Філологічна термінологія М.П. Драгоманова в системі української наукової термінології кінця XIX – початку XX ст.

Більшість термінів-однословів та словосполучень уживається М. Драгомановим у формі множини, на нашу думку, з огляду на стиль подачі матеріалу та проблематику зіставно-історичного вивчення європейських літературних і фольклорних процесів.

 Характеристика лінгвістичних термінів творчої спадщини М. Драгоманова розкриває систему мовознавчої лексики дослідника з урахуванням його світоглядномовних позицій освітянина й учасника наукового національного розвитку, що практично збагачував українську мову виражальними ресурсами, сприяв утвердженню її поліфункціональності. За визначенням М. Драгоманова, “мова є спосіб, котрим люди розуміються, через котрий іде до людей освіта” (ІІ, 362).

У 1-му підрозділі “Класифікація тематичних груп та лексико-семантична характеристика лінгвістичних термінів” описано дев'ять функціонально-тематичних груп термінів, що об'єднують близько 90 термінів і номенклатур.

“Терміни, що стосуються назв науки про мову” відбивають ситуацію їх становлення. Зокрема гіперонім лінгвістика закріпився, термінологізувався в науковій мові у 90-х роках. Назва філологія у М. Драгоманова ще вживається у широкому смислі - “гуманітарна наука”, й у вузькому - “наука про мову”.

Серед “термінів, що позначають фахівця з мови” давнішим (кінець XVIII - початок XIX ст.) є філолог, а назва  лінгвіст, очевидно, утвердилася у 90-х роках XIX ст.

Стрижневими в групі “терміни для позначення поняття “мова” є язик і мова, причому першим, що репрезентує західноукраїнський варіант терміновживання, М. Драгоманов послуговувався рідше, ніж другим (1 : 3). Із терміном язик пов'язані номенклатури літературний язик, спільний літературний язик, живий язик, англійський язик, западноруський язик, український язик / малоруський язик, що мають значення “мова певного населення” і “внормована мова”, “усна мова”. Термін мова очолює такі підгрупи номенклатур: мова певного населення (гіперонім етнографічна мова та гіпоніми на зразок великоруська мова, українська мова, італьянська мова); стилізована мова (церковна мова, архіакадемізована мова, староболгарська мова, поетична мова).

М. Драгоманов часто вживає сполуку жива мова (живий язик) та її модифікації жива українська мова, жива чоловіча мова, якими позначив народну розмовну усну мову певної нації.

Синонімічними є терміносполуки матерня мова, материнська мова - “зрозуміла, близька.

Дослідник вживав уже усталені в мовознавстві другої половини XIX ст. “терміни фонетики”: фонетика, акцентуація, вимова, склад.

Група “терміни для позначення лексикографічних джерел” - назви книжок: лексикон, словар, словник,  перші дві з яких стали термінами-історизмами.

“Терміни діалектології”  М. Драгоманов використовував у контекстах про шляхи розвитку європейських літературних мов. При цьому їх значення не завжди співпадає із сучасним. Так, із терміном наріччя пов'язана певна територіальна мова народу, який має статус політичної самостійності, пор. номени літературне наріччя, пануюче літературне наріччя, центральне літературне наріччя: “Проби писати мовою, не подібною до пануючого в давнім часі в певнім краю літературного наріччя, мовою народу певної околиці, що не зробилася самостійним політичним тілом, у теперішні часи зовсім не рідкі в Європі” (І, 249).

Термін говор (народний говор) семантично протиставлений назві язик (нормативна мова), пор. номенклатури селянський говор і провінціальний говор, народний говор і людовий говор; венеціанський говор, сіцілійський говор.

Синонімічними до попереднього є термін діалект.“

Терміни орфографії” - орфографія, правопис, гражданка, церковне письмо - вживалися М. Драгомановим у зв'язку з його свідомою участю у виробленні засад відтворення на письмі усної української мови.

Практичний погляд М. Драгоманова на роль мови у піднесенні інтелектуального рівня українського народу зумовив функціонування “термінів для називання навчальних книг” - азбука, кирильська азбука, буквар, граматика.

Порівняно з літературознавчими термінами, рівень емотивності лінгвістичних термінів нижчий, а високий ступінь абстрактності мовознавчих термінів обумовлює вживання їх лише у формі однини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Діяльність М. Драгоманова була спрямована на вироблення українського наукового стилю, зокрема науково-публіцистичного; науково-популярного, починаючи із 70-х років XIX ст., що є першим плідним періодом творення й укладання нової української наукової термінології в умовах бездержавності.

Склад термінолексем метамови М. Драгоманова не відбиває і не може репрезентувати всю термінологію філології, оскільки вона об'єднує тематично та індивідуально марковані слова і словосполучення. І все ж зафіксовані терміни є свідченням абстрактизації української лексики. Великий відсоток описових терміносполук є свідченням неусталеності, певної стихійності в уживанні нових термінів.

Хоча не всі терміни узвичаїлися в науковій мові філології, та все ж М. Драгоманов вплинув на вибір перспективи розвитку національної термінології. Він як мовна особистість сприяв розширенню, збагаченню і вдосконаленню словникового складу української терміномови як якісно, так і кількісно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Роль М.П. Драгоманова в утвердженні назв діячів літератури в українській мові кінця XIX століття. У кн.: Східнослов'янські мови в їх історичному розвитку: Збір. наук. праць, присв. пам. проф. С.П. Самойленка. - Запоріжжя, 1996. - Ч. І. - С. 123-125.

2. Історія вивчення та сучасні проблеми української літературознавчої термінології // Уч. зап. Симферопол. гос. ун-та. - Серия: Экономика. География. История. Филология. - Симферополь, 1997. - №3 (42). - С. 96-102 (у співавт.: Є.С.Регушевський, О.Ф.Шаталіна).
3. З нових теоретико-методологічних позицій // Слово і час. - 1998. - №2. - С. 61-63 (у співавт.: Є.С.Регушевський, О.Ф.Шаталіна).

4. Принципи укладання словника української фольклористичної термінології. - У кн.: Нові підходи до філології у вищій школі: Зб. наук. праць // За ред. А.М.Науменка. - Запоріжжя, 1998. - С. 33-34  (у співавт.: Є.С.Регушевський, О.Ф.Шаталіна).

5.  Терміни для називання літературних напрямків і течій у творчій спадщині  М. Драгоманова. - У кн.: Система і структура східнослов'янських мов: Міжкаф. зб. наук. праць. - К., 1998. - С. 135-138.

6.   Літературознавча термінологія літературно-публіцистичних творів М.П.Драгома нова в світлі його теоретичних поглядів // Семантика мови і тексту: Матер. міжнар. наук. конф. - Ів.-Франківськ, 1993. - С. 71-73.

7. М. Драгоманов и проблемы функционирования и развития украинской литературоведческой и фольклористической терминологии // Функциональная лингвистика: Матер. конф. - Симферополь, 1995. - С. 49-50.