Лекції з "Підприємництва"

4. Галузь, фірма та  її продукція (послуги).

4.1. Поточна ситуація  і тенденції розвитку галузі.

4.2. Опис продукту (послуги)  фірми.

4.3. Патенти, товарні знаки, інші  права власності.

4.4. Стратегія зростання  фірми.

5. Дослідження ринку.

5.1. Загальна характеристика  ринку продукту.

5.2. Цільовий ринок  бізнесу.

5.3. Місцезнаходження  фірми.

5.4. Оцінка впливу зовнішніх  чинників.

6. Маркетинг-план.

6.1. Стратегія маркетингу.

6.2. Передбачувані обсяги  продажу.

7. Виробничий план.

7.1. Основні виробничі  операції.

7.2. Машини й устаткування.

7.3. Сировина, матеріали  та комплектуючі вироби.

7.4. Виробничі й невиробничі приміщення.

8. Організаційний план.

8.1. Форма організації  бізнесу.

8.2. Потреба в персоналі.

8.3. Власники бізнесу  й команда менеджерів.

8.4. Організаційна схема  управління.

8.5. Кадрова політика  та стратегія.

9. Оцінка ризиків.

9.1. Типи можливих ризиків.

9.2. Способи реагування  на загрози для бізнесу.

10. Фінансовий план.

10.1. Прибутки і збитки.

10.2. План руху готівки.

10.3. Плановий баланс.

10.4. Фінансові коефіцієнти.

11. Додатки.

Зазначена структура  є лише приблизною схемою бізнес-плану Конкретний бізнес-план може бути і не таким докладним. Але тут указані ті основні розділи, які необхідно включити до бізнес-плану орієнтованого на залучення інвестицій у виробничу діяльність.

Багато хто з підприємців  помилково вважає, що структура бізнес-плану й послідовність його розробки — одне й те саме, що завжди якась позиція, з котрої треба починати. Такий хибний погляд в логіку розробки бізнес-плану підтримується існуванням програв них продуктів із жорсткою структурою, які задають одну-єдину послідовність дій. Але, як свідчить практика, щодо бізнес-плану це зовсім не так. Наприклад, популярне гасло: ”Хочеш створити бізнес — починай з маркетингу” не завжди ефективне для фірми малого бізнесу. Малі фірми, як правило, добре знають свій ринок, використовуючи маркетинг за фактом. Спеціальні маркетингові дослідження можуть і не дати таким фірмам додаткової корисної інформації.

Водночас можна стверджувати, що процес розробки бізнес-плану має  внутрішню логіку, яка заважає  підприємцеві “перескочити” через ключові етапи цього процесу. Наприклад, неможливо досліджувати ринок майбутнього бізнесу, не визначивши спочатку, який конкретно продукт чи послуга будуть продаватися. Доки не будуть проведені дослідження ринку, неможливо скласти реальний маркетинг-план.

Рис. 1 характеризує лише загальну логіку розробки бізнесі плану. На практиці можливі й певні відхилення.

рис. 1. Логіка розробки бізнес-плану

Бізнес-план — це своєрідний рекламний документ, на підставі якого  можна зробити висновки не лише про  бізнес, а й про його власників  Тому важливим є як зміст, так і  зовнішній вигляд бізнес-плану.

Бізнес-план, як і будь-який інший документ, підлягає певним вимогам щодо стилю написання:

1) бізнес-план має бути  стислим, простим, але адекватно  розкривати сутність підприємницького  проекту. Для більшості невеликих  проектів (для реалізації яких  потрібно 80—100 тис. грн.), як свідчить практика, обсяги бізнес-планів обмежуються 20—25 сторінками. В інших випадках має бути підготовлений докладніший бізнес-план. При цьому в бізнес-плані рекомендується уникати жаргонних виразів, суто технічного опису продукції, операцій, процесів. Слід використовувати загальновідомі терміни; інформацію треба викладати в діловому стилі, але якомога доступніше;

2) бізнес-план має бути  функціональним, тобто містити лише  корисну інформацію, яка цікавить  або може цікавити читача. За  необхідності додаткова, пояснювальна, первинна інформація може буї винесена в додатки (обсяг додатків не обмежується);

3) бізнес-план має ґрунтуватися  на реалістичних припущеннях  Прогнози та передбачення (як  найбільш "вразлива" частина бізнес  планування) мають бути обґрунтовані й підкріплені посилання на тенденції та пропорції розвитку галузі, на проведені дослідження ринку, на досвід діяльності конкурентів тощо. Довіра до бізнес-плану може бути серйозно підірвана, якщо заплановані в ньому відхилення від середньо-галузевих показників не мають достатніх підстав;

4) бізнес-плану протипоказаний  зайвий оптимізм. Будь-яке припущення  в бізнесі дає "на виході" кілька результатів — від найгіршого  до найліпшого. У процесі бізнес-планування  треба орієнтуватися на найгірший  результат, створюючи в такий спосіб певний запас "міцності" бізнесу;

5) бізнес-план має бути  легким для сприйняття, чітким  та логічним; таким, щоб у ньому  можна було швидко знайти потрібну  інформацію. Отже, у структурі бізнес-плану  треба виділяти розділи та  параграфи;

6) бізнес-план має забезпечувати охорону конфіденційної інформації про фірму та її діяльність. Для цього можна жорстко контролювати сферу його розповсюдження або скласти окремий додаток, котрий міститиме всю конфіденційну інформацію і буде доступний тільки тим, кому треба таку інформацію знати.

Існують також певні  правила технічного оформлення бізнес-плану. Вони передбачають:

— наявність титульного аркуша;

— наявність сторінки змісту;

— розміщення резюме на початку бізнес-плану;

— розміщення в кінці  бізнес-плану додатків;

— наявність приміток та посилань на джерела використаної інформації.

Форма титульного аркуша. На титульному аркуші зазначаються:

— повна назва фірми;

— адреса фірми;

— телефон фірми;

— прізвища (назви), титули, адреси, телефони власників (засновників) фірми;

— відомості щодо характеру  та сфери бізнесу фірми;

— відомості про загальні фінансові потреби;

— вказівка на конфіденційність бізнес-плану;

— місяць та рік складання  бізнес-плану;

— прізвища авторів бізнес-плану.

На титульному аркуші не повинно бути зайвих подробиць.

Оформлення  змісту. Бізнес-план треба поділити на розділи та параграфи. Тому за титульним аркушем наводиться зміст, який містить перелік розділів, параграфів, таблиць та іншого ілюстративного матеріалу, додатків.

 

5.3. Бізнес-план розпочинається з резюме. Резюме відкриває бізнес-план, але складають його тільки після того, як написано основні розділи бізнес-плану. Головне завдання резюме — показати, що підприємець добре усвідомлює основні положення бізнес-плану та здатний чітко й логічно їх викласти. Занадто детальне та великого обсягу резюме важко читати. Занадто стисле — може створити неадекватне уявлення про бізнес.

Резюме — це короткий (1—2 сторінки) огляд підприємницького проекту, його ключових, найбільш важливих та значущих аспектів здатних привернути увагу потенційного інвестора та зацікавити його в подальшому детальнішому вивченні бізнес-плану.

Фактично резюме є  гранично стислою версією бізнес-плану, не вступом до нього, а ніби "повідомленням  про наміри.

Складання резюме — важливий та відповідальний етап завершення роботи над бізнес-планом. Потенційні інвестори отримують багато різних підприємницьких проектів. Вони, як правило, спочатку читають резюме і, якщо воно їх не зацікавило, бізнес-план далі не розглядають. Тому резюме обов'язково:

1) має бути написане  так, щоб максимально зацікавити  в подальшому ознайомленні з  бізнес-планом;

2) має дати читачеві  достатньо чітке уявлення про  питання, детальніше розглянуті  в основній частині бізнес-плану.

На практиці резюме складають, використовуючи вже написану основну частину бізнес-плану. З кожного його розділу вибирають найбільш суттєві та "яскраві" аспекти майбутнього бізнесу.

Орієнтовний перелік  ключових аспектів бізнесу, які викладаються в резюме, такий:

— опис концепції бізнесу, його можливостей, які забезпечуватимуть переваги на ринку та стратегії їх реалізації;

— відомості про цільовий ринок бізнесу (основні споживачі, особливості їх обслуговування, передбачувані  обсяги продажу, частка ринку);

— унікальні характеристики бізнесу, найсуттєвіші конкурентні переваги фірми, які мають місце або будуть створені внаслідок реалізації розробленої стратегії;

— відомості про компетенцію  й професіоналізм керівника фірми  та членів команди менеджерів;

— основні передбачувані  показники фінансової діяльності фірми (прибутковість, період досягнення беззбитковості, термін повернення інвестицій тощо);

— характеристика загальних  потреб у коштах, бажаної форми  їх отримання, порядку та напрямків  їх використання, форм повернення інвестору.

Резюме завершується особистою оцінкою підприємцем шансів на успіх його проекту.

Підрозділ Галузь, фірма та її продукція опрацьовується в бізнес-плані, щоб:

— переконати читача в  перспективності галузі, до якої належить вибраний бізнес;

— породити довіру до даного бізнесу описом переваг та особливостей його продуктів (послуг).

У структурі цього  підрозділу, як правило, виділяють такі основні складові:

1) сучасна ситуація  та тенденції розвитку галузі;

2) фірма, її продукти  і (або) послуги;

3) патенти, товарні  знаки, інші права власності на продукт (потуги);

4) стратегія зростання  фірми.

Бізнес-план оцінюється інвесторами за певними критеріями, одним з яких є галузь, що до неї  належить фірма або в котрій вона має намір розпочати свою діяльність. Галузь із ринком, що швидко зростає, розглядається, звичайно, як сприятливіша для бізнесу. Тої цей підрозділ бізнес-плану починається, як правило, зі стислого аналізу стану справ у галузі. Для цього необхідно:

— навести загальні відомості  про поточний стан справ у галузі та тенденцій її розвитку;

— стисло охарактеризувати нові для галузі продукти і ринки;

— визначити нові чинники, які можуть у перспективі позитивно  або негативно вплинути на розвиток галузі.

Центральне місце в  стратегії будь-якої фірми займає стратегія маркетингу. Фірма для того й існує, щоб поставляти свою продукцію на ринок. Розвиток фірми та величина отримуваного прибутку залежать від того, наскільки повно й ефективно вона задовольнятиме потреби своїх клієнтів. Інші компоненти загальної стратегії фірми (фінанси, виробництво, дослідження й розробки) мають сприяти досягненню загальної мети маркетингу. Одночасно й сама стратегія маркетингу має враховувати наявні ресурси фірми та поєднуватися з іншими напрямками її діяльності.

У широкому розумінні  стратегія маркетингу — це система конкретних стратегій щодо вибору і формування:

1) цільового ринку  фірми;

2) номенклатури та  асортименту продукції;

3) системи збуту та  реалізації продукції;

4) політики ціноутворення;

5) способів організації  рекламної кампанії;

6) політики підтримки продукції фірми.

Бізнес-план як документ для внутрішньофірмового користування має бути детальним планом виробничої діяльності. Це дає змогу розв'язати  багато проблем фірми заздалегідь, на папері, раніше, ніж підприємець перейде до конкретних практичних дій.

Невід'ємною складовою  бізнесу, орієнтованого на виробничу  діяльність, є оцінка того, як фірма  вироблятиме свою продукцію Основне  завдання виробничого плану — довести, що фірма:

— реально спроможна  організувати виробництво;

— здатна виготовляти  необхідну кількість товарів відповідної якості;

• має можливості придбати необхідні для цього ресурси.

Отже, виробничий план має  дати відповіді на такі запитання.

Які виробничі операції будуть застосовуватись фірмою в  процесі виготовлення продукції (надання  послуг)?

Які конкретно матеріально-технічні ресурси потрібні для виготовлення продукції (надання послуг)?

Які зовнішні фактори  впливатимуть (або можуть вплинути) на виробничий процес?

Виробничий план доцільно розпочинати з короткої характеристики виробничого процесу, тобто з опису основних виробничих операцій у х послідовності.

У виробничому плані  необхідно також вказати і  на зовнішні фактори, як впливатимуть на виробничий процес або обмежуватимуть виробний можливості фірми.

Отже у виробничому  плані, як правило, виділяють такі блоки (підрозділи):

1) основні виробничі  операції;

2) машини та устаткування;

3) сировина, матеріали  і комплектуючі вироби;

4) виробничі та невиробничі  приміщення;

5) вплив зовнішніх  факторів.

Обсяг і ґрунтовність виробничого плану залежать від характеру бізнесу фірми та сфери, до якої він належить. Зрозуміло, що цей розділ бізнес-плану буде найдокладнішим для виробничого підприємства. Більше того, у певних випадках саме виробничий процес (особливості його технологій, унікальність обладнання тощо) може бути одним із найпривабливіших факторів для зовнішніх інвесторів. Навпаки, фірми, які займаються, наприклад, оптовою або роздрібною торгівлею, можуть взагалі обійтися без цього розділу.