Асканія Нова

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВМІСЬКРАДИ

Реферат на тему «Асканія-Нова»

Виконала учениця 11-А класу

Григор’єва Ірина

ЗМІСТ

І. ВСТУП_____________________________________3

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

1.     Історія заповідника___________________________3

2.     Важливий внесок Почонського_________________3

3.     Розвиток парку за часи Радянського Союзу______4

4.     Основні відомості____________________________5

ІІІ. ВИСНОВОК_______________________________10

ВСТУП

Асканія-Нова – степовий біосферний заповідник у Чаплинському районі Херсонської області. Розташований у степовій зоні України, у межах Причорноморсько-Приазовської сухо степової фізико-географічної провінції. Підпорядкований Південному відділенню ВАСГНІЛ. Входить до складу Українського наукового інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова.

1.      ІСТОРІЯ ЗАПОВІДНИКА

В історії заповідної справи дер­жавний заповідник «Асканія-Нова» займав особливе місце. І не тільки то­му, що він був першим приватним за­повідником Росії, а й через те, що за час свого майже сторічного існування він пройшов різні стадії становлен­ня — від першої вольєри, створеної в 1874 р. Ф. Е. Фальц-Фейном, до Все­союзного науково-дослідного інститу­ту, в якому ведеться плідна робота з гібридизації і акліматизації тварин.

В 1919 році Асканія-Нова оголошена народним заповідним парком. 1921р. – державним заповідником (перший на Україні). У 1984 р. його включено у міжнародну мережу заповідників біосферних. Загальна площа 33 307,6 га, до якої входять природне ядро (11 054 га), буферна (охоронна) зона (4 800 га) та господарська (17 453,6 га) зона з типовим для регіону веденням господарської діяльності.

Охоронна та господарська зони включені до складу біосферного заповідника для збереження спряжених досліджень природних процесів в умовах заповідного режиму та їх змін під впливом різних видів господарської діяльності.

Природне ядро (заповідний степ) включає три ділянки: Південну, Північну та Великий Чапельський під.

2.      ВАЖЛИВИЙ ВНЕСОК ПОЧОНСЬКОГО

Визначну роль у становленні запо­відника відіграв відомий дослідник півдня України ботанік Й. К. Пачоський, який 26 років працював на Херсонщині. За його порадою в 1898 р. була остаточно виключена з господар­ського використання ділянка цілин­ного степу розміром 500 десятин. Метою організації заповідної території було збереження цілинного степу, створення штучного акліматизаційного зоопарку з представниками всіх зоогеографічних областей земної кулі та закладання у посушливому степу зрошуваного лісопарку.

Заповідна ділянка була оточена ши­рокою смугою сіножатей, за якою ви­пасали овець. Це забезпечувало збере­ження заповідної степової ділянки від засмічення не властивими їй рослина­ми. Заповідний степ безпосередньо ме­жував з лісопарком, де були створені штучні ставки і канали. Тут на волі і у вольєрах знаходилось чимало видів різних звірів і птахів, а в огородже­ному цілинному степу випасались анти­лопи, зубри, олені, зебри, страуси.

В акліматизаційному зоопарку прово­дились цікаві роботи по прирученню і одомашненню тварин. Великою за­слугою заповідника «Асканія-Нова» перед світовою наукою була акліма­тизація завезених до зоопарку в 1899 р. коней Пржевальського. У 1902 р. тут з'явилися перші зубри.

В кінці минулого і на початку ниніш­нього сторіччя зоопарк поповнювався африканськими антилопами куду, канна, бейзу, гну, індійськими — гар­ну і нільгау, американською вилорогою антилопою, а також іншими дики­ми копитними.

Завдяки продуманій організації створення заповідника, акліматизацій­ного зоопарку і зрошуваного лісопар­ку, який згодом перетворено в дендро­парк, плідній науковій роботі визнач­них учених Й. К. Пачоського, О. А. Янати, В. М. Сукачева, О. О. Браунера, В. В. Станчинського, І. І. Іванова та ін. заповідник «Асканія-Нова» здобув світове визнання.

3.      РОЗВИТОК ПАРКУ В РАДЯНСЬКІ ЧАСИ

Уже з перших років існування Ра­дянської влади питанням дальшого розвитку заповідника «Асканія-Нова» приділялась значна увага. У 1918— 1919 pp. відомий мандрівник і дослід­ник Центральної Азії П. К. Козлов за дорученням уряду був куратором за­повідника і докладав багато зусиль для збереження його флори і фауни. Декретом Раднаркому України від 1 квітня 1919 р. «Асканія-Нова» була проголошена народним заповідним парком і передана у розпорядження Народного комісаріату освіти. Після закінчення громадянської війни декре­том Ради Народних Комісарів УРСР «Асканія-Нова» 8 лютого 1921 р. була затверджена як державний запо­відник.

За роки Радянської влади заповід­ник «Асканія-Нова» став великою науковою установою республіки. Бага­торічною плідною працею вчених, трудівників-природолюбів у посушли­вому степу Присивашшя створено своє­рідний чарівний оазис, який справед­ливо назвали неповторною перлиною півдня України.

Під час Великої Вітчизняної війни ворог заподіяв заповіднику значної шкоди, і потрібно було докласти бага­то зусиль для його повного відновлен­ня. Нині державний заповідник «Аска­нія-Нова» в визначним унікальним комплексом, у якому поєднується найбільший в Європі заповідний цілин­ний степ з акліматизаційним зоопар­ком, де у вільному і напіввільному станах утримуються тварини з усіх континентів планети, а також створено зрошуваний дендропарк.

4.      ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ

Площа заповідного цілинного степу тепер становить 11054 га. Наукова цінність його величезна, оскільки це єдиний еталон типчаково-ковилового степу на нашому континенті. Степ ши­роко розкинувся на рівнині з ледь по­мітними пониженнями — подами, серед яких найбільшу площу займає Чапельський под. Рослинність степу представлена переважно дерновими злаками.

Як відомо, розорений степ ніколи не відновлюється. Ось чому асканійська цілина має для науки таке виняткове значення. Тільки тут можна вивчати закономірності еволюції ковилового степу і особливості грунтів, що важли­во для пізнання процесів, які відбува­ються при розорюванні цілинних площ. Отже, цілинний степ — це унікальна книга природи, яку потрібно постійно перечитувати, оскільки це має важливе значення не тільки для нау­ки, а й для вирішення суто практичних питань.

Велике наукове значення заповідни­ка «Асканія-Нова» полягає насампе­ред у тому, що він являє собою важли­вий і єдиний для посушливих степів Східної Європи загальний еталон при­роди, причому в однаковій мірі це сто­сується і грунтів, і рослин, і тварин. Знання процесів, що відбуваються у природному середовищі в умовах не­займаного степу, особливо важливе сьогодні, коли на півдні України, зокрема у Присивашші, передбачаєть­ся зрошення близько 0,5 млн. гектарів земель.

Еталонними і фоновими рослинами для асканійського степу є різні види ковили, які в народі називалися тир­сою і які становили колись основу трав'янистого покриву степів України (ковила українська, Лессінга, воло­систа та ін.), типчак, або костриця борозниста, і кипець, або келерія струнка. Крім цих злаків, для цілинного степу характерні тюльпан Шренка, півники низенькі, грудниця волохата, або степовий чай, степове вінниччя сланке (кохія), з бобових — люцерна румунська, вика тонколиста та ін. Ха­рактерними видами для степу є верблюдка східна, кермек широколи­стий, різак звичайний та ін. За уточ­неним флористичним списком у степу зростають 452 види квіткових рослин.

Типовими представниками тварин­ного світу в асканійському степу е хов­рах малий, хом'як, тушканчик вели­кий, полівки звичайна і гуртова, миші хатня і лісова, заєць-русак та деякі інші гризуни, що становлять біоценотичну основу для існування хижих звірів (лисиця, тхори степовий і зви­чайний, ласка) та птахів (орел степо­вий, луні, сови).

Різні комахи та інші безхребетні за­безпечують існування комахоїдних ссавців (їжак звичайний, землерийка мала) і багатьох птахів (щурки, дрібні соколи, зокрема пустельга, та ін.). По­ширені в Асканії-Нова кілька видів жайворонів.

В асканійському степу в останні ро­ки гніздується 5 пар степових орлів (у недалекому минулому їх було тіль­ки 2 пари). Дещо зросла популяція зайця-русака. Збільшилась чисельність рідкісного нині жовточеревого полоза. У степу вільно вже 4 роки живе неве­ликий табун козуль та асканійського степового оленя.

Незважаючи на посушливий клімат, характерний для степової зони, поруч з заповідником створено чудовий дендропарк. Під покривом дубових і хвойних дерев розкривають свої ніжні квіти конвалії, галявини вкриті бар­вінком і фіалками. Повсюди окремими групами ростуть бузок, сніжно-білий жасмин та безліч інших трав'янистих і чагарникових квіткових рослин.

Нині площу дендропарку розширено від 68 до 170 га. У 1960 р. його відне­сено до пам'яток садово-паркового мистецтва республіканського значен­ня. Асканійський дендропарк займає гідне місце серед інших заповідних парків нашої республіки. До парку під­ступають деревні, чагарникові насадження та зарості ставків і боліт зоопар­ку, що разом утворює чималий лісо­вий масив. Нині у дендропарку налі­чується близько 24,5 тис. дерев та чагарників більш як 200 видів, підви­дів і форм, у зоопарку — близько 7,25 тис., що належать до 34 видів і форм. На території заповідника багато дерев ясеня звичайного, який дуже добре росте в умовах зрошення. У дендропарку налічується 3550 де­рев цієї породи, у зоопарку — 3680.

Загальна площа дендропарку і зоопарку — цього величного зеленого острова, що розкинувся посеред сте­пу,— становить понад 200 га. Наяв­ність дендропарку і зоопарку пози­тивно впливає не тільки на мікроклі­матичні особливості району, а й на збагачення фауни, особливо птахів. Вже з початку XX сторіччя, коли 30-річні насадження парків почали приваблювати лісових птахів, тут по-1 ступово селилися деревно-чагарникові види, які тепер становлять більше по­ловини всього видового складу дикої орнітофауни. На ставках, каналах і болітцях гніздяться водоплавні та болотні види птахів. Тепер в Асканії-Нова налічується 268 видів птахів.

В парках Асканії-Нова поселилися кілька видів кажанів. Збільшилася чисельність таких видів, як мала землерийка та їжак звичайний, роз­вивається популяція білок. З'явилися лісові миші і кам'яна куниця. Все це є прямим свідченням біологічного при­стосування птахів і звірів до навко­лишнього середовища, яке поступово змінюється.

Велике значення для світової науки мають роботи з акліматизації, одомаш­нення та гібридизації диких тварин, які в Асканії-Нова проводяться протя­гом майже 100 років. Після створення першої вольєри у 1874 р. Асканія-Нова вже у 1889 р. була оригінальним зоопарком, в якому, крім місцевої фауни, були й екзотичні види.

В асканійському зоопарку живуть 600 особин диких копитних 50 видів. Поголів'я цих тварин зростає за раху­нок приплоду, який краще пристосову­ється до місцевих умов і в ряді поколінь певною мірою змінює свої ознаки. Акліматизація дає можливість вивча­ти закономірності впливу на організм тварин навколишніх умов. Колектив науковців .заповідника веде велику ро­боту, створюючи умови, що сприяють не тільки збереженню, а й збільшенню поголів'я диких тварин.

Одомашнення африканської анти­лопи канни, успішне роздоювання цих тварин з одержанням від них дуже корисного молока жирністю до 16 % — значне досягнення колективу працівників заповідника «Асканії-Нова». Акліматизація страусів дає можливість планувати створення страусових ферм з одержанням яєць масою по 0,5 кг, що є чудовим резуль­татом багаторічних зусиль учених за­повідника.

У науково-дослідній роботі з акліма­тизації та одомашнення тварин значне місце посідає гібридизація. Саме за допомогою гібридизації можливе ство­рення нових і вдосконалення існуючих порід сільськогосподарських тварин. Широко відома плідна праця колекти­ву заповідника по створенню нових високопродуктивних порід — асканійської тонкорунної вівці і української білої свині.

Шляхом субгібридизації, розпоча­тої ще в 1903 р., тут виведено нову форму благородного оленя, яка дістала назву асканійського благородного сте­пового оленя. Ці тварини чудово при­стосовані до життя в посушливому степу, і тепер їх успішно розмножують в Азово-Сиваському державному за­повідно-мисливському господарстві, де поголів'я їх перевищило 1000 особин. Всього ж в Асканії-Нова одержано близько 90 нових гібридів ссавців і птахів.

Заповідник «Асканія-Нова» корис­тується великою популярністю серед широких мас населення. Якщо за весь дожовтневий період його відвідало ли­ше 15 тис. чоловік, то у 60-ті роки, наприклад, кількість відвідувачів що­року перевищувала 100 тис., а остан­нім часом вона досягає 200 тис., в числі яких чимало туристів із зару­біжних країн. Відвідувачами зоопарку,

Зокрема, були відомий проф. Б. Гржимек, Д. Адамсон — автори популярних праць про диких тварин, та ряд інших відомих зарубіжних учених.

Тепер заповідник «Асканія-Нова» входить до складу Українського орде­на Трудового Червоного Прапора науково-дослідного інституту тварин­ництва степових районів ім. М. Ф. Іва­нова «Асканія-Нова», підпорядковано­го Південному відділенню ВАСГНІЛ.