Адміністративно-правове регулювання в галузі фінансів

Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Апреля 2013 в 18:55, реферат

Описание работы

Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу адміністративно-првового регулювання в галузі фінансів визначити сутність, принципи, методи, узагальнити практику їх застосування, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання у цій сфері.
Завдачі:
– окреслити коло суспільних відносин в галузі фінансів, що становлять об’єкт адміністративно-правового регулювання;
– визначити коло субєктів в галузі фінансів та охарактеризувати їх;
– сформулювати принципи адміністративно-правового регулювання в галузі фінансів і визначити їх особливості;

Содержание

ВСТУП……………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1. ФІНАНСИ І ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ…………………...…7
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ ФІНАНСІВ……….……………………………..17
2.1. Принципи, цілі адміністративно-правового регулювання…….…………18
2.2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання……...……………….21
2.3. Методи адміністративно-правового регулювання в галузі фінансів….....32
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ ФІНАНСІВ………….37
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….………..45
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….………48

Работа содержит 1 файл

курсач - копия.doc

— 267.00 Кб (Скачать)

- деталізують коло  осіб, на яких у конкретний  час розповсюджується дія фінансово-правової  норми. Таким чином у фінансових  правовідносинах приймають участь  не абстрактні суб’єкти, а індивідуально визначені особи;

- закріплюють конкретну  поведінку юридичних осіб і  громадян в галузі мобілізації,  розподілу й використання фонду  коштів, якої вони повинні додержуватися.  Фінансове правовідношення переводить  абстрактні права і обов’язки в площину фінансово-правового статусу конкретних суб’єктів. При цьому можлива конкретизація або доповнення складу фінансового правовідношення з урахуванням певних умов його здійснення;

- є умовою для можливості  приведення в дію юридичних  засобів забезпечення суб'єктивних прав і обов'язків учасників фінансових правовідносин. Таким чином, фінансове правовідношення створює конкретну ситуацію щодо реалізації заходів державного примусу і реалізації фінансово-правових санкцій у випадках невиконання чи неналежного виконання суб’єктами своїх обов’язків.

 В фінансових правовідносинах  реалізуються усі фінансово-правові  норми. Приписи держави, що  містяться у фінансово-правових  актах, є юридичною формою, що  наповнюється матеріальними засобами  при здійсненні позитивних дій (внесення платежів, витрачання коштів) і цим досягається мета фінансово-правового регулювання. Фактичні (матеріальні) відносини в галузі фінансів можуть відхилятися від приписів держави, але це вже є правопорушенням, а не фінансовими відносинами поза правовідносинами.

 Фінансові правовідносини  – це врегульовані нормами  фінансового права суспільні  відносини, що мають владно-майновий  характер і виражають публічні  інтереси. Фінансові правовідносини  також визначаються як врегульовані  нормами права суспільні відносини з приводу мобілізації (утворення), розподілу та використання грошових коштів держави та її місцевих утворень

 Правове регулювання  цих відносин є необхідним  для досягнення цілей, поставлених  державою та органами місцевого  самоврядування у сфері фінансової діяльності. Фінансові відносини існують тільки у формі правовідносин і будучи врегульованими нормами фінансового права вони становляться фінансовими правовідносинами: виникають на підставі норм фінансового права, їх учасники знаходяться у взаємному зв'язку через суб'єктивні юридичні права та обов'язки і такий зв'язок (відношення) охороняються примусовою силою держави.

 Але, слід мати  на увазі, що в процесі фінансової  діяльності держави також виникають  відносини, які не потребують  правової регламентації, зокрема, при здійснені організаційної, підготовчої, інформаційної, аналітичної, роз'яснювальної та іншої діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування. Однак саме фінансові правовідносини виражають основний зміст цієї діяльності та надають їй цілеспрямованість та чітку організованість - поза правовідносинами фінансова діяльність не існує. Тільки при взаємопов'язаних юридичних правах і обов'язках, реалізація яких гарантується засобами державного примусу, може бути забезпечено отримання державою і органами місцевого самоврядування запланованих доходів, їх, розподіл та використання відповідно затверджених планів та програм [18].

 

 

2.2. Cуб’єкти адміністративно-правового регулювання

 

Основними суб´єктами адміністративно-правового регулювання в галузі фінансів є: Президент України; Кабінет Міністрів України; профільні міністерства, комітети, відомства; місцеві державні адміністрації; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

   Кожний з перерахованих  суб´єктів здійснює адміністративно-правове регулювання в галузі фінансів у межах своєї компетенції, що встановлюється Конституцією України, законами, іншими нормативними актами [1].

Проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України забезпечує Міністерство фінансів України (Мінфін), яке спрямовує і координує діяльність у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади через Міністра.

Мінфін відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011р. №446/2011, виконує такі завдання: формування та забезпечення реалізації державної фінансової,  бюджетної, податкової і митної політики; формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску та проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; формування і забезпечення у межах повноважень реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, координації та спрямовування діяльності органів виконавчої влади, уповноважених на проведення контролю за дотриманням бюджетного законодавства; забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України; здійснення заходів із підвищення ефективності управління державними фінансами; проведення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу фінансово-економічного стану держави, перспектив її дальшого розвитку; розроблення разом з іншими центральними органами виконавчої влади проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; розроблення в установленому порядку проекту закону про Державний бюджет України; організація роботи, пов'язаної зі складанням та управлінням виконання Державного бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету; розроблення в установленому порядку прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди; удосконалення міжбюджетних відносин; забезпечення управління державним та гарантованим державним боргом; удосконалення методів фінансового і бюджетного планування; здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової і бюджетної звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складання фінансової і бюджетної звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків), адаптація законодавства з питань бухгалтерського обліку в Україні до законодавства Європейського Союзу та запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності; забезпечення здійснення повноважень головного розпорядника бюджетних коштів в установах і організаціях, що належать до сфери управління Мінфіну України, центральних органах виконавчої влади; інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави [13].

Стратегічні напрями  роботи Міністерства фінансів України  на 2011-2013 роки:

Місія Міністерства фінансів - забезпечення успішного «перезавантаження» системи державних фінансів, створення умов та підтримка стабільного розвитку економіки шляхом управління державними фінансами за принципами ефективності, прозорості та в інтересах суспільства на основі управління інноваційними проектами і програмами розвитку.

Стратегічні цінності Міністерства фінансів:

Створення умов сталого  економічного зростання для забезпечення входження України протягом наступних 10 років до числа 20-ти найбільш економічно розвинених держав світу (G-20) шляхом реформування державних фінансів та підтримки реформ в інших сферах, ініційованих Урядом. Покращання структури видатків, встановлення оптимального співвідношення між суспільною користю бюджетних видатків та податковим тягарем.

Запровадження ефективної та стабільної податкової системи, необхідної для забезпечення соціально-економічного розвитку держави, здатної реагувати на виклики соціальних та економічних структурних змін (зменшення рівня народжуваності, старіння населення, глобалізація тощо) та бюджетних потреб.

Підтримка переходу до інноваційної моделі розвитку економіки через визначення пріоритетних сфер діяльності та проектів для інвестування, із зосередженням основної уваги на сферах і проектах, які не можуть бути впроваджені зусиллями лише приватного сектору, відповідають фінансовим ресурсам держави, спрямовані на досягнення стратегічних цілей держави.

Встановлення та забезпечення функціонування такої системи держаних фінансів, яка б мала можливість швидко та якісно реагувати на нові виклики у турбулентному середовищі з метою гарантування стійкості фінансової системи держави.

Забезпечення ефективного  менеджменту у проведенні фіскальних та економічних структурних реформ у тісній координації з іншими інституціями.

Стратегічні задачі роботи Міністерства фінансів:

1.    Забезпечення  стабільності державних фінансів.

2.    Створення  ефективної та справедливої системи  оподаткування, прозорої системи  звітності та обліку. Удосконалення  та гармонізація митних процедур.

3.    Реалізація  інвестиційних програм (проектів) та ефективне використання бюджетних коштів.

4.    Створення  інтегрованої інформаційної системи  управління державними фінансами.

5.    Управління  активами, зобов’язаннями, забезпечення  прозорих державних операцій  та підтримка кредитного рейтингу  країни.

6.    Забезпечення  належного менеджменту організацій, які знаходяться в управлінні Міністерства фінансів та надання ними якісних та професійних послуг.

7.    Проведення  кадрової політики та побудова  ефективної організаційної структури  Міністерства фінансів, організацій,  що належать до сфери його управління, та місцевих фінансових органів [23].

Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо головних напрямів розвитку сфери фінансів, обговорення  найважливіших програм та інших  питань у Мінфіні можуть утворюватися наукова та методологічна ради з висококваліфікованих фахівців і вчених, а також з урахуванням специфіки діяльності – інші дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує міністр фінансів.

Через Мінфін спрямовується  і координується Кабінетом Міністрів України діяльність Державної казначейської служби України, Державної пробірної служби України, Державної фінансової інспекції України, Державної служби фінансового моніторингу України [13].

Державна казначейська служба України діє відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 460/2011.

Основними завданнями Казначейства України є:

1) внесення пропозицій  щодо формування державної політики  у сфері казначейського обслуговування  бюджетних коштів;

2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів [3].

Органи Державної фінансової інспекції України здійснюють незалежний державний фінансовий контроль від  імені виконавчої гілки влади.

До складу органів  Державної фінансової інспекції України входять Держфінінспекція України та її територіальні органи – державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах державні фінансові інспекції, головні державні фінансові інспектори в районах та містах.

Держфінінспекція України є  центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів  виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Нормативно-правовими актами, які  регламентують діяльність органів  Держфінінспекції України, є Указ Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 „Про Положення  про Державну фінансову інспекцію  України”, Бюджетний кодекс України, наказ Міністерства фінансів України від 03.10.2011 № 1236 „Про затвердження положень про територіальні органи Державної фінансової інспекції України та їх підрозділи”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.10.2011 за № 1212/19950, та інші.

Основними завданнями Держфінінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування [9].

Державна пробірна служба України відповідно до Положення, затвердженого  Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. №461/2011, покликана реалізувати державну політику у сфері державного контролю та внесення пропозицій щодо їх формування.

Державна служба фінансового  моніторингу України відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. №466/2011, покликана: реалізувати державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також внесення пропозицій щодо її формування; збирати, обробляти та аналізувати інформацію про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов'язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму; створювати та забезпечувати функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму [13].

Указом Президента України  від 24.12.2012 №726/2012 утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної податкової служби України та Державної митної служби України, поклавши на Міністерство, що утворюється, функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Першочерговим завданням перед співробітниками Міністерства доходів та зборів України є підвищення ефективності системи протидії тіньовому сектору економіки [11].

Державна податкова  служба України  створена в 1990 р. згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р., яким визначено систему, повноваження, завдання, особливості функціонування, права, обов’язки та відповідальність органів податкової служби та їх посадових осіб.

Указом Президента України від 12 травня 2011 р. №584/2011 затверджено Положення про Державну податкову службу України [13].

У відповідності до ст. 98 Конституції України контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені  Верховної Ради України здійснює Рахункова палата. 
Банківська система в Україні є дворівневою і складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність". 
Банки - це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Информация о работе Адміністративно-правове регулювання в галузі фінансів