Цивільна оборона зарубіжних країн

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ  «КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ» 

Кафедра теорії, практики і перекладу англійської  мови

Факультет лінгвістики

 

 

 

 

 

Контрольна  робота

З дисципліни «Цивільна  оборона»

 

 

 

 

 

Виконала:

Ст. гр. ЗЛА-71

Гранат Т. О.

 

 

Київ 2012

 

 

План

1. Цивільний захист зарубіжних країн.
2. Служба цивільного захисту підприємства, установи, організації в Україні.
3. Висновки.
4. Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Цивільний захист зарубіжних країн.

 Законом  України передбачене співробітництво  з іншими державами у сфері  ЦЗ з питань обміну досвідом  роботи, ліквідації наслідків надзвичайних  ситуацій, створення й оснащення  сил ЦЗ, спільних дій у випадку  транскордонних НС.

 Аналіз висновків  і практичної діяльності різноманітних органів ЦЗ зарубіжних країн свідчить про перспективність висновку "щодо подвійного призначення" ЦЗ, тобто про захист населення в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

 В Україні  як незалежній суверенній державі  створена своя система ЦЗ.

 Проведено  додаткові наукові дослідження  з оцінки небезпеки для життєдіяльності  населення можливих техногенних  і природних катастроф на території  України й суміжних з нею  держав.

 Від техногенних  аварій, катастроф, стихійних лих у світі в середньому держави втрачають від 2 до 4% національного валового продукту. Все це обумовлює необхідність тісної міжнародної взаємодії з питань захисту населення в НС.

7 липня 1997 року  об'єднаний аварійно-рятувальний  загін Дрогобицької окремої мобільної механізованої бригади МНС, фахові рятувальники з Полтавської спеціалізованої воєнізованої частини, шляховики, гідротехніки, комунальники й медики з Львівської області - усього понад 250 осіб - допомагали Опольскому воєводству (Польща) під час боротьби з повінню (рівень води досягав 777 см).

 У Росії  створене Міністерство в справах  ЦЗ, НС і ліквідації наслідків  стихійних лих (3 управління, найголовніше  з них націлене на забезпечення  захисту населення в НС як  мирного, так і воєнного часу). Управління системного аналізу призначене для координації робіт, створення і розвитку системи попередження і дії в умовах НС.

 З огляду  на велику територію Росії  і необхідність оперативного  реагування на можливі НС там  створено 9 регіональних центрів  (у Москві, Санкт-Петербурзі, Ростові, Самарі, Новосибірську, Читі й ін.) для координації дій територіальних органів ЦЗ. Регіональним центрам надані великі повноваження.

 У країнах  ближнього зарубіжжя ЦЗ побудована  за принципом колишнього СРСР.

 У країнах  дальнього зарубіжжя ЦЗ давно склалася, функціонує й координується Головним комітетом НАТО по розробці планів ЦЗ в надзвичайних ситуаціях. У його склад входить 8 комітетів: планування людських і матеріальних ресурсів, промислових ресурсів, постачання ГММ, морських перевезень й ін.

 Представники  країн блоку проходять підготовку  і широко залучаються для ліквідації  НС, навчань, симпозіумів тощо.

27-30 серпня 1997 року  на полігоні МО Широкий Лан  у Миколаївській області відбулися  спільні українсько-американські  навчання "Сі Бриз-97".

 Організаційна  структура ЦЗ НАТО здебільшого  однакова. Загальне керівництво  діяльністю ЦЗ виведене на  визначені міністерства. Організація  систем керування ЦЗ передбачає  розподіл території країн на  округи, підокруги, зони і райони  ЦЗ.

 У США – 10 округів (від 4 до 8 штатів в одному), Канаді – за кількістю провінцій, ФРН – за кількістю земель, Великобританії – 10 округів, 17 підокругів, 3 зони і 8 районів ЦЗ.

 Найбільші  системи ЦЗ створені у Фінляндії,  Швеції, Норвегії, Данії, Ізраїлі.  У цих країнах добре налагоджене навчання персоналу і населення, виділяються значні асигнування й засоби.

 Усебічне  міжнародне співробітництво, що  намітилося, виявилося в створенні  багатьох міжнародних органів  для взаємодії систем ЦЗ європейських  держав для ліквідації наслідків глобальних надзвичайних ситуацій.

 Існує Міжнародна  організація цивільної оборони  (МО ЦЗ), створена 1959 року, куди входить  42 держави. Сформульовано завдання  щодо підвищення захисту людей  у НС. Остання конференція закріпила  наміри 22 держав співробітничати як на двосторонній, так і на регіональній основі, прийняла Конвенцію про скоординовану допомогу в НС.

 Вирішуючи  проблеми захисту населення України,  необхідно враховувати транскордонні  катастрофи, наслідки яких поширюються  на декілька держав. Транскордонні надзвичайні ситуації можуть створювати підприємства, АЕС, хімічні та інші об'єкти, розміщені в прикордонних з Україною районах Росії, Білорусі, Молдови, Румунії, Польщі й інших державах. У разі можливих там аварій і катастроф імовірні їх наслідки й ушкодження території України.

 З іншого  боку, аварії на деяких об'єктах  України (АЕС, хімічних об'єктах)  можуть мати наслідки на території  суміжних із нею держав.

 Підготовка  сил і засобів ЦЗ для дії  під час НС – необхідна умова  безпеки населення.

 Відповідно  до закону співробітництво з  іншими державами у сфері ЦЗ  здійснює Президент і Кабінет  Міністрів України. Прийнято рішення  про участь України в Міжнародній  організації ЦЗ й в операціях  європейських держав у питаннях  надання допомоги в разі стихійних лих.

 У сфері  розвитку міжнародного співробітництва  Україна віддає перевагу реалізації  заходів, передбачених програмою  "Партнерство заради миру" в  розрізі запобігання катастроф,  зменшення їх наслідків, реагування  і створення можливостей для  участі в пошуково-рятувальних і гуманітарних операціях за межами країни.

 В Ісландії  представницька група спеціалістів  МНС України взяла участь у  навчаннях, що відбулися на  військовій базі НАТО в Кефлавіці  в межах програми "Партнерство  заради миру" під назвою "Кооперейтив Сейфгард-97". Мета навчань - виробити взаємодію міжнародних сил, що залучаються на рівні частин і штабів із комбінованим використанням спецтехніки і засобів зв'язку під час пошуково-рятувальної операції разом із Цивільною обороною й урядом Ісландії. У цьому відношенні показовими були міжнародні навчання "Сі Бриз-97" на території України за участю формувань МНС. Це міністерство одночасно проводило міжнародний семінар: "Аеромедична евакуація й рятувальні операції в надзвичайних ситуаціях". Ці заходи дуже збагатили національний і міжнародний досвід в організації і проведенні рятувальних операцій, переконали нас у слушності обраної стратегії у сфері міжнародного співробітництва.

 МНС України  вважає за доцільне продовжити  взаємодію в межах "Чотиристороннього комітету ООН з міжнародного співробітництва по Чорнобилю". Для інтеграції України в загальноєвропейські структури особливе значення має співробітництво в межах програм Ради Європи, Європейської Комісії, Центральноєвропейської ініціативи. Значні можливості відкриваються перед МНС завдяки підписанню Президентом Указу "Про приєднання України до Частково відкритої угоди Ради Європи". Невід'ємною часткою співробітництва з ЧВУ РЄ стало створення під егідою МНС України Європейського центру техногенної безпеки ТЕ8ЕС у Києві. Виходячи з економічної доцільності, продовжується робота з Міжнародною радою з надзвичайних ситуацій СНД, Радою з проблем соціального захисту СНД.

 

 

2. Служба цивільного захисту підприємства, установи, організації в України.

Для забезпечення заходів Цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності й підпорядкування створюються спеціалізовані служби Цивільної оборони: захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, енергетики, медичні, оповіщення і зв'язку, комунально-технічні, матеріального забезпечення, протипожежні, торгівлі та харчування, технічні, транспортного забезпечення та ін.

Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій, а також на базі підприємств та організацій створюються евакуаційні комісії.

Організація створення  служб Цивільної оборони та евакуаційних органів, їх завдання, функції і повноваження визначаються Положенням про Цивільну оборону України.

Для надання медичної допомоги населенню, охорони громадського порядку в  осередках ураження та стихійного лиха, боротьби з пожежами, здійснення лабораторного контролю за станом навколишнього середовища, матеріально-технічного та інженерного забезпечення заходів з Цивільної оборони залучаються міністерства та інші органи державної виконавчої влади. Перелік завдань та порядок залучення до дій у надзвичайних ситуаціях визначається Кабінетом Міністрів України.

3 серпня 1998 р. Кабінет Міністрів  України прийняв постанову №  1198 "Про єдину державну систему  запобігання і реагування на  надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру в Україні" (далі — СЗРНС).

СЗРНС складається з органів  управління, сил і засобів попередження та реагування на надзвичайні ситуації, а також систем забезпечення у  складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, до компетенції яких віднесено функції захисту населення і територій, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій. До складу СЗРНС також відносять добровільні рятувальні формування, які зареєстровані на території України згідно з чинним законодавством і мають національний сертифікат на проведення аварійно-рятувальних робіт.

Основними завданнями СЗРНС є: розробка нормативно-правових актів, державних технічних норм та стандартів з питань забезпечення захисту населення і територій від наслідків НС.

Сили та засоби СЗРНС — це сили і засоби реагування на НС міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, сили і засоби всіх рівнів функціональних і територіальних підсистем.

Для координації діяльності центральних  та місцевих органів виконавчої влади  щодо безпеки та захисту населення  і територій, реагування на надзвичайні  ситуації техногенного і природного походження, створюються постійно діючі Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки під час надзвичайних ситуацій (ТББ та НС). Комісії створюються при виконавчих органах влади на державному, регіональному і районному (міському) рівнях, а також на об'єктах. У своїй діяльності ці комісії керуються Конституцією України, Законами України, документами Президента України, Кабінету Міністрів України та Положенням про Державну комісію з питань ТББ та НС. Основні завдання комісії такі:

— координація діяльності центральних  і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаних зі створенням та функціонуванням Національної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації;

— участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної  безпеки;

— організація та керівництво проведенням  робіт при ліквідації наслідків  надзвичайних ситуацій.

Обов'язки комісії у звичайних  умовах такі:

— координація діяльності органів  виконавчої влади щодо реалізації загальнодержавних  програм безпеки населення, санітарно-епідеміологічної обстановки та реагування на надзвичайні ситуації;

— підготовка і подання пропозицій щодо прав і обов'язків з питань техногенно-екологічної безпеки  та НС органів виконавчої влади і  об'єктів;

— сприяння розвитку гідрометеорологічних спостережень і прогнозів, державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, систем цивільного захисту населення, контролю за функціонуванням потенційно небезпечних об'єктів будівництва і реконструкції з питань техногенно-екологічної безпеки;

— підготовка до дій у надзвичайних ситуаціях;

— співробітництво з відповідними органами сусідніх областей і країн.

Робота комісії під час надзвичайної ситуації полягає в такому:

— керівництво ліквідацією НС;

— вивчення обстановки, причини виникнення НС та підготовка інформації про вжиті заходи реагування на НС;

— організація робіт  і взаємодія з органами виконавчої влади, громадськими організаціями  з питань евакуації населення  та надання допомоги потерпілим;

— залучення до ліквідації наслідків НС наявних сил і засобів;

— взаємодія з відповідними організаціями сусідніх регіонів, територія  яких опинилася під впливом НС, що виникла на території району, області, регіону, України;

— визначення розмірів (масштабів) збитків, що зазнали об'єкти населення від НС.

Фінансування заходів  цивільної оборони здійснюється за рахуєм нок державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ і організацій незалежно  від форм власності й підпорядкування  згідно із законодавством України.