Лекції з "Підприємництва"

КОНСПЕКТ

Основи підприємницької  діяльності

Тема 1. Природа і економічна сутність підприємництва.

 

1. Предмет, метод і задачі дисципліни “Основи підприємницької діяльності”.
2. Принципи підприємництва.
3. Функції підприємництва.
4. Суб’єкт підприємництва.
5. Права та обов’язки підприємців.

 

Література:

 

1.1. Основи підприємницької  діяльності. – наука про закони, що управляють, з одного боку, відносинами економічної власності  між різними суб’єктами підприємницької  діяльності та найманими працівниками, а з іншого – діями підприємців у процесі вибору ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.

Важливу роль сучасна  теорія підприємництва відводить раціональній інвестиційній діяльності, інноваційному  підприємництву, науково обґрунтованому підприємницькому управлінню, шляхам та засобам підвищення ефективності функціонування підприємств, передбаченню можливих ризиків у підприємницькій діяльності тощо.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна систематична діяльність господарюючих суб’єктів з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, яка здійснюється на власний ризик з метою одержання прибутку або власного доходу.

Методологічна база “основ підприємницької діяльності” –  діалектичний метод дослідження, найважливішими елементами якого є системно-структурний аналіз , єдність історичного і логічного, принцип суперечності, аналіз і синтез, метод абстракції та ін.

Системний підхід передбачає комплексну характеристику основних ланок  підприємницької діяльності (виробничої, цінової, товарної, збутової та ін.) в їх єдності та взаємообумовленості, внутрішній суперечності.

Логічний підхід передбачає, зокрема, з’ясування чіткої послідовності  основних заходів у діяльності підприємця – від зародження підприємницької  ідеї до привласнення підприємницького доходу, найважливіших закономірностей цього процесу.

Принцип суперечності означає, що будь-яка  дія підприємця пов’язана з необхідністю вирішувати суперечливі проблеми. Наприклад, привласнення максимального прибутку вступає в суперечність з потребою спрямовувати значні кошти на збереження довкілля, виплату заробітної плати найманим працівникам відповідно до вартості робочої сили та кількості й якості праці.

Метод аналізу передбачає розподіл цілого на окремі складові частини, елементи й відокремлений аналіз кожної з них, після чого настає етап синтезу, тобто комплексної характеристики цілого на основі знань, отриманих на попередньому етапі.

Метод абстракції означає  відмову від поверхових, несуттєвих сторін явища з метою розкриття  його внутрішніх, суттєвих, сталих зв’язків.

 

1.2. За наявності наведених   умов підприємництво організують  за певними принципами діяльності, тобто загальновизнаними і поширеними  правилами господарських дій.  Основними такими принципами, зафіксованими  у Законі України “Про підприємництво”, є:

1. вільний вибір діяльності ;
2. залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
3. самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної  продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;
4. вільне наймання працівників;
5. залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, яке не заборонене або не обмежене законодавством;
6. вільне розпорядження прибутком, який залишається після внесення платежів, установлених законодавством;
7. самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньо економічної діяльності, використання будь яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Крім зазначених принципів, які значною мірою відображають правові основи підприємництва, кожне підприємство в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки повинно діяти на принципах господарського (або комерційного) розрахунку.

Такими основними принципами є: а) самоокупність; б) самофінансування; в)самозабезпечення; г) матеріальна зацікавленість; г) економічна відповідальність; д) господарська самостійність у межах чинного законодавства у поєднанні з контролем державних органів за його дотриманням.

 

1.3. Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції – інноваційну (творчу), ресурсну, організаційну, стимулюючу (мотиваційну).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. Основні функції  підприємницької діяльності

 

Інноваційна (творча) функція  підприємництва полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових комерційних ідей, у здійсненні техніко – економічних, наукових розробок, проектів, що пов’язані з господарським ризиком.

Ресурсна функція підприємництва передбачає мобілізацію на добровільних засадах матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів.

Організаційна функція  підприємництва полягає у безпосередній  організації виробництва, збуту, рекламі  тощо; зводиться до поєднання ресурсів в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх виконанням.

Стимулююча (мотиваційна) функція підприємництва зводиться  до формування стимулюючого (мотиваційного) механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень  науки, техніки, управління і організації  виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача.

 

1.4. Суб’єктами підприємницької  діяльності в Україні можуть  бути:

• громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності та дієздатності;
• юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України “Про власність”;
• об’єднання юридичних осіб, що займаються в Україні діяльністю на умовах угоди про розподіл продукції.

Не допускається заняття підприємницькою  діяльністю таких категорій громадян: військослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво  та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об’єднаннях) керівні посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.

 

1.5. Права підприємця. Право – нормативна форма вираження принципу формальної рівності господарюючих суб’єктів в економічних відносинах, це система встановлених або санкціонованих державою загальнообов’язкових правил (норм) поведінки. З метою реалізації господарської ініціативи підприємець має право:

• створювати для здійснення підприємницької діяльності будь – які види підприємництва;
• купувати повністю або частково майно та набувати майнового права;
• самостійно формувати господарську діяльність, обирати постачальників та споживачів, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком;
• укладати з громадянами трудові договори щодо використання їхньої праці (контракти, угоди);
• самостійно визначати форми, системи і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють за наймом;
• отримувати будь – який необмежений за розмірами особистий дохід;
• брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції;
• користуватися державною системою соціального забезпечення і соціального страхування.

Обов’язки підприємців. Обов’язки – це правові норми (правила), що підлягають обов’язковому  виконанню. Основні обов’язки підприємців  полягають у тому, щоб:

• укладати трудові договори (контракти, угоди) з громадянами, які приймаються на роботу за найом;
• здійснювати оплату праці осіб, які працюють за наймом, на рівні, не нижчому за мінімальні розміри, встановлені законодавством;
• забезпечити відповідні умови і охорону праці, а також інші соціальні гарантії;
• дотримуватися прав з метою реалізації законних інтересів споживачів, забезпечити надійну якість вироблених товарів (послуг);
• отримувати ліцензію на діяльність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства.

 

Питання для самоперевірки:

 

 

 

 

Тема 2: Технологія заснування власної справи.

 

1. Ідея і мета організації власної справи.
2. Принципи створення власної справи.
3. Засновницькі документи.
4. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності. Постановка на облік в податкових органах.
5. Відкриття рахунку в банках.
6. Ліцензування діяльності підприємства.
7. Форми створення власної справи.

 

2.1. Підприємницька  ідея — конкретне цілісне знання  про доцільність та можливість  займатися певним видом підприємницької  діяльності а також чітке усвідомлення  мети такої діяльності, шляхів  та засобів її досягнення.

Окремими елементами такого цілісного знання є;

2) відмова від попереднього  виду занять, професії тощо;

3) прагнення стати  власником, передусім власником  підприємства (а отже відмова  від праці на інших осіб);

4) прагнення постійно збільшувати  своє багатство шляхом створення товарів і послуг, необхідних для суспільства;

5) прагнення в такий  спосіб реалізувати свою мету, домогтися визнання у суспільстві  й навіть впливу на політику;

6) чітке усвідомлення  шляхів отримання ресурсів для  створення власного підприємства або труднощів при його створеній за наявності власних нагромаджень;

7) знання певного виду  підприємницької діяльності, шляхів  створення підприємства у відповідній  сфері чи галузі народного  господарства;

8) вміння вибрати оптимальну  організаційну та організаційно-правову форму його існування;

9) знання можливих  ризиків, які очікують діяльність  підприємства та вміння управляти  ними, нейтралізувати найгірші негативні  сторони;

10) вміння організувати  облік на підприємстві та знання  основ такого обліку,

11) знання зовнішніх  чинників, які впливають на підприємницьку  діяльність; чинного законодавства,  форм та засобів економічної  політики, конкуренції з боку  іноземних товаровиробників.

Конкретним виявом підприємницької  ідеї є ідея створення нового товару або послуги.

Новий товар  — товар, який принципово відрізняється  від наявних на ринку товарів  або має серйозні якісні вдосконалення  порівняно з товарами-аналогами  щодо споживчих якостей, дизайну, форми  тощо.

Джерелами ідеї підприємницької  діяльності (в тому числі ідеї нового товару або послуги) є:

1) отримані знання  у середній школі та вищому  закладі освіти при вивченні  економічних дисциплін;

2) досвід у цій сфері  батьків, родичів та знайомих;

3) інформація, отримана  із засобів масової інформації (радіо, телебачення, газет, журналів тощо);

4) думка споживачів  про доцільність мати нові  товари, отримувати нові послуги;

5) ідеї науковців, які  проводять теоретичні та прикладні  дослідження;

6) відвідування ярмарків  і виставок передового досвіду;

7) побажання працівників торгівлі» системи збуту, осіб, зайнятих рекламою;

8)  потенційних конкурентів»  публікації у професіональних  виданнях, в тому числі про  наявні патенти та ліцензії; 

9) знання основних  способів підтримки державою  підприємницької діяльності, якими  хотів би скористатися майбутній підприємець.

 

2.2. Усвідомлення ідеї  підприємницької діяльності передбачає  знання певного виду такої  діяльності, шляхів створення підприємства  тощо. Перш ніж здійснити свій  вибір, потенційний підприємець  повинен дотримуватися таких принципів:

1) мінімальні обсяги  фінансових ресурсів для створення  підприємства;

2) якомога швидше отримання  очікуваного результату;

3) незначні ризики  при створенні та функціонуванні  підприємства;

4) максимально сприятливі  умови матеріально-технічного постачання;

5) найпростіші способи  поліпшення умов збуту продукції,  реалізації максимальної кількості  товарів і послуг;