Особливості формування позитивного іміджу банківських установ в системі соціально-відповідального бізнесу

Висновок 

     Структура корпоративного іміджу комерційного банку  — це імідж у клієнтів, бізнес-імідж, соціальний імідж, імідж для держструктур, внутрішній імідж. Імідж комерційного банку у клієнтів — це уявлення людей про унікальні характеристики, які, на їхню думку, мають продукти й послуги певного комерційного банку: якість, дизайн, сервісні послуги і система знижок, ціна, уявлення клієнтів про заявлену місію та стратегію банку, а також його фірмовий стиль.

     При створенні іміджу враховуються головні  принципи маркетингової комунікації  з метою зробити підприємство не тільки відомим, а й привабливим. Імідж є найефективнішою формою подання повідомлення, здатною сформувати саме таке сприйняття у цільової аудиторії, яке необхідно для досягнення конкретних цілей підприємства.

     Вдало сформований імідж запам'ятовується і закріплюється у свідомості цільової аудиторії, він є своєрідним сигналом до позитивного сприйняття людини, організації, подій і через  це — найефективнішим видом повідомлення, спроможним подолати фільтри недовіри і неуваги, характерні для масової  свідомості.

     Репутація банку складається з фактів його діяльності за минулі роки, а для  побудови іміджу можна використовувати  не тільки колишні та нинішні досягнення, але й проекти банку на майбутнє, а також суспільно значимі  пропозиції і «прогресивні» погляди  провідних менеджерів. Адже досить привселюдно проанонсувати якийсь проект, щоб дати можливість банку набрати додаткові бали свого іміджу.

     Безумовно, рішення про розміщення грошей в  банку буде прийматися на підставі більш повної «первинної» інформації. Але стримана і вивірена іміджова кампанія може створити позитивне підсвідоме тло для такого рішення. Імідж, а в кінцевому рахунку і репутація, мають першорядне значення у фінансовому бізнесі. Внесок в імідж не дає негайної, легко визначуваної віддачі, він завойовується протягом певного часу. Людина може купити якийсь необхідний товар у незнайомого йому виробника, про якого їй нічого не відомо, але вона ніколи не розмістить гроші в банку, про який вона немає достатньої інформації.

     Проте важливість хорошого іміджу виявляється  не тільки в періоди успішного  розвитку, а й, особливо, в моменти  виникнення труднощів. Коли клієнти, почувши  щось про проблеми банку, поспішають, побоюючись його банкрутства, взяти  назад свої гроші, вони насправді  штовхають банк до банкрутства. А  от інерція хорошого іміджу і вмілі  дії керівництва банку щодо його підтримки в кризові періоди  можуть істотно загальмувати процес розорення.

     Будь-який банк проходить протягом свого життя  чотири основних етапи:

1 етап формування компанії із  прицілом на певний сегмент  ринку;

2 етап твердження компанії на  захоплених позиціях і більш-менш  стабільного існування;

3 етап інноваційної діяльності  компанії з метою розширення  ринку при стабільно міцному  положенні на займаних позиціях (кульмінація існування компанії - "золоте століття");

4 етап трансформації компанії, що  приводить або до відмирання  компанії (швидкому - наприклад, банкрутству,  повільному - стагнації), або до чергового  інноваційного витка й відродження.

     Очевидно, що кожному етапу повинна відповідати  своя імиджева політика, як зовнішня, так і (можливо, у першу чергу) внутрішня, покликана забезпечити максимальний прибуток на даному етапі розвитку й підготувати "плацдарм" для благополучного проходження наступного етапу. З позначених функцій іміджевої політики видно, що для неї характерна деяка величина запізнювання - тобто, якщо ми почали метушитися із приводу іміджу даного етапу, уже перебуваючи на даному етапі, то ми спізнилися з усією цією суєтою. Успішність проходження кожного наступного етапу визначається адекватністю іміджевої політики попереднього етапу. 
 
 

Список  використаної літератури 

1. Белоконенко А.І., Шкуль Ю.Н. Кредитоспроможність позичальника як основна задача кредитної політики комерційного банку.-Кр. Ріг, 2000.-С 251.
2. Бернет Дж., Мориарти С. Маркетинговые коммуникации: интегрированный подход. – СПб.: Питер, 2001. – 864 с.
3. Браун Л. Имидж — науки к успеху. — СПб.: Питер Пресс, 1996.-288 с.
4. Бурстін Д. Імідж. — СПб.: Пітер, 2000. — 216 с.
5. Воротіна Я.І. Малий бізнес і підприємництво.— К., 2001.— 310 с.
6. Гусарова Ю. В. О некоторых основаниях разделения понятий „образ” и „image” // Вестник АмГУ, № 7, 1999
7. Джи Б. Имидж фирм. Планирование,формирование, продвижение.-СПб.: Издательство « Питер»,2000.-224с.
8. Довгань В. Опыт предпринимателя. — М., 2002. — 368 с.
9. Жан-Пьер Бодуан. Управление имиджем компании. Паблик рилейшнз: предмет и мастерство: — М.: Консалтинговая группа имиджа. Контакт, 2001. — 233 с.
10. Іміджелогія: Навч.-метод. матеріали до курсу / Харківська держ. академія культури. Кафедра книгознавства та фондознавства / Ю.Є. Петрухно (уклад.). — Х. : ХДАК, 2003. — 23с.
11. Катлип СМ. и др. Паблик рилейшнз.— М., 2000.— 624 с.