Поняття, значення і структура складу адміністративного правопорушення

      Адміністративне правопорушення (ст. 10 КпАП) визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

     Закон називає два елементи наміру: 1. Інтелектуальний, що виражається в усвідомленні громадянином протиправності діяння і передбаченні його шкідливих наслідків. 2. Вольовий, що полягає в бажанні настання шкідливих наслідків або свідомого їх допущення.

     Таким чином, адміністративному праву відомі два види наміру: 1. прямої - коли особа усвідомлює протиправність і небезпеку свого діяння, передбачає і бажає настання шкідливих наслідків; 2. непрямий - коли особа усвідомлює протиправність і небезпеку свого діяння, передбачає шкідливі наслідки і при цьому прямо не бажає, але свідомо допускає їх настання.

    У ст. 11 КпАП дано визначення адміністративно-правової необережності: адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Необережність може виступати як необачність, самовпевненість, недбалість, нерозважливість, необдуманість тощо.

     Опис психічної діяльності при необережній формі провини, даний у КпАП, запозичений з кримінального законодавства (ст. 9 КК). У кримінальному праві розрізняють два види необережної провини: злочинну самовпевненість і злочинну недбалість. За аналогією можна розрізняти два види необережної провини й в адміністративному праві: легковажну самовпевненість і недбалість.

     Самовпевненість характеризується законодавцем як передбачення можливості настання шкідливих наслідків свого діяння і легковажний розрахунок на їх запобігання. А недбалість полягає в тому, що винний не передбачив шкідливих наслідків, але був зобов'язаний і міг їх передбачити.

     Конструктивною ознакою складу в ряді випадків є і підлягає встановленню мета правопорушення.

     Мета - це уявний образ результату, до якого прагне винний, його уявлення про ті бажані наслідки, які повинні настати в результаті вчинення проступку. Як конструктивна ознака складу мета називається тільки в тих ситуаціях, коли діяння відбувається умисно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

     Склад адміністративного правопорушення - це абстрактний опис діяння (події, факту, явища).

     Структурними елементами складу правопорушення є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Визначення кожного з цих елементів в конкретному правопорушенні є дуже важливим, тому що у разі відсутності одного з елементів складу, можна говорити про відсутність складу правопорушення взагалі.

    Також дуже важливим є питання розмежування злочинів, адміністративних і дисциплінарних правопорушень. Це має не лише теоретичне, а й велике практичне значення.

     Правильне вирішення цього питання у кожному конкретному випадку має принциповий характер, оскільки прямо пов'язане з визначенням засобів і форм державного впливу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Кодекс України про адміністративні  правопорушення. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2006. - 175с.

2. Кримінальний кодекс України. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2006. - 190с.

3. Гончарук С. Т. Адміністративна  відповідальність за законодавством  України. -- К., 1995. - 325с.

4. Остапенко О. І. Адміністративна  деліктологія. -- Львів, 1995. - 577с.

5. Колпаков В. К. Адміністративне  право України. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 752с.

6. ЗУ "Про власність" від  7 лютого 1991 р. - Инфодиск «Законодавство  України. - К., 2004.