Бюджетне фінансування загальної середньої освіти

Професійні права і  обов’язки педагогічних працівників  визначаються законодавством України , положеннями і статутами відповідних  освітніх закладів.

Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на десять років.

Система і повноваження органів управління освітою.

Управління освітою  в Україні здійснюється системою державних органів і органів  місцевого самоврядування .До органів  управління освітою належать:

• Міністерство освіти і науки України;
• міністерства і відомства України , яким підпорядковані заклади освіти;
• Вища атестаційна комісія України;
• Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим;
• місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та підпорядковані їм органи управління освітою.

Міністерство освіти і науки України ( МОН України ) є центральним органом виконавчої влади діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України .МОН України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти , наукової , науково-технічної інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

МОН України узагальнює практику застосування законодавства  з питань,що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з удосконалення  законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президенту України та Кабінету Міністрів України .

Міністерства і відомства  України ,яким підпорядковані заклади  освіти разом з Міністерством  освіти України :

• беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти науки професійної підготовки кадрів ;
• у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти;
• здійснюють контрольні функції з додержання вимог щодо якості освіти;
• забезпечують зв’язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань що належать до їх компетенції;
• організують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.

Акти міністерств , яким підпорядковані заклади освіти , прийняті у межах їх компетенції , є обов’язковими  для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування підпорядкованих їм органів управління освітою закладів освіти відповідного профілю незалежно від форм власності.

Вища атестаційна комісія  України (ВАК):

• організовує і проводить атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів;
• керує роботою з присудження наукових ступенів, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника .

ВАК є центральним  органом державної виконавчої влади  підвідомчим Кабінету Міністрів  України.

 

4. Чинники, що впливають на механізм категорії дослідження.

 

Розглядаючи чинники  формування ринку освітніх послуг, О. Карпюк класифікує їх у такий спосіб:

1. за рівнем впливу людини

• суб’єктивні чинники: демографічний, політико-правовий, соціально-психологічний, інфраструктура та кон’юнктура ринку, політико-правові, соціально-економічні;
• об’єктивні чинники: природно-географічний; регіонального розвитку, розвиток ринкових відносин та підприємництва, інновації, науково-технічний прогрес, інтернаціоналізація та глобалізація освіти;

2. за рівнем впливу на ринок освітніх послуг:

• зовнішні чинники: інтернаціоналізація освіти, глобалізація в контексті економіки, технологій та соціокультурного середовища, науково-технічний прогрес;
• внутрішні чинники: соціально-економічний розвиток країни, розвиток інновацій, ринкових відносин, регіональний розвиток, демографічний, інфраструктура, політичні, природно-географічний;

3. за характером впливу:

• позитивні;
• негативні;

4. за функціональною ознакою:

• соціально-економічний, політико-правовий, соціально-психологічний чинники;
• глобалізація та інтернаціоналізація, демографічний чинник та регіональний розвиток;
• інновації; розвиток ринкових відносин

Російські вчені Г. Мухаметзянова, В. Смірнов, О. Клюєва встановлюють класифікацію чинників  суто в освітянському сенсі, а також розкривають зміст виявлених чинників. А саме: соціальний клімат у суспільстві – це загальний рівень стабільності або напруженості, стан зайнятості населення, соціальна структура та соціальне розшарування, характер національно-етнічних проблем та взаємовідносин. Такі явища, як складний  фінансовий стан сімей, збільшення кількості життєвих проблем та обмежених можливостей, зростання злочинності та безробіття, погіршення медико-демографічної ситуації, залишковий принцип фінансування системи освіти, перехід викладачів до соціально незахищених груп населення, зростання кількості неблагополучних сімей, прояви девіантної поведінки молоді в суспільстві тощо, негативно впливають на ситуацію в освіті.

Отже, на мою думку  основними чинниками, які впливають на розвиток ринку надання освітніх послуг та його фінансування є:

• Економічні;
• Політичні;
• Соціально-психологічні та етичні;
• Екологічні;
• Демографічні;
• Культурні, духовно-ідеологічні;
• Галузеві;
• Інституціональні.

Освіта зазнає впливу соціального клімату, який є в суспільстві, економічних, політичних, правових, екологічних, демографічних, культурних, духовно-ідеологічних, етичних, галузевих, інституціональних факторів. Тому під час розробки та реалізації державної політики в галузі освіти вкрай важливо брати до уваги об'єктивно-суб'єктивні, внутрішньо-зовнішні чинники, характер їхнього впливу на систему освіти. Це, безперечно, дасть змогу, зважаючи на тенденції та перспективи розвитку освіти, потреби суспільства, держави в освіті та освічених громадянах, розробляти реалістичну освітню політику, яка ґрунтувалася б на вітчизняному досвіді освітньо-педагогічної діяльності з урахуванням досягнень в освітній сфері міжнародного співтовариства.

 

5. Критерії оцінювання результатів діяльності.

 

Ефективність освіти є досить складною, з позиції вимірювання, величиною, яка зазвичай досліджується у двох аспектах: внутрішньому і зовнішньому.

Дослідження внутрішньої ефективності освіти є передумовою аналізу  її позитивних зовнішніх (макро- та мікроекономічних) проявів. Від стану та рівня розвитку системи освіти залежить її зовнішня ефективність, тобто ступінь її позитивного впливу на різноманітні сфери суспільного життя. Тобто чим вищим є рівень розвитку освіти в країні, тим більшим є її зовнішній позитивний вплив на валовий внутрішній продукт, рівень доходів, зайнятість, безробіття тощо.

Внутрішня ефективність є категорією, яка відображає найбільш оптимальне співвідношення темпів змін параметрів системи, що забезпечує гармонійний  розвиток, ефективність і стабільну  якість роботи даної системи.

Параметрами слугують макроекономічні  показники, які відображають

організаційно-економічні, інституціональні та інші аспекти функціонування

системи освіти України як елемента національної економіки, а саме:

• оцінка розвитку системи освіти України за показниками Світового банку та інших міжнародних організацій;
• рівень освіченості населення в Україні та його структура;
• регуляторна політика у сфері освіти;
• рівень фінансування освіти в цілому та за освітніми рівнями;
• частка валової доданої вартості освіти;
• частка освітніх послуг у загальному обсязі вироблених у країні послуг;
• вартість освітніх послуг;
• стан основних фондів освіти;
• рівень інвестування в освітню сферу;
• кількість та мережа навчальних закладів;
• ступінь охоплення населення освітою;
• кадровий потенціал освіти;
• рівень оплати праці в освіті.

Кожен із параметрів внутрішньої  ефективності має важливе значення у розвитку освіти та відповідає за ступінь прояву її позитивних якостей. У запропонованому І. Елісєєвою показнику соціально-економічної нормалі використовується чотири параметри:

• обсяги фінансування у фактичних цінах;
• кількість працівників освіти;
• кількість навчальних закладів;
• кількість населення, яка здобуває освіту в тому чи іншому періоді.

Теоретично обґрунтоване оптимальне співвідношення темпів змін показників освіти, що забезпечує її гармонійний розвиток, ефективність та стабільну якість роботи і є соціально-економічною нормаллю. Також соціально-економічну нормаль освіти характеризує збільшення чи зменшення одного із показників розвитку системи, яке позначається на зміні іншого.

 

6. Користувачі інформації

 

До користувачів інформації, яка використовується в процесі  бюджетного фінансування середньої  освіти можна віднести:

• Міністерство освіти і науки України;
• міністерства і відомства України , яким підпорядковані заклади освіти;
• місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та підпорядковані їм органи управління освітою.

Міністерство освіти і науки України ( МОН України ) є центральним органом виконавчої влади діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України .МОН України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти , наукової , науково-технічної інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

МОН України узагальнює практику застосування законодавства  з питань,що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з удосконалення  законодавства та в установленому  порядку вносить їх на розгляд  Президенту України та Кабінету Міністрів України .

Основними завданнями МОН  України є :

• участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері освіти наукової науково-технічної інноваційної діяльності та інтелектуальної власності;
• створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти;
• забезпечення розвитку освітнього, наукового та науково- технічного потенціалу України.

Міністерства і відомства  України ,яким підпорядковані заклади  освіти разом з Міністерством  освіти України :

• беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти науки професійної підготовки кадрів ;
• у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти;
• здійснюють контрольні функції з додержання вимог щодо якості освіти;
• забезпечують зв’язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань що належать до їх компетенції;
• організують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.

Державну політику в  галузі освіти на місцях здійснюють місцеві  органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування .Вони в межах своєї компетенції :

• встановлюють не нижче визначених Міністерством освіти і науки України мінімальних нормативів обсягів бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є у комунальній власності, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання ;
• забезпечують розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;
• здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання , навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;
• організують облік дітей дошкільного і шкільного віку , контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти;
• вирішують у встановленому порядку питання ,пов’язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх , які залишились без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав надання матеріальної та іншої допомоги;
• створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;
• забезпечують у сільській місцевості регулярне безплатне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;
• визначають потреби, обсяг і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону.

 

7. Характеристика сучасного стану