Статистично-економічний аналіз і прогнозування ефективності виробництва озимої пшениці в Дніпропетровській області

 

Міністерство  аграрної політики України

Дніпропетровський державний аграрний університет

Навчально - науковий інститут економіки

                                                                                      

Кафедра маркетингу

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з сільськогосподарської  статистики

Статистично-економічний  аналіз і прогнозування ефективності виробництва озимої пшениці в Дніпропетровській області

 

 

 

Студента ІІ курсу,групи МТ-3-10

Факультету « Менеджменту і маркетингу»

по спеціальності “Менеджмент”             Томіліна Аліна Вікторівна

Науковий  керівник                                      Безугла Людмила Сергіївна

 

 

 

                         Дніпропетровськ – 2012

 

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………….....…3

1. Методологія  статистичної обробки економічної  інформації в сільському господарстві……………………………………………………………………….5

1.1 Статистичні  спостереження…………………………………………..….......5

1.2 Характеристики  статистичних вибірок……………………………….........13

1.3 Динамічні  ряди та їх характеристики………………………………............15

1.4 Індексний  аналіз статистичних вибірок……………………………............18

1.5 Регресійно  –кореляційний аналіз динамічних  рядів…………………........20

2. Загальна характеристика Дніпропетровської області в галузі вирощування                  озимої пшениці…………………………………………………… ..23

3. Статистико-економічний  аналіз рівня, динаміки і впливу  факторів на формування і відхилення  показників: урожайності, валових  зборів, трудоємності, собівартості  та рентабельності виробництва  озимої пшениці в Дніпропетровській області…………………………………………………………………………….28

4. Трендовий  аналіз, прогнозування і узагальнення  основних шляхів підвищення економічної  ефективності виробництва озимої  пшениці в Дніпропетровській області……………………………………………………….32

Висновки……………………………………………………………………..…..38

Список  використаної літератури…………………………………..…................41

 

 

Вступ

 

Україна – самостійна суверенна держава українського народу. Вона є однією із найбільших країн Європи, її площа 603,7 тис. км2., що становить 0,4 % площі земної суші. Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об’єктів, системи розселення населення, а також основним засобом виробництва. Всі землі України незалежно  від їх цільового призначення, господарського використання і особливостей правового  режиму відносяться до земельних  ресурсів і складають єдиний земельний  фонд держави.

Земля – один з найбільш універсальних природних ресурсів, необхідний для всіх галузей господарства, і одночасно – предмет та засіб  праці. Загальний земельний фонд України становить близько 603,6 тис. км2, з яких 71,2% становлять сільськогосподарські землі, головним чином сільськогосподарські угіддя, якими зайнято майже 70% території  України (у тому числі: рілля – 55,1%, багаторічні насадження – 1,7%, сіножатні  і пасовища – 12,5%). Лісами вкрито 17,2% загальної площі держави, під  забудовами знаходяться 3,8%. Майже 4% території  України вкрито водою, 1,5% зайнято  болотами. Інші землі (яри, піски, зсуви, радіоактивно забруднені території  тощо) займають 4,1% загальної площі  України.

Сільськогосподарські  угіддя сконцентровані на території  нерівномірно. Їх площа зростає від 37% у гірсько-лісовому регіоні Карпат до 90% у степах. На орні землі (ріллю) у структурі сільськогосподарських  угідь припадає близько 76%, що свідчить про високу розораність території  України. За цим показником Україна  займає перше місце в Європі.

Розподіл земельного фонду України за землекористувачами: державні та колективні сільгосппідприємства, кооперативи, акціонерні товариства, фермерство – 77,3% земельного фонду; лісогосподарські підприємства – 11,9%; підприємства промисловості, транспорту, зв’язку та ін. – 3,5%; землі  держаної власності – 5,5%, всі інші – 1,8%. Найвища залученість земель у господарство є у Львівській, Донецькій, Тернопільській областях; найвища сільськогосподарська освоєність території – Запорізька (88,3%), Миколаївська(86,6%), Кіровоградська (85,7%), Дніпропетровська (82,8%), Одеська (83,2%) та Херсонська (81,4%) області.

Проте особливе значення має продуктивність земель, яка залежить від природної родючості ґрунтів. У структурі ґрунтового покрову  України домі-нують різновиди  чорноземів, поширені майже на 55% площ орних земель. 10% орних земель займають опідзолені й деградовані чорноземи, 9% – каштанові, 7% – підзолисті, 6,7% – сірі лісові, 2,5% – солонцюваті, 2% – лужні та ін. В Україні зосереджено 25% покритих чорноземом площ світу1.

Метою дійсної курсової роботи є проведення статистичного  аналізу ефективності вирощування  озимої пшениці в Дніпропетровській області у порівнянні з середніми показниками по Україні..

Предметом статистичного  аналізу дійсної курсової роботи є виявлення статистичних закономірностей  між результативною ознакою –  врожайністю озимої пшениці та факторними ознаками – кількістю витрачених добрив та трудовитрат на обробку  посівних площ, а також загальним  рівнем трудовитрат на вирощення 1 ц  зерна.

Отримані результати статистичного аналізу можуть бути використані для прогнозування  шляхів підвищення врожайності та рентабельності вирощування озимої пшениці в  Дніпропетровській області.

 

 

1. Методологія статистичної  обробки економічної інформації  в сільському господарстві

 

1.1 Статистичні спостереження

 

Статистика – це наука, яка вивчає розміри і кількісні  співвідношення масових суспільно-економічних  явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їх якісним змістом.

Для вивчення кількісного  аспекту масових суспільно-економічних  явищ і процесів статистика використовує ряд понять і категорій: 1)ознака; 2)варіація;

3) статистична сукупність; 4)показник; 5) система показників.

Ознакою в статистиці називають відмінну рису, властивість, якість, що є характерною для окремих  одиниць. об'єктів(явищ). Статистична  сукупність – це велика кількість одиниць, об'єктів, явищ, об'єднаних будь-якими загальними властивостями(ознаками), що піддаються статистичному вивченню.

Під статистичним показником розуміють узагальнену кількісну  характеристику соціально-економічних  явищ і процесів у їх якісній визначеності щодо конкретних умов місця і часу.

Систематизація та підсумовування даних з метою одержання узагальненої характеристики досліджуваного явища  за рядом істотних ознак називають  статистичним зведенням.

Групування – це процес утворення однорідних груп на основі розподілу всієї сукупності досліджуваного явища на окремі групи(частини) за найбільш істотними ознаками.

Все розмаїття ознак, на основі яких можуть здійснюватися  статистичні групування, можна класифікувати  наступним чином :

1) за формою вираження  – на атрибутивні та кількісні(варіаційні);

2) за характером коливності  – на альтернативні та варіаційні;

3) за роллю, яку вони  відіграють в процесі – на  факторні та результативні.

У ході аналізу параметрів економіки України для характеристики різних аспектів фінансів застосовуються як абсолютні показники, так і  фінансові коефіцієнти, що представляють  собою відносні показники фінансового  стану. Останні розраховуються у  виді відносин абсолютних показників фінансового стану чи їхніх лінійних комбінацій. Відповідно до класифікації, відносні показники фінансового  стану підрозділяються на коефіцієнти  розподілу і коефіцієнти координації.

Коефіцієнти розподілу  застосовуються в тих випадках, коли потрібно визначити, яку частину  той чи інший абсолютний показник складає від підсумку його групи  абсолютних показників.

Коефіцієнти координації  використовуються для вираження  відносин різних абсолютних показників чи їх лінійних комбінацій, що мають  різний особистий економічний зміст.

Закономірність –  це повторюваність, послідовність та порядок у розвитку соціальних явищ. Вона може проявлятися по-різному. В  філософії розрізняють два види закономірностей: динамічну та статистичну.

Динамічна закономірність – це така, яка виявляється в  кожному окремому випадку і не залежить від кількості одиниць, які ми спостерігаємо. Вона притаманна природним явищам. Наприклад, закон Архімеда можна виявити і н одному об’єкті, який занурюють в рідину, і на тисячі об’єктів. Аналогічним чином можна виявити закон земного тяжіння та інші фізичні , хімічні та математичні закони.

Статистична закономірність – це така, яка виявляється лише в достатній кількості однорідних одиничних елементів, котрі й  утворюють сукупність. Тобто кожний окремий елемент може не підтверджувати існування тієї чи іншої закономірності, тому що існування її в кожному  окремому елементі носить імовірний  характер. Інакше кажучи, статистична  закономірність властива лише сукупності одиниць, яка має назву статистичної сукупності.

Статистичні закономірності проявляються по-різному. Це можуть бути закономірності: 1) розвитку (динаміки) явищ (статистика свідчить про збільшення чисельності населення, зростання  тривалості життя, зменшення середнього віку обрання шлюбу); 2) структурних  зрушень (збільшення частки міського населення  в загальній його чисельності, а  також частки населення похилого віку в сільській місцевості); 3) розподілу  елементів сукупності (розподіл населення  за віком, сімей за числом дітей, середньодушовим  доходом); 4) зв’язку між явищами (залежність продуктивності праці від  фондоозброєності, собівартості продукції  від продуктивності праці).

Статистична сукупність – це певна множина елементів, поєднаних однаковими умовами існування та розвитку. Об’єктивною основою існування статистичної сукупності є складне перетинання причин та умов, які формують той чи інший масовий процес, наприклад, зміни тенденції в розвитку злочинності від зміни соціально-економічної та політичної ситуації в країні.

Кожний окремий елемент, який складає статистичну сукупність, має назву одиниці сукупності. Кожна окрема одиниця сукупності є носієм явища, що вивчається, і  відрізняється від іншої одиниці  сукупності розміром ознаки. Завжди має  місце коливання (варіювання) значень  ознаки у кожній одиниці статистичної сукупності.

Явищами хімії, фізики, математики та інших природничих наук властиві лише динамічні закономірності.

Явища суспільного життя, які вивчаються статистикою, відносяться  до статистичних закономірностей. Окремі елементи статистичної сукупності характеризуються значною кількістю різних ознак, але відповідно до мети дослідження  вони мають загальні властивості, що і робить їх статистичною сукупністю. Ознака, яка приймає в межах сукупності різні значення , називається варіюючою, а відмінність, коливання значень ознаки – варіацією. Склад елементів і спосіб об’єднання їх визначають структуру сукупності.

Ознаки поділяються  на кількісні і атрибутивні (словесні). Якщо кількісна ознака представлена числом (стаж роботи, заробітна плата), то застосовують загально визнані еталони  і одиниці виміру. Для атрибутивних ознак вимірювання означає реєстрацію наявності чи відсутності властивості, що вивчається (категорійні підрахунки).

Набір властивостей явища  і відповідних їм чисел називають  шкалою вимірювання. Теоретично існує  багато типів шкал. За рівнем вимірювання  і допустимими арифметичними  діями виділяють метричну, номінальну, порядкову (рангову) шкали.

Метрична – це звичайна числова шкала обчислення, яку  використовують для вимірювання  фізичних величин ваги, довжини, часу) або результатів обчислення (прибуток, середня заробітна плата). Ознаки метричної шкали поділяються  на дискретні і неперервні. Дискретні  мають лише окремі, ізольовані значення. Найчастіше це результати лічби. Неперервні ознаки мають будь-які значення в  певних межах. Така визначеність неперервної  ознаки дещо умовна, її завжди можна  представити дискретною.

Номінальна – це шкала  найменувань. “Оцифровка” ознак  цієї шкали проводиться таким  чином, щоб подібним елементам відповідало  одне й те саме число, а неподібним – різні числа. Найчастіше використовують штучні вимірники, які приймають  значення “1” або “0” залежно  від наявності чи відсутності  властивості, що вивчається.

Порядкова (рангова) шкала  встановлює не тільки відношення подібності елементів, а й послідовності  – порядку. Це відношення типу “більше, ніж”, “краще, ніж” тощо. Кожному пункту шкали приписується число – ранг, число балів або будь-яка монотонно  зростаюча функція (-2, -1, 0, 1, 2), що відбиває послідовність значень, але не відстань між ними.

Математично вивчати  статистичну закономірність дає  змогу використання тільки закону великих  чисел. Відповідно до цього закону при  достатньо великій кількості досліджуваних одиниць сукупності можна виявити закономірність, яка не залежить від випадку. В разі підсумовування значної кількості одиничних явищ зникають випадкові відхилення і проявляється та чи інша закономірність, яку неможливо було виявити при дослідженні незначної кількості одиниць сукупності.

Закон великих чисел  – це математично обґрунтована теорія, відповідно до якої, спираючись на знання теорії ймовірностей, можна стверджувати, що спільна дія значної кількості  випадкових фактів призводить до наслідків, які не залежать від випадку. В  разі підсумовування значної кількості  одиничних явищ обов’язково проявляться  порядок і закономірність їх руху і розвитку, які не можна встановити при дослідженні малої кількості  одиниць сукупності. Інакше кажучи, закон великих чисел дає змогу  встановити закономірність там, де на перший погляд проявляється лише випадковість.