюро;

у формі використання валютних запасів для підтримання  рівноваги на національному валютному  ринку з метою стабілізації зовнішньої і внутрішньої вартості грошей при  збереженні незалежності центрального банку в проведенні національної монетарної політики та виконанні ним усіх традиційних функцій. В Україні в саме цей режим використання золотовалютних резервів.

6. Режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні. Якщо економіка розбалансована, національні гроші не стабільні, в країні вводяться певні заборони, обмеження, лімітування тощо на операції з іноземною валютою. Так, в Україні в період загострення економічної і фінансової кризи було введено обмеження на відкриття юридичними особами рахунків в іноземних банках і заборонено переведення на них інвалюти; експортерам заборонялося вільно розпоряджатися своєю валютною виручкою, і вони зобов'язані були повністю чи частково продавати її на валютному ринку тощо. У міру поліпшення економічної ситуації подібні обмеження послаблювалися чи зовсім скасовувалися. Розвинуті країни в останні десятиліття взагалі скасували валютні обмеження. 

7. Регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів. Нормативними актами визначається в Україні порядок функціонування біржового ринку, міжбанківського валютного ринку; центральний банк здійснює ліцензування діяльності комерційних банків з валютних операцій, видає дозволи юридичним особам-резидентам на відкриття рахунків в іноземних банках, контролює надходження виручки експортерів у країну. Регламентується режим поточних і строкових вкладів в іноземній валюті. До 1998р. в Україні не дозволялось здійснювати на ринку операції з дорогоцінними металами.

8. Регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин. Нормативними актами України чітко регламентується: порядок відкриття в наших банках кореспондентських рахунків іноземних банків, і навпаки; порядок здійснення платежів за окремими видами комерційних операцій та форм розрахунків; порядок переказування іноземної валюти за кордон фізичними особами тощо.

9. Визначення національних органів, на які покладається проведення валютної політики, їхніх прав та обов'язків у цій сфері. Такими органами в Україні е:

Кабінет Міністрів  України;

Національний  банк України;

Державна податкова  адміністрація;

Державний митний комітет;

Міністерство  зв'язку України.

У визначенні цілей  та завдань валютної політики на певний період, крім Кабінету Міністрів та НБУ, беруть участь Адміністрація Президента та Верховна Рада України. Валютне регулювання і валютний контроль у країні здійснює НБУ, який має право делегувати частину цих функцій на вибрані комерційні банки, надавши їм ліцензії на здійснення валютних операцій та статус агентів з валютного контролю (уповноважених банків).

Органи Державної  податкової адміністрації здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться на території України  резидентами та нерезидентами.

Органи Державного митного комітету контролюють додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Органи Міністерства зв'язку контролюють додержання правил поштових переказів та пересилання  валютних цінностей через державний  кордон.

Зазначені державні органи та комерційні банки створюють інфраструктуру валютної системи, у центрі якої знаходиться НБУ, як орган державного валютного регулювання і контролю. Загальна схема елементної структури та призначення національної валютної системи наведена на рис.2: 

 

Рис.2 Схема елементної структури та призначення національної валютної системи 
 

У міру інтеграції національних економіки у міжнародні (регіональні) структури та у світову економіку сформувалися й успішно функціонують міжнародні (регіональні) та світова валютні системи, які взаємодіють між собою та з національними валютними системами країн-учасниць.

Важливим призначенням національної валютної системи є  розроблення і реалізація державної  валютної політики як сукупності організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей.

                                            Висновок

Товарна біржа:
Роль біржової торгівлі у світовій економіці й у народних господарствах окремих країн не можна переоцінити. Деякі західні економісти вважають, що виникнення сучасної товарної біржі, не як ринку, що здійснює збут товарів, а як фінансового інституту, що полегшує ведення торгівлі й здешевшує її. При розвитку українських бірж усіляко використовується накопичений історичний досвід. Тому сучасним українським біржам властиві основні риси класичних біржових інститутів. Водночас, відмітною рисою найбільших українських бірж завжди була їхня універсальність, коли одночасно на території однієї біржі відбуваються операції і товарні, і фондові. Кількість бірж, аукціонний принцип торгівлі, біржовий бартер, продаж одиничних або дрібносерійних партій товарів і послуг - основні риси, притаманні біржовій системі України. Вони пов'язані, насамперед, із незвичною економічною ситуацією в країні, що склалася на сьогодні. Незважаючи на те, що український біржовий інститут знаходиться в стадії становлення, вже можна говорити про отримані позитивні результати. Насамперед, виникнувши з державної власності, біржі самі перетворилися в каталізатор її перетворення в приватну. Слід зазначити, що розвиток біржової діяльності створює сприятливі умови для іноземних інвестицій, що збагатять ринок товарами, що користуються попитом. Розвиток біржової справи передбачає масовий приплив кваліфікованих кадрів, стимулює розвиток теорії біржової справи. Підводячи підсумки, можна виділити такі позиції біржового руху в країні: • наростання економічної могутності великих спеціалізованих бірж; • стандартизація і типізація правил біржової торгівлі, біржових контрактів і брокерської документації; • наростання форвардних і ф'ючерсних угод; • поступова відмова від бартерних угод і аукціонних принципів торгів; • страхування біржових угод, перетворення біржових структур у некомерційні організації; • формування єдиного біржового простору в країні; • деталізація біржового законодавства. Після розгляду вищевикладених проблем і пропозицій по їхньому вирішенню, без яких немислимо існування і плідна життєдіяльність нашого суспільства, напрошується єдино можливий у цій непростій ситуації висновок, що для нормального функціонування товарного ринку України й успішного введення в цивілізоване русло відношень між його суб'єктами необхідні такі конкретні кроки: • Негайне прийняття і перетворення в життя нормативно-законодавчих актів, що регулюють господарську діяльність підприємців і підприємств державного сектора в рамках національного ринку; • Створення рівноправних умов для успішної роботи підприємств усіх форм власності і проведення грамотної антимонопольної політики. Таким чином, біржовий інститут зачіпає основні сфери ринкової економіки, істотно впливаючи на розвиток законодавства в сфері підприємництва. Тому його становлення і розвиток може і повинно розглядатися в контексті проведених демократичних перетворень.
Фондова біржа:
Біржовий процес в Україні почав відроджуватися в 1990 - 1991 рр. До перших товарних бірж належить Київська універсальна товарна біржа (КУБ), зареєстрована 1990 р. А 1 квітня 1996 р. було створено Національну асоціацію бірж України (НАБУ). Основна мета - сприяння розвиткові біржової діяльності і торгівлі сільськогосподарською, промисловою продукцією та іншими біржовими товарами, а також захист законних прав та інтересів бірж. Органами управління біржею є загальні збори засновників і членів бір¬жі, біржовий комітет (рада), правління (дирекція) біржі. Першою біржею в Росії стала Петербурзька фондова біржа, відкрита за ініціативою Петра І у 1703 р. Перша фондова біржа України - Українська фондова біржа (1991 р.). Вона не має на меті одержання прибутку і займається винятково організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів між учасниками ринку, не здійснюючи при цьому операції від свого імені. Кількість товарних бірж в Україні на 1 січня 2000 р. – 365. За п'ять років загальний обсяг укладених угод на біржах збільшився в 11,1 рази, що свідчить про швидкі темпи розвитку біржового ринку України. Але відродження функціонування бірж в Україні в перехідний до ринкової економіки період відбувається за умов недосконалості фінансової системи, відсутності макроекономічних умов, за яких гроші стали товаром, який можна вільно купити і продати, перевести їх в інші види валют, відсутності відповідної матеріальної й інформаційної бази для функціонування бірж, недорозвиненості суто ринкових зв'язків, відсутності розвинутих форм товарного обігуі достатньої комерційної інформації в країні та пропозиції на ті чи інші товари. В цих умовах посилюється роль біржі як інформаційного центру. В Україні 6 фондових бірж (Українська фондова біржа, Українська міжбанківська валютна біржа, Київська міжнародна фондова біржа, Донецька, Придніпровська, Кримська) та 2 торговельно-інформаційні системи. У країнах з ринковою економікою функціонує понад 160 фондових бірж. Кількість бірж поступово скорочується, це обумовлено насамперед тим, що частину функцій біржі виконують великі банки. Найважливішими фондовими біржами сьогодні є Нью-Йоркська, Токійська, Лондонська, Франкфуртська, Цюріхська. Більшість перешкод на товарних біржах України має тимчасовий характер. Перехід до ринкових умов дасть змогу швидко їх усунути, і діяльність бірж набуде цивілізованого характеру. Основні проблеми біржової діяльності є невідповідність біржової термінології та існуючого законодавчого поля, нестача методичного й методологічного забезпечення побудови робочого механізму, гарантованість виконання біржових угод, розробка нових механізмів та інструментів біржової торгівлі, упорядкування біржових стандартів і введення нових, регламентація проведення біржових торгів, впровадження системи вирішення спорів між учасниками біржової торгівлі, регламентація правил біржової торгівлі, регламентація порядку розрахунків.  На сьогоднішній день основні перспективи розвитку фондового ринку визначені в «Програмі розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки». Тут розглянуті підсумки розвитку фондового ринку України і запропоновані перспективні заходи для його розвитку. Головними тенденціями, що визначатимуть подальший розвиток фондового ринку України, є: глобалізація, технологізація світового ринку капіталу, універсалізація діяльності фінансових інститутів, інституціоналізація у здійсненні фінансових інвестицій, інтернаціоналізація та регіоналізація регулювання фондових ринків, дерегуляція фінансових ринків як засіб протидії їх переміщенню в офшорні зони.

Информация о работе "Історія розвитку біржі в Україні"