Розробка системи землеробства для господарства зони Півдня України

 

 

 

 

Зміст:

Вступ……………………………………………………………...........3

1. Загальні відомості про господарство та грунтово-кліматичні умови…………………………………………………..…………4
2. Теоретичні основи розміщення сільськогосподарських культур при складанні сівозмін……………………………..…5
3. Складання плану освоєння сівозмін і ротаційних таблиць…..8
4. Бур’яни і хімічні заходи боротьби з ними в сівозміні……..…10
5. Розробка систем обробітку ґрунту в сівозміні…………..……15

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

Сільське господарство поєднує в собі дві основні галузі виробництва – рослинництво і тваринництво. Завдання рослинництва – вирощування сільськогосподарських рослин, які перетворюють енергію сонячного проміння в енергію органічної речовини.

    Прогресивний  розвиток суспільства ґрунтується на стабільному виробництві продуктів харчування. Основою цього виробництва виступає землеробство, яке дозволяє формувати урожаї сільськогосподарських культур, забезпечуючи населення продуктами харчування, тваринництво – кормами, багато галузей промисловості – сировиною.

    У ранній  період свого розвитку землеробство  ототожнювалося із сільським  господарством, а пізніше –  виділилося в самостійну галузь, об’єднавши рослинництво, овочівництво, плодівництво, виноградарство тощо.

    У сільському  господарстві земля – це головний засіб виробництва, оскільки одночасно являє собою предмет і засіб праці. Саме визначальна її властивість – родючість – є основою теорії раціонального ведення землеробства. Крім того, результати землеробської праці значно залежать від природних умов.

    Землеробство  – це галузь господарської  діяльності, де людина найбільш  активно впливає на навколишнє  середовище. Від цього залежить  не тільки якість виробленої  продукції та здоров’я людини, але й життя всього живого  на землі.

    Підвищення родючості ґрунтів – це основна ланка, що здатна забезпечити зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції й водночас одна з основних проблем сучасного сільськогосподарського виробництва. 

    Землеробство вивчає та розробляє методи раціонального використання землі. Захисту її від ерозії, одержання високих і сталих врожаїв при постійному підвищенні ефективної родючості ґрунту.

Землеробство  – це наука, яка розробляє наукові методи одержання максимально стабільних урожаїв при постійному підвищенні ефективної родючості ґрунту. До сучасного його змісту входить раціональне використання орної землі та підвищення родючості ґрунту. Для цього вдаються до біологічних, хімічних та фізичних методів, впливу рослин, мікроорганізмів, обробітку ґрунту, а також засобів боротьби з бур’янами.

    Головне завдання  сільськогосподарського виробництва  – це виробництво продуктів  харчування для задоволення зростаючих  потреб населення і сировини  для промисловості.

    Землеробству  властиві як загальні риси, характерні для кожного виробництва, так і особливості, які відрізняють його від інших виробництв.

    Першою загальною рисою землеробства необхідно назвати його розширене відтворення, тобто зростаюче виробництво продуктів харчування та сировини.

    Другою загальною рисою землеробства є те, що його розвиток зумовлюється прогресом науки і техніки.

   Землеробство  має два засоби виробництва  – грунт і рослину. Грунт,  на відміну від інших засобів  виробництва (машини, верстати тощо) – це не продукт праці, а  продукт живої та неживої природи, який виник до зародження людини і відрізняється тим, що при правильному використанні майже не зношується і не замінюється іншим.

    Серед інтенсивних  заходів землеробства важливе  значення мають розробка і  впровадження у виробництво нової структури посівних площ сільськогосподарських культур, ефективних зональних сівозмін, раціональних систем добрив, способів їх внесення, обробітку ґрунту, меліорації та ін.

    Проблеми землеробства. Використання недосконалих, незбалансованих технологій спричинює високе навантаження на навколишнє середовище, переущільнення та перезволоження ґрунтів, розвиток водної та вітрової ерозії, забруднення ґрунтів і ґрунтових вод поживними речовинами, хімікатами.

    Серед істотних  проблем можна виділити:

• шаблонне застосування агротехніки та технологій вирощування сільськогосподарських культур на всій території України;
• порушення оптимальних співвідношень між органічними та мінеральними добривами в бік мінеральних;
• впровадження структури посівних площ без урахування ерозійних процесів;
• порушення агротехніки, системи внесення добрив, необґрунтоване використання техніки на осушених і зрошуваних землях;
• нестача грунтооброблюваної малогабаритної техніки, яка відповідала б формам господарювання на землі (ферми) з урахуванням ґрунтового покриву;
• організаційні, які визначають створення фермерських, орендних та інших господарств.

 

    Наукою та виробництвом визначені основні напрямки забезпечення ефективного економічно й екологічно обґрунтованого землекористування:

• використання різних сівозмін, які відповідають регіональним, кліматичним і ґрунтовим умовам;
• перехід від традиційного обробітку ґрунту до його мінімалізації, від інтенсифікації землеробства до біологізації та екологізації з урахуванням грунтово-кліматичних умов;
• оптимізація доз, строків і способів внесення добрив, попередження забруднення хімікатами ґрунтів і продукції;
• регулювання кількості вологи в ґрунті за допомогою комплексу меліоративних і агротехнічних заходів;
• економічно та екологічно обґрунтований захист ґрунтів від переущільнення, перезволоження й ерозійних процесів і охорона ґрунту, ґрунтових і поверхневих вод від забруднення;
• інтегрований захист рослин, що передбачає широке впровадження можливостей сівозмін, сортів рослин, обробітку ґрунту, біозасобів, з обов’язковим урахуванням порогів шкідливості.

 

 

 

 

1 Загальні  відомості про господарство та  грунтово-кліматичні умови

 

Назва господарства – ТОВ «Приазов’є»

Товариство з Обмеженою  Відповідальністю «Приазов’є». Територія ТОВ «Приазов’є » знаходиться в семи кілометрах на південний-схід від районного центра міста Мелітополь. Центральні угіддя Товариства знаходяться в селі Костянтинівка в південно-західній частині села. Відстань від центральних угідь до районного центру (місто Мелітополь) 8 кілометрів, а до залізничної станції міста Мелітополя 12 кілометрів. ТОВ «Приазов’є » складається з двох бригад, які знаходяться в селі Костянтинівка.

Основний напрямок розвитку господарства – рослинництво

 

Спеціалізація – зернові культури

Таблиця 1

1.1 Характеристика ґрунтів господарства

Показник	Назва ґрунту
	Лучно-звичайночорноземний
Потужність гумусового горизонту, см	0 – 130
Вміст гумусу, (%)	3,41
Гранулометричний склад	Грудкувато – зернистий
Структурних агрегатів  розміром крупніше 1 мм, %	20 – 24
Водостійкість агрегатів розміром більше 0,25 мм, %	36 – 49
Загальна пористість, %	50 – 58
Запас продуктивної вологи на початок вегетації в шарі ґрунту 0-100 см, мм	140

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Природно кліматичні  умови в районі розташування  господарства 

Таблиця 2

Середні багаторічні показники по метеостанції

 

Показник	місяці												За рік
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Сума атмосферних опадів, мм	46	38	29	31	53	48	48	38	31	23	40	50	475
Температура повітря, С	-4.1	-0.7	-0.3	7.2	15.9	20.6	23.1	22.0	15.3	9.7	3.9	-0.6	9.7
Кількість вітрових днів >15 м/с	6	5	10	9	3	3	4	1	6	3	6	2	58

 

Агрономічна оцінка грунтово кліматичних умов

Грунтово кліматичні умови господарства сприятливі для  вирощування зернових і технічних  культур. Вміст гумусу в ґрунті в  середньому дорівнює 3% товщиною 30-50 см, сприяє вирощуванню всіх культур, так, як має достатню кількість доступних поживних речовин для рослин.

За гранулометричним складом середньо суглинкові ґрунти також придатні для рослинництва, тому що коренева система має достатню кількість вологи та кисню, легко обробляється.

Особливо благоприємні кліматичні умови для вирощування  озимої пшениці, яка витримує мінусові температури до -16 С, та здатна використовувати  осінню та весняну вологу що є достатньою для утворення гарного врожаю.

    У беззмінних  посівах врожайність сільськогосподарських культур, а особливо соняшника, різко знижується через пошкодження рослин шкідниками, хворобами та бур'янами  паразитами вовчком соняшниковим. Тому вони повинні повертатися на теж поле не раніше як через 2-3 та 7-8 років відповідно.

    Найкращі попередники  соняшника – озимі по зайнятих  і чистих парах, гарні –  зернобобові, кукурудза. Соняшник  висушує грунт дуже глибоко  і в степових районах України  в сівозміні після нього вводять  чисті пари, що дає змогу відновити  запаси вологи в ґрунті.

Сухий степ-зона ризикованого землеробства. Найважливішими тут є  заходи,спрямовані на накопичування,збереження і раціональне використання грунтової  вологи,штучне зрошення і лісосмуги,які  слід розташовувати впоперек пануючих вітрів.

Дата перших осінніх приморозків у повітрі 16 жовтня, на ґрунті 16 жовтня.

Дата останніх приморозків  у повітрі 23 березня, на ґрунті 23 березня.

Тривалість вегетаційного  періоду в днях: 210

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Теоретичні основи розміщення сільськогосподарських культур при складанні сівозмін

 

Сівозміна – найбільш надійний та ефективний агротехнічний засіб збереження родючості ґрунту й отримання високих врожаїв вирощуваних культур. Система сівозміни дає змогу ефективно використовувати орні землі та ландшафти господарства, належним чином відноситися до сільськогосподарських угідь. Сівозміна створює умови для впровадження систем обробітку, внесення добрив та гербіцидів.

Основними завданнями сівозміни є:

1) підвищення родючості  ґрунту і раціональне використання  її живильних речовин;

2) збільшення врожайності  і підвищення якості рослинницької   продукції;

3) зменшення засміченості  посівів, їх пошкодженості хворобами і шкідниками;

4) зменшення шкідливого  впливу вітрової і водної ерозії  грунту.

Чергування сільськогосподарських  культур виражається схемою сівозміни. Схема сівозміни—это перелік груп сільськогосподарських  культур і пари в порядку їх чергування » сівозміні.

Ротація в сівозміні — це період, протягом якого куль тури і пара проходять через кожне поле в послідовності» встановленою схемою сівозміни. У ротаційній таблиці освітлює план розміщення культур і пари по полях і роках на період ротації.

Кожна сівозміна складається  з певної кількості ланок. Ланка сівозміни — це частина сівозміни, що представляє поєднання двох-трьох різнорідних культур або пари. Наприклад, ланки сівозміни по полю, поновлюючому родючість грунту: парова ланка—1) чисті пари; 2) озимі; просапна ланка—1) просапні;   2) зернові;   трав'яна ланка— 1) конюшина; 2) озимі; 3) просапні.

 КЛАСИФІКАЦІЯ СІВОЗМІН

Всі сівозміни класифікуються по складу вироблюваної продукції на типи: польові, кормові і спеціальні. У польових сівозмінах зернові культури займають не менше 50% ріллі. У кормових сівозмінах переважають кормові культури. В цілях організації зеленого конвеєра для тваринництва вводяться прифермські кормові сівозміни, які розміщуються поблизу тваринницьких комплексів. У кормових сівозмінах проводяться в основному сіно і інші корми, забезпечується пасовищний зміст тварин.

У спеціальних сівозмінах вирощується овочі, тютюн, рис, плодові, ягідні і інші культури, забезпечується боротьба з ерозією грунту (ґрунтозахисні сівозміни). Кожен з розглянутих типів сівозмін залежно від співвідношення в структурі посіву основних груп сільськогосподарських культур (зернові, трави, просапні і ін.) і способів відновлення родючості грунту підрозділяється на різні види, відповідні місцевим природно-економічним умовам.

Розглянемо зміст деяких видів сівозмін.

1.зернотровьяна сивозміна—більша частина площі зайнята посівами зернових і непросапних технічних культур, а на решті частини обробляються багаторічні трави.

2. Плодозмінна сівозміна —более половини площі відводиться під зернові культури, а на другій половині обробляються просапні і бобові рослини.

3. Зернопарова сівозміна —большая частина площі зайнята зерновими, посіви яких уриваються чистою парою.

4. Зернопросапна сівозміна—половина і більш за площу зайнято зерновими, посіви зернових уриваються просапними культурами.

5. Зернопаропросапна сівозміна—половина і більш за площу зайнято зерновими, посіви зернових уриваються чистою парою і просапними.