Теоретичні аспекти організації і ефективності виробництва молока

Крім вищенаведеної статики  економічної системи "молочнотоварна ферма", в процесі організації  виробництва важливо враховувати  динаміку даної системи. Вона складається  з чотирьох етапів.

1. Придбання необхідних для здійснення процесу виробництва ресурсів (основних і оборотних фондів), - процес постачання із зовнішніх, по відношенню до молочнотоварної ферми, економічних систем, однак за рахунок коштів ферми, як госпрозрахункової одиниці.
2. Процес виробництва в його вузькому розумінні, тобто споживання натурально-речового і вартісного змісту ресурсів ферми ( понесення затрат) з одночасним створенням продукції.
3. Реалізація продукції.
4. Резервування цільових грошових запасів з метою відтворення ресурсів ферми: амортизаційний фонд та кошти для придбання оборотних засобів.

Таким чином, вдосконалення організації  виробництва молока необхідно здійснювати  в таких напрямках:

• оптимізація розміру і складу природних ресурсів, перш за все тих кормових угідь, що використовується для потреб галузі виробництва молока;
• вдосконалення форм організації і оплати праці та відносин власності в галузі, тобто формування необхідної кількості, структури і кваліфікації працівників, створення умов для підвищення продуктивності і якості їх праці;
• формування оптимальної структури, кількості, якості і процесу відтворення майнового комплексу "молочнотоварна ферма" у відповідності до вимог сучасних технологій.

Як зазначалось, поняття "організація виробництва на молочнотоварній фермі", "організація молочного скотарства" і "організація виробництва молока" не слід ототожнювати. Виробництво молока є одним із складових елементів виробництва на молочнотоварній фермі, де крім молока виробляються інші види продукції. Молоко є основним видом продукції молочнотоварної ферми, однак потрібно пам’ятати де існує подібність і де різниця. Наприклад, говорячи про організацію виробничих процесів на фермі неможливо і непотрібно розділяти молоко та інші види продукції, в іншому випадку, наприклад при розподілі затрат, – такий поділ просто необхідний. Дослідники організації виробництва молока чомусь не акцентують своєї уваги на таких суттєвих аспектах організації виробництва в галузі.

Метою вдосконалення організації  виробництва молока є підвищення його ефективності. Дані поняття прямо взаємозалежні: якщо виробництво належно організоване, – воно ефективне, і навпаки, високий рівень ефективності виробництва є свідченням його раціональної організації. Ефективність – поняття комплексне і багатогранне, в кожній галузі воно має свої особливості. Зміст вислову американського економіста Франка Найта, що його наводять в підручнику з економічної теорії, – "... можливо жоден економічний термін чи поняття не використовується в такій немислимій кількості загальновживаних значень, як прибуток ..." повною мірою стосується не лише прибутку, а й ефективності. Більшість авторів погоджуються в тому, що ефективність виробництва в сільському господарстві, як економічна категорія, знаходить свою оцінку через такі поняття як: результативність виробництва; зміст процесу відтворення; ступінь досягнення основних цілей; виробничі відносини з приводу економії праці; якість продукції; здатність продукції задовольняти потреби споживача; рівень організації виробництва, який забезпечує повне використання усієї сукупності наявних ресурсів підприємства.

Різні автори по різному підходять  до визначення рівнів, на яких визначається ефективність. Порівняємо різні точки  зору, враховуючи, що окремі автори розглядають "ефективність" і "економічну ефективність" як синоніми, що неправомірно, однак з точки зору рівнів визначення ефективності це не має значення, оскільки "економічна ефективність" є частковим поняттям по відношенню до поняття "ефективність".  С.І. Кованов і В.А. Свободін виділяють такі рівні визначення ефективності: народногосподарський (суспільний); підприємства (колективний); окремий працівник (особистий). Автори підручника "Економіка сільського господарства" (за ред. В.П. Мертенса) розрізняють рівні: сільське господарство; галузі сільського господарства; підприємства та їх об’єднання; внутрішньогосподарські підрозділи; окремі види продукції; технологічні операції; впровадження досягнень науки і передової практики.  Палій А.Р. в свою чергу виділяє такі рівні: сільське господарство; галузі сільського господарства; підприємства; внутрішньогосподарські підрозділи; окремі заходи; окремі види продукції.

З точки зору інтересів дослідження  ефективності виробництва молока в  сільськогосподарських підприємствах  важливо зосередитись на таких рівнях оцінки ефективності: сільськогосподарські підприємства – виробники молока; молочнотоварні ферми; окремі працівники молочнотоварних ферм та їх групи (ланки);  окремі технологічні операції і заходи, що здійснюються в процесі виробництва молока. Такий підхід дозволить нам зосередитись на тих питаннях, що безпосередньо стосуються тематики пропонованого дослідження, деталізувати їх. Серед різних авторів немає одностайності щодо виділення окремих видів ефективності в сільському господарстві. Частина з них прагне уникнути розгляду подібної класифікації, інші розрізняють: загальну ефективність; окрему ефективність.

Також розрізняють: технологічну; економічну;  соціальну ефективність. Останній підхід найбільш обґрунтований, оскільки він  відповідає попередньо наведеному поділу підприємства на організаційні підсистеми (технічна, економічна, соціальна), однак, на наш погляд, дані види потребують доповнення ще одним видом, – природна або земельна ефективність, оскільки ефективність використання природних ресурсів і перш за все землі має в сільському господарстві дуже важливе значення. Наведемо структуру означених видів ефективності сільськогосподарського виробництва в схематичному вигляді (рис. 1.4). Пропонований підхід дозволяє систематизувати загальноприйняті уявлення. Наповнення наведеної теоретичної схеми конкретними показниками дозволить більш повно відобразити усі аспекти ефективності виробництва молока в досліджуваних господарствах.

Щодо методики визначення показників, що відображають рівень результативності та рівень ефективності серед авторів немає принципових розбіжностей. Однак якщо порівняти методики розрахунку відповідних показників, то з’ясуємо наступне. При визначенні рівня результативності результат порівнюється із затратами (вкладеннями), а при визначенні рівня ефективності, - приріст результату із понесеними затратами (за період їх понесення). Наведемо відповідні визначення: "рівень результативності виражається порівнянням результату виробництва (валової продукції) з кількостями втіленої в застосовуваних ресурсах праці (понесених витрат)"; "найважливішим показником, що характеризує результат виробництва є вартість валової і товарної продукції господарства";  "нині наука й практика ще не встановили загальноприйнятого показника ефективності виробництва"; "найповніше уявлення про економічну ефективність виробництва дає його рентабельність, яка визначається шляхом порівняння розміру одержаного прибутку з розмірами вкладень в основні й оборотні засоби". Прибуток є різницею між виручкою від реалізації та понесеними затратами, що на наш погляд цілком правомірно інтерпретувати як приріст результату, оскільки затрати наступного періоду економічного відтворення це не що інше, як виручка від реалізації в попередньому періоді.

Загальна ефектив-ність

Ефективність виробництва  молока

Технологічна

Економічна

Соціальна

Природоекологічна

Об’єкти визначення

Майновий комплекс

Трудові ресурси

Природні ресурси і  середовище

Часткові ефектив-ності

Елементів технології в  натуральному вимірі

Елементів технології у  вартісному вимірі

Елементів трудових ресурсів

Елементів природних  ресурсів і середовища

Рис. 1.4.   Рівні формування та види ефективності виробництва молока

 

Поряд з рівнем рентабельності в  останні роки все частіше використовується такий показник як норма прибутку. Норма прибутку визначається як процентне відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів". Обидва показники відображають одні і ті ж тенденції в динаміці ефективності виробництва, тому їх паралельне використання, на наш погляд, цілком прийнятне. Для оцінки ефективності виробництва певного виду продукції крім універсальних показників існують системи показників, що відображають специфіку технології виробництва окремих видів продукції. Тому важливим завданням сьогодні є створення такої системи показників економічної ефективності виробництва молока, яка дозволила б об’єктивно оцінити результати та затрати в галузі молочного скотарства в умовах формування ринкових відносин.

              

 

1.2. Зміст, структура молокопродуктового комплексу та проблеми його функціонування

 

Дослідженню питань розвитку молокопродуктового комплексу приділяють увагу багато вчених, однак при цьому залишається не до кінця з’ясованим науково – теоретичний зміст поняття "молокопродуктовий комплекс", тому зупинимось на розгляді даного питання більш детально. Перш за усе потрібно окреслити загальні параметри процесу функціонування молокопродуктового комплексу, що дасть змогу підійти більш зважено до формування структурної моделі молокопродуктового комплексу. Визначені завдання ґрунтуються на загальній меті функціонування молокопродуктового комплексу якою, на наш погляд, є забезпечення ринкового попиту на молоко та молокопродукти при високому рівні організації та ефективності здійснення виробничих процесів.

Характеризуючи процес функціонування молокопродуктового комплексу країни американські вчені подають наступне розуміння логіки даного процесу (рис. 1.5). Деталізувавши елементи даної загальної схеми отримаємо наступну логіку будови молокопродуктового комплексу АПК. Під основними умовами діяльності молокопродуктового комплексу розуміють: тенденції змін обсягів виробництва молока; географічне розміщення його виробництва; характеристика тенденцій споживання молока (ріст або падіння); ціни і доходи учасників молочного ринку; часові характеристики виробництва і маркетингові цикли; характер і рівень невпевненості в стабільності ринкових умов; торгівля і світовий ринок; законодавство і державна політика.

 

 

 

 

Рис. 1.5. Логічна схема процесу функціонування молокопродуктового підкомплексу (Сформовано за: U.S. Department of Agriculture, The dairy subsector of American agriculture: Organization and vertical coordination. / Studies of the Organization and Control of the U.S. Food System, N.C. Project 117, Monograph 5, November 1978.)

 

До елементів структури молокопродуктового комплексу  доцільно віднести наступні: кількість і розміри продавців та покупців;  передумови та наявні умови функціонування комплексу; характеристики молокопродуктів, такі як: придатність до зберігання, показники якості, диференціація за видами; технологічні характеристики та їх вартісна оцінка, серед них: інтенсивність капіталовкладень, параметри мінімального розміру ферми за критерієм ефективності, динаміка та рівень технологічних змін; потужності; спеціалізація та диверсифікація; вертикальна інтеграція; фінансові та кредитні умови діяльності; колективні організації, серед них: кооперативи, торгові асоціації; цілі підприємницької діяльності кожного з учасників ринку молока; ставлення та можливості; частота закупок та продаж; функціональна структура, під якою розуміється розміщення, графіки і розподіл функцій; кількість етапів (стадій) на шляху від сировини до кінцевого продукту; кількість паралельних каналів; інформаційні системи, в чому числі характер інформації, її розподіл, вартість; система розподілу повноважень, прав і контролю; характер зв’язків (одноразові, на основі контрактів, угод); ризик поділу організацій та виникнення не передбачуваних домовленостей; внутрістадійні диференціації (розміщення, розмір підприємств, сезонність виробництва, характеристики продуктів); способи постачання молока, його сортування та завдання з синхронізації процесів.

Здійснення діяльності в процесі функціонування молокопродуктового комплексу передбачає наступне: технічна та операційна ефективність; оцінка рівня ефективності (прибутковість та рівень доходів); характеристики продукції, такі як якість, різноманітність варіантів; прогресивність (процесів та продуктів); маркетингова активність (затрати, моделювання попиту та суспільна оцінка); ринкові канали збуту; раціональність розміщення; ступінь співвідношення попиту та пропозиції за такими показниками як кількість, якість, графік поставок та розміщення; стабільність доходів, цін та прибутків; справедливість розподілу доходів; повернення інвестицій; зниження ризиків; правові гарантії і система контролю прав інвесторів; раціональність, адекватність та рівність в розподілі інформації; рівень адаптивності підкомплексу до змінних умов; рівень і характер зайнятості; втрати, такі як втрати продукції, консервація ресурсів, недовикористані потужності. Опираючись на наведену деталізовану схему процесу функціонування молокопродуктового підкомплексу можна сформувати його структуру в схематичному вигляді (рис. 1.6).