Виникнення та становлення бюджетних відносин на території України

Податок на прибуток підприємств  повинен стати загальнодержавним  податком, який повністю зараховується  до Держбюджету, і виконувати цільову  функцію фінансування розрахованих за допомогою формули трансфертів, які має отримувати кожна область. Фонд таких трансфертів має бути створений на рівні обласного відділення Казначейства. Розраховані за формулою субвенції обласним,  районним  та  міським  (районного  значення)  бюджетам передаватимуться з цього фонду. Цей фонд посилюватиметься негативними трансфертами з невеликої кількості міст обласного значення та районів, у яких надходження від прибуткового податку з громадян перевищить видатки, розраховані на основі норм. Крім цього, до фонду можна зараховувати також надходження від акцизних зборів.

Як зазначалося вище, передбачається наскрізна система трансфертів, за якої трансферти передаватимуться спершу з Держбюджету до обласних бюджетів, а потім з обласних бюджетів до районних бюджетів і бюджетів міст обласного значення, й насамкінець, з районних бюджетів до бюджетів міст районного підпорядкування, сіл  та селищ. У цій піраміді трансфертів  як обласні бюджети, так і районні  бюджети відіграють перерозподільчу роль, і на кожному етапі має застосовуватися певна формула для визначення суми трансферту, яка належить чи то обласним, чи районним бюджетам, і суми трансферту, яка має передаватися далі – бюджетам нижчого рівня у формі трансферту.

Наприкінці треба відзначити, що реформа міжбюджетних відносин в  Україні тільки тоді буде доцільною, коли її безпосередньою метою буде одночасне досягнення таких фундаментальних  цілей:

• підвищення стабільності та передбачуваності потоку доходів  місцевих бюджетів з метою поліпшення бюджетного планування та уникнення бюджетної заборгованості ;
• чітке розмежування видаткових повноважень, з одного боку, між Державним та місцевими бюджетами, а з другого – між різними типами місцевих бюджетів;
• місцеві органи влади повинні мати істотну свободу у визначенні того, як їм використовувати загальні наявні в них кошти для виконання своїх видаткових зобов”язань;
• заохочення місцевих органів влади до розвитку своїх економічних можливостей та розширення власних баз оподаткування, причому вони повинні мати гарантії, що центр у них не відбере одержані від цього додаткові доходи;
• справедливий розподіл соціальних послуг у різних регіоних країни; місцеві органи влади всіх рівнів повинні мати приблизно однаковий рівень доходів для надання соціальних послуг, за які вони відповідають;
• досягнення консенсусу щодо ролі в бюджетному процесі району і особливо області, якого дуже важко досягти з політичних причин;
• простота політики трансфертів з тим, щоб міжбюджетні фіскальні потоки були прозорими, відносоно захиченими від маніпулювання та достатньо простими для адміністрування; при цьому необхідно створити новий інституційний механізм, який забезпечував би повне й вчасне виконання всіх зобов¢язань, щодо трансфертів.

Переслідуючи ці цілі, пропозиції щодо реформи міжбюджетних відносин мають відповідати важливім конституційним та законодавчим положенням, які, зокрема, передбачають, що:

обласним бюджетам має  бути відведена роль у забезпеченні спільних проектів триторіальних громад і функція передачі трансфертів від Державного бюджету до бюджетів нижчих рівнів.

Крім того, як передбачено  Законом про місцеве самоврядування:

мінімальні бюджети міст, сіл та селищ мають бути складовою  бюджетного процесу.

 Фактично кожна країна, яка справді намагається досягти  цих цілей, дотримується таких  трьох основних принципів:

1. Чіткий і раціональний  розподіл видаткових повноважень  поміж рівнями органів влади.

2. Розподіл доходних  повноважень, за якого податки,  закріплені за місцевими бюджетами,  породжуються місцевими мешканцями  і можуть ефективно адмініструватися на місцевому рівні.

3. Розробка прозорої  формульної трансфертної системи,  здатної заповнити фіскальні  "щілини" між доходними повноваженнями  місцевих бюджетів та видатками,  які вони мають здійснювати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Бюджетні відносини різноманітні (між секторами економіки, сферами  суспільної діяльності, галузями народного  господарства, територіями країни) і охоплюють усі рівні господарювання (державний, місцевий).

Бюджетним відносинам властивий  об'єктивний характер. Він обумовлений  тим, що в руках держави щорічно  повинна концентруватися визначена  частка національного доходу, необхідна  для задоволення соціально-культурних потреб громадян, рішення оборонних  задач, покриття загальних витрат державного керування.

У процесі функціонування бюджетні відносини одержують відповідне їм матеріально-речовинне втілення: вони матеріалізуються в бюджетному фонді країни, що має складну організаційну  структуру.

Конкретний розмір бюджетного фонду, що відображає ступінь централізації  фінансових ресурсів у руках держави, залежить від ряду факторів: рівня  розвитку економіки, методів господарювання на підприємствах, в організаціях, установах, розв'язуваних суспільством економічних  і соціальних задач.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 – ВР.//Відомості ВРУ. – 1996. - № 30.
2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001р.
3. Бескид Й.М. Державний бюджет України // Методичні рекомендації. – Трернопіль. – 1996.
4. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997.
5. Государственные финансы. Учебник под редакцией д.Э.Н. Федосова _.М., - К., - Либідь. – 1991.
6. Єпіфанов А.О., Сало В.І., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. – К.: Наукова думка. – 1997.
7. Кириленко О.П. Фінанси. – Тернопіль: Економічна думка. – 1998.
8. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. – К.: НІОС. – 2000.
9. Юрій С.І., Бескид Й.М. Державний бюджет України. Навчальний посібник. – Тернопіль: ТАНГ, 2000.
10. Л.К. Воронова. Фінансове право. – Харків. – 1998.