Ринок праці на сучасному етапі економічного розвитку України

     4. Забезпечення належної оплати  праці, гарантії отримання мінімального  доходу.

     Основою цієї складової є запобігання  та подолання бідності населення, створення умов для збільшення доходів, підвищення економічної активності населення та зменшення його розшарування за рівнем доходів на ринку праці, забезпечення переходу від дешевої праці до висококваліфікованої з належною оплатою; гарантованість отримання достатнього мінімального доходу працівниками і членами їх сімей як тепер, так і в майбутньому; забезпечення захисту прав працівників на своєчасне та в повному розмірі отримання заробітної плати, а також погашення заборгованості з виплати заробітної плати; диференціація заробітної плати залежно від трудового внеску працівника в результати діяльності підприємства, змісту й умов праці, району розташування підприємства, його галузевої належності; забезпечення введення ринкових механізмів регулювання заробітної плати.

     5. Безпека умов праці та охорона  праці на робочих місцях.

     Основою цієї складової є забезпечення високих  стандартів безпеки та охорони праці  на робочих місцях, створення безпечних  та економічно прийнятних умов праці  з системою державних заходів  з охорони здоров'я та безпеки; гарантованість надання атестованих за умовами праці робочих місць, на яких виключено вплив на працюючих небезпечних та шкідливих виробничих факторів; відповідність робочих місць вимогам безпеки праці, що виключає травмування працюючих в умовах, визначених нормативними й правовими актами з охорони праці.

     6. Поліпшення умов праці жінок,  забезпечення рівних з чоловіками  можливостей працевлаштування.

     Основою цієї складової є наявність рівних можливостей і гарантій щодо знаходження  на ринку праці гідної роботи для жінок; забезпечення таких умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; гарантування правового захисту, матеріальної і моральної підтримки материнства й дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям; надання жінкам таких робочих місць, які забезпечать гармонійне поєднання трудової діяльності з сімейним життям.

     7. Створення умов для розширення  та постійного оновлення банку  вакансій, співпраця підприємств,  установ, організацій з державною службою зайнятості.

     Основою цієї складової є створення таких  умов для підприємств, установ, організацій, клієнтів, які сприятимуть активізації  постійного оновлення банку вакансій. У свою чергу, це поліпшить ситуацію з наданням інформації населенню про вільні робочі місця та вакансії, де потрібні фахівці різних професій та кваліфікації, розширить сферу застосування праці, сприятиме подоланню негативних соціальних наслідків реструктуризації галузей економіки, сприятиме трудовій зайнятості молоді. Крім того, співпраця підприємств, установ, організацій з державною службою зайнятості формує реальне державне замовлення щодо перспектив розвитку економіки регіонів, сприяє досягненню збалансованості між попитом на кваліфіковану робочу силу та її пропозицію як на галузевому, регіональному рівнях, так і на державному рівні.

     8. Забезпечення ефективної взаємодії  служби зайнятості з роботодавцями.

     Основою цієї складової є забезпечення ефективної взаємодії служби зайнятості з роботодавцями  з метою виявлення потреб роботодавців, які бажають набрати персонал, пошуку претендентів на вільні робочі місця та вакантні посади, виявлення найпридатніших кандидатів, надання клієнтам інформації про обраних фахівців, організації зустрічей, дотримання гарантійних зобов'язань. Цілеспрямовані спільні зусилля служби зайнятості та роботодавців забезпечать зростання рівня зайнятості населення, зменшення безробіття шляхом створення нових та збереження діючих ефективних робочих місць, сприятимуть активізації дій самих громадян у пошуку роботи.

     9. Скорочення неефективних робочих  місць, модернізація та створення  нових.

     Основою цієї складової є проведення атестації  робочих місць з метою виявлення  таких, що є неефективними, не відповідають сучасним вимогам і стандартам; організація  інформації про неефективні робочі місця з метою їх скорочення або ліквідації; створення можливості для набуття відповідної кваліфікації та перекваліфікації робочої сили в умовах проведення модернізації застарілих виробництв і створення нових робочих місць; економічне заохочення роботодавців до створення нових ефективних робочих місць як з повним, так і з неповним робочим часом.

     10. Стимулювання гнучких форм зайнятості  населення з метою скорочення  робочого часу і збільшення  вільного.

     Основою цієї складової є розвиток гнучких форм зайнятості населення, спрямованих на скорочення сфери стандартних умов найму і режимів робочого часу, що, у свою чергу, сприятиме збільшенню вільного часу - одного з основних показників рівня життя населення. Стимулювання гнучких форм зайнятості передбачає розвиток зайнятості, яка пов'язана: зі специфічним соціальним статусом працюючих (самозайняті, безкоштовно працюючі члени сім'ї тощо); з роботою на нестандартних робочих місцях та з нестандартною організацією праці (надомна праця, робота за викликами тощо); з роботою за нестандартними організаційними формами праці (нестандартний робочий день або тиждень, строкові контракти та ін.).

     11. Надання робочих місць молоді, розвиток співпраці між навчальними  закладами та підприємствами.

     Основою цієї складової є наявність достатніх гарантій та можливостей щодо отримання, підтримки та розширення або вдосконалення технічних, професійних і творчих навичок і умінь у молоді; гарантоване надання першого робочого місця випускникам навчальних закладів різних рівнів акредитації, підготовленим за державним замовленням; удосконалення існуючої системи професійно-технічної освіти, адаптованої до ринкових вимог; розвиток співпраці між навчальними закладами і підприємствами (роботодавцями) з метою формування, відтворення та збереження кадрового потенціалу, підвищення його кваліфікації, сприяння трудовій зайнятості молоді.

     12. Можливість підвищення кваліфікації  та перекваліфікації працівників.

     Основою цієї складової є об'єктивна зумовленість підвищення кваліфікації та перекваліфікації працівників з метою покращення якості робочої сили та підвищення конкурентоспроможності громадян на ринку праці. Підвищення кваліфікації та перекваліфікація робочої сили сприятимуть позитивним змінам у співвідношенні попиту на кваліфіковану робочу силу та її пропозиції.

     13. Розвиток виробництва та створення  нових робочих місць у сільській  місцевості.

     Основою цієї складової є стимулювання розвитку сільського господарства, збільшення його продуктивності з метою кардинального  підвищення доходів селян; створення нових робочих місць для розв'язання проблем зайнятості в сільській місцевості за рахунок бюджетів відповідних фондів державного соціального страхування; запровадження спеціальних програм збільшення зайнятості в сільській місцевості шляхом збільшення державного замовлення на освіту майбутніх спеціалістів сільськогосподарської галузі; забезпечення однакової якості життя в селі і в місті.

     14. Надання державної підтримки  депресивним територіям, промисловим  регіонам країни.

     Основою цієї складової є запровадження спеціальних програм щодо підвищення рівня зайнятості населення та забезпечення належної оплати праці на депресивних територіях та у промислових регіонах країни; забезпечення істотного збільшення витрат на створення в них нових робочих місць за рахунок бюджетів відповідних фондів державного соціального страхування; створення умов для роботи на ринкових засадах на цих територіях рентабельних підприємств; забезпечення реструктуризації державних підприємств із залученням інвестицій для розвитку підприємництва у виробничій сфері на умовах проведення модернізації застарілих виробництв і створення нових робочих місць.

     15. Запровадження системи державного  замовлення та оплачуваних громадських  робіт.

     Основою цієї складової є запровадження  системи державного замовлення та оплачуваних громадських робіт з метою створення нових робочих місць, надання послуг на рівні дрібних адміністративно-територіальних одиниць, створення соціальної інфраструктури та умов для залучення до робочої сили осіб, які фактично перебувають в умовах чи на грані соціально-економічної занепаду, надання допомоги найбільш соціально вразливим групам населення, зниження безробіття, підвищення зайнятості населення. [5]

     Таким чином, дотримуючись вище наведених  напрямів вдосконалення ринку праці, можна суттєво покращити стан вітчизняного ринку праці та соціально-трудових відносин в Україні.

ВИСНОВКИ  І ПРОПОЗИЦІЇ 

     Ринок праці є самостійною комплексною  системою в ринковій економіці, водночас функціонально пов'язаною з ринком товарів і послуг, ринком капіталу, ринками житла, інформації, освітніх послуг та духовних благ, ринком робочих місць і, з одного боку, безпосередньо залежною від зазначених ринків, а з іншого - такою, що впливає на їхнє формування. Ринок праці як частина ринкової структури забезпечує рух товарів і послуг, спрямовуючи та вилучаючи ресурси з галузей народного господарства відповідно до руху капіталів і товарів. Відносна самостійність ринку праці визначається специфікою функціонування суб'єктів, особливостями умов виникнення ринку праці, наявністю притаманних лише йому механізмів інфраструктури, особливостями товару, що циркулює на ринку праці, а також особливостями визначення обсягів попиту та пропозиції тощо. Проте ринок праці потребує і активного втручання держави, яка, застосовуючи різноманітні важелі впливу, регулює трудові відносини в Україні. Вона відіграє велику роль у формуванні суб’єктів економічної діяльності на вітчизняному ринку праці.

     На  сучасному етапі розвитку, в умовах ринкової трансформації економіки України ринок праці перебуває у стані адаптації до нових умов господарювання. Після здобуття незалежності з’явилася низка проблем, які необхідно було вирішити, а економічна криза 1991-1999 рр. ще більше їх поглибила. Зниження зайнятості, зростання безробіття, широкомасштабна трудова міграція, зростання неформальної зайнятості, дисбаланс попиту й пропозиції робочої сили, низький рівень кваліфікації працівників, занепад регіональних ринків праці основних галузей господарства, низький соціальний захист непрацездатних громадян – найактуальніші на сьогодні проблеми ринку праці України.

     Вище  перелічені проблеми можливо вирішити шляхом проведення гнучкої політики зайнятості, створенням відповідного законодавства, сприянням розвитку ринкових відносин в суспільстві, а також застосовуючи наступні форми регулювання:

     а) органiзацiйно-правове забезпечення. Це зміцнення правового й економічного статусу регіональних центрів зайнятості за рахунок участі в комерцiйнiй  сфері та ін.;

     б) економічне регулювання: можливе на основі пільгового оподаткування підприємств, що створюють робочі місця, введення соціального страхування по безробіттю, пільгового кредитування при створенні робочих місць;

     в) регіональне регулювання ринку праці повинно ґрунтуватися на прогнозуванні ситуації на ринку праці регiонiв, поліпшення якої можливе шляхом бронювання зайнятості неконкурентоспроможних категорій населення (iнвалiди, жінки з дітьми та ін.);

     г) створення спецiалiзованих підприємств; наявність комп’ютеризованого банку  даних про потреби в робочій силi i наявності непрацевлаштованих громадян.

     Пріоритетними напрямками реформування українського ринку праці є вдосконалення  системи оплати праці, розширення можливостей  отримання населенням офіційних  основних і додаткових доходів, соціальна  підтримка окремих груп; підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу зайнятих, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.

     Таким чином, ринок праці – найбільш складний і динамічний елемент ринкової економіки, який визначає рівень розвитку соціально-трудових відносин, формує трудовий потенціал держави і за ефективного функціонування забезпечує добробут громадян.

     Ринкова трансформація економічної системи  України привела до радикальних  змін у всіх сферах життєдіяльності  суспільства, в тому числі у галузі трудових відносин, зумовивши виникнення нових форм зайнятості і ринку робочої сили з вільним рухом останньої.

     В Україні поступово формується прогресивна  структура зайнятості, що забезпечується активною інвестиційною політикою  спрямованою на підтримку систем життєзабезпечення і соціальної сфери, розвиток інфраструктури, а також перспективних галузей і виробництв, що мають напрацювання на рiвнi або вище світових технічних досягнень чи можливість у майбутньому значного розширення попиту. 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Закон України «Про зайнятість населення» № 804-XII (804-12) від 01.03.91 зі змінами та доповненнями.

2. Закон України  «Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. №875-ХІІ зі змінами та  доповненнями.