Экономическая сущность и классификация активов предприятия

13.2. Методы и формы  диагностики потенциала  предприятия

Эффективность работы предприятия зависит от уровня его кадрового, научно-технического, производственного и социального  потенциала. На практике основными  методам и диагности-к и различных составляющих потенциала предприятия являются экспертный, балльный, рейтинговый сравнительный анализ, факторный анализ, экономико-математическое моделирование, машинное имитационное моделирование.

Экспертный  метод диагностики применяется для оценки социального потенциала. Социальный потенциал — это стоимость обеспечения социальных потребностей человека, к которым относятся затраты на медицинское обслуживание, культурные мероприятия, организацию отдыха, различные социальные блага (пособия, материальная помощь и т. п.).

Балльный  метод преимущественно используется при определении уровня кадрового, трудового потенциала. Трудовой потенциал измеряется стоимостью обеспечения такого уровня жизнедеятельности работников и их образования, который необходим для достижения определенной производительности труда. При использовании балльного метода по определенной системе (от 0 до 5 или 10 баллов) оценивается уровень необходимого потребления различных материальных благ, затраты на образование. На основе этого метода может быть условно определена стоимость персонала и необходимые затраты на повышение его общеобразовательного, научного, профессионального уровня.

Рейтинговый сравнительный анализ наиболее эффективен при комплексной оценке финансово-хозяйственной деятельности предприятия. Этот метод подробно рассматривается в разделе 13.3.

Факторный анализ целесообразен при измерении производственного потенциала. Производственный потенциал — это совокупность производственных возможностей предприятия, включающий основные фонды, материальные запасы, топливно-энерге-тическбе обеспечение. Выделение основных материальных, трудовых и стоимостных факторов, факторов трудоемкости, материалоемкости, фондоемкости, капиталоемкости и энергоемкости, их измерение и оценка позволяют определить емкость производственного потенциала. Систематический анализ взаимозаменяемых факторов является основой выбора оптимальной схемы организаиии производства. Кроме того, факторный анализ является основой диагностики структуры затрат и их взаимозаменяемости.

    Конкурентоспроможність (КС) можна визначити як спроможність деякого класу об'єктів (товар, підприємство, країна) займати визначену ринкову нішу. Конкурентоспроможність характеризує ступінь відповідності окремого класу об'єктів визначеним ринковим потребам: пропозиції (товару) – попиту на нього, підприємства – можливості забезпечити конкурентні переваги, країни – економічній та соціальній моделі.

    До  узагальнюючих факторів (детермінант) конкурентоспроможності підприємства слід віднести наступні:

• товар;
• положення підприємства на ринку (ємність ринку);
• можливості збуту товару;
• методи товароруху;
• виробничий потенціал підприємства.

    Незаперечним  є той факт, що існує тісний взаємозв'язок між поняттями конкурентоспроможність країни, конкурентоспроможність підприємства та конкурентоспроможність товару. Методика оцінки конкурентоспроможності товару загальновідома та має досить широке застосування. На відміну від цього, методика оцінки конкурентоспроможності підприємства має імовірнісний характер і є інтегральною.

Зазвичай пропонується визначити рівень конкурентоспроможності підприємства на основі аналітичного та графічного способів її оцінки. 
 
 
 

    Фінансова діагностика діяльності підприємства передбачає здійснення повномасштабного фінансового аналізу за результатами його господарської діяльності. Слід нагадати, що господарська діяльність вважається ефективною, якщо підприємство:

• раціонально використовує наявні активи;
• своєчасно погашає зобов'язання;
• функціонує рентабельно.

    Фінансову діагностику підприємства слід здійснити, використавши статті фінансової звітності (деякі з них наведені в Додатках В, Д):

1. Баланс підприємства (форма 1 – додаток до П(С)БО 2);
2. Звіт про фінансові результати (форма 2 – додаток до П(С)БО 3);
3. Звіт про рух грошових коштів (форма 3 – додаток до П(С)БО 4);
4. Звіт про власний капітал (форма 4 – додаток до П(С)БО 5);
5. Примітки до річної фінансової звітності (форма 5).

    Метою фінансової діагностики є наглядна оцінка динаміки розвитку підприємства, його фінансового стану. Студент повинен розглянути і здійснити загальновизнані методи аналізу, які використовує будь-який фінансовий аналітик:

• горизонтальний аналіз;
• вертикальний аналіз;
• аналіз із використанням фінансових коефіцієнтів.

    Сутність горизонтального аналізу полягає в порівнянні показників звітності попереднього і звітного років. При цьому здійснюється постатейне співставлення звітів, визначається абсолютне та відносне відхилення статей. Аналізуючи динаміку валюти балансу, порівнюють її значення на початок і кінець року (строки 280 та 640 балансу підприємства). Зменшення валюти балансу на кінець року свідчить про скорочення підприємством обсягів його господарської діяльності.

    На  відміну від горизонтального  аналізу, який відтворює динаміку фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При здійсненні такого аналізу узагальнюючий показник приймається рівним 100%, а кожна його складова обчислюється як питома вага (частка від 100%). Узагальнюючими показниками приймаються підсумки Балансу (Актив, Пасив), обсяг реалізованої продукції Звіту про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку частку в групі чи підгрупі узагальнюючих показників займає та чи інша стаття. Це дає змогу визначити вплив складової узагальнюючого показника на діяльність підприємства.

    Аналіз  із використанням  фінансових коефіцієнтів складається із 6 частин:

1. Операційного аналізу.
2. Аналізу операційних витрат.
3. Аналізу управління активами.
4. Аналізу ліквідності.
5. Аналізу довгострокової платоспроможності.
6. Аналізу прибутковості.

    Операційний аналіз передбачає розрахунок коефіцієнта росту валових продажів (k_РВП), коефіцієнта валового доходу (k_ВД), коефіцієнта операційного прибутку (k_ОП), коефіцієнта чистого прибутку (k_ЧП) за формулами (30-33): 

    Аналіз  операційних витрат передбачає розрахунок коефіцієнта собівартості реалізованої продукції (k_ВС), коефіцієнта витрат на реалізацію та управління (k_ВРУ), коефіцієнта фінансових витрат та витрат від участі в капіталі (k_ФВ) за формулами (34-36):