Судові процедури у справах про банкрутсво

Грошове зобов'язання (грошова вимога) в широкому сенсі — це саме грошове зобов'язання, а також зобов'язання з виплати заробітної плати і по сплаті податків та зборів.

І, саме важливе, щодо складу грошових зобов'язань (в широкому сенсі) не включаються  неустойка (штраф, пеня). Неустойка не включається, а враховується в реєстрі вимог кредиторів і підлягає сплаті лише після закінчення справи про банкрутство. Виключення складає повна ліквідація боржника за спрощеною процедурою банкрутства (ст. 52 Закону), де неустойка буде в шостій черзі.

При ініціюванні справи про банкрутство кредитор повинен визначити розмір грошових вимог без врахування вказаних в Законі зобов'язань. В той самий час, Закон зобов'язує кредитора в заяві про порушення справи про банкрутство вказувати окремо від основного боргу неустойку.

Після публікації в офіційному печатному  органі об'яви щодо порушення справи про банкрутство та відкриття  ліквідаційної процедури в господарський  суд звертаються кредитори з  грошовими вимогами, визначеними  по вказаним вище умовам. Особливості  стосуються лише строку виникнення зобов'язань за грошовими вимогами.

Так, після публікації в процедурі  розпорядження майном об'яви щодо порушення справи про банкрутство  до суду звертаються кредитори, заборгованість у яких виникла до порушення справи про банкрутство незалежно від забезпеченості вимог. К такій заборгованості Закон прирівнює вимоги за зобов'язаннями, строк виконання яких не настав, (ст. 11 п. 15 Закону) [2].

Публікація в газеті означає, що підлягають виконанню всі грошові  зобов'язання боржника, в тому числі і ті, за якими строк виконання ще не настав. Але таке виконання носить умовний характер, тому що стосується обов'язку кредиторів звертатися до суду з метою включення їх грошових вимог до реєстру. На такі вимоги розповсюджує свою дію мораторій, і вони погашаються в порядку, встановленому ст. 14 п.2 Закону.

У випадку незвернення кредиторів у встановлений строк до господарського суду вони втрачають право на сплату боргу в рамках процедури банкрутства.

Зовсім по-іншому проходить ліквідація боржника по спрощеній процедурі банкрутства (ст. 52). По такій процедурі іде повна ліквідація боржника як юридичної особи і пред'являються всі грошові вимоги без будь-яких обмежень. Що стосується штрафних санкцій, то вони також сплачуються, але вже в шостій черзі. Це пояснюється тим, що ліквідаційна процедура по таким суб'єктам закінчується винесенням господарським судом ухвали про ліквідацію боржника, а інших можливостей погашення заборгованості в рамках справи про банкрутство у кредиторів, звичайно, не буде.

Отже, склад та розмір вимог кредиторів починає визначатися та формуватися з моменту публікації в газеті відомостей про порушення провадження по справі. Для того щоб увійти до реєстру кредиторів, кредитору необхідно подати заяву до господарського суду про це. У випадку незвернення кредиторів у встановлений строк до господарського суду, вони втрачають право на сплату боргу в рамках процедури банкрутства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.

ОРГАНІЗАЦІЯ СУДОВОЇ ПРОЦЕДУРИ  БАНКРУСТВА

 (НА ПРИКЛАДІ ДІЯЛЬНОСТІ ПП «ЮРИДИЧНА ФІРМА ТКАЧ І КО»,

м. ЧЕРНІВЦІ)

 

 

 

2.1 Процедура розпорядження майном як початкова судова процедура в справах про банкрутство та діяльність «юридичної фірми «Ткач і Ко» в цьому напрямку.

 

Приватне підприємство «Юридична фірма Ткач і Ко» створено громадянином України Ткачем Василем Івановичем.

ПП «Юридична фірма Ткач і Ко» є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки, у тому числі валютний в установах банків, печатку із своєю назвою та штамп із своїм найменуванням, бланки, товарний та фірмовий знак та інші реквізити [додаток А1].

Підприємство має право від  свого імені укладати договори, набувати майнових та немайнових прав та нести  обов’язки, бути позивачем та відповідачем у суді, в господарському та третейському суді. Працює на принципах повного господарського розрахунку, самофінансування і самоврядування.

Предметом діяльності ПП  «Юридична фірма Ткач і Ко» є надання юридичних послуг на замовлення фізичних та юридичних осіб, в тому числі надання юридичної допомоги та ведення справ щодо організації процедури банкрутства в господарських судах.

 Основним статутним завданням юридичної фірми є захист законних прав та інтересів юридичних  і фізичних осіб та надання правової допомоги.

На момент дослідження даної теми ПП  «Юридична фірма Ткач і Ко» не вела жодну справу по наданню юридичної допомоги в організації процедури банкрутства певного підприємства.

А тому, в даному розділі розглянемо яку правову допомогу може надати ПП «Юридична фірма Ткач і Ко» при організацію процедури банкрутства певного підприємства.

По перше при наданні правової дороги в цьому напрямку ПП «Юридична  фірма Ткач і Ко» виходить з того, що інститут банкрутства містить в собі групи спеціальних норм — процедур банкрутства. Таких процедур чотири: розпорядження майном, санація, ліквідація та мирова угода.

В залежності від  фінансового стану  підприємства та ряду інших факторів, представником якої виступає ПП «Юридична  фірма Ткач і Ко», обриється процедура  банкрутства підприємства, яка в  свою чергу може призвести до заміни власника без його волі, до фінансового оздоровлення боржника або до повної ліквідації підприємства.

ПП «Юридична фірма Ткач і  Ко» при наданні правової допомоги по таким категоріям справ виходить з того, що будь-яка з процедур має свою специфіку та призначення. В трьох процедурах — санація, ліквідація та мирова угода передбачена можливість заміни власника без його волі. Фінансове оздоровлення боржника здійснюється в двох процедурах — санації та мирової угоди. Основними судовими процедурами є розпорядження майном, санація та ліквідація. Мирова угода — це субсидіарна процедура і вона виникає на всіх судових процедурах. Процедурам санації та ліквідації передує розпорядження майном.

Інститут банкрутства передбачає, в залежності від виду суб'єкта боржника, наявності майна, виду його діяльності, загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження в справі про банкрутство. Загальний порядок передбачає використання стадії розпорядження майном з наступним переходом до процедур санації, ліквідації та мирової угоди [20].

Спеціальний порядок застосовується у випадку притягнення до участі по справі додаткових учасників, подовження строків санації, поєднання двох процедур (розпорядження та санації) та ін. (ст. 42-50, 53 Закону). Спрощений порядок  застосовується при ліквідації боржника без попереднього використання процедури розпорядження майном (ст. 51, 52 Закону) - банкрутство боржника, який ліквідується власником та банкрутство відсутнього боржника [2].

Процедура банкрутства, яка виникає  внаслідок абсолютної неплатоспроможності боржника, зумовлює участь у провадженні в справі великої кількості учасників: боржника, кредиторів, арбітражного керуючого, інших учасників.

Що стосується участі кредиторів, то вони в своїй масі неоднорідні, через те що існує спеціальна черговість задоволення вимог кредиторів, яка викликає протиріччя між ними. Наявність різних інтересів між кредиторами боржника викликає конфлікт між ними. Такий конфлікт вирішується за допомогою спеціальних норм при проведенні процедур банкрутства. Так, при провадженні по справі про банкрутство інтереси всіх кредиторів по справі представляє спеціальний орган — збори (комітет) кредиторів. При цьому рішення приймається більшістю голосів та оформлюється протоколом. Кредитори, що не згодні з прийнятим рішенням, які не голосували або голосували "проти", зобов'язані підкоритися більшості, навіть якщо це призводить до зменшення майнових вимог. Приватний інтерес підкоряється загальній меті — відновленню платоспроможності боржника. В підсумку в процедурі банкрутства перебільшує громадський інтерес, який спрямований на розвиток господарюючого суб'єкта [19].

Згідно зі ст. 1 Закону, розпорядження  майном боржника — це система заходів  щодо нагляду та контролю за управлінням  та розпорядженням майном боржника, з  метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Розпорядження майном — це сама перша  судова процедура, яка застосовується до боржника. Вона не застосовуються лише в випадках спрощеного порядку банкрутства (ст. 51, 52 Закону), у відношенні громадян-підприємців (ст. 48).

Задачі процедури розпорядження  полягають в: збереженні майнових активів  боржника; виявленні кредиторів; складанні  та затвердженні реєстру грошових вимог  кредиторів; проведенні перших загальних зборів кредиторів; прийнятті рішення про перехід на наступну стадію процедури банкрутства.

Процедура розпорядження майном —  дуже важливий, складний етап у справі про банкрутство. Від того, як пройде розпорядження майном, буде залежати подальша доля боржника. Тут максимально ярко знаходить своє відображення принцип конфлікту інтересів. Іде узгодження думок, поглядів та інтересів всіх учасників справи [20].

Процедура розпорядження вводиться  при порушенні справи про банкрутство  або на підготовчому засіданні (ст. 13 п. 1 Закону). Разом з тим, не виключається варіант введення такої процедури у проміжку між вказаними етапами суду, якщо це стає необхідністю збереження та ефективного використання майна боржника. Наприклад, якщо суду стало відомо про укладання боржником угод на невигідних умовах (заниження ціни, низької якості сировини і т.д.), або боржник розпочав реалізовувати основні засоби і т.д.

Строк процедури розпорядження  складає 6 місяців і може бути подовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів, розпорядника майном або власника (органу, уповноваженого керувати майном (ст. 13 п. 7 Закону).

У випадках, передбачених Законом, процедура  розпорядження майном має більший  строк. Так, у відношенні фермерського господарства строк розпорядження не може перевищувати 15 місяців і може бути подовжено на один рік (ст. 50 п. 6, 7 Закону).

З моменту порушення справи про  банкрутство суд вводить мораторій  на задоволення майнових вимог кредиторів.

Одним з інструментів, за допомогою якого відновлюється платоспроможність боржника, є мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Мораторій на задоволення вимог  кредиторів означає зупинення виконання  боржником грошових зобов'язань  та зобов'язань по сплаті податків і  зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань і обов'язків по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) (абз. 24 ст. 1 Закону) [2].

Мораторій вводиться на задоволення всіх вимог кредиторів, крім випадків, передбачених Законом (ст. 12 Закону) [2]. Це означає, що в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник не може сплатити за жодною з вимог будь-якого кредитора. Також це означає, що жоден з кредиторів не може в примусовому порядку стягнути з боржника свій борг [20].

Протягом дії мораторію забороняється  стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення згідно з законодавством (пункт 4 ст. 12 Закону) [2].

Таким чином, всі грошові зобов'язання та зобов'язання по сплаті податків та зборів, строк сплати (виконання) яких настав до дати порушення провадження  по справі про банкрутство, протягом строку дії мораторію виконанню  не підлягають і не можуть бути виконані в примусовому порядку.

Крім того, в період дії мораторію  не нараховується неустойка на зобов'язання боржника, що невиконані в строк.

Протягом дії мораторію на задоволення  вимог кредиторів не нараховуються  неустойка (штраф, пеня), другі фінансові (економічні санкції) за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) (ст.12 Закону).

Однак виключенням з правила  є те, що мораторій на задоволення  вимог кредиторів не розповсюджується на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. Також мораторій не розповсюджується на задоволення вимог кредиторів, які виникли у зв'язку з зобов'язаннями боржника в процедурах розпорядження майном і санації (пункт 6 ст.12 Закону) [2].

Мораторій на задоволення вимог  кредиторів вводиться господарським  судом одночасно з порушенням провадження по справі про банкрутство. Про введення мораторію суддя  вказує в ухвалі, якою порушується провадження за справою (пункт 1 статті 11; пункт 4 ст. 12 Закону) [3].

Дія мораторію припиняється з дня  припинення провадження у справі про банкрутство, (пункт 7 ст. 12 Закону) [2].

Сутність мораторію полягає  в зупиненні виконання боржником  грошових зобов'язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і зупиненню заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань (ст. 1 Закону).

Це означає, що боржник не вправі самостійно виконувати грошові зобов'язання. Погашення такої заборгованості можливо в порядку, встановленому ст. 14 п. З Закону. Для цього необхідна згода кредиторів та погодження з розпорядником майном, а виконання зобов'язань боржником повинно здійснюватися одночасно і пропорційно вимогам всіх кредиторів, згідно реєстру.