Суть та значення антикризової політики

 

 

Вступ

1. Суть та значення антикризової політики……………………….3
2. Аналіз антикризової ситуації в Україні…………………………15
3. Шляхи подолання та вдосконалення антикризового регулювання...22

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Історія соціально-економічного розвитку країн світу, у тому числі найбільших, свідчить про те, що їм доводилося переживати глибокі спади виробництва, фінансові потрясіння, масове безробіття, гострі соціальні і політичні конфлікти.

Одні країни тяжко і з значними витратами долали труднощі, викликані, перш за все, кризою економіки, інші досить успішно справлялися з економічними і соціальними потрясіннями і в досить короткі терміни виводили свої економічні і соціальні системи з гострих кризисних станів.

Досягнення  стійкого економічного зростання і забезпечення добробуту населення багато в чому визначається фінансово-економічним положенням підприємств різних галузей, тими можливостями розвитку, які вони мають в своєму розпорядженні в умовах господарювання.

Вибір теми самостійної роботи досвід, методи і форми виходу з надзвичайної, кризисної ситуації, знайдені правлячими колами цих країн, можуть бути вельми корисний для української економіки.

Вивченню проблем  антикризової політики присвячено багато робіт родоначальників теорії управління кризисними процесами і сучасних дослідників. Дослідженню класифікації кризисних явищ і проблемам формування комплексних систем антикризової політики присвячені роботи Г.Б.Юна, А.Д. Чернявського, Е.А.Уткина, Н.Н. Тактарова, М.Л. Хараєва, Г.Ю. Шатського, Р.А. Шмакова та інші.

 

 

 

 

 

1. Суть та значення антикризової політики

 

Антикризову економічну політику держави можна визначити як комплекс заходів організаційно-правового, інституціонального, економічного характеру впливу, спрямованих на регулювання коливань економічної активності у суспільстві в періоди передкризового стану, стабілізацію та згладжування негативного впливу кризи, зменшення її руйнівних наслідків, а також вжиття превентивних заходів у періоди економічного зростання з метою запобігання перегріву економіки [3, С. 60].

Ефективною  антикризова економічна політика держави  буде лише тому разі, якщо проводитиметься  протягом усього економічного циклу  з метою профілактики та попередження кризових явищ в економіці. Послідовність  реалізації антикризової економічної політики держави можна поділити на декілька етапів (рис. 1).  

 

Рис. 1. Етапи реалізації антикризової економічної політики держави 

 

Нехтування попереджувальною антикризовою економічною політикою призводить до глибоких та затяжних економічних криз, складного та довготривалого виходу із них.

Основні напрями антикризової економічної політики держави наведені на рисунку 2. 

 

Рис. 2. Напрями антикризової економічної політики держави 

 

Антикризова політика повинна здійснюватися шляхом узгодження усіх складових економічної політики держави. Ефективна реалізація антикризових заходів у бюджетній політиці неможлива без злагодженого їх здійснення у грошово-кредитній політиці. Податкова політика безпосередньо впливає на обсяги доходівдержавного бюджету. У свою чергу, бюджетні видатки необхідно враховувати у процесі вдосконалення оподаткування. В умовах кризи постає досить складнезавдання: збільшення видатків для підтримки найуразливіших верств населення та одночасне зниження податкового навантаження для підтримки суб’єктів господарювання. Не менш важливе значення має узгодження й інших складових економічної політики держави: цінової, інвестиційної, структурної, тощо.

Досить довгий час бюджетно-податкова  політика протиставлялась грошово-кредитній  політиці. Визначення пріоритетності однієї із них залишається предметом наукової дискусії і в сучасній економічній науці. Якщо до настання кризи поширеною була думка про те, що бюджетно-податкова політика є менш дієвою, ніж грошово-кредитна, то сьогодні більшість вчених, у тому числі Р. Солоу та Дж. Стігліц, приходять до висновків, що бюджетно-податкова політика теж відіграє важливу роль [4, С.51]. Іншим питанням є проблема узгодженості (координації) бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики, оскільки кожна з них має власні специфічні завдання.

Їхній взаємовплив може мати як позитивні, так і негативні наслідки. На думку українських вчених, позитивний вплив бюджетно-податкової політики на грошово-кредитний ринок і цінову стабільність у довгостроковому періоді забезпечується завдяки реалізації розсудливої, заснованої на фіскальних правилах політики державних доходів і витрат. А негативний вплив можливий при надмірному зростанні державних витрат і нарощуванні внутрішнього і зовнішнього державного боргу та, як наслідок, підвищенні вразливості фінансової системи [5, С.294].

Деякі країни з метою зниження рівня державної заборгованості сьогодні вдаються до проведення бюджетної  консолідації, що передбачає скорочення поточних видатків та / або підвищення податків. Разом з тим, при наявності тенденції до зниження доходів така бюджетно-податкова політика може призвести до ще більшого їх скорочення, у разі відсутності відповідних стимулів грошово-кредитної політики (зниження процентних ставок, валютного курсу), які в сьогоднішніх умовах можуть дозволити собі не всі країни. Тому прийняттю антикризових заходів має передувати прогнозування усіх можливих наслідків їх реалізації з урахуванням економічних умов та  можливостей країни.

Державний бюджет є важливим інструментом реалізації антикризової політики держави, що проводиться з метою виведення економіки з кризового стану та попередження перегріву економіки. Даний напрям антикризової політики передбачає використання відповідних заходів бюджетно-податкової політики (рис.3). 

 

Рис. 3. Антикризові  заходи фіскальної політики держави 

 

Під час економічного спаду зростання бюджетних витрат та автоматичне зниження податкових надходжень призводить до зростання  дефіциту бюджету, завдяки збільшенню скупного попиту стимулюється виробництво. У період економічного зростання даний механізм діє у зворотному напрямку. Зменшення бюджетного дефіциту та формування його надлишку стримує інфляцію.

Система вбудованих стабілізаторів, завдяки вилученню з ринку частини ефективного попиту під час буму та перенесенню його на стадію спаду, зменшує амплітуду циклічних коливань, але не в змозі забезпечити перехід від рівня депресії до справжнього відновлення, росту доходів та зайнятості (табл. 1.). 

 

Таблиця 1. Вплив автоматичних стабілізаторів на коливання ділової активності

Вид автоматичного  стабілізатора	Вплив на коливання  ділової активності
Прогресивне оподаткування доходів фізичних та юридичних осіб	У фазі спаду зниження обсягів виробництва призводить до автоматичного зменшення податкових надходжень, що послаблює зниження особистих доходів та споживчих витрат. Як наслідок, зменшення випуску продукції стає менш відчутним. У фазі підйому, зокрема у роки, що передують буму, при різкому зростанні інфляції збільшення податкових надходжень призводить до зменшення особистих доходів, стримування споживчих витрат, скорочення сукупного попиту. Як наслідок, уповільнює зростання цін та заробітної плати.
Трансфертні платежі: допомога по безробіттю, соціальна допомога, програми підтримки рівня доходів населення, тощо [6,Ñ.390].	Доповнюють  доходи населення та полегшують економічні труднощі, вливаючи кошти в економіку  у фазі спаду та вилучаючи їх у фазі підйому. Як наслідок, стабілізують та згладжують наслідки ділових циклів.

Джерело: [6]. 

 

Недоліком використання тільки автоматичних стабілізаторів є  те, що вони частково згладжують коливання  ділового циклу, але усунути більшість  диспропорцій та забезпечити повну  стабілізацію економіки не можуть.

Застосування  стимулюючих та підтримуючих антикризових заходів фіскальної політики є досить ризиковим, та можливе лише за наявності резервів, накопичених у роки економічного підйому, низького рівня дефіциту, або можливості швидкої мобілізації ресурсів на його покриття. Тому такі заходи мають доповнюватися компенсаторними антикризовими заходами фіскальної політики.

Передумовою ефективності стимулюючих та підтримуючих антикризових заходів є завчасне їх планування з урахуванням часового лагу та особливостей економічного розвитку кожної окремо взятої країни (табл. 2).  

 

Таблиця 2. Класифікація антикризових заходів дискреційної фіскальної політики

Заходи дискреційної фіскальної політики	Вплив на коливання  ділової активності
Стимулюючі  антикризові заходи
Спрямовані  на виведення країни із кризового стану шляхом стимулювання споживчого попиту, ділової активності, інвестиційної діяльності. Мають обмежений термін та сферу застосування.
- Зниження ставок податків на доходи фізичних осіб та ПДВ; - Надання податкових  пільг на інвестиційну та науково-дослідну діяльність (підвищення амортизаційної премії, податкові кредити на інвестиції в оновлення основних засобів та НДДКР); - Збільшення  стандартних та спеціальних податкових  вирахувань [7, С.25].	У фазі спаду тимчасове зниження податків, що поширюється на все населення, послаблює зниження особистих доходів та споживчих витрат, стимулює сукупний попит. Надання податкових пільг інвестиційного спрямування стимулює також економічне зростання.
- Концентрація  структури видатків бюджету на напрямах, які спроможні створювати позитивний синергетичний ефект для економічного зростання: вкладення в інфраструктурні  сектори,  розвиток  інформаційно-комунікаційного середовища [8, С.15], галузі економіки, розвиток яких сприяє розвитку суміжних галузей;  проведення громадських робіт; - Формування  державних замовлень	У фазі спаду стимулюючі видатки, спрямовані в певну сферу економіки, через ефект мультиплікатора сприяють пожвавленню економічної активності, розвитку суміжних галузей, створенню нових робочих місць, підвищенню споживчого попиту, відновленню економічного зростання.
Підтримуючі антикризові  заходи
Спрямовані  на підтримку найуразливіших верств населення та суб’єктів господарювання, що найбільше постраждали від  кризи.
- Відстрочки  та розстрочки сплати податків, скорочення терміну повернення переплачених податків - Зміни механізми  й термінів перенесення збитків  при розрахунку податку на  прибуток корпорацій (підприємств) - Підвищення  неоподатковуваного мінімуму з  податку на доходи фізичних  осіб, тощо.	У фазі спаду застосування вказаних податкових інструментів запобігає погіршенню фінансового стану платників податків, зниженню рівня життя малозабезпечених та незахищених верств населення. [7 , С.26]
- Проекти громадського  залучення, що передбачають залучення працівників на короткостроковий строк (близько року) [6, С.391]	Сприяють тимчасовому  зниженню безробіття та підвищенню споживчого попиту, вивільнюючи при цьому  додатковий час для прийняття  рішень щодо зміни кваліфікації безробітного населення.
Компенсаторні антикризові заходи
Компенсують зниження надходжень до бюджету внаслідок  кризи, сприяють ефективнішому використанню бюджетних коштів, усувають наявні в економіці диспропорції.
- Зміщення акцентів  з надходжень від  прибуткового оподаткування на надходження від непрямого оподаткування та оподаткування майна - Підвищення  ставок окремих податків, що стосуються  багатих верств населення: податки  на розкіш, деякі акцизи, а також  екологічні податки; - Удосконалення  податкового адміністрування; - Посилення боротьби з порушеннями податкового законодавства	У період економічного спаду (депресії) такі заходи компенсують зниження податкових надходжень від прямого оподаткування внаслідок погіршення ділової активності, зниження платоспроможного попиту, зростання тіньового сектору, реалізації стимулюючих та підтримуючих антикризових заходів  Перенесення податкового  навантаження на підакцизні товари, нерухоме майно, природні ресурси, землю, екологічно небезпечну продукцію та виробництво, яке завдає шкоди навколишньому середовищу,  дає змогу не тільки збільшити надходження до бюджету, а й регулювати диспропорції, що існують в економіці.
- Посилення  контролю за цільовим спрямуванням  видатків бюджету	В умовах обмеженості  бюджетних ресурсів першочерговим  заходом є забезпечення максимальної доцільності та ефективності використання видатків.
- Встановлення  законодавчих обмежень щодо збільшення  великих пенсій та заробітних  плат [9, C.25]	Тимчасове встановлення таких обмежень дозволить вивільнити вагому частину видатків бюджету при проведенні державної політики стимулювання споживчого попиту населення, сприятиме зменшенню розриву між максимальними та мінімальними пенсіями і зарплатами.
- Формування  резервних фондів	Накопичення фінансових ресурсів у періоди економічного піднесення та буму, які потім можуть використовуватися у періоди економічного спаду та кризи.

Джерело: [6, С.391]; [7, С.25 – 26]; [8, С.15]; [9, C.25]. 

 

Аналіз антикризових заходів більшості країн світу  у 2008 – 2009 рр. свідчить про те, що пріоритет  надавався заходам, спрямованим на уповільнення економічної рецесії, та стимулюванню існуючого, хоча й обмеженого економічного росту. На фоні глобальної кризи ризики зростання бюджетного дефіциту за рахунок збільшення державного боргу, втрати інвестиційної привабливості держави в цілому, можливих санкцій до країн ЄС, внаслідок перевищення безпечних рівнів бюджетного дефіциту, уряди країн вважали менш суттєвими [10, С.22]. 

Внаслідок світової фінансової кризи у всіх, без виключення, країн мало місце різке зростання бюджетних дефіцитів (рис. 4). 

 

Рис.4 Динаміка зміни обсягів бюджетних дефіцитів  країн з ринковою економікою та країн  з ринком, що формується, у % від ВВП 

 

Зростання дефіцитів  відповідно сприяло зростанню існуючих у більшості країн боргів. Борг сектору державного управління у  країнах Групи 20-ти з розвиненою економікою зріс з 78 % від ВВП у 2007 році до 97 % від ВВП у 2009 році, за прогнозами в 2015 році зросте до 115 % від ВВП (рис.5).

Рис. 5 Динаміка зміни обсягів державних боргів країн з ринковою економікою та країн  з ринком, що формується, у % від ВВП 

 

Але не можна  зводити причини високих боргів тільки до наслідків фінансової кризи. Таке зростання є не стільки наслідком  реалізації державних антикризових заходів, скільки слабкою бюджетно-податковою політикою у попередні роки. Державні борги зростали не тільки у важкі часи,  у більш сприятливі періоди їх теж не поспішали погашати. В середині 2000-х років реакцією деяких країн на динамічне економічне зростання та збільшення обсягів податкових надходжень було зниження податків та зростання видатків на заробітну плату, трансфертні платежі, включаючи пенсії. Зниження ділової активності під час кризи спричинило значне зниження доходів, при цьому більшість країн також збільшили видатки на підтримку своїх економік, зросли бюджетні дефіцити (додаток 1). 

Заходи антикризової бюджетно-податкової політики у середньо- та довгостроковому  періоді.

У середньо- та довгостроковому періоді високий  рівень боргу підвищує ризики платоспроможності  та вартості запозичень для суверенних позичальників, обмежує простір  використання бюджетно-податкової політики як антициклічного інструменту у випадку настання кризи (здатність приймати додаткові боргові зобов’язання). Крім того, високі процентні ставки внаслідок значного обсягу боргу негативно впливають на зростання обсягів виробництва та продуктивності. Тому пов’язані з кризою заходи бюджетно-податкового стимулювання необхідно застосовувати тільки у короткостроковому періоді. Після досягнення стійкої активності економічних суб’єктів та економічного росту пріоритетними заходами є сприяння гнучкості бюджету та забезпечення тенденції зниження боргу.