Повідомлення  про офіційний курс гривні надсилається регіональним управлінням НБУ після проведення біржових торгів.

     Офіційний курс гривні використовується при здійсненні всіх операцій продажу та купівлі іноземної валюти, в бухгалтерському обліку всіх операцій в іноземній валюті, розрахунків з бюджетом і митницею, при плануванні та аналізі зовнішньоекономічної діяльності, ціноутворенні, складанні оперативної, бухгалтерської та статистичної звітності, для міждержавних розрахунків. Офіційний курс використовують усі резиденти України та нерезиденти.

     Валютні відділи установ банків зобов'язані  здійснювати постійний контроль за змінами у валютних курсах шляхом введення всіх необхідних даних у  комп'ютерну мережу. 

     4. Особливості функціонування  валютної системи  України.

     Механізм  валютного регулювання в Україні  включає сукупність заходів, які  проводяться НБУ, Міністерством  фінансів, Державною податковою адміністрацією, іншими органами валютного контролю у сфері валютних відносин.

     Конкретний  зміст валютного регулювання  визначається чинним законодавством і  правовими нормами держави. Він  має враховувати досягнутий рівень розвитку валютного ринку з Україні і особливості здійснення валютних операцій на ньому.

     Головним  виконавчим органом управління валютной: сферою в Україні є НБУ. У його компетенції: визначення сфери і порядку обігу на території держави іноземної валюти, встановлення правил і видача ліцензій комерційним банкам на здійснення ними банківських операцій з валютними цінностями, забезпечення виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю тощо.

     Важливою  складовою валютного регулювання  є валютний контроль, мета якого  полягає в забезпеченні дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій.

     Функції контролю у сфері валютного регулювання  покладені й на інші органи, зокрема на уповноважені банки, Державну податкову адміністрацію України, Міністерство зв’язку України, Державну митну службу України. Так, уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України. Міністерство зв’язку України контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України. Державна митна служба України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей.

     Важливе значення у зміцненні контролю за використанням валютних цінностей  має Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які  незаконно знаходяться за її межами»  від 18 червня 1994 р. Відповідно до цього  Указу суб’єкти підприємницької  діяльності, незалежно від форм власності, повинні у десятиденний строк  продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) із зазначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які перебувають за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за кордоном. Крім того, Указ зобов’язує подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їхніх рахунках у банках та в інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. Надалі таке декларування здійснюється щоквартально.

     Національний  банк України та Головна державна податкова інспекція України  мають забезпечити суворе збереження таємниці щодо одержаної інформації.

     Валютному контролю підлягають усі валютні  операції за участю резидентів і нерезидентів. Органи, що здійснюють валютний контроль (НБУ, уповноважені банки, Державна податкова адміністрація, Державний митний комітет України, Міністерство зв'язку України), мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських розрахунків в іноземній валюті у межах своїх повноважень.

     Державна  податкова адміністрація здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території держави. ДПА затверджує критерії перевірки дотримання банками законодавства з питань, які належать до компетенції Головного управління валютного контролю. Серед цих критеріїв законність і вчасність розрахунків резидентів і нерезидентів через рахунки “ЛОРО”; дотримання резидентами термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями; обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті; підстави перерахування валюти за кордон; виконання „ термінів розрахунків банків за зовнішньоекономічними угодами; 100-відсотковий продаж валюти, яка повертається при невиконанні зовнішньоекономічного контракту тощо.

     Державний митний комітет здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

     Уповноважені  банки здійснюють контроль за валютними  операціями, що проводяться резидентами  і нерезидентами через ці банки.

     Міністерство  зв’язку України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.

     В Україні поки що діє порядок обов'язкового продажу надходжень від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті. Обов'язковий продаж іноземної валюти здійснюється уповноваженими банками, в яких суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають валютні рахунки.

     Валютні кошти, зараховані на розподільчі рахунки  в банках, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку у розмірі 50 відсотків. Решта 50 відсотків зараховується на розрахунковий рахунок даного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності і використовується ким відповідно до правил валютного регулювання.

     Такий порядок почав застосовуватися  в Україні з вересня 1992 р.

     Система обов'язкового продажу іноземної  валюти не є економічно вигідною. Вона використовується, як правило, в умовах нестабільної економіки. При досягненні фінансової стабілізації і зміцненні валютного курсу національної грошової одиниці має застосовуватися інший, – єдиний режим валютного обігу. Господарський суб’єкт повинен мати право вільного вибору валюти, в якій би він зберігав свої грошові кошти. НБУ стає невигідним в умовах стабільної гривні витрачати її на скуповування валюти іноземних держав і таким чином підтримувати стабільність їхніх курсів. В умовах цивілізованих ринкових відносин резидент повинен мати право на повне використання всієї валютної виручки, що надходить до нього. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ

     Українська  держава, враховуючи значення валютного  регулювання для успішного соціально-економічного розвитку країни, визначає систему  державних органів у цій сфері.

     До  системи органів, покликаних забезпечити  валютне регулювання і валютний контроль, насамперед слід віднести Верховну Раду України, Кабінет Міністрів  України, Національний банк України, ряд  міністерств та відомств (Міністерство зовнішніх економічних зв’язків, Міністерство фінансів, Державний митний комітет та ін.).

     Щодо  повноважень Національного банку  України у сфері валютного  регулювання, то вони зводяться до таких. НБУ здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної  політики України; складає разом  з Кабінетом Міністрів України  платіжний баланс України; контролює  дотримання затвердженого Верховною  Радою України ліміту зовнішнього  державного боргу України; визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених  банків нерезидентам; видає у межах, передбачених зазначеним Декретом, обов’язкові  для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку  України; нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики; видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування; установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях; установлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням; забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

     Важливі функції у сфері валютного  контролю покладено також на Державну податкову адміністрацію України, Державну митну службу України, Держкомзв’язок України.

     Деякі питання валютного регулювання  вирішують Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевих рад, яким надано право формувати  відповідно республіканський та місцеві  валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами сум видатків, а також за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством, і розпоряджатися коштами цих валютних фондів.

     Така  основна характеристика ролі державних  органів у сфері валютного  регулювання і валютного контролю.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     \

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

А. Нормативно-правові  акти

1. Конституція України
2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р., Закон України "Про Національний банк України" від 27.02.2004.

Закону України  “Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим” від 10 лютого 1998 р.

3. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами» від 18 червня 1994 р.
4. Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні / Затверджена постановою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001р., Положення НБУ “Про кредитування” Затверджено постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р.

В. Список використаної літератури

1. Мороз А. Основи банкiвської справи, К: Лiбра, 1994р.
2. Васюренко О.В. Банківські операції.-К.-2002.-255с
3. Мітенко B.I. та ін. Основи лізингу: Навчальний посібник / Серія "Бібліотечка банкіра". - К.: Т-во "Знання", КОО, 1997. - 138с.
4. Дахно Іван Іванович Міжнародне економічне право.- К.: МАУП, 2000.- 158с.
5. Банкiвська ециклопедiя. Пiд редакцiєю Мороза А.М., К.: Ельтон, 1993р.