Ситема суб’єктів адміністративної юрисдикції в Україні

Від імені державної контрольно-ревізійної служби в Україні розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні  стягнення мають право: начальник  Головного контрольно-ревізійного  управління в Україні та його заступники, начальники контрольно-ревізійних управлінь  в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники;

13) органи державної податкової  служби України (розглядають справи  про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухиленням від подання  декларації про доходи, порушенням  порядку подання фінансової звітності  та ведення бух­галтерського  обліку при ліквідації юридичної  особи).

Від імені органів державної  податкової служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні  стягнення мають право: начальник  Головної державної податкової інспекції  України та його за­ступники, начальники державних податкових інспекцій АРК, областей, районів, міст і районів у містах та їх заступники;

14) Національний банк України  (розглядає справи про адміністративні  право порушення, пов'язані з  порушенням банківського законодавства,  нормативно-правових актів Національного  банку України або здійсненням  ризикових операцій, які загрожують  інтересам вкладників чи інших  кредиторів банку, порушенням  порядку подання фінансової звітності  та ведення бухгалтерського обліку  при ліквідації юридичної особи).

Від імені Національного  банку України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні  стягнення мають право: Голова Національного  банку України та його заступники, керівники територіальних управлінь  Національного банку України  та їх заступники;

15) військові комісаріати  (які розглядають справи про  такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними  чи призовниками за­конодавства  про загальний військовий обов'язок  і військову службу, про порушення  законодавства про мобілізаційну  підготовку та мобілізацію, про  умисне зіпсуття обліково-військових  документів чи втрату їх з  необережності, про неявку на  виклик у військовий комісаріат, про неподання у військові  комісаріати списків юнаків, які  підлягають приписці до призовних  дільниць, про прийняття на роботу  військовозобов'язаних і призовників,  які не перебувають на військовому  обліку, про незабезпечення сповіщення  військовозобов'язаних і призовників  про їх виклик у військові  комісаріати, перешкоду їх своєчасній  явці на збірні пункти чи  призовні дільниці, про несвоєчасне  подання документів, необхідних  для ведення військового обліку  військовозобов'язаних і призовників,  несповіщення їх про виклик  у військові комісаріати, про  неподання відомостей про військовозобов'язаних  і призовників.Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні пра­вопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні, районні у місті, міські чи міськрайонні військові комісари.

16) військова інспекція  безпеки дорожнього руху Військової  служби правопорядку у Збройних  Силах України (розглядає справи  про вчинені водіями військових  транспортних засобів — військовослужбовцями, військовозобов'язаними під час  проходження ними зборів та  працівниками Збройних Сил України  під час виконання ними службових  обов'язків правопорушення).

Від імені військової інспекції  безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах  України розглядати справи про адміністративні  правопорушення мають право посадові особи військової інспекції безпеки  до­рожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Посадова особа військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, розглянувши справу про правопорушення, може накласти на винних адміністративне стягнення  у вигляді попередження або передати матеріали про ці правопорушення відповідним командирам (начальникам) для вирішення питання про  притягнення винних до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Протоколи про вчинені  водіями військових транспортних засобів  — військо­вослужбовцями, військовозобов'язаними  під час проходження ними зборів та працівниками Збройних Сил України  під час виконання ними службових  обов'язків порушення правил дорожнього руху, за які може бути накладено  адміністративне стягнення у  вигляді позбавлення права керування  транспортним засобом, передаються  військовим інспектором безпеки  дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України до суду;

17) органи, установи та  заклади державної санітарно-епідеміологічної  служби (розглядають справи про  адміністративні правопорушення, пов'язані  з порушенням державних санітарно-гігієнічних  і санітарно-протиепідемічних правил  і норм, тощо).

Від імені органів, установ  і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби розглядати справи про адміністративні  правопорушення і накладати адміністративні  стягнення в межах територій  та об'єктів нагляду, визначених законодавством, мають право: головний державний  санітарний лікар України та його заступники, головні державні санітарні  лікарі АРК, областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні  лікарі водного, залізничного, повітряного  транспорту, водних басейнів, залізниць  та їх заступники, головні державні санітарні лікарі районів, міст, районів  у містах, лінійних підрозділів та об'єктів водного, залізничного, повітряного  транспорту, об'єктів, що мають особливий  режим роботи, Міністерства оборони  України, Міністерства внутрішніх справ  України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, з'єднань, частин та підрозділів і їх заступники та ін.;

18) органи державного ветеринарного  контролю (розглядають справи про  адміністративні правопорушення, пов'язані  з порушеннями правил щодо  карантину тварин та інших  ветеринарно-санітарних вимог).

Від імені органів державного ветеринарного контролю розглядають  справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення: головний державний інспектор ветеринарної медицини України та його заступники — штраф на громадян до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, на посадових  осіб — до шести неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян та ін.;

19) органи земельних ресурсів (розглядають справи про адміністративні  пра­вопорушення, пов'язані з  порушенням законодавства в галузі  використання і охорони земель  та порядку регулювання земельних  відносин).

Від імені органів земельних  ресурсів розглядати справи про адміністративні  правопорушення і накладати адміністративні  стягнення мають право: Голова Державного комітету України по земельних ресурсах та його заступники, Голова Республіканського  комітету по земельних ресурсах АРК  та його заступники, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських  головних управлінь та їх заступники, начальники міських (міст обласного  та районного підпорядкування), районних управлінь (відділів) земельних ресурсів та їх заступ­ники, інженери-землевпорядники  сіл і селищ;

20) органи державної служби  з карантину рослин України  (розглядають справи про адміністративні  правопорушення, пов'язані з порушенням  правил щодо боротьби з карантинними  шкідниками і хворобами рослин  та бур'янами, а також вивезенням  матеріалів, що не пройшли карантинну  перевірку або відповідну обробку).

Від імені органів, зазначених вище, розглядати справи про адміністративні  правопорушення і накладати адміністративні  стягнення мають право: начальник  Головної державної інспекції з  карантину рослин України — Головний державний інспектор з карантину  рослин України та його заступники — штраф на громадян до десяти неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян і  на посадових осіб — до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян.

Висновки

1. Під суб’єктами адміністративної  юрисдикції слід розуміти, органи  держави та їх посадових осіб, а також органи місцевого самоврядування  та їх внутрішні організаційні  структури (адміністративні комісії), що діють в межах делегованих  їм повноважень органів виконавчої  влади, які здійснюють адміністративно-юрисдикційну  діяльність, пов’язану з вирішенням  конкретної справи про адміністративне  правопорушення та винесенням  відповідного правозастосовчого  акту.

2. Серед основних тенденцій  розвитку системи суб’єктів адміністративної  юрисдикції в Україні можна  виділити зміну загальних її  розмірів (оптимальна мінімізація  суб’єктів); усунення дублювання  в процесі діяльності; обмеження  кола суб’єктів, уповноважених  застосовувати найбільш “репресивні”  заходи адміністративного стягнення  та ін.

3. З метою приведення  порядку розгляду справ про  адміністративні проступки, за  вчинення яких передбачено застосування  конфіскації, у відповідність  до вимог Конституції України,  ст. 221 КпАП України слід доповнити  словами “та справи про адміністративні  правопорушення, за вчинення яких  законом передбачено конфіскацію  приватного майна особи”.

4. В ході реформування  органів внутрішніх справ (міліції), в тому числі на транспорті, яка проводиться в наш час,  має бути усунено часткове  співпадання предметної підвідомчості  справ органам міліції і органам  транспорту.

5. Розгляд справ про  адміністративне правопорушення, передбачене  ст. 207 КпАП (“Неповернення капітаном  іноземного судна перепусток  на право сходження на берег  осіб суднового екіпажу”) не віднесено  до компетенції жодного органу  адміністративної юрисдикції. Оскільки  тут йдеться про порушення  прикордонного режиму, ч. 1 ст. 2221 КпАП  України слід доповнити словом  і цифрами “стаття 207”.

6. Слід нормативно встановити  механізм розподілу повноважень  щодо розгляду справ про адміністративні  правопорушення між посадовими  особами різних рівнів (вища, середня,  нижча управлінська ланка) в  ієрархічній структурі конкретного  суб’єкта. Мається на увазі врегулювання  потенційної можливості передачі  справи про адміністративне правопорушення  від нижчої посадової особи  вищій для застосування більш  суворого стягнення у випадках, коли це необхідноза матеріалами  справи.

7. Статтю 278 КпАП необхідно  доповнити положенням про те, що орган (посадова особа) встановлює, чи належить розгляд справи  до його компетенції, і або  приймає її до свого провадження,  або надсилає її за підвідомчістю.  В цій статті доцільно закріпити  повноваження суб’єктів адміністративної  юрисдикції щодо можливого повернення  матеріалів справи та обов’язок  відповідних суб’єктів і процедуру  усунення недоліків, а також  повноваження щодо витребування  від підприємств, установ, організацій  даних, необхідних для правильного  вирішення справи, та обов’язок  відповідних посадових осіб щодо  надання таких даних.

8. До ст. 279 КпАП варто  внести такі доповнення: а) закріпити  повноваження щодо відкладення  чи переносу розгляду справи; б) передбачити механізм можливих  відводів та самовідводів; в) передбачити  порядок подання клопотань та  їх вирішення; г) закріпити  можливість передачі матеріалів  про правопорушення відповідним  органам для вирішення питання  про притягнення порушника до  дисциплінарної відповідальності.

9. В КпАП доцільно встановити  право на оскарження постанов  по справах про адміністративні  правопорушення, які виносяться  судами (суддями), а також рішень  за скаргами на постанови, що  відповідало б рівню конституційного  регулювання прав і свобод  громадян.

Список використаної літератури.

1. Адміністративна (поліцейська)  діяльність органів внутрішніх  справ (загальна частина): Підручн. / Автор. кол-в [Ю. І. Римаренко,  Є. М. Мойсеєв, В. І. Олефір  – керівники]. – К.: КНТ, 2008. – 816 с.

2. Афанасьев В. Г. Научноеуправлениеобществом: опыт системного исследования. –  М.: Политиздат, 1973. – 390 с.

3. Бакуменко В. Д. Формування  державно-управлінських рішень: проблеми  теорії, методології / В. Д. Бакуменко.  – К.: Вид. УАДУ, 2000. – 225 с.

4. Богатирьова О. І.  Кримінально-виконавча інспекція  як суб’єкт виконання покарань: Автореф. дис. … канд. юрид. наук /О. І. Богатирьова. – К., 2009. – 20 с. 

5. Бородін І. Л. Адміністративно-юрисдикційний  процес: Моногр. / І. Л. Бородін.  – К.: Алерта, 2007. – 184 с.

6. Камышников А. П. Основыуправления  в правоохранительных органах:  Учеб. / А. П. Камышников, В. И.  Махинин; отв. ред. д. ю. н., проф. Б. С. Тетерин. – М.: Щит-  М, 2008. – 240 с.

7. Капля О.  М. Органи  внутрішніх справ України в  умовах інтеграції в Євросоюз: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / О. М. Капля. – К.: КНУВС, 2007. – 19 с.

8. Ковалів М. В. Адміністративна  діяльність: Навч. посіб. (для студ. вищ.  навч. закл.) / [М. В. Ковалів, 

З. Р. Кісіль, Д. П. Кальянов та ін.]. – К.: Правова єдність, 2009. – 432 с.

9. Кодекс РоссийскойФедерации  об административныхправонарушениях.  – М.: Омега; Л., 2008. – 363 с.

10. Кодекс України про  адміністративні правопорушення. –  К.: Видавець А. В. Паливода, 2008. – 220 с.

11. Колпаков В. К. Адміністративна  відповідальність (адміністративно-деліктне  право): Навч. посіб. / В. К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.

12. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний  правовий феномен: Моногр. / В.  К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.