Творчість – основа розвитку архітектурно- будівельної практики та архітектурної освіти

структури. Нами встановлено, що керуючись  принципом центрального елемента, що

задає, перетворення при збереженні прихильності академічнимтрадиціямі  цінностям, у

створенні нової структури керування  входять: перша група – навчально-координаційні

ради з планування й організації  навчального процесу від усіх підрозділів ВНЗ на чоліз

ректором, координаційна рада з  системи менеджменту якості, науково-технічна рада,

рада з гуманітаризації освіти; увесь контингент студентів різних рівнів і слухачів, з його

структурами; науково-дослідні інститути; підприємства промислового комплексу,

комерційніі, частково, комерційніструктури, малиййсереднійбізнес, фінансовікомпанії

й служби. До них необхідно віднести: інформаційні служби й структури; департаменти

освіти й науки; місцеві, регіональний, регіональні адміністративні й  виконавчі органі

влади; родинні вітчизняні й закордонні ВНЗ й науково-технічні центри високих

технологій.

Головнимзмістомтакого об’єднання підвищення якості й конкурентоспроможності

освіти, є система, процеси, ціннісні характеристики й результати. Лідируюча  роль

керівництва в різних навчальних центрах  проявляється тією чи іншою мірою, де лідер

ставить стратегічні цілі й визначає шляхи їх розв’язку. Ці цілі припускають нововведен-

ня, що дозволяють університету вийти  на новий рівень. Таким чином, ставиться  акцент

на гідностіновихякіснихзмінорганізаційної структури, їхув’язування здослідженнями

формування нового контекстуального мислення, як для учасників освітнього процесу,

так і для суб’єктів-споживачів освітнього процесу.

Актуальним вектором архітектурної  освіти є підготовка професійних  кадрів нової

формації, які володіютьширокомасштабнимбаченнямізнаннямпредмета їхмайбутньої

професії, вмінням одержати й застосувати  набутізнання, при активному розвитку твор-

чого мислення, активно використовувати  професійні вміння та навички, навчатися  про-

тягом усьогожиття на основі ноосферного  підходу.

Урезультатінашогодослідженнявстановлено, щопотенціалсучасноїархітектурно-

будівельної творчості, як сфери мистецтва, заснований на таланті, неповторності,

оригінальності й унікальності, за суттю залишається відкритою  системою для подаль-

шихдосліджень. Значнийвпливнастанірозвитокмайбутньоїархітектуритабудівництва

здійснює взаємодія практики архітектурно-будівельної  творчості, архітектурно-

будівельна освіта й архітектурна наука. Навчання і виховання обдарованої  дитини: теорія та практика

82

Визначальним фактором у розвитку архітектури та будівництва стали новаторські

принципи освіти архітектурно-будівельних  шкіл і майстри архітектури й  будівництва

епохи сучасної архітектури початку XX століття, їх теорії, концепції, творчість. Сучасна

архітектурно-будівельна освіта переживає  етап вибору системи й моделі подальшого

освітнього шляху, що призводить до необхідності проведення реформ і процесу

трансформації системи освіти. До періоду першого десятиліття XXI століття

підтверджується теорія нелінійного  розвитку в архітектурі, будівництві, точних і при-

родничих науках. Серед сучасних тенденцій активного впровадження досягнень науки,

техніки й технологій в усі сфери  життєдіяльності людини, у тому числі  й в практику

архітектурно-будівельної творчості, архітектурно-будівельна освіта значно відстає,

втрачається взаємозв’язок науки, практики, освіти.

На сьогодні можливе формулювання концепції, що поєднує новітні тенденції й

стильові  явища в сучасній архітектурі  та будівництві. Це – третій глобальний стиль, що

гіпотетично, повинен бути принципово відмінний від двох попередніх (класична сти-

льова архітектура  й сучасний рух, або «модернізм»). Передбачається, що він буде харак-

терний  для архітектури об’єктів більш  високого інформаційного рівня.

Таким чином, нами розглянуто процес механізму формування контекстуального

мислення  в суб’єктів освітнього процесу, на основі взаємодії ціннісних характеристик

архітектурно-будівельної  практики й освіти.

Список  використаних джерел

1. Бархин  Б. Г. Методика архитектурного  проектирования: Учеб. метод. пособие /

Б. Г. Бархин. М., 1993. – 438 с.

2. КармазинЮ.  И. Методологические основыкультурыпроектногомышления. Ме-

тодические  указания и рекомендации / Ю. И. Кармазин, П. В. Капустин. – Воронеж:

ВГАСУ, 2001. – 43 с.

3. МартыновФ.  Т. Философия, эстетика, архитектура: Учеб. пособие / Ф. Т. Марты-

нов. – Екатеринбург: Архитектон, 1998. – 534 с.

4. Пучков  М. В. Архитектура в эпоху  информационных технологий: Монография /

М. В. Пучков. – Екатеринбург: Архитектон, 2006.