Теоретичні аспекти організації і ефективності виробництва молока

Нині за рахунок того, що більшість сільськогосподарських підприємств збиткові, інвестиційна діяльність майже припинена. Тому за рахунок державної підтримки є можливість забезпечити інвестиційну привабливість галузі молочного скотарства. При виробництві й переробці продукції необхідно задіяти системи управління якістю продукції, такі як ХАССП. На порядку денному також стоїть впровадження енергозберігаючих технологій при виробництві та переробці молока. З впровадженням інноваційно-інвестиційної моделі розвитку молокопродуктового підкомплексу АПК відбуватиметься структурна перебудова, тобто неконкурентоспроможним підприємствам буде важко функціонувати на ринку. Науку слід розглядати як один із головних факторів конкурентоспроможності.

До інновацій та інвестицій треба  додати ще інтеграцію й одержимо формулу успіху в розвитку АПК. Необхідно створити умови для того, щоб працювати в сільському господарстві було вигідно, тільки таким чином досягнемо припливу інвестицій не тільки зарубіжних, але й національних. Для цього треба врегулювати міжгалузеві відносини в національному АПК. Пільгове оподаткування доповнюватиметься прискореною амортизацією та доступнішими кредитними ресурсами. Прогнози розвитку слід розробляти на коротко-, середньо- і довгострокову перспективу, в яких визначити етапи по техніко-технологічній модернізації галузі, а також фінансово-економічних механізм їх здійснення. Наголосимо також на інформаційній складовій розвитку аграрного ринку. Виробник сільськогосподарської продукції повинен володіти інформацією про ситуацією на зовнішньому та внутрішньому ринках у його сегменті [89].

Існує кілька напрямів доведення інформації до виробника – це друковані засоби масової інформації та електронні.  Виробник повинен бути постійно на зв'язку і проінформований. Підвищити  продуктивність і конкурентоспроможність українського сільського господарства можливо не тільки завдяки інноваціям та інвестиціям, а й завдяки кваліфікованому менеджменту, сприятливій ціні на продукцію та розвиненій маркетинговій складовій підприємства. Необхідна координація експортної орієнтації галузі з боку держави, допоможе в цьому державна програма розвитку виробництва, яка повинна передбачати здешевлення собівартості виробництва продукції та розширення обсягу виробництва з максимальним ступенем переробки. В табл. 1.2 наведена класифікація факторів, які стримують створення конкурентоспроможної продукції.

Таблиця 1.2

Класифікація факторів, які стримують  створення конкурентоспроможної продукції  АПК

Таким чином, можна констатувати, що до концептуальних положень щодо підвищення конкурентоспроможності молока, молочної сировини та молочної продукції відносяться:

1. Розробка системи державних  стандартів на сучасному світовому  рівні. Прийняття та впровадження  нового стандарту на молоко.

2. Створення дієвої служби контролю  якості продукції, молока, молочної  сировини і молочних продуктів.

3. Доплата виробникам за якісне  екологічно чисте молоко.

4. Удосконалення кормовиробництва  та кормової бази.

5. Розроблення державних програм  розвитку селекційно-племінної роботи в молочному скотарстві. Поліпшення якісного складу поголів'я.

6.  Фінансова підтримка проведення  ідентифікації та реєстрації  поголів'я великої рогатої худоби.

7. Пільгове кредитування виробників  молока.

8. Перехід на сучасні технології утримання корів, доїння і вчасного охолодження молочної сировини.

9. Відновлення роботи великих  сучасних молочних комплексів.

10. Державна підтримка в постачанні  обладнання для молочних ферм  і комплексів на умовах лізингу. 

Однозначно можна трактувати, що відсутність дієвої державної політики щодо створення необхідних економічних умов для розвитку галузі негативно впливає на функціонування останньої. Для розв'язання усіх нагромаджених проблем необхідно сформувати і реалізувати стратегію підвищення конкурентоспроможності галузі на інноваційній основі. Для цього потрібно дотримуватися чітко сформованих етапів і вимог до розробки програми розвитку молочного скотарства.

1. Програма повинна бути розроблена  на основі довгострокового прогнозування  розвитку молочного скотарства, тому її доцільно перетворити в Національну програму підвищення конкурентоспроможності підприємств на інноваційній основі.

2. Програма має біти орієнтована  на використання сучасного інструментарію, який забезпечить конкурентоспроможність продукції галузі молочного скотарства на світовому аграрному ринку. У Програмі потрібно передбачити селективну, диференційовану інноваційну політику.

3. Слід враховувати регіональні  особливості розвитку галузі, формувати  міжрегіональні програми за зонами з однаковими природно-кліматичними умовами.

4. Необхідно сформувати адекватне  науково-інформаційне та кадрове  забезпечення інноваційного оновлення  галузі. [68]. 

Досягнення мети є можливим лише за наявності визначених заходів  на довго-, середньо- та короткостороковий періоди. Зміст їх має відповідати також розв'язанню визначених проблем і реалізації стратегічної мети розвитку галузі. Крім того, усі сформовані заходи повинні бути реальними, досяжними, орієнтованими в часі, конкретними. Основною метою програми повинні бути: формування нової аграрної політики євроінтеграційного характеру; наближення норм і стандартів до міжнародних вимог; забезпечення продовольчої безпеки національними виробниками молока; забезпечення екологічної безпеки виробництва; підвищення ефективності розвитку галузі; оновлення матеріально-технічної бази виробництва галузі молочного скотарства.  Для досягнення вищезазначеного основним завданням програми є:

1) створення організаційно-економічних  умов для комплексного розвитку  молочного скотарства;

2) забезпечення умов для конкурентного  розвитку галузі  з урахуванням  вимог СОТ і норм ЄС;

3) визначення та підтримка стратегічних  видів продукції для забезпечення  конкурентних переваг на світовому  аграрному ринку.

Такий програмний документ має ґрунтуватися, по-перше, на загальнонаціональних підходах забезпечення продовольчої безпеки населення; по-друге, на макроекономічних засадах розвинутих країн щодо підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору економіки відповідно до норм СОТ та принципів ЄС. В основі такої програми має бути інноваційна модель структурної перебудови з поетапним формуванням пріоритетів економічно-соціального й екологічного розвитку аграрного сектору економіки в державі. Завдання держави – у найкоротший час вивчити світовий досвід розв'язання цих проблем, визначити шляхи реалізації аграрної політики в Україні з урахуванням реальних умов. Головні складові програми в умовах членства країни в СОТ повинні, передусім, враховувати основні вимоги Угоди про сільське господарство, підписаної ще в 1994 році. Разом з тим доцільно також орієнтуватися на базові принципи політики продовольчої та сільськогосподарської організації ООН щодо розвитку аграрного сектору на 2001-2015 рр., зокрема: доступність продовольчих товарів для населення; пріоритетність власного виробництва сільськогосподарської продукції;  однаковий доступ  сільськогосподарських товаровиробників до землі, кредитних та інших ресурсів; стабільні й ефективні інституції, що регулюють відносини в аграрній сфері; запровадження дієвих стимулів виробництва аграрної продукції; розвиток технологій раціонального й екологічно безпечного використання; підвищення освітнього рівня сільськогосподарських товаровиробників; урахування можливостей та викликів глобалізації.

Розробка програми стратегічного розвитку молочного скотарства в країні має здійснюватися на основі  принципів, прийомів і способів, які вже апробовані в розвинутих європейських країнах. В процесі трансформації аграрного сектора економіки також має бути сформована система державного  регулювання скотарства, яка б стала фактором її оновлення, підвищення конкурентоспроможності та сталого розвитку. Розв'язання завдань формування дієвої системи державного регулювання передбачає розробку комплексу заходів державної аграрної політики.  Держава зобов'язана використати свої регулювальні функції щодо розширення можливостей продовольчого ринку за рахунок усунення недоліків на внутрішньому ринку, попередження виникнення зовнішніх впливів, жорсткого контролю природної чи іншої монополії, а також забезпечення споживачів достовірною інформацією про кількість і якість продовольчих товарів. Застосовуючи регулювальні функції, держава та її органи мають детально вивчати можливість і ефективність застосування тих чи інших методів регулювального впливу в кожному конкретному випадку. Основними інструментами регулювання, які використовує держава є ціни, кредити, субсидії, субвенції тощо [24]. Особливість ціноутворення в молочному скотарстві полягає в тому, що зважаючи на умови конкуренції, між ціною реалізації та собівартістю досить незначна різниця, яка під впливом різних ринкових чинників здебільшого зводиться нанівець. Тому систему вільного ціноутворення слід обов'язково поєднувати з елементами державного регулювання, основний принцип якого спрямовується на забезпечення паритетності цін на сільськогосподарську продукцію і промислові товари для сільського господарства [83]. 

Серед економічних факторів розвитку сільського господарства та його важливої галузі – молочного скотарства –  є податкова політика, яка має бути важливим регулятором темпів виробництва, інвестиційної активності, вирівнювання доходів виробників й умов господарювання. Тому система оподаткування сільськогосподарських підприємств повинна удосконалюватися в таких напрямах: посилення стимулюючої функції податків, особливо стосовно інвестиційних процесів – усі пільги щодо податків мають пов'язуватися з цільовим використанням коштів на розширене відтворення; стимулювання експорту продукції галузі молочного скотарства та продукції її переробки сільськогосподарським товаровиробникам – через податкову систему повинні створюватися сприятливі умови на зовнішньому ринку – таким чином зменшуватиметься трудомісткість оподаткування й надаватиметься можливість вибору суб'єктам господарювання оптимального способу оподаткування, виходячи з конкретних умов. Перспективи розвитку молочного скотарства передбачають, насамперед врахування економічного стану країни в цілому, купівельної спроможності населення, можливостей залучення інвесторів у цю високодохідну галузь. За таких умов найефективніший розвиток галузі молочного скотарства може ґрунтуватися на прискореному відродженні колишніх комплексів із виробництва молока, надійному ветеринарному захисті худоби; використанні новітніх технологій на інноваційній основі, що забезпечить зниження витрат виробництва, підвищення продуктивності праці, повне використання виробничих потужностей і поліпшення якості продукції на основі розширення селекційно-племінної роботи, забезпечення кормами. З метою гарантованого динамічного зростання обсягів виробництва молока й забезпечення продовольчої безпеки країни необхідно здійснити систему заходів державного регулювання, а саме:

1. Забезпечити пріоритетне спрямування  коштів державної підтримки на  стимулювання розвитку великих м'ясо-молочних підприємств, прискорене нарощування поголів'я худоби та підвищення їх продуктивності шляхом: власного розширеного відтворення; стимулювання закупівлі племінної худоби, насамперед у вітчизняних племінних господарствах, а також за імпортом; стимулювання закупівлі ремонтного молодняку в господарствах населення (за умови створення ними належного рівня вирощування телиць і ведення договірного обліку походження) для створення нових великотоварних ферм; виділення дотації сільськогосподарським товаровиробникам за сівбу кормових культур для тваринництва; розширення переліку техніки й обладнання а також введення до нього племінної молочної худоби, що постачаються сільськогосподарським товаровиробникам на умовах фінансового лізингу; запровадження відшкодування сільгоспвиробникам витрат із державного бюджету на внесення щорічно не менше 8 т органічних добрив на 1 га ріллі.

2. Стимулювати приріст поголів'я  корів, виділяти компенсацію понесених  витрат на осіменіння худоби  – вважати це одним із найбільш  дієвих і необхідних засобів державної підтримки.

3. Вжити відповідних заходів  щодо захисту ринку від недобросовісної  конкуренції з боку імпортерів, які не суперечать правилам  та вимогам СОТ. 

Отже, здійснення вищезазначеної системи  заходів державної підтримки галузі молочного скотарства сприятиме зростанню обсягів виробництва продукції, забезпеченню раціонального харчування населення високоякісною продукцією тваринного походження за доступними цінами.

Обраний Україною шлях до світового  економічного простору вимагає підвищення конкурентоспроможності вітчизняних аграрних підприємств, основою забезпечення якої є якість виробленої продукції. Особливість аграрного сектору полягає у відсутності конкурентної боротьби між виробниками, в силу чого більшість із них не приділяють належної уваги якості. Експерти вже не раз звертали увагу на погіршення останніми роками якості сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки. Не оминула ця проблема й молочний підкомплекс. Питання якості молока почали піднімати фахівці ще на початку 19 століття. В Україні особливу гостроту вони набули після заборони Росії ввезення на її територію української продукції тваринного походження. Незважаючи на трактування багатьма аналітиками політичного підтексту заяви, експерти молочної галузі визнають об'єктивність претензій у частині санітарних вимог. Згідно із Законом України "Про молоко і молочні продукти" молоко, яке виробляється в Україні, повинно відповідати показникам якості та безпеки, що встановлені чинним законодавством України. Однак, лише окремі переробні підприємства контролюють якість продукції, що приймається за всіма або більшістю параметрами. Значна кількість заводів оцінює тільки жирність молока, і то не кожного разу. У прагненні закупівлі максимальної кількості сировини вони не звертають увагу на ї якість.

Європейські технологи переробної промисловості пд якістю молока розглядають  вміст натуральних компонентів: води, жиру, білка, цукру, мікроелементів, вітамінів, а також гігієнічну якість, коли береться до уваги кількість соматичних клітин, бактерій, спор, присутність сторонніх речовин, запах і смак продукції. Поняття "висока якість молока" часто сприймається однобічно, оскільки пов'язується передусім із кислотністю та вмістом в ньому жиру й білка. Процентний вміст останніх компонентів в молоці залежить головним чином, від генетичних ознак, що передаються корові від її батьків. Тому поліпшення якості молока шляхом підвищення їх вмісту є процесом тривалим і потребує систематичної племінної роботи. З розширенням асортименту молочної продукції молокопереробні підприємства особливу увагу приділяють гігієнічній якості сировини. Серед багатьох чинників, вирішальних для якості молока, велику роль відіграють бактерії та соматичні клітини.