Теоретичні та організаційні основи побудови бюджетної системи України

    3. Модернізація інфраструктури й  базових секторів шляхом усунення  усталених структурних проблем  в енергетичній, вугільній, нафтогазовій  галузях і ЖКГ, а також розвитку транспортної інфраструктури й ринку землі. Перехід від дотацій до самоокупності виробництва й соціальних послуг.

    4. Збереження й розвиток людського  й соціального капіталу шляхом  підвищення ефективності й стабільності  соціального захисту, поліпшення якості й доступності освіти й медичного обслуговування.

    5.Підвищення ефективності державного управління шляхом реформування державної служби й виконавчої влади.

    Одним з кроків подальшого реформування в  державі є підготовка законопроектів, необхідних для здійснення реформ. Одним з результатів втілення цих реформ стало прийняття 8 липня 2010 року нового Бюджетного кодексу.

    Підсумовуючи викладене, можна зробити деякі висновки. В результаті довгого процесу становлення та розвитку бюджетної системи України нині вона являє собою достатньо дієвий механізм регулювання соціально-економічного розвитку країни. Разом з тим в бюджетній сфері залишається низка нерозв'язаних проблем, що свідчить про певну відповідність бюджетної політики стратегічним завданням розвитку держави. 
 

    1.3. Структура та принципи побудови бюджетної системи України

    Побудова бюджетної системи обумовлюється державним устроєм і може бути дворівневою (в унітарних державах) або трьохрівневою (у федераціях). Україна як унітарна держава має дворівневу бюджетну систему, економічною основою якої є Господарський кодекс країни, правовою основою - Бюджетний кодекс та інші законодавчі акти.

    Структура бюджету розглядається у горизонтальному і вертикальному розрізах: у горизонтальному вона характеризується складом доходів і видатків та їх питомою вагою; у вертикальному - розглядається за рівнями державної влади і характеризується взаємопов'язаними поняттями «бюджетний устрій» і «бюджетна система».

    Бюджетний устрій - це організація та принципи побудови, функціонування бюджетної системи, взаємозв'язок між окремими ланками. Він визначає, яким чином здійснюється побудова бюджетної системи.

    Бюджетна система України - сукупність державного і місцевих бюджетів, яка побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права. Вона включає всі види бюджетів, що створюються в країні відповідно до її бюджетного устрою.

    В складі бюджетної системи розрізняють:

    • центральні бюджети (Державний бюджет України);

    • місцеві бюджети, які розрізняються за рівнями адміністративного поділу на централізовані відповідно до певної адміністративної одиниці (обласні, районні, міські) та децентралізовані (міст, сіл, селищ і районів у містах).

    До складу місцевих бюджетів входять:

    • бюджет Автономної Республіки Крим;

    • обласні бюджети - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;

    • районні бюджети - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;

    • бюджети районів у містах;

    • бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань).

    Зведений бюджет України включає показники державного бюджету, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя. Він с сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

    На рисунку 1.4. наведені принципи побудови бюджетної системи України з урахуванням змін у Бюджетному кодексі України.

    Рис. 1.4. Принципи бюджетної системи України 

    Оскільки основні функції управління державою зосереджені у вищих органах законодавчої та виконавчої влади, значна частка доходів і видатків припадає на державний бюджет. З нього виділяються кошти на фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання та підвищення життєвого рівня й соціального захисту населення.

    Згідно зі статтею 95 Конституції щодо справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами Бюджетний кодекс України визначає 10 основних принципів бюджетної системи. У ході реалізації бюджетної політики всі принципи бюджетної системи діють і застосовуються в бюджетному процесі в єдності та взаємозв'язку.

    Сучасні структура і побудова бюджетної системи повинні сприяти формуванню прямих, прозорих, демократичних міжбюджетних відносин та стимулювати організацію нової бюджетної культури і відповідальності суб'єктів бюджетного процесу в ході реалізації бюджетної політики.

    Бюджетна система згідно з концепцією її реформування і побудови міжбюджетних відносин за своєю формою і змістом має відповідати європейським стандартам та принципам бюджетного законодавства.

    На функціонування бюджетної системи впливають окремі її складові, а також інші частини економічної системи, які наведені на рис. 1.5.[17].

    При Міністерстві фінансів діють організації, що входять до складу фінансових органів України: Державне казначейство та Державна контрольно-ревізійна служба.

    Державне казначейство було створено у 1995 р. з метою забезпечення ефективного управління бюджетними коштами та підвищення оперативності в фінансуванні видатків у межах наявних фінансових ресурсів. Правові засади діяльності Державного казначейства визначені в Положенні про Державне казначейство України [16]. Воно складається з Головного управління (вища ланка), територіальних управлінь в АРК, областях, містах Київ та Севастополь (середня ланка) з відділеннями в районах, містах, районах у містах (базова ланка).

    Рис. 1.5. Складові бюджетної системи та інші частини економічної системи, що мають вплив на її функціонування

    Органи Державного казначейства мають рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба та своїм найменуванням. Головне управління Державного казначейства та його територіальні органи у своїй діяльності взаємодіють з міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, Національним банком України, банківськими установами, Державною податковою службою, місцевими фінансовими органами, Державною контрольно-ревізійною службою.

    Функції казначейства можна згрупувати за такими напрямами:

    • організація та здійснення виконання бюджету за доходами та видатками, ведення обліку касового виконання бюджету, контроль (в тому числі і за цільовим використанням бюджетних коштів);

    • складання звітності про стан виконання зведеного та державного бюджетів;

    • регулювання міжбюджетних відносин, в тому числі з цільовими фондами.

    На практиці ці завдання виконуються у формі постійного руху бюджетних коштів від їх надходження до бюджету, розмежування між ланками бюджетної системи до отримання бюджетних коштів конкретними розпорядниками.

    Статус та завдання Державної контрольно-ревізійної служби визначено Законом «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» [8]. Вона координує свою діяльність з .місцевими радами народних депутатів та органами виконавчої влади, фінансовими органами, Державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки. До складу Державної контрольно-ревізійної служби входять: Головне контрольно-ревізійне управління; контрольно-ревізійні управління в АРК, областях, містах Києві та Севастополі; контрольно-ревізійні районні відділення.

    Основними завданнями Державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів; розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків, порушень і запобігання їх виникненню.

    Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок. З ініціативи Державної контрольно-ревізійної служби ревізія або перевірка державного підприємства, організації може проводитися не частіше одного разу на рік. Перевірку приватних підприємств за дорученням правоохоронних органів може бути проведено в будь-який час. Органи Державної контрольно-ревізійної служби здійснюють контроль за:

    • цільовим та ефективним використанням коштів бюджетів всіх рівнів;

    • цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію КМУ;

    • порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів.

    Державна контрольно-ревізійна служба щомісячно надає Верховній Раді України та Міністерству фінансів узагальнені результати звітів про проведені перевірки.

    Діяльність державної податкової служби регулюється Законом «Про державну податкову службу в Україні» [6]. До системи органів Державної податкової служби належать:

    • Державна податкова адміністрація (вища ланка);

    • державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Севастополі (середня ланка);

    • державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах (базова ланка).

    До складу органів державної податкової служби входять відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями - податкова міліція. Основними завданнями органів державної податкової служби є:

    • здійснення контролю за додержанням податкового законодавства;

    • ухвалення у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

    • формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

    • запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

    Органи державної податкової служби координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, митними, контрольно-ревізійною, службою, іншими контролюючими органами, банківськими установами, а також з податковими службами інших держав.

    Діяльність Рахункової палати регулюється Законом «Про Рахункову палату Верховної Ради України» [12], де передбачені правові засади, статус, функції, повноваження і порядок їх здійснення, а також Бюджетним кодексом України, де передбачені повноваження щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

    Рахункова палата є постійно діючим вищим органом державного фінансово-економічного контролю, який формується Верховною Радою. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших державних органів. її завданнями є:

    • організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частин державного бюджету, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;