Спецыальні митні режими

       — розвитку та спрощення міжнародних  перевезень (зовнішній аспект);

       — стимулювання діяльності у сфері  послуг по транспортуванню та обробці  вантажів (внутрішній аспект).

       Під режимом "транзит" розуміють митний режим, відповідного до якого товари і транспортні засоби переміщуються  під митним контролем між двома  митними органами або в межах  зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких  товарів і транспортних засобів  на митній території України. Механізм переміщення товарів у митному  режимі "транзит" подано на рис. 10.7.

       Транзитні перевезення здійснюються як прохідний  та внутрішній митний транзит. Під прохідним  митним транзитом розуміють переміщення  товарів і транспортних засобів  під митним контролем від одного пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - - пункту ввезення на митну територію України — до іншого — пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, — пункту вивезення за межі митної території України.

       Внутрішнім  митним транзитом вважається переміщення  товарів і транспортних засобів  під митним контролем:

       • від пункту пропуску, розташованого  на митному кордоні України, —  пункту ввезення на митну територію  України — до митного органу, розташованого на митній території  України;

       • від митного органу, розташованого  на митній території України, до пункту пропуску, розташованого на митному  кордоні України, — пункту вивезення  за межі митної території України;

       • від одного митного органу, розташованого  на митній території України, до іншого митного органу, розташованого на митній території України.

       Товари  і транспортні засоби, що переміщуються  транзитом, мають: залишатись у незмінному стані, крім природних втрат; вони не можуть використовуватись з іншою  метою, крім транзиту; у випадках, визначених законодавством України, переміщуватися за наявності дозволу на транзит  через митну територію країни, який видається відповідними уповноваженими органами; бути доставленими до митного  органу призначення у строк, визначений митним органом відправлення.

       Перераховані  умови функціонування режиму транзиту можна систематизувати на дві  групи:

       1) зобов'язання, які приймає беніфіціар  або які накладаються на нього  як умови надання йому дозволу  на використання режиму;

       2) засоби здійснення контролю, які  використовуються митними органами  для забезпечення дотримання  регламентації митного режиму.

       Під час митного транзиту товарів  на митній території України з  дозволу та під контролем митного  органу можуть здійснюватись окремі операції (перевантаження, вивантаження, навантаження, перепакування) з такими товарами без зміни їхніх властивостей та товарного вигляду. Залежно від  того, перевантажується транзитний товар  чи ні, транзит може бути прямий або  змішаний.

       До  товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, може застосовуватись один із перелічених  заходів гарантування доставки цих  товарів до митного органу призначення: надання власником товарів (уповноваженою  ним особою) гарантій митним органам; охорона та супроводження товарів  митними органами; перевезення товарів  митним перевізником; перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням  книжки МДП 1975 року (Конвенції МДП 1975 року).

       Власники  товарів (уповноважені ними особи) можуть надавати митним органам гарантії щодо обов'язкової доставки товарів до митного органу призначення. Види, умови  та порядок застосування гарантій визначаються чинним законодавством.

       Охорона і супроводження товарів митними  органами здійснюється як при внутрішньому, так і при прохідному митному  транзиті. Форма та методи охорони  і супроводження товарів до митного  органу призначення, а також умови  і порядок їх застосування визначаються спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади в галузі митної справи. Перевізники або власники товарів, переміщуваних транзитом  через митну територію України  на умовах Конвенції МДП, мають право  на власний розсуд обирати охорону  і супроводження виходячи з міркувань  безпеки та збереження товарів. Але  у виняткових випадках митні органи вправі вимагати обов'язковості охорони  супроводжуваного товару підрозділами митної варти залежно від ступеня  ризику. Це необхідно для отримання  більшої гарантії дотримання умов транзиту.

       Під митним перевізником розуміють підприємство, яке здійснює перевезення між  митними органами товарів, що перебувають  під митним контролем, без застосування заходів гарантування доставки товарів  до митного органу призначення і  має відповідну ліцензію. При цьому  перевізник вправі здійснювати оформлення фінансових гарантій при транзитних перевезеннях підакцизних товарів, які надаються митним органам  і здійснюються незалежними посередниками.

       Рішення про застосування заходів гарантування доставки товарів до митних органів  призначення приймається у кожному  конкретному випадку митними  органами, розташованими у місцях, де розпочинається транзит таких  товарів, за наявності підстав для  застосування зазначених заходів. При  цьому заходи гарантування доставки застосовуються в обов'язковому порядку  до підакцизних товарів.

       Вид заходу гарантування доставки товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення обирається власником товарів чи уповноваженою  ним особою, якщо інше не передбачено  законодавством України.

       Заходи  гарантування доставки товарів, що перебувають  під митним контролем і перевозяться між митними органами, застосовуються за рахунок власника цих товарів  або уповноваженої ним особи. Витрати на їх застосування митними  та іншими органами державної влади  України не відшкодовуються.

       Якщо  митний орган має підстави для  підозрювання перевізника в тому, що він не гарантує цих вимог, то митний орган допускає вантаж до транзиту тільки після перевірки транспортного засобу за умови перевезення з митним супроводженням або виконання перевезення митним перевізником.

       Витрати на переоснащення транспортного  засобу та інші несе перевізник (власник), і держава їх не відшкодовує. Якщо умови транзиту порушено, перевізник повинен сплатити штраф у розмірі  таких митних платежів, за яких би товар  був випущений у вільний оборот. Митні платежі та збори не сплачуються, якщо при транзиті товар знищено  внаслідок аварії чи дії непереборної сили.

       Охорона і супроводження товарів митними  органами здійснюються як при внутрішньому, так і при прохідному митному  транзиті. Форми та методи охорони  і супроводження товарів до митного  органу призначення, а також умови  і порядок їх застосування визначаються спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади в галузі митної справи. За охорону і супроводження  товарів митними органами стягується відповідна плата в розмірі, що не перевищує фактичних витрат митних органів.

       Статті 154, 159 Митного кодексу України  чітко регламентують права та обов'язки перевізника, у тому числі  й після аварії. Якщо транспортний засіб при здійсненні транзитного  перевезення внаслідок аварії або  дії непереборної сили не зміг прибути  до митного органу призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний:

       — вжити всіх необхідних заходів для  забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;

       — терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортних засобів;

       — забезпечити перевезення товарів  до найближчого митного органу або  доставку посадових осіб митного  органу до місцезнаходження зазначених товарів.

       Митні органи не відшкодовують перевізнику  витрати, понесені у зв'язку із вжиттям  даних заходів.

       Таким чином, митний транзит товарів транспортних засобів через територію України  може здійснюватися за маршрутами, які визначаються перевізником на власний  розсуд виходячи з міркувань економічної  доцільності. Але в окремих випадках можуть установлюватись обмеження  щодо використання певних шляхів та напрямків  транзиту на територію України, визначатися  шляхи чи напрямки руху для певних видів транспорту чи товарів, що переміщуються  транзитом через територію України, пункти пропуску для ввезення та вивезення  окремих видів товарів.

       Строк доставки товарів до митного органу призначення повинен визначатися  митним органом відправлення відповідно до нормативного законодавства та нормативів на перевезення вантажів виходячи з  виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення. До цього строку не включається час  зберігання товарів на складах у  разі перевантаження з одного виду транспорту на інший, а також час, необхідний для здійснення інших  операцій з товарами, дозволених митними  органами.

       Митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через  митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення  товарів і транспортних засобів  через територію України у  режимі транзиту, здійснюється митними  органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти. У випадках, визначених Кабінетом Міністрів  України, митне оформлення в іншому митному органі може здійснюватися  за письмовим погодженням між  цим митним органом і митним органом, у зоні діяльності якого розташований відповідний резидент.

       Місце здійснення митного оформлення товарів  і транспортних засобів, що переміщуються  через митний кордон України нерезидентами (крім громадян), визначається Кабінетом  Міністрів України. Митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через територію України у режимі транзиту, здійснюється митним органом за місцем ввезення цих товарів і транспортних засобів на митну територію України.

       Товари, які при ввезенні на митну територію  України були оформлені у режим  митного складу, у подальшому можуть бути переоформлені у режим транзиту митним органом за місцем розташування митного ліцензійного складу, на якому  зберігаються зазначені товари.

       Досвід  використання даного митного режиму в Україні засвідчує, що при не відпрацюванні всієї сукупності митно-тарифних відносин при транзиті товарів через митну територію  України даний митний режим стає одним із найбільш поширених для  здійснення контрабандних операцій. Отже, система митного контролю за здійсненням таких операцій потребує вдосконалення.

       Насамперед  вона має містити весь комплекс регулятивних заходів як економічного, так і  адміністративного характеру, головною метою якого має бути система  гарантування доставки вантажів, задекларованих при митному оформленні, до кінцевого  місця призначення.

       Економічним регулятором може бути використання системи надання власником товарів  і транспортних засобів або уповноваженою  ним особою фінансових гарантій митним органам. Види цієї гарантії можуть мати найрізноманітніші форми: грошова  застава, гарантійний лист уповноваженого банку, страхування фінансової відповідальності перевізника, гарантія незалежного  фінансового посередника.

       Система адміністративного регулювання  товаропотоків через митну територію  України повинна базуватися на перевезенні  транзитних товарів митним перевізником чи жорсткому визначенні маршрутів  руху з охороною та супроводженням товарів і транспортних засобів  митними органами. Застосування даних  заходів не тільки дасть змогу  побудувати ефективну систему митного  контролю за транзитними вантажами, але й використовувати додаткові  джерела надходження коштів у  сфері митно-тариф-них відносин.

       В окремих випадках критерієм використання того чи іншого митного режиму є  певна територія, на якій визначено  застосування особливого митного клімату. Прикладом такої території може бути функціонування спеціальних економічних  зон у світовому економічному просторі.

       Спеціальні  економічні зони, з досвіду їх впровадження, розглядаються як невеликі територіальні  анклави з особливо сприятливим  режимом щодо залучення іноземного капіталу, які незначно пов'язані  з національним ринком і переважно  зорієнтовані на розвиток експорту. В  матеріалах Конференції ООН з  торгівлі і розвитку 1975 року дається  така дефініція вільної зони: "Це анклав у національній митній території, як правило, розміщений поблизу від  міжнародного морського порту чи аеропорту, в який без митних формальностей  надходить обладнання чи інші товари іноземного походження. Дана імпортована  продукція переробляється в зоні, а потім експортується поза нею  без втручання митної влади країни зони".